Урок 16 Тема. Німеччина icon

Урок 16 Тема. Німеччина



Схожі
Урок 16

Тема. Німеччина.

Мета уроку: охарактеризувати революційні події в . Німеччині в 1918–1919 рр., показати процес становлення і розвитку Веймарської республіки, розкрити основні тенденції розвитку Німеччини в 1920-ті рр. XX ст.; показати процес становлення нацистської диктатури, охарактеризувати нацистський режим; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

^ Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінні карти «Територіальні зміни після Першої світової війни», «Країни Європи у 1920-1930-ті рр.», атлас.

^ Основні поняття і терміни: Листопадова революція, Рада народних уповноважених, група «Спартак», Баварська радянська республіка, Установчі збори, Веймарська республіка, НСДАП, нацизм, «пивний путч», пропаганда.

^ Основні дати: 3 листопада 1918р. – початок революції в Німеччині; 9 листопада 1918 р. – повалення монархії та проголошення республіки; січень 1919 р. – збройний виступ комуністів у Берліні; 1919–1933 рр. – Веймарська республіка; квітень-травень 1919 р. – Баварська радянська республіка; 1923 р. – заколот нацистів у Баварії. «Пивний путч», 1933 р. – прихід нацистів до влади в Німеччині; 1933–1934 рр. – становлення нацистського режиму в Німеччині.

^ ХІД УРОКУ

I. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ УЧНІВ

Фронтальне опитування.

1. Як Перша світова війна уплинула на розвиток Іспанії?

2. Що стало приводом до встановлення диктатури М. Прімо де Рівери?

3. Коли і як було повалено монархію в Іспанії?

4. Хто став першим президентом Іспанської республіки?

5. Що зумовило створення Народного фронту?

6. Під яким гаслом виступав Народний фронт?

7. Назвіть причини громадянської війни в Іспанії.

^ II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Листопадова революція 1918 р. в Німеччині.

Під час вивчення цього питання вчитель може залучити до розповіді структурно-логічну схему.

^ Листопадова революція 1918 р. Встановлення Веймарської республіки

Причини революції

Виснаження Німеччини довготривалою війною. Поразка німецької армії на фронтах

Відсутність

справжніх

демократичних прав і свобод

Дискредитація

влади імператора

Революційні

Події в Росії

Загострення соціальних проблем. Масове невдоволення населення.

Антивоєнні виступи



Привід до революції

Спроба німецького командування кинути німецький флот в останній бій, щоб, пожертвувавши ним, домогтися вигідних умов перемир'я у війні



Початок революції

3 листопада 1918 р. – повстання моряків у Кілі. 9 листопада 1918 р. – зречення і втеча до Голландії Вільгельма II. Проголошення Німеччиною республіки.



Двовладдя

Тимчасовий уряд —

Рада народних

уповноважених (РНУ)

на чолі з Ф. Ебертом

Армія


Берлінська Рада робітничих і солдатських депутатів

І з'їзд рад (16—21 грудня 1918 р.)



Основні події

8-12 січня 1919р.

Придушення спроби Комуністичної партії Німеччини («Спартаківці», утворена 30 грудня 1918 р.) захопити владу

19 січня 1919 р.

Вибори до Установчих зборів

6 лютого – 31 липня 1919 р.

Робота Установчих зборів у Веймарі

31 липня 1919 р.

Прийняття Конституції Німеччини. Конституціонування Веймарської республіки



Результати і наслідки революції

– Повалення монархії, встановлення республіки.

– Проголошення демократичних прав і свобод. Прийняття конституції.

– Встановлення нетривкого союзу між соціал-демократами і воєнною елітою.

– Вихід Німеччини з війни й підписання Версальського миру.

– Придушення спроби здійснення соціалістичної революції і встановлення радянської влади.

– Розкол в робітничому русі: КПН і СДПН

Цікаві факти

Основні заходи уряду Еберта Ради народних уповноважений

– Угода з командуванням німецької армії, про допомогу з її боку в наведенні порядку в державі, боротьбі з анархією.

– Роззброєння робітничих дружин, вилучення зброї у населення під при-подом завершеності революції.

– Встановлення контактів з країнами Антанти. Відмова від співробітництва з радянською Росією (РНУ відмовилась прийняти 50 вагонів із хлібом під більшовицького уряду).

– Укладення з ініціативи уряду угоди між робітниками і підприємцями колективних договорів про утворення фабрично-заводських комітетів, встановлення 8-годинного робочого дня у промисловості.

– Скликання Установчих зборів, прийняття конституції.

Творчі завдання.

Картка № 1

Революційна солдатська рада, яка була створена на початку листопада 1918 р. в німецькому місті Кіль, висунула такі вимоги:

– негайне припинення війни;

– зречення Гогенцоллернів;

– скасування надзвичайного стану;

– звільнення заарештованих моряків третьої ескадри;

– звільнення всіх учасників матроських рухів 1917р., які утримуються в каторжній в'язниці Целля;

– звільнення всіх політичних в'язнів;

– уведення загального, рівного, таємного виборчого права для чоловіків та жінок.

Які групи вимог ви можете виділити? Як ви можете назвати кожну групу? Дайте оцінку вимогам моряків.

^ 2. Веймарська республіка.

Робота з підручником.

Опрацюйте матеріали підручника та складіть тезисний план.

Робота з документом.

Веймарська конституція. 11 серпня 1919 р.

(Витяг) ... Стаття 20. Рейхстаг складається з депутатів німецького народу.

Стаття 21. Депутати є представниками всього народу. Вони підкоряються тільки своїй совісті та не зв'язані мандатами.

Стаття 22. Депутати обираються загальною, рівною, прямою й таємною подачею голосів на засадах пропорційного представництва, чоловіками і жінками, які досягли 20-річного віку.

Стаття 23. Рейхстаг обирається на чотири роки.

Стаття 41. Президент імперії обирається всім німецьким народом. Може бути обраний кожний німець, якому виповнилося 35 років.

Стаття 43. Президент імперії обирається на сім років. Переобрання можливе...

Стаття 109. Усі німці рівні перед законом. Чоловіки і жінки мають у принципі однакові права і несуть однакові обов'язки. Публічно-правові привілеї та обмеження, зумовлені народженням або станом, підлягають скасуванню.

Стаття 114. Свобода особистості є недоторканною.

Стаття 115. Житло кожного німця є його вільним сховищем. Воно недоторканне.

Стаття 118. Кожний німець має право в межах загальних законів вільно висловлювати свої думки усно, у пресі, засобами зображення або інакше. У цьому праві його не повинні стримувати жодні відносини у праці або службі, і ніхто не має права завдавати йому збитків за те, що він користується цим правом. Цензура не допускається.

Стаття 123. Усі німці мають право збиратися мирно та без зброї, не роблячи попередньої заяви й не питаючи особливого дозволу.

Стаття 124. Усі німці мають право утворювати союзи або спілки в цілях, що не суперечать кримінальним законам. Це право не може наражатися на обмеження заходами примусового характеру.

Стаття 125. Гарантуються свобода й таємниця виборів. Стаття 153. Власність забезпечується конституцією.

^ Запитання до документа.

Доведіть або спростуйте, що Веймарська конституція мала демократичний характер.

Запитання для дискусії.

1) Яку роль в історії Німеччини відіграла Веймарська республіка?

2) Чому вона виявилась нежиттєздатною?

^ 3. Зародження нацизму та його ідеологія.

Розповідь учителя.

Фашистський (нацистський) рух у Німеччині виник одразу після Першої світової війни.

Причинами його виникнення були реваншистські настрої після поразки у війні та підписання принизливих умов Версальського договору, соціальна незахищеність більшої частини населення внаслідок зростаючої післявоєнної розрухи, реакція на більшовицьку політику експорту світової революції.

Націонал-соціалістську робітничу партію Німеччини (НСДАП), що стала центром тяжіння усіх фашистів, було утворено 1919 р. (до І !)20 р. вона називалася Робітнича партія Німеччини, яку очолював робітник А. Дрекслер). Від назви партії фашистський рух у Німеччині отримав назву нацистський. Порівняно швидко лідером цієї партії став Адольф Гітлер. У 1923 р. нацисти намагались організувати заколот у Баварії («пивний путч»), але зазнали поразки. Усе керівництво НСДАП опинилось у в'язниці. Тут у в'язниці Гітлер написав Книгу «Майн кампф» («Моя боротьба»), у якій виклав основні програмні положення фашистського (нацистського) руху в Німеччині. У 1920-ті рр. вони ледь животіли. Швидке зростання їхнього впливу почалося під час економічної кризи 1929-1933 рр.

Історичний портрет.

Гітлер Адольф (1889–1945) – фюрер (вождь) НСДАП. Глава нацистського режиму в Німеччині. Майбутній фюрер Третього рейху не був «справленім» німцем. Він народився 20 квітня 1889 р. у готелі «ЦУМ Поммер» в невеличкому австрійському містечку Браунау-на-Інне. Його батько, Алоїз Шикльґрубер, – незаконнонароджений, і лише в 39 років був офіційно всиновлений якимось Гітлером. Сам А. Гітлер прізвище Шикльґрубер ніколи не носив. Родина, у якій народився Адольф, не страждала від нестатків. Навчався Адольф без особливих старань, проявляв нахил лише до живопису. У 1907 р. робить спробу вступити до Віденської академії мистецтв, але без успіху. Смерть батьків підірвала його матеріальне становище, Гітлер намагається самостійно влаштувати свою долю. Переїздить до Відня, де живе вкрай скромно. Мешкає у притулку для безробітних, харчується у столовій для безробітних, не1 вживає спиртного, намагається якось заробити на життя продажем картин і робить ще одну спробу вступити до академії. Вільний час проводить за безсистемним читанням напівнаукової, політичної, містичної літератури, веде палкі політичні дискусії з такими ж, як він, часто відвідує театр. У цей період у нього з'являється схильність у всьому покладати вину на г.иреїв та корумпованих бюрократів. Його приваблюють ідеї пангерманізму. У 1913 р. Гітлер переїздить до Мюнхена, де веде таке ж життя, як і у Відні. И армію Австро-Угорщини його не взяли через слабке здоров'я. Із початком Першої світової війни добровольцем вступає до Баварської армії, бо по закону у німецькій армії він теж служити не міг. Майже всю війну А. Гітлер проводить поблизу передової, служить посильним при штабі полку. За дисциплінованість йому присвоюють звання «єфрейтор» і нагороджують Залізним хрестом II ступеня, а згодом і І ступеня. У 1916 р. був поранений. Повернувшись у свій полк у 1918 р., він потрапляє під газову атаку і ледь не втрачає зір. Завершення війни зустрів у госпіталі. Коли прийшла звістка про перемир'я, він з горя плакав. Поразка Німеччини в Першій світовій війні ще більше зміцнила в Гітлері пангерманістські переконання. Такі погляди Гітлера зацікавили спеціальне бюро рейхсфера по розслідуванню підривної діяльності в армії. Він стає співробітником цього бюро. У 1919 Щ за завданням бюро Гітлер вступає до малочисельної Німецької робітничоїї партії, яку очолював робітник А. Дрекслер, що сповідувала ультранаціоналістичні погляди. Незабаром Гітлер стає лідером цієї партії, яка стала називатися Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини. У нього проявляються ораторські здібності.

У 1923 р. в умовах загострення соціально-економічної кризи в Німеччині, вражений успіхом Муссоліні,. Гітлер і його прихильники організовують і у Мюнхені «пивний путч». Путч не вдався і Гітлер потрапив до в'язниці. Суд над Гітлером зробив його популярним у Німеччині, бо те, що він говорив про приниження Німеччини, про необхідність відновити велич країни, тощо, падало на благодатний ґрунт. Гітлера судили за те, про що більшість німців думали, але не висловлювали вголос. У в'язниці він пише книгу «Моя боротьба», яка є сумішшю автобіографії з розлогими роздумами про долю і майбутнє Німеччини. Достроково звільнений, він повертається до політичної діяльності. Криза 1930-х рр. сприяла зростанню авторитету нацистів. Успіх на виборах 1930 р. перетворив Гітлера на одного з найбільш впливових політичних лідерів країни. Але був своєрідний парадокс: Гітлер вважався австрійцем, не мав німецького громадянства і, відповідно, не міг бути членом парламенту. Лише в 1931 р. він отримав німецьке громадянство. У 1933 р. був призначений канцлером, а після смерті Гінденбурга зосередив у своїх руках всю повноту влади. У наступні роки він встановлює в країні жорсткий нацистський режим, який розв'язує Другу світову війну. Війна обернулась трагедією як-для всього світу, так і для Німеччини. У 15 годин 30 хвилин 29 квітня 1945 р. Гітлер і його дружина Єва Браун вчинили самогубство. їх тіла були облиті бензином і спалені на подвір'ї Імперської канцелярії в Берліні.

Розповідь учителя.

Німецький нацизм не виріс, на рівному місті, у нього було своє ідеологічне коріння. Попередниками нацистської ідеології були французький соціолог Жозеф Артюр де Гобіно та англійський аристократ Хьюстон Стюарт Чемберлен. Гобіно створив чотиритомну працю «Досвіт про нерівність людських рас», у якій стверджував, що біла раса має переваги над іншими, а її елітою є арійці. До арійців він відносив населення скандинавського півострова, Англії, Ірландії, Голландії, частини Франції та Німеччини. Гобіно вважав німців, що живуть на заході Німеччини, кращими арійцями. Чемберлен сформував расову теорію, яка доводила переваги арійців: «Господь Бог покладається тепер лише на одних німців... ». Чемберлен став більш завзятим німецьким націоналістом, ніж самі німці. Його зустріч з Гітлером справила на останнього величезний вплив.

Важливу роль у становленні ідеології нацизму відіграло невелике Товариство Туле, що утворилось у Мюнхені на зразок масонських и(їж. Своїм завданням воно проголосило вивчення і популяризацію давньогерманської літератури і культури. Також члени товариства пропагували расову перевагу німців і необхідність створення III рейху. На гербі Товариства була намальована свастика, а девізом товариства було: «Пам'ятай, що ти німець. Тримай свою кров у чистоті!».

Також нацисти запозичили фразеологію про «надлюдину», яка стане правити на Землі, й культ сильної особи у філософа Фрідріха Ніцше. Нацисти вважали себе «надлюдьми».

Також важливу роль в ідеології нацистів відігравали геополітичні теорії, серед яких виділяються: «Біологічне вчення про державу» (молода держава, що розвивається, подібна молодому біологічному організму, має право на завоювання свого місця під сонцем), «Вчення про життєвий простір» (від кількості території залежить рівень життя населення, для розвитку Німеччини потрібен життєвий простір, Який можна взяти на сході, де густота населення мала), «Вчення про природні кордони» (кожна держава повинна прагнути до природних кордонів, які визначаються великими річками, горами, межами материків).

Ні до, ні після приходу до влади нацистам так і не вдалося створити закінченої, строгої філософсько-ідєологічної системи. їх ідеологія була компіляцією расизму, антисемітизму, шовінізму, націоналізму.

Масовою базою фашистського руху стали націоналістичні настрої ремісників, селян, ветеранів війни, безробітних. Підтримку нацистам згодом надали впливові кола великого капіталу Німеччини та традиційної політичної еліти, що була націоналістично налаштована. Нацисти зуміли залучити на свій бік зневірену в демократії молодь: 1/3 членів НСДАІІ складали люди віком до 30 років.

Робітничий клас меншою мірою піддавався впливу нацистів, але значна його частина також виступала проти Веймарської республіки, підтримувала комуністів – прибічників соціалістичної революції. Запеклі суперечки й гостра боротьба між ними та соціал-демократами зробили неможливими єдині антифашистські дії лівих сил, як це було у Франції в 1934–1936 рр.

Нацисти створювали воєнізовані загони із суворою дисципліною, які мали однакові однострої (коричневі сорочки) – штурмовики (СА). Також була створена і особиста охорона фюрера – охоронні загони (СС).

^ Робота з поняттями.

СА (SА) – скорочення штурмові загони. Коричне-восорочечники – напіввоєнні з'єднання НСДАП. Використовувалися як. ударна сила НСДАП під час проведення всіляких партійних заході: мітингів, походів тощо. Очолював СА Ернст Рем. У 1934 р. майже 400 провідників ГЛ були знищені за наказом Гітлера в «ніч довгих ножів». Після цього СА втрі тили свій вплив, ставши джерелом для поповнення вермахту.

СС (SS) – скорочення від охоронні загони. Елітні підрозділи НСДАП, які відзначалися особливою відданістю нацистській ідеології, дисципліною і «расовою» чистотою. Створені в 1925 р. як спеціальна групи для охорони фюрера і нацистських зібрань. Після того, як у 1929 р. СС очолив Г. Гіммлер, організація перетворилася на одну з найбільш впливових партійно-державних структур III рейху. СС відповідали за знищення зовнішніх і внутрішніх «ворогів нації» і практично контролювали німецьку поліцію. СС] відіграли вирішальну роль у масовому знищенні євреїв. У 1946 р. на Нюрнбергському процесі СС були визнані злочинною організацією.

^ 4. Шлях нації до влади.

Розповідь учителя.

Після поразки «пивного путчу» нацисти вирішили змінити тактику. Із цього приводу Гітлер висловився: «...Якщо я знову вдамся1 до політики, то це буде нова політика. На зміну тому, щоб завойовувати владу за допомогою зброї, ми, на зло депутатам-католикам і марксистам, сунемо ніс у рейхстаг. Щоправда, потрібно буде більше часу, щоб їх переголосувати, ніж на те, щоб їх перестріляти... і Але їхня власна конституція приведе нас до успіху. Кожна легальна процедура триває довго.., але рано чи пізно ми завоюємо більшість, а отже, і Німеччину».

Запитання.

1) Чому нацисти зневажали демократичні процедури і водночас використовували їх для захоплення влади?

2) Які положення Веймарської конституції сприяли здійсненню планів нацистів?

^ Розповідь учителя.

У 1928 р., продовжує розповідь учитель, нацисти почали перебудову партійної роботи під гаслом боротьби за маси. У роки кризи така зміна дала свої результати.

Позначилася на поведінці виборців і тактика боротьби, яку використовували нацисти. Штурмовики (СА) та есесівці (СС) нападали на мітинги політичних суперників, били активістів інших політичних партій, залякували населення цілих районів. їхні дії, у свою чергу, демонстрували слабкість законної влади, яка часом нездатна була підтримувати елементарний порядок у містах і гарантувати безпеку громадян.

Фатальну для Веймарської республіки роль відіграли представники традиційної військово-бюрократичної еліти Німеччини, політичний вплив яких не усунула революція 1918 р.

ї представники вважали, що саме нацисти є тією силою, яка здатна усунути загрозу революції, економічного краху і забезпечити відродження Німеччини. У жовтні 1931 р. її націоналістично налаштовані представники і утворили «Гарцбургський фронт», який проголосив нацистів найперспективнішою силою в країні й закликав промислово-фінансові кола і фінансування.

У квітні 1932 р. проходили вибори президента республіки. Хоча на них переміг Гінденбург, Гітлер не набагато відстав від нього. То-і її ж року відбулися вибори до парламенту, які ще більш зміцнили позиції нацистів. За них проголосували 14 млн виборців (37 %). Основними суперниками нацистів на виборах були соціал-демократи І комуністи, які в разі об'єднання своїх зусиль могли б перешкодити перемозі нацистів. Після виборів було сформовано уряд на чолі з фон Папеном, який отримав назву «кабінет баронів», через велику кількість титулованих осіб у його складі. Але цей уряд не мав ніякої підтримки ні в парламенті, ні в народі. Він намагався домогтися підтримки з боку нацистів, давши свободу дій штурмовикам (СА), проте це лише зміцнювало позиції нацистів. Зрештою у листопаді 1932 р. відбулись позачергові парламентські вибори, де жодна з партій не набрала більшості. Нацисти навіть втратили частину голосів. За них проголосувало 33 % виборців. За комуністів голосувало 17 % виборців. Гітлер був у розпачі. Подейкують, що він був готовий накласти на себе руки. Саме в цей момент, коли криза наближалася до кінця, і з'явились ознаки падіння впливу нацистів, вирішальну роль відіграла воєнно-промислова еліта, яка використала свій вплив На президента Гінденбурга, аби той вручив мандат на формування уряду Адольфу Гітлеру. 20 січня 1933 р. А. Гітлер став рейхсканцлером – керівником уряду.

Запитання для дискусії.

Німецький історик Г. Бергшиккер писав: «Фашизм можна було передбачити так само, як і усунути. Для його перемоги і для його поразки існували рівні об'єктивні умови». Чи згодні ви з висловлюванням історика? Чи можна було зупинити прихід до влади нацистів? Що для цього потрібно було зробити? Чому цього не сталося?

^ 5. Нацистський режим.

Це запитання учням можна опрацювати як самостійно за матеріалами підручника, так і за допомогою розповіді вчителя.

Запитання для самостійної роботи.

1) Яке значення для утвердження нацистського режиму мав підпал рейхстагу?

2) Охарактеризуйте закон «Про охорону народу і держави». Які зміни він вносив у політичну систему країни?

3) Які наслідки мали вибори в березні 1933 р.?

4) Чому нацисти, утвердившись при владі, провели реформу місцевого самоврядування?

5) Яким чином у країні було встановлено однопартійну систему?

6) Яку роль відігравали каральні органи у нацистський державі? Для чого створювалися концентраційні табори?

7) Як можна оцінити економічну політику нацистів? На яких принципах базувалась економічна політика? Які вона дала результати? Чи можна їх назвати досягненням нацистів?

8) Яку мету переслідували нацисти у своїй внутрішній політиці? Дайте морально-правову оцінку методам, що їх використовували фашисти для досягнення своєї мети.

9) В основу нацистської пропаганди було покладено принцип: «Простота, розмах, концентрація». Поясніть цей принцип. Яка роль пропаганди в становленні нацистської диктатури?

10) Які заходи внутрішньої політики нацистів могли викликати схвалення більшості населення?

Матеріали до розповіді вчителя.

а) Становлення фашистської диктатури.

Доступившись до виконавчої влади, нацисти почали послідовну ліквідацію режиму політичної демократії Німеччини. Використавши як привід підпал рейхстагу (27 лютого 1933 р.), що його самі ж і організували, вони вдалися до відкритого терору проти їхніх політичних противників – соціал-демократів і комуністів. Передусім Гітлер домігся підписання Гінденбургом спеціального указу «Про охорону народу і держави», що ліквідував основні права громадян і надав необмежені повноваження каральним органам. Нацисти провели нові вибори до рейхстагу, сподіваючись отримати переважну більшість у ньому. Проте підсумки виборів у березні 1933 р. їх не задовольнили: комуністи й соціал-демократи, які перебували в підпіллі, отримали 30,6 % голосів виборців, нацисти – 43,9 % . Не зібравши абсолютної більшості голосів, нацисти відтоді остаточно відмовилися від спроб прикрити свій режим хоча б видимістю демократії та збереження конституції.

Важливим етапом зміцнення влади Гітлера було знищення ним своїх політичних противників у партії. Лідер штурмовиків (СА) Ернст Рем виступав за продовження «націонал-соціалістичної революції», тобто за переділ власності в Німеччині, що могло позбавити Гітлера підтримки великого капіталу. Щоб розв'язати проблему кардинально, Гітлер за допомогою загонів СС у ніч на 30 червня 1934 р. фізично знищує керівників СА. Ця подія увійшла в історію під назвою «ніч довгих ножів».

Принцип поділу влади, що лежав в основі Веймарської республіки, було відкинуто, законодавчі функції передано уряду. Гітлеру ж передали повноваження президента Гінденбурга, який 1934 р. помер. Так уся повнота влади в Німеччині опинилася в руках Гітлера. Було проведено адміністративну реформу, що ліквідувала земельні парламенти та органи місцевого самоврядування. Влада на всіх рівнях переходила в руки не виборних, а призначуваних згори чиновників.

У 1933 р. вже формально було заборонено всі політичні партії, крім ІК :ДАП, що злилася з державою. Партійні функціонери автоматично ставали державними чиновниками відповідного рівня. Така різка зміна державного ладу та суспільного життя супроводжувалася насиллям і породжувала посилення каральних органів держави. Штурмові (СА) та охоронні (СС) загони Стали частиною цього апарату насилля. Було створено державну таємну поліцію (гестапо), а з 1933 р. по всій країні з'явилися концентраційні табори для утримання в них усіх небажаних режиму людей. Було ліквідовано основні політичні права громадян – свободу слова, зібрань, недоторканність житла, темницю листування.

б) Економічна політики нацистів.

Важливі зміни стались і в економіці Німеччини. Уряд Гітлера пішов на нечуване для мирного часу розширення державного регулювання господарським життям, спершу – з метою виходу з кризи.

На кошти держави було розгорнуто будівництво загальнонаціональної мі:рейсі швидкісних автострад, що дозволило відразу різко скоротити кількість безробітних і пожвавити будівельну індустрію. Згодом основну увагу було приділено прискореному розвитку військової промисловості. У 1933–1938 рр. військові витрати збільшилися з 620 млн до 15,5 млрд рейхсмарок. Із метою стимулювання економічного зростання вводилися податкові пільги. З одночасним зростанням витрат і зниженням податків виник дефіцит бюджету, що покривався випуском паперових грошей. Щоб не допустити їх знецінення та зростання цін, уряд запровадив контроль над цінами і зарплатою Й почав поступовий перехід до карткової системи розподілу. Це збільшило масштаби державного регулювання економіки.

Особливістю економіки нацистської Німеччини було пряме адміністративне регулювання господарства державою. Для цього всіх підприємців було об'єднано в галузеві картелі та підпорядковано імперському міністру господарства. Коли 1936 р. було прийнято чотирирічний план розвитку військової промисловості, уповноваженим із реалізації цього плану призначили Г. Герінга. Створене ним відомство взяло під контроль усю економіку країни. Держава стала безпосереднім володарем багатьох підприємств, що були конфісковані в основному в євреїв під час «аріїзації» промисловості. Так, на заводах державного концерну «Герман Герінг» було зайнято 600 тис. працівників і виплавлялося 7,29 млн тонн сталі.

Фашистська держава встановила також контроль над ринком робочої сили і трудовими відносинами. У роки Веймарської республіки останні будувалися на визнанні протиріччя інтересів робітників і роботодавців, яке мало вирішуватися через тарифні погодження між організаціями, що репрезентували інтереси кожної зі сторін. Для нацистів такий підхід був неприпустимим. Трудові відносини вони намагалися побудувати на основі своїх ідей про перевагу національних інтересів і вважали можливою гармоні пі між працею і капіталом під наглядом держави. У нацистській Німеччині було ліквідовано профспілки, а замість них утворено Німецький робітничий фронт, що включав робітників і роботодавців. Керівники підприємств ставали «вождями трудового колективу», а контроль над трудовими відносинами перейшов до спеціальних «опікунів праці», призначуваних урядом. Контроль над заробітною платою було доповнено введенням загально трудової повинності.

Під жорсткий державний контроль у фашистській Німеччині було взято і зовнішню торгівлю. Метою її регулювання було прагнення зменшити залежність країни від імпорту. Відповідно вживалися заходи з розвитку тих галузей промисловості, які заступали імпорт: синтетичний бензин, каучук Усе це також диктувалося загальною військовою підготовкою нацистів та було розраховано на нейтралізацію можливої, на випадок війни блокади Німеччини.

До початку Другої світової війни економіка Німеччини кардинально змінилася. За збереження приватної власності було суттєво обмежено свободу підприємництва. Ринок товарів і послуг, ринок праці заступила державна регламентація. Практично перестала функціонувати ринкова економіка. Увесь комплекс цих заходів прискорив вихід Німеччини з кризи. У 1935 р. вона досягла докризового рівня виробництва, а до 1939 р. значно перевищувала його. Скоротилося безробіття: 1933 р. воно складало 6 млн осіб, 1934 р. – 3 млн, 1936 р. – було майже ліквідоване. Але в самому виході з кризи не було нічого феноменального, оскільки з 1933 р. всі країни Заходу вступили в смугу економічного пожвавлення. Слід мати на увазі, що більш високі темпи відновлення в Німеччині були значною мірою зумовлені мілітаризацією її економіки. Ціною цих успіхів стала повна ліквідація прав і свобод громадян,, створена в країні атмосфера примусового однодумства, шовіністичного розгулу і загальної підозріливості.

в) Масове насильство. Репресії. Нацистська пропаганда.

Життя у фашистській Німеччині дуже відрізнялося від тих омріяних картин, що були створені пропагандою. Насилля стало масовим. Тільки до початку 1935 р. було вбито більш як 4,2 тис. противників нацизму, заарештовано 515 тис. осіб. До початку 1939 р. в ув'язненні перебувало більш як 300 тис. людей. Сотні тисяч емігрували, у тому числі цвіт творчої інтелігенції – фізик Альберт Ейнштейн, письменники Томас і Генріх Манни, Ліон Фейхтвангер, Бертольд Брехт, композитори Ган Уйснер, Отто Клемперер, Пауль Гіндеміт. Антисемітизм став офіційною політикою фашистської держави (на 1933 р. в Німеччині проживало майже 500 тис. євреїв). Уже з весни 1933 р. почався організований владою бойкот усіх установ, що належали євреям. У 1935 р. було прийнято серію законів, що позбавили євреїв німецького громадянства та заборонили їм обіймати посади в державному апараті («Нюрнберзькі закони»). Змішані шлюби заборонялися. Із 1939 р. євреїв почали виселяти у спеціально відведені будинки і квартали (гетто). їм не дозволяли з'являтись у громадських місцях, удаватися до багатьох видів діяльності, вони були зобов'язані постійно носити на одязі нашиту жовту шестикутну зірку. Проти ночі з 9 на 10 листопада 1938 р. влада організувала єврейський погром («кришталева ніч», коли було розбито й розграбовано єврейські крамниці, аптеки і піцо), жертвами якого стали десятки тисяч осіб. Так було підготовлено ґрунт для винищення євреїв в окупованих Німеччиною в роки війни країнах. 6 млн євреїв стали жертвою расового безумства нацистів.

Крім євреїв, починаючи від 1935 р., расової дискримінації були піддані II цигани (у Німеччині. їх проживало майже 22 тис. осіб). Вони мали бути винищені як представники «нищої» раси.

Фашизм прагнув установити контроль і над свідомістю людей. Засоби масової інформації – друк, радіо – залежали від міністра пропаганди Й. Геббельса. Його відомство було поставлено на службу нацизму: художники, поети, композитори мусили прославляти Гітлера, оспівувати переваги арійської раси і нових порядків. Велич Німеччини мали уособлювати циклопічні споруди.

«Ми знову хочемо зброї. Тому все, починаючи від букваря дитини до останньої газети, кожен театр і кожне кіно, кожен стовп для плакатів і кожна вільна дошка для оголошень повинна бути поставлена на службу цієї єдиної великої місії» (А. Гітлер).

Про результативність нацистської пропаганди свідчать спогади радянського авіаконструктора О. Яковлева. «За час перебування у Німеччині мені доводилося зустрічатися з німцями різних спеціальностей і різного культурного рівня. Але в усіх без виключення – від конструктора до носильника – відчувалося усвідомлення незрівнянної переваги над усіма іншими. Це відчувалося у всьому, і це було результатом фашистської пропаганди».

Контроль над масовою свідомістю здійснювався і через тотальне охоплення населення нацистськими організаціями і політичними кампаніями. Німецький трудовий фронт об'єднував 23 млн осіб, до молодіжної організації «Гітлер-югєнд» належало понад 8 млн. Членство в них було обов'язковим. Крім того, існували різні націонал-соціалістські союзи, що об'єднували людей за професіями, нахилами, захопленнями тощо. Усі вони мусили відвідувати мітинги і збори, брати участь у масових заходах. Ухилення від усього, цього було доказом незгоди і дозволяло цілеспрямовано боротися з його проявами.

^ III. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Запитання.

1) Яка подія стала поштовхом до революції?

2) Коли Німеччину було проголошено республікою?

3) Хто очолив Уряд народних уповноважених?

4) Збройний виступ «спартаковців» було придушено в ... р.

5) Коли існувала Баварська радянська республіка?

6) Чому республіка в Німеччині отримала назву «Веймарська» ?

7) Назвіть імена президентів Веймарської республіки.

8) Прокоментуйте нацистське гасло: «Один народ, одна країна, один фюрер».

9) Назвіть риси нацистського режиму.

^ IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

Перша світова війна завершилась поразкою Німеччини, яка стала фатальною для Німецької імперії. У результаті революції у країні було повалено монархію, проголошено республіку. До влади прийшли соціал-демократи, які в союзі з військовими усунули загрозу приходу комуністів до влади в країні, стабілізували становище і прийняли демократичну конституцію. Утверджена республіка отримала назву «Веймарська ». Незважаючи на успіхи, складне економічне, політичне становище у країні залишалось до середини 1920-х рр. Німеччина також перебувала в зовнішньополітичній ізоляції. їй довелось підписати принизливий Версальський договір.

Завдяки планам Дауеса та Юнга вдалось стабілізувати економічне становище і забезпечити економічне зростання, особливо в машинобудуванні, електротехнічній та хімічній промисловості, але економічне зростання було нестійким.

Веймарська республіка так і не отримала стабільної політичої підтримки. Із кожним роком зростала популярність тих політичних сил, які були її противниками (комуністи, націоналісти, нацисти тощо). Економічна криза 1930-х рр. відіграла вирішальну роль у падінні Веймарської республіки.

30 січня 1933 р, А. Гітлер став рейхсканцлером. Нацисти доступилися до влади. Присвоївши собі, надзвичайні повноваження; вони розгорнули переустрій Німеччини згідно зі своїми ідеологічними принципами. У 1933-1935 рр. у Німеччині сформувався тоталітарний режим.

  1. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати конспект та параграф у підручнику.

2. Підготуйте реферат за темами: «Пивний путч», «Зародження нацистського руху», «Витоки антисемітизму в Німеччині».




Скачати 253.86 Kb.
Дата конвертації24.12.2012
Розмір253.86 Kb.
ТипУрок
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи