Реферат роботи icon

Реферат роботи



Схожі


ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

ІНСТИТУТ ХАРЧОВОЇ БІОТЕХНОЛОГІЇ ТА ГЕНОМІКИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ“

Реферат роботи

Система використання біоресурсів у новітніх біотехнологіях отримання альтернативних палив”

2011 р.

Автори:

Блюм Ярослав Борисович

д.б.н., професор, академік НАН України, директор, завідувач відділу геноміки та молекулярної біотехнології Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України»

^ Григорюк Іван Панасович

д.б.н., член-кореспондент НАН України, професор кафедри фізіології, екології рослин та біомоніторингу Національного університету біоресурсів і природокористування України

^ Дмитрук Костянтин Васильович

к.б.н., завідувач лабораторії метаболічної інженерії Інституту біології клітини НАН України

^ Дубровін Валерій Олександрович

д.т.н., професор, директор Навчально-наукового технічного інституту Національного університету біоресурсів і природокористування України

^ Ємець Алла Іванівна

д.б.н, завідувач лабораторії клітинної біології та нанотехнології Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України»

^ Калетнік Григорій Миколайович

д.е.н., професор, член-кореспондент НААН України, ректор Вінницького національного аграрного університету

^ Мироненко Валентин Григорович

д.т.н., професор, завідувач кафедри інженерного забезпечення рослинництва ім. П.М.Василенка Національного університету біоресурсів і природокористування України

^ Рахметов Джамал Бахлулович

д.с.-г.н., професор, завідувач відділу нових культур Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка НАН України

^ Сибірний Андрій Андрійович

д.б.н., професор, член-кореспондент НАН України, директор Інституту біології клітини НАН України

^ Циганков Сергій Петрович

д.т.н., заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу біотехнології поновлюваної сировини і альтернативних палив Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України»



^ Мета роботи. Створення системи використання біоресурсів на основі геноміки, біотехнології та селекції і розробка новітніх технологій їх енергоконверсії для вирішення енергетичних потреб України за рахунок відновлюваної сировини.

^ Наукова новизна:

        • системний аналіз рослинних ресурсів для біоенергоконверсії в Україні;

        • створення нових генотипів рослин для покращеної продукції біоетанолу, біодизелю, біогазу та твердих біопалив за допомогою методів геноміки, біотехнології та селекції;

        • створення рекомбінантних штамів мікроорганізмів для конверсії лігноцелюлози в рідинні біопалива;

        • розробка біотехнологій промислової конверсії біомаси у рідинні біопалива;

        • застосування біотехнологій для переробки сільськогосподарських та побутових органічних відходів в біогаз та добрива;

        • отримання паливних сумішей на основі етанолу та рослинних олій, удосконалення параметрів і режимів роботи обладнання для виробництва та ефективного використання біопалив.

Практична значимість:

        • створено генофонд енергетичних рослин з 354 видів, сортів та сортозразків;

        • створено 25 нових високопродуктивних сортів енергетичних культур;

        • отримано промислові штами-продуценти для конверсії рослинної сировини у біоетанол і ферментні препарати для виробництва рідких біопалив;

        • розроблені промислові технології біосинтетичних компонентів рідких біопалив;

        • освоєно промислове виробництво біопалив на основі рослинних олій;

        • розроблені промислові системи виробництва біогазу з сільськогосподарських та побутових органічних відходів і серійне обладнання для виробництва і використання газоподібних і рідких біопалив.

^ В процесі виконання роботи опубліковано 19 монографій; 117 наукових праць, зокрема у міжнародних виданнях 89; розроблено та введено в дію 15 ДСТУ, отримано 34 авторських свідоцтв на сорти і 24 патентів України та США, захищено 8 докторських дисертацій.


На даний час енергетичні потреби людства покриваються на 35 % за рахунок нафти, вугілля – 23 %, газу – 21 %, ядерного палива – 7 %. Ці енергетичні ресурси є не поновлюваними і, більше того, при нинішніх темпах видобування, рентабельних енергетичних ресурсів залишилось всього на декілька десятків років: вугілля – понад 200 років, газу, нафти, ядерного палива – близько 40 років. Поновлювані енергетичні джерела (гідроенергія, сонячна та вітрова енергія тощо) складають у загальному балансі енергетичних витрат близько 14 %, і можливості реального збільшення цих видів енергії досить обмежені.

В умовах різкого зменшення запасів невідновлюваних видів палива, використання біомаси, ефективність акумуляції сонячної енергії якою становить від 0,8 % (в польових умовах) до прогнозованих 5 % (в умовах забезпечення високого рівня агробіотехнологій), для виробництва твердих, рідких та газоподібних палив набуває дуже важливого значення. Згідно вимог Європейського Союзу (Директива 2003/30/ЄС від 8 травня 2003 р.) частка біологічних видів палива в структурі енергоспоживання ЄС повинна до кінця 2010 р. складати 5,7 %. В нашій країні актуальність даного напряму окреслена Постановою Кабінету Міністрів України № 1774 від 22 грудня 2006 р.

З метою реалізації науково-технічного потенціалу цього напряму біоенергетики авторами творчого колективу проведено низку глибоких фундаментальних наукових досліджень та виконано ряд науково-технічних розробок, результати яких створюють передумови широкого високоефективного використання новітніх біотехнологій енергоконверсії в агропромисловому виробництві та паливно-енергетичному комплексі України.


  1. ^ Покращення використання біоресурсів для отримання альтернативних палив із застосуванням потенціалу селекції, геноміки та біотехнології


Авторами з Національного ботанічного саду (НБС) ім. М.М. Гришка НАН України створено один з найбільших в Україні генофондів енергетичних рослин, який нараховує 365 видів, сортів та форм рослин (76 – цукроносних, 145 – олійних, 144 – сировинних культур для виробництва твердого біопалива та біогазу). Поряд з інтродуцентами та малопоширеними культурами важливе місце в цьому переліку належить створеним власними зусиллями формам, гібридам та сортам енергетичних рослин. Альтернативні енергетичні культури є представниками різних ботанічних родин і використання їх у сівозмінах або поза ними не становить загрозу для навколишнього середовища. Вони не являються цільовими продовольчими культурами. Ці рослини попереджують ерозійні процеси, поліпшують агрономічні та біологічні показники грунту. Більшість пропонованих культур вирізняються виключною посухо- та зимостійкістю, адаптивністю, стійкістю до хвороб, шкідників та бур’янів. Перевага надана багаторічним рослинам з періодом продуктивного довголіття 10-20 років, здатних зростати не лише на родючих полях сівозміни, а також на землях, не придатних для вирощування традиційних культур.

Із числа найперспективніших нових цукроносних культур у НБС НАН України створено цінний генофонд пальчастого проса (10 зразків), цукрового сорго (15), міскантусу (7) та проса дротоподібного (5 зразків), які характеризуються скоростиглістю, посухостійкістю, високою урожайністю насіння або фітомаси, високим вмістом вуглеводів у зерні або в надземній масі та виходом біоетанолу. Ці цукроносні рослини можуть в повній мірі забезпечувати в Україні високий продуктивний потенціал і вихід біоетанолу з одиниці площі у порівнянні з традиційними культурами (цукровий буряк, картопля, пшениця тощо).

В Інституті харчової біотехнології та геноміки (ІХБГ) НАН України була отримана низка сомаклональних варіантів пальчастого проса для подальшого використання у селекційному процесі у НБС НАН України. Зокрема, на їх основі створені високопродуктивні сорти Ярослав-8 та Євгенія. У ході з’ясування генетичних основ набутих сортом Ярослав-8 ознак було висунуто припущення, що ключову роль в них може відігравати активність цитокініноксидази/дегідрогенази – ключового ферменту деградації цитокінінів. Було проведено аналіз зразків генної експресії цитокініноксидази на прикладі транскриптому меристем пальчастого проса на різних стадіях розвитку отриманого сорту (за допомогою 12К macroarray фільтрів для ячменю). Виявлено присутність чотирьох генів цитокініноксидази цілому в геномі пальчастого проса. Результати аналізу експресії генів цитокініноксидази з використанням клонованого фрагменту кДНК цитокініноксидази в якості зонду дозволили виявити змінений рівень експресії одного із споріднених генів сорту Ярослав-8 у порівнянні з вихідним матеріалом. Також встановлено, що експресія генів цитокініноксидази у суцвіттях сорту Ярослав-8 на стадії В розвитку (розмір суцвіть 2-3 см) є майже в 2,5 рази нижчою у порівнянні з вихідною лінією.

Паралельно було визначено вміст цитокінінів у рослинах досліджуваного сорту - всього 25 різних похідних цитокінінів, починаючи з їх попередників, активних цитокінінів, запасних кон’югатів і закінчуючи продуктами розпаду цитокінінів на різних стадіях розвитку. Отримані результати засвідчили, що кількість цитокінінів у листках рослин отриманого сорту статистично достовірно вищою у порівнянні з контролем і, що особливо важливо, є вищою в суцвіттях на самих ранніх стадіях розвитку, але не відрізняється від контролю на більш пізніх стадіях їх розвитку. Таким чином, ці дані у сукупності з результатами експресійного аналізу дозволяють пояснити морфологічно-фізіологічні особливості досліджуваного фенотипу, зокрема формування більшої кількості колосків та насінин в кожному колоску. Відповідно, наведені вище дані в цілому свідчать на користь визначальної ролі цитокініноксидази у формуванні ознак нового сорту. З огляду на ці результати можна говорити про розвиток ефективної стратегії збільшення врожайності зернових культур загалом і пальчастого проса зокрема за допомогою генно-інженерних підходів, що базуватимуться на використанні для трансформації рослин генами, залученими до регуляції, біосинтезу та деградації цитокінінів.

З використанням методів молекулярної селекції науковцями НБС НАН України за участю партнерів з ІХБГ НАН України також створено високопродуктивний сорт цукрового сорго – Ботанічний. Сировина отриманих нових гібридів та сортів цукрового сорго та пальчастого проса містить 15-30 % загальних цукрів. Вони вирізняються високою пластичністю та продуктивністю і гарантовано забезпечують урожайність 5-8 т/га насіння та 50-80 т/га (до 130 т/га) зеленої маси. Вихід етанолу з одиниці площі залежно від умов вегетації рослин та технології переробки сировини становить 350-800 дал/га. Теплотворна здатність цієї маси при спалюванні сягає 3731-4363 кал/г.

В НБС НАН України також створено 16 сортів високоолійних культур, більшість з яких включена до Державного реєстру сортів рослин України і мають цінні продуктивні властивості та придатні для виробництва біодизеля. Зокрема, створено цінний генофонд рижію, який нараховує близько 20 форм, гібридів та сортозразків. Найперспективніші форми та гібриди рижію забезпечують 3-4 т/га насіння з вмістом олії 45-50 % та виходом 1,0-1,4 т/га біодизелю. При цьому урожайність становить 30-40 т/га біомаси, 5-8 т/га сухих речовин, 0,8-1,0 т/га кормового білку. На відміну від ріпаку в результаті мінералізації органічної маси рижій залишає у ґрунті понад 70 кг/га азоту, 30 – фосфору, 85 – калію, 35 кг/га – кальцію. Розроблено біотехнологічні засади поліпшення жирнокислотного складу та накопичення ліпідів в насінні рижію.

Авторами створено ряд сучасних сортів інших капустяних культур (зокрема озимого ріпаку та суріпиці), які містять у насінні від 40 до 52 % олії. Вони вирізняються високою пластичністю та продуктивністю і гарантовано забезпечують урожайність насіння на рівні 2,5-3,0 т/га з виходом олії з одного гектара залежно від сорту від 800 до 1000 кг. Визначена калорійність ліпідів та енергетичний потенціал ярих (редька олійна, суріпиця яра, гірчиця сиза та біла, чорнушка дамаська та посівна, льон олійний) та озимих (ріпак озимий, тифон, суріпиця озима) олійних культур з колекції НБС НАН України. Серед озимих культур найвищою урожайністю насіння, вмістом та виходом ліпідів характеризуються сорти ріпаку озимого, тифону та суріпиці, серед ярих - редьки олійної, гірчиці білої та льону олійного, які забезпечують 2,8-3,0 т/га насіння та до 1100-1400 кг/га вихід ліпідів.

За результатами вивчення жирнокислотного складу олії з насіння сортів суріпиці ярої, ріпаку озимого, тифону та еруки посівної встановлено, що в олії ріпаку та суріпиці олеїнова кислота складає відповідно 62,4 і 48,1 % від загального жирнокислотного складу. Серед досліджуваних культур високим вмістом ерукової кислоти характеризується олія тифону (48,7 %) та еруки посівної (47,5 %). Олія суріпиці ярої і ріпаку озимого відрізняється суттєво низьким вмістом ерукової кислоти (1,9 та 0,7 %) та високим вмістом лінолевої кислоти (до 19 %) від загальної кількості жирних кислот. Калорійність олії у різних культур становила від 37,5 до 41,4 МДж/кг. Вихід енергії з ліпідів ріпаку ярого та рижію рівноцінні теплотворній здатності 1300 та 1200 л дизельного палива.

Авторами також створено 19 сортів рослин з високою урожайністю біомаси для використання на тверде біопаливо (для отримання полін, брикетів, гранул) та біогаз. Створено сировинний конвеєр на основі власних сортів енергетичних рослин: щавнату (сорти Біекор–1, Румекс ОК-2 і Наставник), сіди багаторічної (сорти Вірджинія і Фітоенергія), сильфію пронизанолистого (сорти Переможець і Богатир), сорго багаторічного (сорт Колумбо), козлятнику (сорт НБС-75), гірчаку сахалінського, тощо). Ці сорти можуть продуктивно використовуватись протягом 10-20 років, щорічно забезпечуючи до 30 т/га абсолютно сухої речовини. Розроблені енергоощадні технології вирощування біоенергетичних рослин забезпечують високий вихід умовного біопалива (10-21 т/га) та енергії (70-90 Гкал/га) з урожаєм. Загальний вихід біогазу з 1 га енергетичної плантації нових інтродуцентів становить від 9000 до 37000 м3.

Створені сорти та технології виробництва біосировини з них впроваджуються в Україні (в господарствах 17 областей), а також в країнах СНД (Російській Федерації, Білорусії, Казахстані) та Євросоюзу (Чехії та Польщі, номер реєстрації розробки 2005/0758), в КНР, КНДР, Республіці Корея, про що свідчать відповідні двосторонні угоди. Загальна площа посівів сортів нових енергетичних культур становить близько 30 тис. га.


  1. ^ Новітні біотехнології конверсії біоресурсів для отримання біопалив


Використання етанолу як палива стало на сьогоднішній день одним із важливих напрямів розвитку світової економіки. Цей напрям виник набагато раніше, ніж проблема глобального потепління, із-за дефіциту нафтового палива в деяких країнах і наявністю значних біоресурсів для виробництва біоетанолу. Лідерами у виробництві паливного біоетанолу є США (40,6 млн. м3) і Бразилія (24,9 млн. м3). Науковий пошук у світі наразі продовжується як у напрямі удосконалення технологій отримання біоетанолу першого покоління, так і розвитку науково-технічних основ отримання біоетанолу другого покоління (з біомаси). Тому в Інституті біології клітини (ІБК) НАН України була проведена робота, спрямована на покращення параметрів етанольної ферментації традиційної сировини – глюкози - за участю спиртових дріжджів Saccharomyces cerevisiae. Для цього вперше використано можливість модифікації енергетичного метаболізму дріжджів шляхом надекспресії ферментів, що розщеплюють основне енергетичне джерело клітини, АТФ. Отримані штами перетворюють вищий відсоток глюкози в етанол за рахунок меншого нагромадження біомаси клітин. У даному контексті біомаса є побічним продуктом, тому що замість перетворення компонентів поживного середовища в етанол, клітина використовує цей ресурс для побудови дочірніх клітин. Шляхом маніпуляції енергетичним балансом дріжджової клітини на генному рівні вдалося знизити приріст біомаси і збільшити вихід етанолу при ферментації глюкози на 20 % у порівнянні із вихідним штамом.

Глобальна продукція рослинної біомаси становить 200×109 т на рік, причому 90% біомаси складає лігноцелюлоза – гетеробіополімер, що складається з целюлози, різних геміцелюлоз та лігніну. Одними з основних цукрів гідролізатів лігноцелюлозних відходів є ксилоза та целобіоза, які не ферментуються пекарськими дріжджами. Тому здійснювались роботи по виявленню інших видів мікроорганізмів, що є потенційними продуцентами етанолу з гідролізатів лігноцелюлозних відходів. Одним з найкращих претендентів виявились неконвенційні дріжджі Pichia stipitis, однак, ефективність ферментації ксилози і целобіози природніми штамами є недостатньою для забезпечення економічно вигідного промислового процесу. В ІБК НАН України здійснено метаболічну інженерію цього виду дріжджів. Було посилено експресію модифікованої версії першого гену катаболізму ксилози, що кодує ксилозоредуктазу. Продуктивність етанольної ферментації ксилози у сконструйованого штаму перевищувала продуктивність вихідного штаму в 1,3 рази.

Відомо, що найкращими ферментаторами глюкози є сахароміцети. Однак ці організми нездатні ферментувати ксилозу, тому було здійснено коферментацію, використовуючи два мікроорганізми, рекомбінантний штам P. stipitis та штам дикого типу S. cerevisiae у оптимальному співвідношенні клітин 1:1. Результати цих досліджень дозволили розробити лабораторний і напівпромисловий регламенти отримання етанолу з гідролізатів рослинної біомаси на базі ПП «Експрес» (м. Охтирка, Сумська обл.), що дає можливість масштабувати процес і розпочати налагодження виробництва етанолу з вищезгаданої сировини.

Ферментативний гідроліз (сахарифікацію) лігноцелюлозної біомаси можна проводити одночасно з мікроорганізмами, які ферментують вивільнені цукри до етанолу (одночасна сахарифікація та ферментація). В ІБК НАН України були виявлені термотолерантні дріжджі Hansenula polymorpha, що здатні активно ферментувати ксилозу при підвищеній температурі 48оС. Було здійснено додаткове підвищення термотолерантності цього виду дріжджів до 50оС. Вихід етанолу в отриманих рекомбінантних штамах H. polymorpha збільшено загалом у 25 разів порівняно із штамом дикого типу, максимальна концентрація етанолу під час ферментації ксилози при 48 °C становила близько 15 г/л.

В Україні програми з виробництва біоетанолу паливного призначення почали здійснюватись з кінця минулого - початку нового століття. Розпочались вони з перепрофілювання спиртових заводів, які втратили ринки збуту харчового спирту. Ці роботи виконувались зокрема за науковими розробками ІХБГ НАН України:

  • Розроблення технологій біосинтетичних паливних компонентів на основі етанолу з поновлюваної рослинної сировини.

  • Розроблення концептуальних рішень зі створення агропромислових комплексів з переробки рослинної сировини в рідкі біопалива і використання побічних продуктів для енергетичного виробництва.

  • Виробництво біосинтетичного компоненту рідких біопалив “Альтернативний Біосинтетичний Оксигенний Компонент-1” (АБОК-1), “Оксигенат Моторного Палива Альтернативний” (ОМП-А) із переважним вмістом етанолу на Будильському експериментальному заводі Держкоменергозбереження України та підприємстві ЗАТ “Еко-Енергія” Сумської обл.

  • Виробництво комплексних паливних компонетів на основі етанолу та його похідних на підприємстві ЗАТ “Еко-Енергія”;

  • Виробництво біопалива типу “БІО-100” для двигунів з іскровим запаленням на підприємстві ТОВ “Біохім-Груп”, Донецьк, потужністю 10 тис. т на рік.

  • Розроблення технологій естерифікації рослинних олій етанолом і використання етилових естерів жирних кислот для отримання паливних композицій для дизельних двигунів з біоетанолом і вуглеводневими компонентами.

  • Розроблення композицій рідких біопалив для двигунів внутрішнього згоряння на основі біоетанолу та рослинних олій.

Науковцями ІХБГ та ІБК НАН України отримано ряд фундаментальних результатів, що дозволяють зрозуміти механізм ферментативних перетворень біополімерів рослинної сировини (целюлоза та геміцелюлози). Ці полімери трансформуються у прості цукри, що є субстратами для мікроорганізмів-продуцентів одноатомних спиртів. Подальше виділення та концентрування цих спиртів дозволяє отримувати компоненти рідинних біопалив. Вивчені механізми і встановлені межі резистентності клітин продуцентів до високих концентрацій етанолу та бутанолу. Визначені особливості споживання компонентів складних субстратів при їх мікробіологічній трансформації у цільові продукти.

Дослідження також були спрямовані на розробку біотехнології виробництва етанолу з такої сировини, як цукрове сорго та пальчасте просо, яке поєднує в собі сировину як першого (моно- та олігосахариди) та другого (лігноцелюлоза) поколінь. Цукрове сорго не належить до традиційних культур харчового призначення, тому його переробка в біопалива не викликає такої гострої критики, як використання кукурудзи та пшениці. Крім того, стебла сорго можуть бути повністю використані у виробництві: у першу чергу цукри - на виробництво біоетанолу, а соргова багаса (жмих) як тверде паливо для генераціїї технологічної пари, а потім – як сировина 2-го покоління. Для переходу на сировину 2-го покоління не потрібно буде створювати нове підприємство – достатньо дооснастити існуюче декількома позиціями спеціалізованого обладнання.

Вищезазначене не вичерпує усіх переваг цукрового сорго. Лігноцелюлоза стебла в процесі екстрагування з неї цукру піддається гідротермічному впливу, який полегшує подальший ферментативний гідроліз полісахаридів. Таким чином, стає можливим отримання частково підготовленої для подальшої переробки сировини другого покоління. Завод, що перероблятиме цукри сорго в біоетанол, може стати базовим підприємством для впровадження інноваційних технологій, переробляючи надлишок лігноцелюлозної біомаси не лише сорго, а й такої перспективної культури, як пальчасте просо. На підприємстві ВАТ “Шепетівський цукровий завод” в промислових умовах перевірена технологія комплексної переробки соку та стебел цукрового сорго, соломи пальчастого проса з отриманням розчину простих цукрів для подальшої ферментації в етанол. В промислових умовах ферментація була проведена на Будильському експериментальному заводі ЗАТ «Еко-Енергія», і з продуктів ферментації отримана дослідна партія паливного оксигенату з вмістом етанолу та вищих спиртів. Результати роботи наразі патентуються та готуються до промислового впровадження.

Отримані наукові результати дозволили розпочати впровадження технологічних і концептуальних рішень на значно потужніших об'єктах - заводу з переробки кукурудзи в біоетанол ТОВ “Корон-Агро” продуктивністю 100 тис. т біоетанолу на рік в м. Золотоноша Черкаської обл., заводу з виробництва біоетанолу ТОВ “АМГ- Агрохолдинг” продуктивністю 90 тис. тонн біоетанолу на рік у м. Чернівці, концептуальних рішень з переробки біомаси пальчастого проса, цукрового сорго та топінамбуру в біопалива. Розроблено технологічний проект заводу з переробки цукрового сорго в біоетанол на підприємстві АТЗТ “Сластена”, Бутурліновський р-н Воронезької обл. Росії. Розроблена концепція та основні технологічні рішення з перепрофілювання підприємства Combinatul de Produse Alimentare в м. Бельці, Республика Молдова в завод з виробництва біоетанолу та рідких біопалив на його основі (15 тис. т біоетанолу на рік).

Тільки на основі розвиненого виробництва біоетанолу із сировини першого покоління може|розпочинає| формуватися промислова біотехнологія переробки в етанол лігноцелюлозної| сировини – деревини|, соломи, відходів сільського господарства та ін. Це невичерпне сировинне джерело другого покоління найближчими роками доповнить, а надалі замінить значну частину|частку| традиційної сировини для рідинних біопалив – не лише етанолу, але й біобутанолу|, інших продуктів ферментації.

За підтримки Кабінету Міністрів України, інших відомств та організацій здійснюється будівництво та реконструкція цілого ряду об'єктів з виробництва біодизелю, біоетанолу, біогазу. Запропоновані і реалізовані технологічні рішення дозволяють значно скоротити енергетичні витрати на виробництво біопалив і вийти на рівень енерговитрат кращих світових аналогів. Окремі концептуальні рішення дають можливість підприємствам з виробництва біопалив повністю перейти на енергетичне самозабезпечення за рахунок використання відходів біомаси як палива.


^ 3. Технічні засоби енергоконверсії біоресурсів


Органічні сполуки – спирти та ефіри, одержані з біомаси, широко застосовуються у чистому вигляді або як компоненти сумішей з традиційним паливом для використання у двигунах внутрішнього згорання та рідкопаливних котлах. Авторами спільно з вітчизняними і зарубіжними партнерами проведено гармонізацію 11-ти європейських норм, які стосуються основних методів оцінки якості дизельного біопалива. Національним університетом біоресурсів і природокористування України та кількома вітчизняними машинобудівними заводами розроблено серію обладнання для регіональних заводів продуктивністю від 1-ї до 10-ти тонн палива на добу.

Водночас, поряд з традиційними вузько орієнтованими альтернативними виробництвами тих чи інших видів біопалив, авторами реалізовано пілотний проект UNIDO з чистого виробництва в сфері біоенергетики. Розроблені проекти ліній виробництва дизельного біопалива від 300 до 10000 т/рік. При модульній комплектації таких ліній технологію з “холодним” способом віджиму олії можна ефективно застосовувати при виробництві до 30000 т/рік дизельного біопалива. На більш потужних (промислових) установках олію продукують за технологічними регламентами оліє-екстракційних заводів. Спільно з вітчизняними машинобудівними заводами, зокрема ТОВ "ТАН" з Чернігова, запропоноване відповідне обладнання технологічних ліній (з очисткою біодизелю на рівні європейських норм).

Здано в експлуатацію завод з виробництва біодизелю навчально-наукового призначення. Це підприємство складається з трьох технологічних ліній, а саме: ліній виробництва олії ЛВРО-ЕКО-БІО, підготовки олії до естерифікації ЛПРО-ЕКО-БІО та виробництва дизельного біопалива ЛВДБ-ЕКО-БІО. Якість дизельного біопалива на виході лінії ЛВДБ-ЕКО-БІО відповідає вимогам чинного СОУ 24.14-37-561:2007 та ДСТУ 6081, що введене в дію з 1.03.2010 р.

Залежно від технології, устаткування, додаткових кінцевих продуктів (комбікорми, пічне паливо тощо), а також виробничої потужності ліній виробництва рослинної олії (рентабельність – 80%), дизельного біопалива (15-25%), а також комбікормів і твердого біопалива (30-60%) агропромислові та біоенергетичні підприємства можуть отримувати стабільний прибуток і окупити затрати за 1,5–2 роки. Виробництво біогазу традиційно здійснюють при ферментації відходів тварин, таких як гноївка чи гній. Ці виділення можна перемішувати з іншими господарськими відходами або відходами переробки сировини харчової промисловості. Авторами створено спеціалізовану лабораторію для напрацювання маточної культури метаноутворюючих бактерій. Завдяки використанню цієї науково-виробничої бази на різних режимах із різноманітними живильними субстратами опрацьовано технології виробництва біогазу та рідких органічних добрив високої якості. Завершуються проектні роботи із створення біогазової установки нового покоління для виробництва біогазу і органічних добрив при зброджуванні багатокомпонентного субстрату, яку розробляють автори спільно з австрійськими колегами Університету BOKU і компаній BauerTech й Heat Bioenergy. Установка перероблятиме щорічно близько 17-18 тис. т багатокомпонентного субстрату й виробляти щодоби до 3500 м3 біогазу з вмістом метану на рівні 50-60%. Когенераційна установка розрахована на продукування 330 кВт електричної та 380 кВт теплової енергії. Крім того, пілотна біогазова установка щорічно видаватиме для потреб навчально-дослідних господарств НУБіП України, розміщених в Київській області, близько 3,3 твердих і 14,5 тис. т рідких органічних добрив високої якості.

Зусиллями науковців, конструкторів та машинобудівників в Україні розроблено та освоєно виробництво комплексу технічних засобів енергоконверсії біоресурсів. Розроблене за безпосередньою участю авторів вітчизняне обладнання за технологічними показниками та технічними характеристиками відповідає рівню кращих світових зразків, а за ціною в 2,5-3 рази дешевше.

Річний економічний ефект від створення системи використання біоресурсів у новітніх біотехнологіях отримання альтернативних палив та її впровадження в Україні складає понад 250 млн. грн. на рік.


  1. ^ Нормативно-правовий та науково-організаційний супровід робіт для покращення використання біоресурсів у новітніх біотехнологіях отримання альтернативних палив


Під керівництвом членів творчого колективу в НАН України у 2007 р. створена та продовжує функціонувати цільова комплексна програма наукових досліджень “Біомаса як паливна сировина” (“Біопалива”), яка координує розробки ІХБГ, ІБК та НБС України. Загальний кумулятивний індекс цитування авторів творчого колективу, що задіяні у виконанні цих проектів, є вищим за 1700 (згідно даних Thomson Reuters).

В останні роки реалізовано кілька міжнародних проектів, зокрема, у 2008-09 рр. розроблено План дій по біомасі, що визначив загальні напрямки розвитку біоенергетики, ідентифікував існуючі проблеми та запропонував можливі шляхи їх вирішення. Цей план сформували в рамках Нідерландсько-Українського проекту «Біомаса та біопалива» (G2G07UA85) науково-дослідні установи двох країн за підтримки Міністерства економіки Нідерландів і Міністерства аграрної політики України. У 2009 р. здійснено міжнародний проект ERA-ARD «Bioenergy in Ukraine - opportunities for rural development and influence on local communities (BioPLUs)», який дозволив актуально узагальнити передовий досвід аграрних підприємств Польщі, Литви та України зі створення новітніх об’єктів біоенергетики, ефективного виробництва й використання біопалив, а також особливостей законодавчого забезпечення нової сфери діяльності агропромислового комплексу.

Науковцями Вінницького державного аграрного університету систематизовані науково-методичні та організаційно-економічні засади розвитку ринку біопалив, формування ринку енергетичних культур, що використовуються як сировина для альтернативних палив. Надана економічна оцінка їх використання, узагальнені світові тенденції розвитку виробництва біопалив і економічно обґрунтовані перспективи українського ринку біопалив. Це дозволило дати реальне наповнення прийнятих законодавчих актів щодо розвитку ринку біопалив в Україні.


Автори роботи брали активну участь у розробці законів та державних програм в області біоенергетики. Разом з НАЕР підготовлено «Концепцію Державної цільової науково-технічної програми "Розвиток виробництва та використання біологічних видів палива". Іде робота над створенням «Державної цільової науково-технічної програми "Розвиток виробництва та використання біологічних видів палива”. Члени авторського колективу приймали активну участь у підготовці Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива». Цей Закон прийнятий Верховною Радою 25 травня 2009 р.


Автори:

^ Блюм Ярослав Борисович

Григорюк Іван Панасович

Дмитрук Костянтин Васильович

Дубровін Валерій Олександрович

Ємець Алла Іванівна

Калетнік Григорій Миколайович

Мироненко Валентин Григорович

Рахметов Джамал Бахлулович

Сибірний Андрій Андрійович

Циганков Сергій Петрович






Скачати 207.7 Kb.
Дата конвертації10.02.2013
Розмір207.7 Kb.
ТипРеферат
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи