Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня icon

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня



Схожі
  1   2   3




ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. І. ВЕРНАДСЬКОГО


МАРЧЕНКО ТЕТЯНА МИХАЙЛІВНА


УДК 821. 161. 1 + 82-94


ЕПОХА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО В РОСІЙСЬКІЙ РОМАНТИЧНІЙ КАРТИНІ СВІТУ: ТРАНСФОРМАЦІЯ ФОЛЬКЛОРНИХ, ЛІТОПИСНИХ, ІСТОРІОГРАФІЧНИХ ТРАДИЦІЙ


10. 01. 02 – російська література


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук


Сімферополь – 2011


Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України


Науковий консультант – доктор філологічних наук, професор

^ Фрізман Леонід Генріхович,

професор кафедри російської та світової літератури

Харківського національного педагогічного

університету імені Г. С. Сковороди


Офіційні опоненти:   доктор філологічних наук, професор

^ Калашнікова Ольга Леонідівна,

завідувач кафедри гуманітарної підготовки

та ідентифікації культурних цінностей

Академії митної служби України,

доктор філологічних наук, професор

^ Михед Павло Володимирович

завідувач відділу слов’янських літератур

Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України

доктор філологічних наук, професор

^ Мацапура Валентина Іванівна,

професор кафедри зарубіжної літератури

Полтавського державного педагогічного

університету ім. В. Г. Короленка.


Захист відбудеться «14» квітня 2011 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 52. 051. 05 Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (95007, Сімферополь, просп. Вернадського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (95007, Сімферополь, просп. Вернадського, 4).


Автореферат розісланий « 12» березня 2011р.


Учений секретар

Спеціалізованої вченої ради Остапенко І. В.


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Утвердження й розквіт історизму художнього мислення є одним із найважливіших надбань європейського романтизму як художнього напряму. Історична тема стала особливо актуальною для російської літератури першої половини XIX століття внаслідок пробудження національної свідомості у період Вітчизняної війни 1812 року, що дала імпульс для активної розробки історичних сюжетів, образів і мотивів. Представники різних художніх напрямів, течій, угруповань (М. І. Гнєдич, Ф. М. Глінка, М. М. Карамзін, О. С. Пушкін, В. Ф. Одоєвський, О. С. Шишков та ін.) відзначали необхідність глибокого вивчення й відтворення історії своєї вітчизни. Патріотичний підйом після перемоги Росії у війні з Наполеоном призвів до потужного розвитку історичної науки й пошуку нових форм відображення історії в художній літературі. Популярність ідей Й. Г. Гердера, здобутки історичної прози в європейських літературах вплинули на те, що російська література на етапі романтизму не була обмежена колом суто національно-історичних тем й звернулася до естетичного опанування минулого інших народів, екзотичних часів і просторів. Як слушно відзначила М. О. Новікова1, це ходіння не тільки у свій народ, а й в «інонаціональні ойкумени», збагатило творчий процес новими оригінальними темами, сюжетами, образами. На кшалт «кавказьких», «гірських», «черкеських», «східних», «лівонських» романів, повістей і поем з’являються твори, присвячені українській історичній темі.

Найбільш активно зверталися до української історії ті письменники, чиє походження або життєвий шлях були тісно пов’язані з Малоросією: Ф. М. Глінка, М. В. Гоголь, В. Т. Нарєжний, О. С. Пушкін, К. Ф. Рилєєв, О. М. Сомов та ін. Їхні захоплення українською темою знайшли відбиток у різноманітних жанрових формах: ліро-епічних баладах, віршованих новелах, піснях, думах, поемах, повістях, романах, історичних драмах. Звернення до фольклорних та літописних джерел в процесі опанування української історії спричинило активні жанрові та стильові пошуки митців, виникнення різних стратегій історизму в російській літературі. Українська тема стала важливою складовою художньої системи російського романтизму загалом.

У дослідженнях XX ст. (Г. Грабович, В. Сиповський) відзначено, що епохи Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, гайдамаччини постійно були в тематичному фокусі російської романтичної літератури. Разом з тим проблема рецепції української історії в російській художній літературі першої половини XIX ст. не знайшла належного системного вивчення в літературознавстві. Продуктивні кроки на цьому шляху було зроблено у працях з історії російської літератури (Н. М. Жаркевич, І. О. Лучник, В. І. Мацапура), історії зарубіжних літератур та компаративістики (Н. Г. Дементьєва, А. Р. Волков, Д. С. Наливайко та ін.), наукові здобутки яких потребують подальшого розвитку.

Отже, актуальність дисертації зумовлена:

  • необхідністю наукової систематизації художніх текстів, присвячених періоду Визвольної війни в Україні 1648-1654 рр.;

  • потребою вивчення історизму художнього мислення в російській романтичній літературі;

  • недослідженістю механізмів художнього відтворення доби Богдана Хмельницького, загальних тенденцій та індивідуально-авторських стратегій у розробці української історичної теми в системі російського романтизму;

  • проблемою визначення впливу міфологічних, літописних, фольклорних, історіографічних та інших джерел на формування російської романтичної картини світу;

  • необхідністю дослідження жанрово-стильових стратегій російського романтизму в контексті української теми.

Аналіз творів, присвячених добі Богдана Хмельницького, з усім комплексом тем, мотивів, сюжетів, образів, поетикальних засобів як широкого, складного й цілісного метатексту дасть змогу уточнити чинники та складові російського романтизму, своєрідність художнього історизму, певні закономірності та індивідуально-авторські моделі бачення й літературної інтерпретації епохи Богдана Хмельницького в межах романтичної картини світу.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди в межах комплексної наукової теми «Проблема особистості в російській літературі XVIII-XX cт.». Тема дисертації затверджена вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (протокол № 5 від 22 грудня 2006 р.) і схвалена бюро наукової ради з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України (протокол № 5 від 14 жовтня 2010 р).

^ Мета дисертаційного дослідження – встановлення специфіки історизму та художньої рецепції епохи Богдана Хмельницького в картині світу російського романтизму.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність розв’язання таких завдань:

  • розкрити наукові підходи до вивчення теми української історії в романтичній літературі та уточнити методологію дослідження художнього історизму в сучасному літературознавстві;

  • визначити генезис та філософсько-естетичні засади історичного мислення в російському романтизмі;

  • встановити джерела (фольклорні, літописні, історіографічні) теми Хмельниччини в російській романтичній літературі та специфіку їх художніх трансформацій;

  • простежити особливості художнього історизму у творах різних жанрів, показати вплив теми української історії (доба Богдана Хмельницького) на формування жанрової системи російського романтизму;

  • виявити форми художньої рецепції у трансформації попередніх традицій російськими митцями-романтиками;

  • встановити стильові тенденції та індивідуально-авторські стратегії в художній розробці теми Хмельниччини в російській романтичній літературі;

  • визначити коло провідних тем і мотивів, пов’язаних з епохою Богдана Хмельницького, в російському романтизмі;

  • виявити типи сюжетів, їх модифікації та архетипну природу у романтичних творах різних родів і жанрів;

  • показати вплив історичної теми Хмельниччини на структуру образу романтичного героя в російській літературі;

  • дослідити особливості авторського міфологізування в межах художнього історизму, співвідношення історичної правди й вимислу в творах російських романтиків;

  • розкрити значення історичної теми доби Богдана Хмельницького в картині світу російського романтизму.

^ Об’єкт дослідження: «Богданів текст» російської романтичної літератури – тридцять дев’ять творів різної родової та жанрової приналежності, в яких змальовано образ Богдана Хмельницького та його доби і які відзначаються внутрішньою єдністю, зумовленою особливостями історичного мислення письменників-романтиків (Ф. М. Глінка, П. І. Голота, Р. Т. Гонорський, Є. П. Гребінка, О. П. Кузьмич, В. І. Любич-Романович, М. В. Маклаков, М. О. Максимович, М. О. Маркевич, В. Т. Нарєжний, О. С. Пушкін, К. Ф. Рилєєв, О. О. Соколов, О. М. Сомов, І. І. Срезнєвський, М. І. Хмельницький та ін.).

^ Предмет дослідженняспецифіка історизму художнього мислення російських романтиків; форми художньої рецепції фольклорних, літописних, історіографічних традицій; індивідуально-авторські трансформації джерел про Богдана Хмельницького у художніх творах російського романтизму.

^ Методи дослідження: порівняльно-історичний, структурно-типологічний, компаративний, описовий.

Порівняльно-історичний метод дослідження дозволив розглянути твори, в яких змальовано образ Богдана Хмельницького та його епоху в широкому історико-літературному контексті, показати зв’язок творів із специфікою літературного процесу, розкрити специфіку історизму митців та особливості їх індивідуально-авторських підходів в інтерпретації української теми. Описовий метод сприяв науковій систематизації творів, які складають «Богданів текст» російської романтичної літератури, та визначенню їх внутрішньої єдності на різних рівнях художнього тексту. Структурно-типологічний метод використаний з метою виявлення типології образів у «Богдановому тексті», жанрово-стильових тенденцій у зображенні Богдана Хмельницького та його епохи. Компаративний метод дозволив встановити фольклорні, літописні та історіографічні джерела художньої рецепції доби Богдана Хмельницького в російській романтичній літературі, а також індивідуально-авторські форми трансформації традицій.

У роботі використані можливості мотивного, генетичного та міфопоетичного видів аналізу для виявлення комплексу усталених тем і мотивів, що виформовують «Богданів текст», їх походження та архетипної природи. Системний аналіз сприяв узагальненню виявлених закономірностей та уточнення координат російської романтичної картини світу.

^ Методологічною базою дисертації є праці вітчизняних і зарубіжних дослідників із проблем романтизму в російській літературі (В. Г. Базанов, В. В. Ванслов, Ю. В. Манн, В. Ю. Троїцький та ін.), міфотворчості та міфопоетики (С. С. Аверінцев, Г. Грабович, М. Еліаде, О. С. Киченко, Є. М. Мелетинський, С. М. Телегін, В. Н.  Топоров та ін.), художнього образу й специфіки національних образів (М. М. Бахтін, Ю. Б. Борєв, Г. Д. Гачев, В. П. Земсков, В. Ізер, Р. Інгарден, К. Г. Ісупов, Ю. В. Манн, О. О. Потебня, В. Є. Халізєв та ін.), а також роботи, в яких закладено засади вивчення української теми в російському та європейському романтизмі (П. В. Михед, В. І. Мацапура, В. І. Денисов, Д. С. Наливайко та ін.).

^ Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше в літературознавстві комплексно розглянуто «Богданів текст» російської романтичної літератури у світлі єдиного системного підходу. Проаналізовано увесь текстовий масив творів про українського гетьмана, створених російськими романтиками протягом 1810-1870-х рр., тобто на всіх етапах розвитку романтизму – від перших творчих замислів, реалізованих у руслі ранньої романтичної естетики, до творів пізнього романтизму. Визначено ідейно-естетичні чинники художньої цілісності «Богданового тексту» на рівні генезису, тематичних і мотивних комплексів, художньої образності, жанрово-стильових тенденцій. Встановлено особливості історизму російських письменників-романтиків, які зверталися до образу Богдана Хмельницького та його доби в літературі. Виявлено фольклорні, літописні, історіографічні джерела «Богданового тексту» в російській романтичній літературі, а також форми їх рецепції, особливості художньої трансформації попередніх традицій. Історизм російських романтиків розглянуто в аспекті провідних тенденцій літературного процесу, в тому числі міфологізації та міфопоетики. Досліджено індивідуально-авторські стратегії відтворення епохи Богдана Хмельницького в художній літературі, а також їх значення для формування російської романтичної картини світу.

^ Теоретичне значення роботи. У дисертації уточнено методологію і методику дослідження історизму в літературі, виявлено його стратегії в літературі російського романтизму; визначено форми художньої рецепції й трансформації фольклорних, літописних, історіографічних джерел, присвячених добі Богдана Хмельницького; встановлено генетичні, контактні, типологічні взаємозв’язки творів про добу Богдана Хмельницького – «Богданового тексту» російської романтичної літератури, розглянуто його метатекстову природу, своєрідність художнього відтворення історії, засоби міфологізму та міфопоетики; розширено уявлення про романтичну картину світу та її національну специфіку в російській літературі.

^ Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані в курсі викладання російської літератури XIX століття у вищих і середніх навчальних закладах, для підготовки нових підручників і посібників, а також для створення нових досліджень з проблем романтизму, історизму, художньої рецепції, міфопоетики, функціонування національних образів у літературі.

^ Апробація роботи. Робота обговорювалась на засіданнях кафедри російської і світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, на засіданнях наукового семінару кафедри зарубіжної літератури Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов. Основні положення й результати дисертаційного дослідження були викладені на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях: «Проблеми загальної, германської, романської й слов’янської стилістики» (Горлівка 2003, 2005. 2007), «Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології» (Харків, 2004), «Слобожанщина: літературний вимір» (Луганськ, 2005), «Пушкінсько-декабристська епоха в історико-культурному контексті» (Херсон, 2005), «Актуальні проблеми слов’янської філології» (Бердянськ, 2005), V Всеукраїнська науково-теоретична конференція «Українська література: духовність і ментальність» (Кривий Ріг, 2005), «Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення» (Горлівка, 2006, 2008, 2010), «Крим і світова література» (Саки-Євпаторія, 2006, 2007, 2008; Феодосія, 2009), XXXV Міжнародна філологічна конференція (Санкт-Петербург, 2006), IV Міжнародна науково-практична конференція «Російська мова й література: проблеми вивчення й викладання в Україні» (Київ, 2006, Горлівка, 2009, 2010), VI Міжнародний Форум русистів України «Русистика України в слов’янознавчому контексті Європи і світу» (Ялта-Лівадія, 2006), Міжнародні читання молодих учених пам’яті Л. Я. Лівшиця (Харків, 2006 2007, 2008, 2009, 2010), Міжнародна конференція «Русистика й сучасність» (Одеса, 2006, 2009), Міжнародна наукова конференція «Донецька філологічна школа: підсумки й перспективи» (Донецьк, 2006), VII Міжнародний Форум русистів України «Русистика України і проблеми збереження мов і культур малих народів світу в епоху глобалізації» (Ялта-Лівадія, 2007), ІІ Міжнародний театральний симпозіум «Література – Театр – Суспільство» (Херсон, 2007), IV Міжнародна науково-практична конференція, присвячена Європейському Дню Мов (Луганськ, 2007), Міжнародна наукова поетологічна конференція «Кризис теорії» (Чернівці, 2007), Міжнародна наукова конференція «Література в діалозі культур» (Ростов-на-Дону, 2007, 2008, 2009), Міжнародна наукова конференція «Література в контексті культури» (Дніпропетровськ, 2007, 2008, 2010), Міжнародна науково-практична конференція «Російська мова як фактор розвитку духовності в сучасній Україні» (Луганськ, 2008), Міжнародна наукова конференція «Мова і культура» (Київ, 2007, 2008, 2009, 2010), «Література і гуманітарні науки ХХІ століття в перспективі глобалізаційних процесів» (Харків, 2008), Міжнародна конференція «Гоголь і світ» (Луцьк, 2008), VI Мистецтвознавчі читання, присвячені пам’яті В. М. Айзенштадта (Харків, 2009, 2010), Міжнародна наукова конференція ІХ Гоголівські читання (Полтава, 2009), Міжнародна наукова конференція «Наукова спадщина О. О. Потебні в контексті розвитку європейської філологічної думки XIX – XXI ст.» (Харків, 2010).

^ Особистий внесок здобувача. Дисертація, автореферат та всі опубліковані статті написані автором самостійно.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 44 статті, із них 30 – у фахових наукових виданнях України, 14 – у збірниках матеріалів конференцій. Видано монографію «Образ Богдана Хмельницкого в литературе русского романтизма» обсягом 17, 2 друкованих аркушів.

^ Структура роботи. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаних джерел (525 позицій). Загальний обсяг роботи – 449 сторінок.

^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У «Вступі» обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, наукову новизну, об’єкт, предмет, методологічні засади дисертації, окреслено теоретичне і практичне значення роботи.

^ Перший розділ дисертації «Проблема «Українська історія в літературі російського романтизму» в сучасному науковому дискурсі» присвячений розгляду досягнень науково-критичного вивчення та уточненню методологічних засад дослідження проблеми художнього відображення української історії в російській романтичній літературі. Підрозділ містить два підрозділи.

У підрозділі 1.1 «Історія вивчення проблеми» здійснено системний аналіз наукових і критичних праць, у яких порушувалися питання художнього відтворення епохи Богдана Хмельницького як складової української теми в літературі російського романтизму.

Уперше проблема дослідження зображення доби Хмельниччини в російській літературі постала у роботах початку ХХ ст. (Н. Котляревський, В. Маслов), але інтерес до цієї теми не став стійким і системним. Більшість романтичних творів, присвячених цьому періоду української історії, лишалися бібліографічною рідкістю, що значною мірою утруднювало вивчення проблеми. Внаслідок цього не був повним і завершеним реєстр творів російських романтиків про добу Богдана Хмельницького, укладений В. Сиповським2 наприкінці 1920-х років. Із того часу обсяг художніх творів романтиків, присвячених епосі Хмельниччини, фактично не переглядався.

До 1980-х років літературознавчі інтерпретації зображення епохи Богдана Хмельницького відзначалися фрагментарністю, вони мали локальний характер у межах окремих досліджень, а також були позначені ідеологічною тенденційністю. Так, у працях Н. М. Жаркевич, Є. М. Косачевської, І. О. Лучник, А. Є. Ходорова тема Хмельниччини розглядається в межах спадщини декабристів, літераторів їхнього кола або тих, хто, як Є. П. Гребінка, рухався у бік «натуральної школи». У літературознавчих розвідках до 1980-х років на першому плані був ідейний зміст окремих творів, «ступінь прогресивності поглядів автора», а питання поетики, художньої цілісності романтичної картини світу залишалися на периферії наукових досліджень.

В останні десятиліття здійснено спроби розширити спектр вивчення художніх творів, які склали «Богданів текст» російської романтичної літератури, а також виробити нові методологічні підходи до осмислення теми української історії. У роботах сучасних літературознавців (В. Д. Денисов3, В. І. Мацапура4 та ін.) накреслено шляхи системного аналізу від окремих індивідуально-авторських інтерпретацій історичної теми до осмислення цілого текстового комплексу, усі складові якого є самостійними, але водночас взаємодіють між собою й входять у міжтекстові стосунки в межах єдиної картини світу. Утім, ці дослідження були присвячені іншим, хоча й дотичним до обраної науковим проблемам.

«Богданів текст» російської романтичної літератури до сьогодні не був об’єктом спеціального комплексного наукового дослідження у світлі єдиного системного підходу. Проблемними лишалися й питання про уточнення і доповнення переліку художніх творів, у яких зображується доба Богдана Хмельницького, й про джерела «Богданового тексту» (фольклорні, літописні, історіографічні), й про форми їх художньої рецепції. На сьогодні в сучасному літературознавстві досі остаточно не вирішені питання методології аналізу сукупності художніх текстів, що відзначаються складними генетичними, контактними й типологічними зв’язками. Крім того, актуальними в історико-літературному й теоретичному аспектах є питання специфіки історизму в романтичній літературі, особливостей його художнього втілення, а також своєрідності картини світу в національних варіантах романтизму.

У підрозділі 1.2 «Сучасні теоретико-методологічні підходи до вивчення теми» висвітлено методологію і методику наукового дослідження в контексті сучасних теорій імагології, історизму, міфопоетики, інтертекстуальності. З опертям на праці Ю. М. Лотмана, В. Г. Гаспарова у роботі відзначено, що художня картина історичного минулого, яка відтворюється в естетичній свідомості інших епох, стає важливою ланкою більш масштабної системи – національної картини світу. Доба романтизму розглядається як поле культурного діалогу різних типів свідомості, взаємопроникнення й модифікації різних тенденцій і традицій.

У дисертації обґрунтовано історичний підхід до літературних явищ, що передбачає вивчення художніх об’єктів як динамічних систем, здатних до видозмін і взаємовпливів, а також до якісних трансформацій з плином літературного процесу. Один і той самий образ (мотив, сюжет чи інші структури) в художній свідомості різних епох може набувати різних значень під впливом процесів рецепції, розвитку історіософської думки, динаміки авторського начала, специфіки міфопоетичного бачення, жанрів і жанрових систем тощо.

Історизм як особливість художнього мислення стає напрочуд актуальним у добу романтизму. Крізь призму художнього історизму в роботі розглядаються поступальність літературного розвитку, сходження й розбіжності, форми рецепції й трансформації попередніх традицій. Історизм полягає не тільки в сукупності поглядів романтиків на історію в контексті руху сучасної їм історіософської думки, а й у своєрідності поетики їхніх творів, у яких історичним змістом просякнуті різні рівні художнього тексту. Поняття «художній історизм» містить у собі способи відображення історичного часу, історичних осіб, історичних закономірностей; відповідні їм жанрово-стильові форми; авторське ставлення до традиції та форми її опанування й трансформації; форми рецепції історичного, міфологічного, літературного матеріалу тощо. Історизм у добу романтизму стає визначальним принципом побудови художньої картини світу (як загальної, так й індивідуально-авторської).

У процесі дослідження художньої реконструкції доби Богдана Хмельницького в межах романтичної картини світу в дисертації розглянуто не окремі тексти, а єдиний текстовий масив із розмаїттям внутрішніх зв’язків та з урахуванням широкого історико-культурного контексту. Контекстуальний підхід дозволяє встановити специфіку окремих творів не тільки в аспекті індивідуальної творчості митців, але і як явища літературного процесу, загальної системи естетичної свідомості, спрямованої на осмислення доби Богдана Хмельницького.

Дисертація ґрунтується на сучасних досягненнях імагології як методологічного підходу до дослідження художніх образів, у тому числі категорій «образ світу», «національний образу» як складових художньої картини доби (країни, народу). Ці дефініції є багаторівневими, будуються на складному поєднанні (переплетеннях, нашаруваннях, сходженнях і т.ін.) різних сюжетів, мотивів, символів, міфів та інших складників образної структури.

У підрозділі уточнено поняття «художня картина світу», що корелює з поняттями «образ світу», «модель світу», «концепція світу», «бачення світу», які відображають світоглядні тенденції певної історико-культурної доби (періоду). Методологічне значення для виконання роботи мають положення В. М. Топорова стосовно категорії «картина світу» («модель світу») як «відображення уявлень про світ в межах даної традиції у системному та операційному аспектах», а також Б. С. Мейлаха як про «відтворення в мистецтві синтетичне панорамне уявлення про конкретну дійсність в тих чи тих просторово-часових діапазонах». Ознаками художньої картини світу є: особливості художньої образності, просторово-часова структура, ставлення до слова та специфіки словесної творчості, співвідношення реальності та ідеалу, засоби вираження авторської позиції, втілення уявлень про світ у поетиці (символи, міфи тощо). У дисертації обґрунтовано думку про те, що розвиток картини світу доби полягає не у руйнуванні попереднього художнього досвіду, а в переосмисленні, нарощуванні, нашаруванні, трансформації попередніх традицій, які стають основою для творення нових смислів.

Значну роль у формуванні художньої картини світу доби романтизму відіграють компоненти міфу (як у своїй цілості, так і в окремих структурах), тому поряд з імагологічними підходами для дослідження процесів творення і функціонування художніх образів (в тому числі національно-історичних) велике значення мають сучасні принципи міфопоетики і методи міфореконструкції (О. С. Киченко).

У дисертації визначено поняття «обрії традиції» в контексті розвитку романтичного напрямку. Романтичний образ національного минулого (чи героя) являє собою поєднання сучасного й історичного аспектів у «новому баченні». Дослідження романтичної інтерпретації образу Богдана Хмельницького та його епохи потребує врахування досвіду фольклору, історіографії, літописів та барокової літератури, а також форм рецепції попередніх традицій та розмаїття інтертекстуальних зв’язків.

У другому розділі «Джерела художнього моделювання української історії та історичних образів у російському романтизмі» розглянуто чинники формування історичного мислення в літературі російського романтизму (історичні, філософські, естетичні), а також ті джерела, що сприяли виробленню принципів художнього історизму у творах романтиків (літописні, історіографічні, фольклорні). Другий розділ містить чотири підрозділи.

У підрозділі ^ 2.1 «Філософсько-естетичні засади історичного мислення в романтизмі» визначено вплив європейської філософії та естетики на розвиток художньої свідомості в Росії у добу романтизму, а також суто національні фактори актуалізації принципу історизму в російській романтичній літературі.

На розвиток російської романтичної літератури, як й інших європейських літератур, справила вплив німецька ідеалістична філософія. Ідеї І. Канта, Ф. Шеллінга, Й. Фіхте, Ф. Г. В. Гегеля щодо руху історії та її осмислення в літературі, досвід історичної прози в Європі були не тільки сприйняті російськими письменниками-романтиками, а й пропущені крізь призму національних уявлень про історію, активний пошук яких був зумовлений соціально-історичними подіями в Росії (війна 1812 року і пов’язаний із нею патріотичний підйом, поширення декабристських ідей, визвольні рухи тощо).

У Росії доби романтизму стали напрочуд популярними різні концепції народності, інтерес до національних витоків та життя інших народів, особливо в контексті пошуку національної ідентичності. Вже на початку XIX століття митці замислювалися над сутністю вітчизняної історії та закономірностями її розвитку, протягом 1830-1840-х рр. у суспільстві розгорнулися дискусії щодо подальших історичних шляхів Росії. Вироблення історичного мислення і як наслідок пошук шляхів художнього історизму відбувалося в різних напрямках. Кожен із митців мав своє розуміння історії та підхід до її змалювання в літературі. Так, О. М. Сомов писав про необхідність «правдоподібності» у відображенні історичних картин. О. С. Пушкін закликав до поєднання творчої свободи й історичної правди. О. К. Толстой наголошував на важливості узгодження характерів із зображуваним часом. І. Я. Кронеберг стверджував, що картини історії мають бути просякнуті певною ідеєю, втіленій у чуттєвій формі. На думку М. І. Надєждіна, саме «світ ідей» надає смислу зображенню історії в мистецтві. М. В. Гоголь вважав, що митець, котрий звертається до історії, проникає не тільки в минуле, а й у майбутнє, осягаючи сам «дух історії» і стаючи його виразником.

Незважаючи на різницю в поглядах та естетичних підходах російських митців, їх єднало прагнення осягнути історію Росії в її перспективі, у всезагальному масштабі й водночас у контексті актуальних соціально-історичних проблем, пошуку національної ідентичності й єдності. Звідси – інтерес до мало розроблених історичних й «екзотичних» тем у літературі, серед яких особливе місце посідала українська тема, що тоді фігурувала «на правах загальноросійського» матеріалу (Ю. М. Манн). Водночас вже тоді митці відчували неповторність Малоросії та її історії як «слов’янської Авзонії» (П. А. В’яземський), «урочистого втілення поезії слов’янського духу» (М. І. Надєждін).

Історизм як особливість художнього мислення став важливим чинником і складовою російської романтичної картини світу. Історичному мисленню в російському романтизмі притаманні такі риси, як поєднання художнього й наукового пізнання минулого, настанова на «внутрішнє чуття» в осягненні історії, використання засобів інтуїції («диві нація», «уявлення», «заглиблення», «прозріння» та ін.). Універсалізм художнього бачення, що характеризує романтизм загалом, яскраво виявився і в історичному мисленні російських романтиків, котрі поєднували студіювання історичних джерел і наукові розвідки із міфологізуванням. Входження міфу в тканину художнього зображення історії стимулювало пошуки нових форм у мистецтві слова, нових стильових і жанрових стратегій.

Історизм у російській романтичній літературі відзначався апеляцією не до застиглих форм і явищ історії, а до її невпинного руху, до пізнання динаміки історичних процесів, особливо ключових для розвитку Росії, з акцентуванням етичних домінант. У зв’язку з цим в історичному матеріалі акцептувалася моральна проблематика й етичний зміст образів, що відображало прагнення митців віднайти етичні закономірності в історії. Усвідомлення митцями скерованості історичних подій людською свідомістю призвело до введення в картину світу російського романтизму непересічних особистостей, а особливо – героїчних постатей, котрі протиставлялися духовно ницій сучасності. Героїзація історичного минулого й видатних особистостей минувшини була зумовлена й завданнями пошуку ідеалу, пізнання рубіжних моментів вітчизняної історії, які дали нові напрямки розвитку Росії, а також суб’єктивацією художнього зображення в романтизмі.

Специфічною особливістю російської романтичної літератури стало ствердження героїчного начала як невід’ємної частини національного характеру і загострене відчуття неповторності кожної історичної епохи. Звернення до української старовини, зокрема до епохи Богдана Хмельницького, набуло ознак програмності в філософських, соціально-історичних та естетичних концепціях російських романтиків.

Твори на тему Хмельниччини стали варіантом літератури екзотики, яка різко контрастувала з дійсністю перехідної, кризової для Росії епохи, неприйняття якої характерне для романтичного світосприйняття. Ретроспективність, притаманна романтичному мисленню, спонукала художників слова реалізувати свій «відхід» від сучасного світу в ідеальний для них світ історичного й одночасно екзотичного минулого. Художнє відтворення героїчної доби Богдана Хмельницького сприяло й справі практичного втілення ідеї героїко-патріотичної, сповненої високого громадянського пафосу літератури. На цьому тематичному просторі втілювалася й інша романтична ідея – створення національно самобутньої літератури.

Підрозділ



Сторінка1/3
Дата конвертації13.03.2013
Розмір0.73 Mb.
ТипАвтореферат
  1   2   3
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи