В.І. Горевий 2011. 03. 31 (розділи 8, 13, 14,15, 16;) icon

В.І. Горевий 2011. 03. 31 (розділи 8, 13, 14,15, 16;)



Схожі
  1   2   3   4   5   6   7   8

УДК 351/354+342.9


КП

№ державної реєстрації 0110U005039

Інв. №

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України


Сумський державний університет

(СумДУ)

40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2

тел. (0542) 334108, факс (0542) 334049


ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з наукової роботи

д. ф-м. н., професор

_________А.М. Чорноус

“____” _________ 2011 р.


ЗВІТ


ПРО НАУКОВО-ДОСЛІДНУ РОБОТУ

Трудове право як навчальна дисципліна, як наука в сучасних

умовах: сутність, проблеми, окремі шляхи їх подолання


^

Начальник НДЧ

к.т.н., доцент В.А. Осіпов

Керівник НДР

доцент кафедри права В.І. Горевий







2011

Рукопис закінчений 31 березня 2011 року

Результати роботи розглянуті науковою радою СумДУ,

^

протокол № 10 від 26.05.2011 року



СПИСОК АВТОРІВ


Керівник НДР

доцент кафедри права В.І. Горевий


2011.03.31 (розділи 8, 13, 14,15, 16;)

Співавтор

д.ю.н., доцент –––––––––– А.М.Куліш

2011.03.31 (вступ, розділи1,2,3)

Співавтор

к.ю.н, доцент –––––––––– М.М. Бурбика

2011.03.31 (розділи 6, 7)


викладач кафедри права –––––––––– Є.Ю. Горева

2011.03.31 (розділи 9, 10)


асистент кафедри права

ст. викладач –––––––––– Т.А. Кобзева

2011.03.31 (розділи 4, 5)


асистент кафедри права

ст. викладач –––––––––– Т.В.Чередниченко 2011.03.31 (розділи 11, 12)


РЕФЕРАТ


Звіт про НДР: 75 с., 21 джерела.

Об’єкт дослідження – трудові правовідносини, структура, правосуб’єктність їх учасників в період підготовки нового Трудового кодексу.

Мета роботи – поглиблення теоретичних і методологічних положень в галузі трудових правовідносин, встановлення закономірностей організації та функціонування трудових правовідносин з наступним обґрунтуванням теоретичних положень формування юридичних рекомендацій щодо напрямів і перспектив покращення навчального процесу, засвоєння теоретичних знань та практичних навичок майбутніх фахівців.

Методи дослідження: методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх вибір визначався метою та завданнями дослідження з урахуванням її об’єкта і предмета. Для розв’язання поставленої мети і завдань дослідження було використано такі методи пізнання: історичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний, соціологічний та інші.

Результатом роботи є систематизація вітчизняних та іноземних підходів до осмислення об’єктивних закономірностей і особливостей трудових правовідносин, правосуб’єктність їх учасників в період підготовки нового Трудового кодексу. Підготовлений навчальний посібник “Трудове право України. Практикум” за грифом МОНМС України.

Новизна результатів роботи: навчальний посібник є класичним варіантом практикуму, що зазвичай використовується для проведення практичних занять з курсу “Трудове право України”. Разом з тим, він сформований з урахуванням вимог, передбачених Положенням про організацію навчального процесу у ВНЗ.

Згідно з новими вимогами у посібнику подаються тестові завдання, що можуть використовуватися для поточного і підсумкового контролю знань.

У посібнику надається перелік питань для самоконтролю, наводяться зразки основних документів, які оформляються суб’єктами трудових правовідносин під час їх виникнення, зміни та припинення, коментарі для правильного їх оформлення, ситуаційні задачі та завдання для самостійної роботи.

Взаємозв’язок з іншими роботами: окремі результати доповідалися на наукових конференціях, публікувалися в фахових наукових виданнях і стали підґрунтям для написання навчального посібника за грифом МОН МС України.

Рекомендації по використанню результатів роботи: на підставі здійсненого дослідження видано навчальний посібник, який буде корисним для викладачів та студентів, усім, кого цікавить питання правового регулювання праці.

^ ТРУДОВЕ ПРАВО, СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ, СУБ’ЄКТИ, ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ, УЧАСНИКИ, НАЙМАНИЙ ПРАЦІВНИК, РОБОТОДАВЕЦЬ.


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ


КЗпП – кодекс законів про працю України;

ТКУ - трудовий кодекс України;

МОП – міжнародна організація праці;

ЦКУ – цивільний кодекс України;

КТС – комісія з трудових спорів;

ПВТР - правила внутрішнього трудового розпорядку;

ВВР - відомості Верховної Ради України;

ЗПУ - збірник постанов Уряду України;

ООН - Організація Об’єднаних Націй;

МБП - Міжнародне Бюро Праці;

ЦПК - цивільний процесуальний кодекс України;

ОВУ - офіційний вісник України.


ЗМІСТ

Вступ.......................................................................................................................7

Розділ 1. Поняття, предмет, метод та система трудового права України.........10

1.1. Поняття трудового права...............................................................................10

1.2. Предмет трудового права................................................................................10

1.3. Метод трудового права...................................................................................11

1.4. Система трудового права...............................................................................11

Розділ 2. Джерела трудового права України.......................................................12

2.1. Поняття та класифікація джерел трудового права.......................................12

2.2. Нормативні акти як джерела трудового права...............................................12

2.3. Акти локального та договірного характеру як джерела трудового права.........................................................................................................................15

Розділ 3. Основні принципи трудового права України.........................................15

3.1. Поняття принципів трудового права...............................................................15

3.2. Класифікація основних принципів трудового права.....................................15

Розділ 4. Суб’єкти трудового права........................................................................17

4.1. Поняття і види суб’єктів трудового права......................................................17

4.2 Працівники як суб’єкти трудового права........................................................17

4.3. Роботодавці як суб’єкти трудового права......................................................19

4.4. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права............................................ 19

4.5. Професійні спілки як суб’єкти трудових правовідносин.............................. 19

Розділ 5. Трудові правовідносини..........................................................................20

5.1 Поняття трудових правовідносин....................................................................22

5.2 3міст трудових правовідносин.........................................................................21

Розділ 6. Колективні договори і угоди..................................................................24

6.1. Поняття та порядок укладання колективного договору...............................24

6.2. Сторони та зміст колективного договору....................................................24

6.3. Колективні переговори та укладення угоди..................................................27

6.4. Угоди: поняття, сторони, порядок укладення...............................................29

Розділ 7. Правове регулювання зайнятості населення та працевлаштування.....30

7.1. Поняття і правове забезпечення зайнятості населення...................................30

7.2. Поняття безробітного. Захист безробітного.....................................................30

7.3. Поняття працевлаштування. Форми працевлаштування................................31

Розділ 8. Трудовий договір.......................................................................................32

8.1. Поняття, зміст трудового договору та його відмінність від цивільно-правових угод про працю....................................................................................................................32

8.2. Загальний порядок укладення трудового договору.........................................33

8.3. Окремі види трудових договорів.......................................................................33

8.4. Переведення, переміщення. Зміна істотних умов праці.................................33

8.5. Припинення трудового договору......................................................................34

8.6. Порядок звільнення працівників, оформлення звільнення і проведення розрахунку..................................................................................................................37

Розділ 9. Робочий час.................................................................................................38

9.1. Поняття робочого часу та його види.................................................................38

9.2. Режим робочого часу..........................................................................................41

Розділ 10. Час відпочинку.........................................................................................43

10.1 Поняття відпочинку та його види....................................................................43

10.2 Щорічні відпустки. Право на щорічну і додаткову відпустки. Поняття, види, тривалість відпусток........................................................................................44

10.3. Порядок надання відпусток.............................................................................45

Розділ 11. Правове регулювання оплати праці. Гарантійні і компенсаційні

виплати........................................................................................................................47

11.1. Загальні питання оплати праці........................................................................47

11.2. Нормування праці.............................................................................................48

11.3. Тарифна система в оплаті праці......................................................................49

11.4. Системи оплати праці.......................................................................................50

11.5. Особливості оплати праці при відхиленні від умов роботи, передбачених тарифами.....................................................................................................................51

11.6. Гарантійні і компенсаційні виплати в оплаті праці та порядок обчислення середнього заробітку................................................................................................51

11. 7. Загальний порядок нарахування і виплати заробітної плати......................52

Розділ 12. Трудова дисципліна.................................................................................56

12.1. Поняття і методи забезпечення трудової дисципліни...................................56

12.2. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку........................56

12.3. Заходи заохочення за сумлінне виконання трудових обов’язків...............57

12.4. Юридична відповідальність за порушення трудових обов’язків...............57

12.5. Поняття дисциплінарного проступку............................................................58

Розділ 13. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору.................59

13.1 Поняття та загальна характеристика матеріальної відповідальності.........59

13.2. Види матеріальної відповідальності. Обмежена матеріальна відповідальність......................................................................................................60

13.3. Підвищена матеріальна відповідальність......................................................61

13.4. Повна матеріальна відповідальність.............................................................62

13.5. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність працівників... ........63

13.6. Визначення розміру шкоди та порядок її відшкодування..........................63

13.7. Матеріальна відповідальність роботодавця за шкоду, заподіяну працівнику під час виконання трудових обов’язків...................................................................64

Розділ 14. Трудові спори і порядок їх вирішення..................................................65

14.1 Поняття, види та причини виникнення трудових спорів..............................65

14.2 Індивідуальні трудові спори і порядок їх вирішення....................................66

14.3. Колективні спори та порядок їх розгляду.....................................................68

Розділ 15 Правове регулювання охорони праці....................................................69

15.1. Поняття охорони праці та її правове забезпечення.....................................69

15.2. Правові гарантії працівників на охорону праці...........................................69

15.3. Організація охорони праці на підприємстві.................................................70

Розділ 16 Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю..........72

16.1. Поняття та основні види нагляду і контролю.............................................72

16.2. Державний нагляд і контроль за охороною праці......................................72

Висновки…………………………………………………………………………..74

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ ……………………………….......................................75

Вступ


Державна програма розвитку освіти на 2006-2010 роки, Концепція якої затверджена Кабінетом Міністрів України 12.07.2006 р., передбачає підвищення якості освіти і виховання, інноваційний розвиток, адаптацію до соціально орієнтованої ринкової економіки, інтеграцію в європейський та світовий освітній простір, забезпечення рівного доступу до здобуття якісної освіти, удосконалення механізму управління та фінансування, соціальний захист усіх учасників навчально-виховного процесу.

Кабінет Міністрів України 10.04.2001 р. своєю постановою затвердив Програму розвитку юридичної освіти. Метою Програми є вдосконалення системи юридичної освіти, приведення її у відповідність до світових стандартів. Для вирішення цього завдання передбачається привести зміст юридичної освіти у відповідність до сучасних вимог юридичної практики.

Серед багаточисленних юридичних дисциплін, які викладаються в системі юридичної освіти, трудове право України як провідна галузь єдиної системи національного права України має за мету регулювання трудових правовідносин між найманими працівниками і роботодавцями.

Високий рівень безробіття в країні, простої не з вини працівників, затримки з виплатою заробітної плати та інші негативні обставини, значною мірою посилюють напругу в сфері соціальної організації праці. Трудове право як одна з небагатьох галузей вітчизняного права здатне безпосередньо не тільки впливати на характер суспільно-трудових правовідносин, але й забезпечити належні гарантії соціального захисту найманих працівників.

Перехід до ринкових відносин вимагає докорінної зміни законодавства про працю. Нині основним актом, що регламентує трудові правовідносини, є Кодекс законів про працю, прийнятий в 1971 році, який, незважаючи на внесені в нього чисельні зміни й доповнення, дедалі менше відповідає соціально-економічній ситуації в країні. Виник і постійно зростає небезпечний розрив між правовим регулюванням різних царин соціально-економічної діяльності. Тому сьогодні, як ніколи, життя вимагає завершення розроблення Трудового кодексу, інших законів, які мають важливе значення для удосконалення чинного законодавства про працю.

Трудовий кодекс має стати домінуючим законодавчим актом, що регулюватиме трудові та інші пов’язані з ними правовідносини всіх осіб, які працюють за трудовим договором. Найбільш складна проблема сьогодення, яку необхідно вирішити в новому кодифікованому акті, - досягнення оптимального поєднання інтересів найманих працівників і роботодавців при забезпеченні належного захисту прав та інтересів працівників і створенні ефективного виробництва.

Усе зазначене вимагає від студентів-правознавців сумлінного вивчення новітніх норм трудового законодавства, практики його застосування. З цією метою правознавці повинні:

а) мати чітке уявлення: про значення, місце і роль трудового права в регулюванні суспільно-трудових відносин; про виробничі і захисні функції трудового права; про взаємозв’язок трудового права з іншими галузями права;

б) знати: коло суспільних відносин, що належать до сфери регулювання трудового права; джерела законодавства України про працю; головну мету норм трудового законодавства;

в) уміти: розрізняти відносини, що регулюються трудовим правом і відносини, які регулюються іншими галузями права, й давати правову оцінку такому розмежуванню; приймати юридично грамотні та обґрунтовані рішення щодо реалізації норм трудового права в практичній діяльності; пропагувати законодавство України про працю.

За роки незалежності України підготовлено чимало підручників та навчальних посібників, у яких викладено теоретичні положення трудового права та норми чинного трудового законодавства. Так, заслуговують на увагу підручники: - Болотіної Н.Б. Трудове право України. – К.: Вид-во “Знання”, 2008 р. – 260 с.

- Бабаскіна А.Ю., Баранюк Ю.В., Дріжчаної С.В., Трудове право України. За заг. ред. Хуторян Н.М. – К.: Вид-во “А.С.К”, 2004 р. – 608 с.

- Пилипенко П.Д., Бурак В.Я., Козак З.Я. та ін. Трудове право України. За заг. ред. Пилипенко П.Д. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2004 р. – 536 с.

- Прокопенко В.І. Трудове право України, - Х.:, 1998 р. – 480 с.

навчальні посібники: - Болотіної Н.Б., Чанишевої Г.І. Трудове право України, - Х.: Одісей, 2001 р. – 512 с. та інші.

Заслуговують також уваги навчальні посібники Козака З.Я., Лещука Д.Р., Парпана Т.В. Трудове право України: практикум, за заг. ред. Пилипенко П.Д., - К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2008 р. – 344 с., Грузінової Л.П. Трудові спори. – К.: МАУП, 2002 р. – 104 с. В останніх двох та ін., поряд з теорією трудового права, яке постійно розвивається, а трудове законодавство змінюється в процесі проведення його реформування, що нині здійснюється, розкривається матеріал, що зазвичай використовується для проведення практичних занять з курсу “Трудове право України” і є класичними варіантами практикумів.

Автори цього навчального посібника прагнули, в доповнення зазначених вище та інших підручників, навчальних посібників, відповідно до Програми розвитку юридичної освіти та приведення її у відповідність до сучасних вимог юридичної практики, розкрити не лише основні інститути сучасного трудового права України, а й навести зразки основних документів, які оформляються суб’єктами трудових правовідносин під час їх виникнення, зміни та припинення, надати коментарі для їх правильного оформлення, ситуаційні задачі, та завдання для самостійної роботи. Засвоєння окремих питань навчального матеріалу опирається на оформленні студентами структурно-опорних схем. Це пов’язано перш за все з тим, що за дослідженнями психологів, в більшості людей розвинута саме зорова пам'ять; оформлення наочного матеріалу студентами надасть змогу їм підвищити рівень засвоєння тих чи інших питань навчальних тем з трудового права. Відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах у посібнику надаються питання для самоконтролю, тестові завдання, що можуть використовуватися для поточного та підсумкового контролю знань і список необхідної літератури.

Пропонований навчальний посібник може бути використаний як для проведення лекцій з курсу “Трудове право України”, так і проведення практичних занять. Буде корисним для викладачів та студентів, усім, кого цікавлять питання правового регулювання праці.

Посібник містить в собі 16 розділів, виконаний на 700 сторінках.

Кожен розділ має назву (тему), план, завдання, список літератури.

Джерельну базу посібника становлять Конституція України, міжнародні документи, закони України, підзаконні та локальні нормативно-правові акти у сфері регулювання трудових відносин, а також відносин, які тісно пов’язані з трудовими.

Нижче наводиться зміст посібника “Трудове право України. Практикум”, а також коротка характеристика кожного його розділу.


^ 1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ.

1.1. Поняття трудового права


Навчальний посібник “Трудове право України”. Практикум”, у розділі 1, який має назву “Поняття, предмет, метод та система трудового права України”, зазначається, що трудове право за своїм змістовним наповненням явище багатоаспектне. Предмет правового регулювання становлять якісно відособлені суспільні відносини, правове забезпечення яких досягається за допомогою окремих інститутів трудового права.

Трудове право регулює лише ті відношення, які виникають на підставі укладання трудового договору. До інших видів трудових відносин воно може застосовуватися тільки за наявності відповідних вказівок у спеціальному законодавстві, яким забезпечується загальне правове регулювання трудових відносин, що виникають на основі інших, відмінних від трудового договору підстав. Праця працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців трудовим правом не регулюються.

Трудові правовідношення найманих працівників виникають у результаті укладення між роботодавцем і працівником трудового договору та існують реально і потребують правової регламентації нормами трудового права безвідносно до того, чи існує реально процес праці найманого працівника, чи праця як така відсутня. Лише після укладення трудового договору виникають відносини щодо регулювання робочого часу та часу відпочинку, оплати праці та інші.


^ 1.2. Предмет трудового права


Відносини, що настають за фактом укладення трудового договору, є основою предмета трудового права, його ядром. Однак не тільки вони є об’єктом правового регулювання нормами цієї галузі. До предмета трудового права входять також деякі інші відносини, які виникають на підставі інших юридичних фактів і основною особливістю яких є те, що вони повністю залежать від існування трудових відносин. До таких відносин належать: відносини з приводу працевлаштування, відносини, пов’язані з підготовкою кадрів, відносини нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства, відносини з приводу вирішення трудових спорів та інші.

Виходячи з вищезазначеного, предмет трудового права можна сформулювати як комплекс суспільних відносин, основу якого складають трудові відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору, і до якого входять також відносини, тісно пов’язані з трудовими відносинами та які існують для забезпечення функціонування останніх. Таким є: відносини працевлаштування; відносини з приводу навчання на виробництві; відносини щодо вирішення трудових спорів та інші.

Якщо предмет правового регулювання визначається колом суспільних відносин, які врегульовуються нормами відповідної галузі права, і це можна висловити запитанням: “що регулюється?”, та метод правового регулювання співвідноситься із запитанням: “як регулюються?”.


^ 1.3. Метод трудового права


Метод трудового права характеризується сукупністю відповідних прийомів, що виражаються у комплексному поєднанні централізованих та децентралізованих засад регулювання трудових і тісно пов’язаних з ними суспільних відносин.

На державному (централізованому) півні визначають тільки основні засади правового регулювання найманої праці, які покликані забезпечити єдиний підхід в охороні трудових прав громадян, що укладають трудовий договір незалежно від форми власності і організаційно-правової форми підприємства. Це можуть бути норми щодо максимальної тривалості робочого часу, визначення мінімуму відпусток, гарантій мінімальної заробітної плати та ін.

Основну ж масу трудових правовідносин можна забезпечувати за допомогою децентралізованого (локального) правового регулювання, а саме: прийняття колективних договорів, правил внутрішнього трудового договору та ін. Критерієм законності таких локальних норм стає принцип трудового права, за яким права працівників визначені на централізованому рівні, не повинні погіршуватися внаслідок їх конкретизації на рівні підприємства.

Отже, метод трудового права полягає у комплексному поєднанні централізованого та децентралізованого (локального) правового регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин на основі координації дій суб’єктів правовідносин, локального право встановлення та можливості застосування спеціальних юридичних санкцій для забезпечення належного виконання учасниками цих правовідносин своїх прав та обов’язків.


^ 1.4. Система трудового права


Що стосується системи трудового права, то традиційно систему трудового права слід поділяти на Загальну та Особливу частини.

Загальна частина охоплює норми, які містять найбільш принципові положення, характерні для всіх відносин галузі права. До таких відносяться норми, що характеризують предмет і метод трудового права, причини правового регулювання, форми участі трудових колективів в організації праці і управлінні виробництвом. Сюди ж відносяться і норми, які встановлюють права і обов’язки суб’єктів трудового права.

Особлива частина трудового права об’єднує такі інститути, як трудовий договір, робочий час і час відпочинку, заробітну плату, дисципліну праці, матеріальну відповідальність, охорону праці, трудові спори тощо.

^ 2. ДЖЕРЕЛА ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ

2.1. Поняття та класифікація джерел трудового права


Джерела трудового права визначаються як такі зовнішні форми вираження правових норм, за допомогою яких забезпечується правове регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними суспільних відносин на підприємствах, в установах і організаціях чи фізичних осіб, що використовують найману працю.

Основними джерелами трудового права є нормативно-правові акти, нормативно-правові договори (угоди), у тому числі ратифіковані міжнародні договори, а також акти вищих судових інстанцій. Джерела трудового права поділяються на закони і підзаконні акти. Серед законів можна виділити Господарський кодекс України (загальний) та спеціальні (“Про колективні договори та угоди”, “Про відпустки”, “Про оплату праці”, “Про охорону праці” та інші). Окремо виділяють спеціальний кодифікований закон – Кодекс законів про працю. Підзаконні акти поділяють на акти Президента України, Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти і акти локально-правового характеру.


^ 2.2. Нормативні акти як джерела трудового права


Основним видом джерел трудового права України є нормативно-правові акти органів законодавчої і виконавчої влади. Закони та підзаконні акти забезпечують правове регулювання значної маси суспільно-трудових відносин, встановлюючи при цьому оптимальний рівень гарантій трудових прав найманих працівників.

Серед законів, що є джерелами трудового права, головне місце належить Конституції України. вона визначає принципові позиції законодавця з найважливіших питань правового регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними суспільних відносин.

Відповідні статті Конституції закріплюють основні права громадян, як суб’єктів трудового права, до яких, зокрема відносяться, право на працю, на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, на відпочинок та ін. Принципово важливими джерелами трудового права є закони України “Про державну службу”, “Про зайнятість населення”, “Про сільськогосподарську кооперацію” та інші. Цими актами законодавець або визначає сферу дії трудового законодавства, або встановлює деякі особливості правового регулювання праці на підприємствах різних форм власності та організаційно-правових форм. До джерел трудового права відносяться вище перелічені та інші закони. Закон України “Про колективні договори і угоди” визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців.

Закон України “Про відпустки” встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Закон України “Про оплату праці” визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових правовідносинах, на підставі трудового договору з роботодавцями і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функції заробітної плати.

В інших законах передбачаються також ті чи інші права та гарантії сторін трудових правовідносин, їх обов’язки.

КЗпП України є основним джерелом трудового права, але він не в змозі забезпечити повне регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин. КЗпП був прийнятий ще у 1971 році, він складається з 18 глав та 265-ти статей. У багатьох випадках його статті мають відсилочний характер. Тому практично завершена робота над проектом нового Трудового кодексу України, який знаходиться у Верховній Раді і чекає його прийняття.

Слід зауважити, що Президент України у межах наданих йому повноважень видає Укази, що теж торкаються регулювання трудових відносин і їх так само потрібно зараховувати до джерел трудового права.

Укази Президента України у сфері трудового права спрямовані переважно на виконання законів і забезпечення встановлених ними гарантій трудових прав працівників.

Серед нормативних актів, що є джерелами трудового права, помітне місце займають постанови Кабінету Міністрів України. Для прикладу можна навести постанову “Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору” від 19 березня 1994 року, якою затверджено “Положення про порядок укладання контрактів при прийняття (найманні) на роботу працівників”. Акти Кабміну регламентують не тільки власні трудові відносини, а й ті з них, які пов’язані, наприклад, з працевлаштуванням.

Відомчі акти теж визнаються джерелами трудового права України. Сюди належать накази, розпорядження, інструкції галузевих міністерств, що містять приписи з окремих питань регулювання трудових відносин на підприємствах певної галузі.

Особливе місце серед актів міністерств займають інструкції та роз’яснення Міністерства соціальної політики.

Правові акти, що видає цей орган, забезпечують правильне тлумачення і застосування чинного законодавства з питань заробітної плати, режиму праці та ін.

Наявність у системі трудового права актів профспілкових організацій, що мають регулятивне значення у трудових відносинах, особливо з питань охорони праці, можна вважати джерелами трудового права.





Сторінка1/8
Дата конвертації15.02.2013
Розмір1.16 Mb.
ТипРеферат
  1   2   3   4   5   6   7   8
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи