Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня icon

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня



Схожі
Інститут проблем виховання НАПН України


ПАНЧУК АНДРІЙ ПАЛАДІЙОВИЧ


УДК 378.017.4: [379.85+908]-057.875


ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ У ПРОЦЕСІ ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


13.00.07 – теорія і методика виховання


Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук





Київ – 2012

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання НАПН України.



^ Науковий керівник

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Зубалій Микола Дмитрович,

Інститут проблем виховання НАПН України,

старший науковий співробітник

лабораторії фізичного розвитку.


^ Офіційні опоненти:


доктор педагогічних наук, доцент

Вербицька Поліна Василівна,

Національний університет

„Львівська політехніка”,

доцент кафедри історії, теорії

та практики культури;


кандидат педагогічних наук, доцент

^ Троценко Тетяна Юріївна,

ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний

педагогічний університет імені

Григорія Сковороди”, доцент кафедри

спортивних ігор.



Захист дисертації відбудеться „28” лютого 2012 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання НАПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.


З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту проблем виховання НАПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).


Автореферат розіслано „25” січня 2012 р.





Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Ж. В. Петрочко

^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. В умовах розбудови українського суспільства на засадах гуманізму, свободи, верховенства права і соціальної справедливості актуалізується необхідність виховання особистості, якій властиві відданість справі зміцнення державності, усвідомлення свого громадянського обов’язку, національних і загальнолюдських цінностей, активна громадянська позиція.

Провідним чинником, спроможним забезпечити становлення такої особистості, є громадянське виховання – процес, спрямований на формування активної суспільної і відповідально-правової позиції людини у конкретній діяльності.

Важливою складовою національної системи освіти є вища педагогічна школа, перед якою постає завдання забезпечити високий професійний рівень майбутнього вчителя. Важливо підготувати його до виконання функцій вихователя учнів насамперед щодо їх становлення як активних громадян своєї країни. Вчитель виступає для учнів вагомим авторитетом, зразком для наслідування, допомагає їм набути позитивних рис і якостей, сформуватися як суб’єктам громадянських відносин.

Водночас серед студентської молоді вищих педагогічних навчальних закладів спостерігається зростання бездуховності, зневаги до правових і моральних норм. Молодим людям не достає готовності до громадянського самовизначення, здатності протистояти деструктивному впливу. У цьому контексті актуалізується такий напрям діяльності вищої педагогічної школи, як громадянське виховання майбутніх учителів.

Сучасні теоретичні засади громадянського виховання набули опрацювання в науковому доробку О. Бачинської, О. Безкоровайної, І. Беха, М. Бургіна, О. Вар’янко, О. Вишневського, Т. Дем’янюк, Н. Дерев’янко, В. Іванчука, У. Кецика, Л. Корінної, В. Москальця, В. Оржехівського, В. Поплужного, О. Сухомлинської, Г. Філіпчука, К. Чорної та інших.

До вивчення різних аспектів громадянського виховання студентської молоді звертаються О. Алексєєва (формування громадянської позиції сучасної молоді), І. Бондаренко (ціннісні орієнтири у формуванні державотворчих устремлінь молоді), Я. Боренько (громадянські ціннісні орієнтації студентської молоді), О. Гевко (національно-патріотичне виховання), В. Долженко (виховання духовних цінностей студентів), В. Іванчук (формування громадянської культури студентів), М. Боришевський, М. Рудь, В. Смолюк (виховання національної свідомості), Ю. Бєлова (формування національних цінностей), О. Гуренко (формування етнокультурної компетентності), Н. Даниленко, М. Білик, О. Проскуріна (формування політичної культури студентів), Т. Поснова (формування ціннісно-мотиваційної сфери студентів) та інші.

Серед засобів громадянського виховання важливе значення має туристсько-краєзнавча діяльність, до якої людина вдається з метою задоволення своїх світоглядних і духовних потреб, пізнання навколишнього світу, самореалізації у просторі народних звичаїв і способів життя.

Залучаючись до туризму, людина має можливість дистанціюватися від власних стереотипів, усвідомити універсальні виміри соціокультурного середовища в комунікативній єдності з іншими.

Питання сутності й можливостей туризму та краєзнавчої діяльності досліджувалися Є. Безносиковим, М. Биржаковим, В. Булатовим, Л. Вяткіним, В. Ганопольським, М. Зубалієм, В. Кізімою, А. Конохом, М. Крачилом, Л. Кривоносою, В. Кругловою, В. Куриловою, В. Луканенковою, В. Пазенком, В. Федорченком та іншими. Автори розглядають культурологічні аспекти туризму, можливості формування толерантності та взаєморозуміння, підкреслюють позитивний вплив туризму на світосприйняття індивіда.

Одним із типів туризму є краєзнавчий туризм – вивчення навколишньої природи, життя і праці людей, суспільних відносин, яке формує погляди, переконання, зумовлює активне ставлення до всього, що допомагає виховати характер. Краєзнавчий туризм – це не тільки вид діяльності, що сприяє розширенню інтелектуальної сфери особистості, а й виховний засіб формування в неї певних якостей.

Дослідженню виховного потенціалу туристсько-краєзнавчої діяльності присвятили свої праці В. Бадяк, П. Іванов, М. Костриця, М. Крачило, Л. Петько, В. Маніяпов та інші. Однак поза увагою науковців залишилося таке питання, як використання туристсько-краєзнавчої діяльності для громадянського виховання студентів педагогічних університетів.

Актуальність досліджуваної проблеми обумовлена також рядом суперечностей між:

 важливістю громадянського виховання студентів і недостатнім рівнем компетентності викладачів у цій професійній сфері;

 необхідністю набуття студентами педагогічних університетів громадянськості і традиційним підходом до організації виховної роботи в цих закладах;

 важливістю туристсько-краєзнавчої діяльності у становленні громадянськості студентів і недостатньою розробленістю відповідного змісту, форм і методів реалізації такої діяльності.

Отже, актуальність проблеми, її педагогічна значущість і наявні суперечності стали передумовою вибору теми дисертації: „Громадянське виховання студентів педагогічних університетів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності”.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у контексті наукового дослідження лабораторії фізичного розвитку Інституту проблем виховання НАПН України „Науково-методичне забезпечення нових програм з фізичної культури загальноосвітньої школи” (державний реєстраційний номер 0108U001215). Тема дисертаційної роботи схвалена вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 8 від 31.03.2006 р.) й узгоджена рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук України (протокол № 7 від 26.09.2006 р.).

Мета дослідження – узагальнити теоретичні засади громадянського становлення особистості, обґрунтувати та апробувати педагогічні умови громадянського виховання студентів педагогічних університетів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності.

^ Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про те, що громадянське виховання студентів педагогічних університетів відбуватиметься ефективніше за таких педагогічних умов: організації туристсько-краєзнавчої діяльності, спрямованої на формування у студентів знань про сутність громадянськості та способи її прояву, громадянські цінності; забезпечення мотивації на оволодіння громадянськими цінностями шляхом залучення студентів до безпосереднього вивчення історичного минулого України; розвитку у студентів умінь громадянської поведінки через їхню активну участь в громадській діяльності.

Задачі дослідження:

1. Узагальнити теоретичні засади громадянського виховання студентів.

2. З’ясувати зміст громадянськості та уточнити сутність поняття „громадянська вихованість”.

3. Визначити критерії, показники і рівні громадянської вихованості студентів педагогічних університетів.

4. Охарактеризувати та експериментально перевірити педагогічні умови громадянського виховання студентів педагогічних університетів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності.

^ Об’єкт дослідження – громадянське виховання студентів.

Предмет дослідження – педагогічні умови, що забезпечують ефективність громадянського виховання студентів педагогічних університетів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності.

^ Теоретико-методологічну основу дослідження становлять філософські, педагогічні, психологічні підходи до визначення сутності громадянськості та громадянського виховання (Н. Дерев’янко, В. Іванчук, П. Ігнатенко, О. Сухомлинська, К. Чорна та інші); філософські й психологічні положення про особистість як суб’єкт виховання і розвитку (М. Бердяєв, Л. Виготський); провідні ідеї особистісно орієнтованого підходу (І. Бех, О. Бондаревська, В. Рибалка); положення про туристсько-краєзнавчу діяльність як засіб виховання сучасної молоді (А. Конох, М. Крачило, Н. Левчук, В. Остапчук, В. Пазенок); теоретичні засади організації виховного процесу у вищих навчальних закладах (І. Зязюн, С. Сисоєва).

З метою вирішення поставлених задач і перевірки гіпотези використано такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз філософської, психологічної, педагогічної літератури для визначення об’єкта, предмета, мети дослідження, формулювання його задач, уточнення сутності поняття „громадянська вихованість”; синтез, порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних та емпіричних даних для розроблення основних підходів до організації громадянського виховання студентів педагогічних університетів, теоретичного обґрунтування педагогічних умов громадянського виховання студентів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності;

- емпіричні: діагностичні (анкетування, бесіди, педагогічні спостереження, ранжування, розв’язання проблемних ситуацій, констатувальний і формувальний етапи експерименту) для визначення рівнів громадянської вихованості студентів, доведення доцільності розроблених нами педагогічних умов громадянського виховання студентів педагогічних університетів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності;

- статистичні: для оцінки стану досліджуваної проблеми та експериментального підтвердження ефективності розроблених педагогічних умов громадянського виховання студентів педагогічних університетів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності.

^ Експериментальна база дослідження. Базою дослідно-експериментальної роботи стали Рівненський державний гуманітарний університет, Волинський національний університет імені Лесі Українки.

В експерименті брали участь 553 студенти 1–2 курсів.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: вперше визначено педагогічні умови громадянського виховання студентів педагогічних університетів (організація туристсько-краєзнавчої діяльності, спрямованої на формування у студентів знань про сутність громадянськості та способи її прояву, громадянські цінності; забезпечення мотивації на оволодіння громадянськими цінностями шляхом залучення студентів до безпосереднього вивчення історичного минулого України; розвиток у студентів умінь громадянської поведінки через їхню активну участь в громадській діяльності); визначено критерії (знання про громадянськість та її прояв; ставлення, ціннісні орієнтації; громадянська поведінка), показники (усвідомлення сутності громадянськості та способів її прояву, знання історії і культури України; позитивне ставлення до громадянськості як якості особистості, інтерес до історії і культури українського народу, переживання його як особистісної цінності, прагнення залучатися до громадської діяльності; громадянська поведінка, активна участь у громадській діяльності) і рівні (високий, середній, низький) громадянської вихованості студентів педагогічних університетів;

уточнено сутність поняття „громадянська вихованість” як інтегративного особистісного утворення, що охоплює сукупність знань про зміст громадянськості, способи її прояву, позитивне їх переживання, уміння реалізовувати такі знання і ставлення у власній поведінці та діяльності;

подальшого розвитку набули зміст, форми і методи громадянського виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні та апробації методики педагогічного діагностування громадянської вихованості студентів педагогічних університетів, створенні туристсько-краєзнавчого клубу й упровадженні програми його діяльності „Громадянське виховання студентів”, у якій висвітлено зміст, форми і методи громадянського виховання студентів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності.

Матеріали та висновки дослідження можуть бути застосовані у вищих навчальних закладах під час читання курсів „Теорія виховання”, „Методика виховної роботи”; для розширення змісту діяльності студентських клубів у вищих навчальних закладах; розроблення навчальних посібників з теорії і методики виховання, у практичній роботі кураторів студентських груп педагогічних університетів, у системі післядипломної педагогічної освіти.

Наукові положення дисертаційного дослідження впроваджено у виховну діяльність Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 237 від 29.12.2009 р.), Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка № 3/1958 від 10.06.2009 р.), Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука (довідка № 04/447 від 26.05.2009 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження доповідалися на конференціях різних рівнів – міжнародній: „Реалізація здорового способу життя – сучасні підходи” (Дрогобич, 2011); всеукраїнських: „Культурно-ціннісні витоки сучасного виховання особистості” (Київ, 2006), „Особистість ХХІ століття: проблеми виховання та шляхи їх вирішення” (Київ, 2007), „Соціально-педагогічні засади виховання морально гармонійної особистості” (Київ, 2008), „Цінності особистості у контексті витоків сучасності” (Київ, 2009), „Виховання особистості: погляд крізь духовність” (Київ, 2010), „Виховання дітей та учнівської молоді в соціокультурному просторі сучасних освітніх закладів” (Київ, 2011); звітних конференціях викладачів і студентів РДГУ (Рівне, 2005–2010), засіданнях лабораторії фізичного розвитку Інституту проблем виховання НАПН України (Київ, 2007–2010).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковано в 15 працях автора, з яких 5 – статей у наукових фахових виданнях, 10 – публікацій у журналах, збірниках матеріалів конференцій, інших наукових виданнях.

^ Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (235 найменувань, з них 6 – іноземною мовою), 6 додатків. Загальний обсяг дисертації – 207 сторінок, з них 169 сторінок основного тексту. Робота містить 13 таблиць, 5 рисунків на 3 сторінках.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь розробленості проблеми, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами; визначено мету, задачі, об’єкт, предмет, сформульовано гіпотезу, теоретико-методологічну основу та методи дослідження; розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; наведено дані про впровадження та апробацію результатів дослідження; представлено перелік публікацій, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі„Теоретичні засади громадянського виховання студентів педагогічних університетів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності” – здійснено аналіз дослідженості зазначеної проблеми у філософській, психологічній і педагогічній літературі; розкрито зміст і виховний потенціал туристсько-краєзнавчої діяльності, особливості виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів; уточнено сутність громадянського виховання; вивчено стан громадянської вихованості студентів педагогічних університетів.

На основі аналізу наукової літератури встановлено, що проблема громадянського виховання має тривалу історію, на кожному етапі якої спостерігалися різні підходи до визначення сутності цього феномена, зумовлені тим, що покладалося в основу розуміння громадянськості, визначення якостей, які вона охоплює. Проте розуміння сутності самого поняття „громадянськість” і донині є неоднозначним.

В умовах сьогодення під громадянським вихованням розуміється процес формування в індивіда моральних ідеалів суспільства, відданості інтересам держави, активної громадянської і соціальної позиції, виховання творчої особистості з високим рівнем інтелектуального і духовного розвитку, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства (В. Андрущенко, О. Косарєва, Л. Крицька, В. Поплужний, Ю. Руденко, О. Сухомлинська).

Як якість особистості, громадянськість характеризується: патріотизмом, національною свідомістю, лояльним ставленням до встановлених у державі законів, почуттям власної гідності, повагою до прав людини, умінням дотримуватися обов’язків (О. Вишневський, У. Кецик, Н. Косарєва, Л. Крицька, В. Поплужний, К. Танікулова, К. Чорна).

Важливою складовою громадянськості є громадянська спрямованість, яка визначається як сукупність стійких мотивів особистості, що орієнтують її діяльність і є відносно незалежними від ситуації. Спрямованість забезпечує повноцінний розвиток індивіда як члена суспільства, котрий психологічно і практично готовий до прояву громадянської відповідальності у власній життєдіяльності (О. Вишневський, О. Шестопалюк, Т. Яблонська), і передбачає наявність громадянських ідентифікацій: ідентифікація індивіда з українським народом, спільнотою „громадяни України”, громадянськими цінностями (національними, суспільно-політичними, екологічними, моральними, валеологічними) (М. Задеріхіна, Л. Корінна, О. Петерич).

Формування громадянськості передбачає виховання особистості, чутливої до свого оточення, залучення її до суспільного життя, в якому права людини є визначальними. Основними науковими підходами, що мають покладатися в основу такої діяльності, є: конкретно-історичний підхід (визначення специфічних, найбільш актуальних на даному етапі розвитку українського суспільства завдань у цій царині); діяльнісний підхід (ґрунтування на особистісних почуттях, діях, енергії, активності індивіда); особистісно орієнтований підхід (перенесення інтересів, потреб, можливостей індивіда в центр освітньо-виховного процесу). Зокрема, впроваджуючи особистісно орієнтований підхід у навчально-виховний процес педагогічних університетів з метою формування громадянськості студентів, важливо розуміти й визнавати цінність особистостей молодих людей, віддавати перевагу розвивальному спілкуванню, акцентувати педагогічну увагу на емоціях і мотивах студентів, їхніх уміннях аналізувати власні вчинки.

Теоретичними засадами громадянського виховання студентів означено: наукові положення про діяльність й форми поведінки людини у різних соціальних сферах; філософські, педагогічні, психологічні підходи до визначення сутності громадянського виховання та громадянськості; положення про туристсько-краєзнавчу діяльність як засіб виховання сучасної молоді; принципи виховання громадянськості студентів у вищих навчальних закладах.

Принципами виховання громадянськості визначено: принцип гуманізації та демократизації виховного процесу (рівноправність, але різнозобов’язаність учасників педагогічної взаємодії, їхня взаємоповага, діалогічність взаємодії); принцип самоактивності й саморегуляції (розвиток суб’єктивних характеристик індивіда, формування здатності до критичності й самокритичності, прийняття самостійних рішень, почуття відповідальності); принцип комплексності й міждисциплінарної інтегрованості (встановлення тісної взаємодії та поєднання навчального й виховного процесів, зусиль різноманітних інституцій); принцип наступності й безперервності (поетапність громадянського виховання залежно від віку особистості, тісний зв’язок між усіма етапами); принцип культуровідповідності (органічна єдність громадянського виховання з історією і культурою народу, його мовою, традиціями, звичаями, які забезпечують духовну єдність і спадкоємність поколінь).

Для проведення експериментальної роботи, спрямованої на громадянське виховання студентів педагогічних університетів, нами було уточнено сутність поняття „громадянська вихованість” як складного інтегративного особистісного утворення, що охоплює сукупність знань студентів про зміст громадянськості, способи її прояву, позитивне їх переживання, уміння реалізовувати такі знання і ставлення у власній поведінці та діяльності.

Відповідно до аналізу психолого-педагогічних праць окреслено структуру громадянської вихованості студентів: когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінковий компоненти. Ця структура враховувалася нами у розробленні критеріїв, якими визначено: знання про громадянськість та її прояв; ставлення, ціннісні орієнтації; громадянську поведінку.

Показники критерію „знання про громадянськість та її прояв”: розуміння сутності громадянськості як якості особистості, способів її прояву, знання історії і культури українського народу.

Показники критерію „ставлення”: позитивне ставлення до громадянськості як якості особистості, інтерес до історії і культури українського народу; критерію „ціннісні орієнтації”: переживання зазначеного ставлення та інтересу як особистісних цінностей (ідентифікація з Україною та її народом), прагнення залучатися до громадської діяльності.

Показники критерію „громадянська поведінка”: уміння проявляти громадянську активність, відстоювати соціальну справедливість, дотримуватися норм соціальної взаємодії, активна участь у громадській діяльності.

За допомогою структурних компонентів, критеріїв та показників визначено рівні громадянської вихованості студентів педагогічних університетів: високий, середній, низький.

^ Високий рівень мають студенти, які розуміють сутність громадянськості та способи її прояву, характеризуються ґрунтовними знаннями з історії і культури України; позитивним ставленням до громадянськості як якості особистості, постійним інтересом до історії і культури України, сприймають їх як особистісні цінності; володіють уміннями проявляти громадянську активність, відстоювати соціальну справедливість, дотримуватися норм соціальної взаємодії, активно залучаються до громадської діяльності.

^ Середній рівень характерний для студентів, які правильно розуміють сутність громадянськості, але мають дещо обмежені уявлення щодо способів її прояву, несистематизовані знання з історії та культури України, фрагментарний інтерес до історії і культури України, який часто зумовлюється зовнішніми обставинами і не сприймається як особистісна цінність; фрагментарно володіють уміннями проявляти громадянську активність, відстоювати соціальну справедливість, дотримуватися норм соціальної взаємодії, епізодично беруть участь у громадській діяльності під тиском обставин або для задоволення власних потреб.

^ Низький рівень мають студенти, у яких відсутнє розуміння сутності громадянськості, уривчасті знання про способи прояву цієї якості, поверхові знання з історії і культури України; відсутній інтерес до історії і культури України, вони заперечують доцільність ставлення до цих явищ як до особистісної цінності; не вміють проявляти громадянську активність та відстоювати соціальну справедливість, заперечують їх важливість, порушують норми соціальної взаємодії, відмовляються від участі в громадських справах.

Для виявлення рівнів громадянської вихованості студентів педагогічних університетів використано сукупність діагностичних методів, а саме: опитування за розробленими автором анкетами, бесіди, педагогічні спостереження, ранжування, розв’язання проблемних ситуацій.

До експериментальної групи (ЕГ) дослідження ввійшло 274 студенти Рівненського державного гуманітарного університету. Контрольну групу (КГ) дослідження склало 279 студентів Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Аналіз результатів констатувального етапу експерименту показав, що високий рівень громадянської вихованості мають 15,6 % студентів ЕГ та 15,8 % студентів КГ; середній – 48,1 % студентів ЕГ та 47,6 % студентів КГ; низький – 36,3 % студентів ЕГ та 36,6 % студентів КГ.

Отримані дані свідчать про те, що кількісні показники рівнів громадянської вихованості у студентів педагогічних університетів в обох групах – експериментальній і контрольній – суттєво не різняться.

Констатувальний етап експерименту засвідчив, що в навчально-виховному процесі педагогічних університетів недостатньо уваги приділяється громадянському вихованню студентів; вони фрагментарно залучаються до туристсько-краєзнавчої діяльності, не використовуються закладені в ній можливості формування знань щодо сутності громадянськості, громадянських цінностей; студенти не мотивуються на оволодіння громадянськими цінностями; недостатньою є позааудиторна виховна робота, спрямована на безпосереднє вивчення студентами історичного минулого України; відсутнє стимулювання громадянської поведінки студентів; часом ігноруються пасивність і негативізм у ставленні до громадської діяльності.

У другому розділі„Обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов громадянського виховання студентів педагогічних університетів” – обґрунтовано педагогічні умови громадянського виховання студентів педагогічних університетів; розкрито зміст і методику формувального етапу експерименту; подано аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи.

Формувальний етап експерименту мав на меті створення таких педагогічних умов:

 організація туристсько-краєзнавчої діяльності, спрямованої на формування у студентів знань про сутність громадянськості та способи її прояву, громадянські цінності;

 забезпечення мотивації на оволодіння громадянськими цінностями шляхом залучення студентів до безпосереднього вивчення історичного минулого України;

 розвиток у студентів умінь громадянської поведінки через їхню активну участь в громадській діяльності.

Туристсько-краєзнавча діяльність передбачала надання студентам інформації про історичні місця України, залучення їх до самостійного пошуку фактів, пов’язаних з минулим нашої держави; розвиток зацікавленості історією і культурою українського народу, виховання шанобливого ставлення до історико-культурної спадщини, забезпечення її інтеріоризації й переведення закладеного в ній змісту у власні ціннісні орієнтації.

Організація туристсько-краєзнавчої діяльності, спрямованої на формування у студентів знань про сутність громадянськості та способи її прояву, громадянські цінності, досягалася шляхом створення туристсько-краєзнавчого клубу.

Робота клубу передбачала:

 впровадження ефективних форм і методів виховання у студентів громадянських цінностей з урахуванням їхніх потреб;

 використання способів підвищення громадської активності студентів;

 поєднання клубної роботи з туристсько-краєзнавчою діяльністю студентів.

Клуб – це об’єднання, яке, з одного боку, є таким, що функціонує поза навчальним процесом, тобто не є обов’язковою формою проведення студентами позааудиторного часу, а з другого – в його роботі присутні елементи обов’язковості. З огляду на це було створено актив – своєрідну форму самоврядування – як ланку зв’язку між педагогом-керівником та іншими учасниками клубної діяльності. Для попередження й подолання можливих суперечностей і розвитку суб’єкт-суб’єктних відносин між активом і рештою студентів застосовано методику опанування різноманітними ситуаціями: емоційної привабливості, творчого пошуку, запровадження нового виду діяльності, групового і суспільного схвалення, вільного вибору, створення відповідальної залежності, традицій тощо. Зміст і виховний потенціал кожної з таких ситуацій мали багатоаспектний характер. Так, на початку формувального етапу експерименту ситуації емоційної привабливості використовувалися з метою виховання у студентів позитивного ставлення до участі в роботі клубу, організації туристсько-краєзнавчої діяльності, посилення активності студентів. Надалі застосовувалися інші види ситуацій, що стимулювали у студентів інтерес до туристсько-краєзнавчої діяльності, спільної роботи з вирішення різноманітних пошукових і творчих завдань, сприяли прояву ініціативи тими студентами, які почувалися невпевнено, побоювалися вносити пропозиції, брати на себе відповідальність за самостійне виконання певного завдання.

Організовуючи туристсько-краєзнавчу діяльність, ми надавали їй громадянського, морально-патріотичного змісту, використовуючи демократичний спосіб спілкування зі студентами й орієнтуючись на зону їх найближчого розвитку (Л. Виготський). Мета такої роботи полягала в поміркованій інтенсифікації діяльності, збагаченні її мотиваційного змісту.

Забезпеченню громадянського становлення студентів сприяло періодичне залучення їх до ситуацій підвищеної відповідальності як засобу вправляння у відповідних діях і вчинках.

Поряд із цим створювалися ситуації конкретного змісту, які не порушували природного процесу спілкування студентів та їхніх відносин (вибір між приємним проведенням дозвілля і необхідністю виконання якоїсь справи, самостійне визначення змісту та обсягу тієї чи іншої суспільно корисної справи, залучення до самостійного „пошуку” корисних справ).

В основу діяльності клубу покладено розроблену автором програму „Громадянське виховання студентів”, спрямовану на:

– ознайомлення студентів з фактами історичного минулого і сучасності України, культурно-історичними пам’ятками на території України, сутністю громадянських цінностей, громадянськості, способами її реалізації у власній життєдіяльності та міжособистісних відносинах;

– сприяння ідентифікації студентами себе з Україною та українським народом; виховання у них пошани до української культури та історії; культивування бажання розширити свої знання в цій царині; виховання позитивного ставлення до громадянських цінностей, прагнення набути відповідних ціннісних орієнтацій;

– розвиток умінь реалізовувати громадянські знання і цінності; залучення студентів до громадської діяльності; підтримка громадської ініціативи.

Успішна реалізація поставлених завдань досягалася за допомогою відповідних форм і методів, а це: бесіди („Громадянськість як якість особистості”, „Туризм, його значення, умови і фактори розвитку”, „Краєзнавство як спосіб пізнання навколишньої дійсності”, „Організація і проведення туристсько-краєзнавчої діяльності”, „Краєзнавчі спостереження і дослідження”, „Вивчення й охорона пам’яток історії і культури”, „Народні традиції, звичаї, обряди”); самостійна робота творчого характеру, рольові ігри („Зустріч з козаками”, „Україномовці”), створення й заповнення „Козацького літопису”, „Книги обрядовості”, „Історичного календаря”, написання рефератів за результатами подорожей („Данило Острозький – засновник княжої резиденції в Острозі. Його військові й мирні діяння”, „Костянтин Острозький – найвидатніший полководець свого часу”, „Василь-Костянтин – меценат друкарства і літератури, опікун православ’я”), метод проектів (збирання і представлення довідкового матеріалу за маршрутами, складання орієнтованого плану маршруту), конкурси („Я – громадянин України”, „Без верби і калини нема України”), студентські конференції („Острог: історія, культура, сучасність”, „Літопис нашого народу”, „Героїчне минуле поряд з нами”) тощо.

Специфічними методами туристсько-краєзнавчої діяльності було визначено: вивчення різноманітних друкованих джерел з метою одержання попередніх відомостей про район і об’єкти подорожі; вивчення історичного матеріалу, який стосувався мети і завдань подорожі, походу; безпосередній огляд і спостереження об’єктів, явищ, що вивчалися; бесіди, спілкування з місцевим населенням, працівниками музеїв, різних історичних і культурних пам’яток.

Туристсько-краєзнавча діяльність здійснювалася за такою схемою:

 визначення мети і маршруту;

 самостійна підготовка студентами коротких історичних довідок про вибраний об’єкт краєзнавчого дослідження;

 проведення туристсько-краєзнавчого заходу (відвідування об’єкта, його візуальне вивчення, проведення літературних та історичних розвідок, бесід);

 обговорення результатів діяльності в клубі;

 рефлексія;

 підбиття підсумків;

 створення рукописних матеріалів за наслідками краєзнавчого дослідження;

 проведення конференції, вечора;

 залучення студентів до різних видів суспільно корисної діяльності.

Посиленню мотивації студентів на громадянські цінності шляхом залучення до безпосереднього вивчення історичного минулого України прислуговувалися екскурсії, подорожі, походи, естафети. 

Екскурсії здійснювалися за тематичним маршрутом з метою відвідування визначних об’єктів (пам’ятки культури, музеї) і місцевостей для вивчення історії рідного краю, залучення до пізнання історико-культурної спадщини попередніх поколінь. Екскурсії були орієнтовані на ознайомлення студентів з натуральними об’єктами та явищами і проводилися за таким алгоритмом: попереднє накопичення знань, збирання ілюстративного матеріалу, закріплення матеріалу, вироблення вмінь і навичок самостійної роботи, вивчення точно відібраних об’єктів за спеціальною програмою (вул. Т. Шевченка в Рівному, Рівненський краєзнавчий музей, Свято-Успенська церква, майдан Магдебурзького права, Свято-Покровський і Свято-Воскресенський собори, м. Берестечко на Волині).

Подорожі і походи використовувалися для спостережень за різноманітними об’єктами та явищами, розташованими на маршруті, за наперед складеним планом. Вони проводилися до міст Калуш, Цумань, Колодязне, Острог, в с. Підгірці Львівської області, до інших населених пунктів та озера Нечемне.

Естафети як форма туристсько-краєзнавчої діяльності спрямовувалися на вивчення певного району, області не однією групою студентів, а кількома, які на певних відрізках маршруту змінювали одна одну (передача естафети) (Рівне – Дубно – Кременець – Вишневець – Збараж – Тернопіль; Кам’янець-Подільський – Скала-Подільська – Чортків – Теребовля – Микулиці – Тернопіль; Луцьк – Торчин – Затурці – Володимир-Волинський – Устилуг; Затурці – Локачі – Новий Загорів; Володимир-Волинський – Зимне – Низкиничі – Нововолинськ).

Розвиток у студентів практичних умінь громадянської поведінки відбувався шляхом залучення їх до різних видів громадської діяльності. Найбільш ефективними виявилися: самостійне збирання історичних матеріалів, взаємодія з місцевим населенням на туристських маршрутах, проведення у старших класах базового ліцею Рівненського державного гуманітарного університету вечора „Хто за рідний народ гине, той живе й по ста віках”, присвяченого життю та діяльності Дмитра-Байди Вишневецького та інших гетьманів України.

Підсумки контрольних зрізів після апробації розроблених нами педагогічних умов засвідчили позитивні зміни в рівнях громадянської вихованості студентів експериментальної групи. У контрольній групі суттєвих позитивних змін не було зафіксовано (рис. 1; 2; табл.).



Рис. 1. Рівень громадянської вихованості студентів контрольної групи (КГ) до та після формувального етапу експерименту, %



^ Рис. 2. Рівень громадянської вихованості студентів експериментальної групи (ЕГ) до та після формувального етапу експерименту, %


Таблиця

Рівень громадянської вихованості студентів контрольної та експериментальної груп до і після формувального етапу експерименту


Рівні

До формувального етапу

експерименту

Після формувального етапу

експерименту

КГ

ЕГ

КГ

ЕГ

осіб

%

осіб

%

осіб

%

осіб

%

Високий

17

15,8

16

15,6

18

16,2

56

53,4

Середній

50

47,6

50

48,1

53

49,7

36

34,7

Низький

40

36,6

39

36,3

36

34,1

13

11,9

В експериментальній групі динаміка показників рівнів громадянської вихованості у студентів становила: для високого рівня 53,4 – 15,6 = + 37,8; для середнього рівня – 34,7 – 48,1 = – 13,4; для низького рівня – 11,9 – 36,3 = – 24,4.

У контрольній групі динаміка показників рівнів громадянської вихованості студентів була такою: для високого рівня 16,2 – 15,8 = + 0,4; для середнього рівня – 49,7 – 47,6 = + 2,1; для низького рівня – 34,1 – 36,6 = – 2,5.

Таким чином, результати формувального етапу експерименту, зокрема позитивна динаміка показників високого рівня громадянської вихованості студентів педагогічних університетів, підтверджують правомірність гіпотези, висунутої на початку дослідно-експериментальної роботи.


ВИСНОВКИ


У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до розв’язання наукової проблеми громадянського виховання студентів педагогічних університетів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності, що визначається обґрунтуванням змісту, форм і методів, компонентів, критеріїв та показників, рівнів громадянської вихованості, педагогічних умов підвищення ефективності цього процесу. Результати теоретичного аналізу та експериментального дослідження підтвердили досягнення мети, ефективність вирішення поставлених завдань і стали підставою для формулювання таких висновків:

1. Аналіз стану дослідженості проблеми засвідчив, що проблема громадянського виховання має тривалу історію, на кожному етапі якої спостерігалися різні підходи до визначення сутності цього поняття. Кожний підхід зумовлювався тим, що покладалося в основу розуміння громадянськості як базового феномена, який характеризується сукупністю відповідних якостей.

З’ясовано, що під громадянським вихованням розуміється процес формування свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людини з притаманними їй особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства.

Теоретичними засадами громадянського виховання студентів визначено: наукові положення про діяльність й форми поведінки людини у різних соціальних сферах; філософські, педагогічні, психологічні підходи до визначення сутності громадянського виховання та громадянськості; принципи виховання громадянськості студентів у вищих навчальних закладах (гуманізації та демократизації виховного процесу, самоактивності й саморегуляції, комплексності й міждисциплінарної інтегрованості, наступності й безперервності, культуровідповідності); положення про туристсько-краєзнавчу діяльність як засіб виховання сучасної молоді.

Встановлено, що туризм – це вид діяльності, що збагачує внутрішній світ особистості, спосіб пізнання навколишнього світу, самореалізації у просторі народних звичаїв, інших культур. Одним із типів туризму є краєзнавчий туризм, який характеризується тим, що його учасники займаються туристсько-краєзнавчою діяльністю: вивчають рідну землю, знайомляться з її історією, традиціями свого народу й реалізують власний творчий потенціал.

2. З’ясовано, що громадянськість як якість особистості охоплює: патріотизм, національну свідомість, лояльне ставлення до встановлених у державі законів, почуття власної гідності, повагу до прав людини, уміння дотримуватися прав і обов’язків тощо. Вона забезпечує громадянську спрямованість особистості як сукупність стійких мотивів, що орієнтують на ідентифікацію з українським народом, громадянськими цінностями, та громадянську поведінку, яка зумовлює прояв індивідом активності в різних сферах суспільного життя.

Уточнено сутність поняття „громадянська вихованість” як інтегративного особистісного утворення, що охоплює сукупність знань студентів про зміст громадянськості, способи її прояву, позитивне їх переживання, уміння реалізовувати такі знання і ставлення у власній поведінці та діяльності.

3. Визначено критерії (знання про громадянськість та її прояв; ставлення, ціннісні орієнтації; громадянська поведінка), показники (розуміння сутності громадянськості, способів її прояву, знання історії і культури українського народу; позитивне ставлення до громадянськості як якості особистості, інтерес до історії і культури українського народу; сприйняття зазначеного ставлення та інтересу як особистісних цінностей (ідентифікація з Україною та її народом), прагнення залучатися до громадської діяльності; уміння проявляти громадянську активність, відстоювати соціальну справедливість, дотримуватися норм соціальної взаємодії, активна залученість до громадської діяльності) і рівні (високий, середній, низький) громадянської вихованості студентів педагогічних університетів.

Установлено, що на початку формувального етапу експерименту найбільша кількість студентів (48,1 % респондентів ЕГ та 47,6 % респондентів КГ) характеризувалася середнім рівнем громадянської вихованості, 36,3 % студентів ЕГ та 36,6 % студентів КГ – низьким рівнем, 15,6 % студентів ЕГ та 15,8 % студентів КГ – високим рівнем.

4. Розроблено педагогічні умови громадянського виховання студентів педагогічних університетів: організація туристсько-краєзнавчої діяльності, спрямованої на формування у студентів знань про сутність громадянськості та способи її прояву, громадянські цінності; забезпечення мотивації на оволодіння громадянськими цінностями шляхом залучення студентів до безпосереднього вивчення історичного минулого України; розвиток у студентів умінь громадянської поведінки через їхню активну участь в громадській діяльності.

Організація туристсько-краєзнавчої діяльності досягалася шляхом створення туристсько-краєзнавчого клубу й запровадження програми „Громадянське виховання студентів”. Програма була орієнтована на: ознайомлення студентів із фактами з історичного минулого і сучасності України, культурно-історичними пам’ятками на території України; виховання у них пошани до української культури та історії, позитивного ставлення до громадянських цінностей, прагнення набути відповідних ціннісних орієнтацій; розвиток умінь реалізовувати набуті знання і цінності в громадській діяльності.

Найбільш ефективними формами і методами виховної роботи виявилися: бесіди, самостійна робота творчого характеру, рольові ігри, створення й заповнення „Козацького літопису”, „Книги обрядовості”, „Історичного календаря”, написання рефератів за результатами подорожей, конкурси, студентські конференції, метод проектів. Специфічними методами туристсько-краєзнавчої діяльності визначено: літературний, історичний, візуальний, спілкування з місцевим населенням, працівниками музеїв, різних історичних і культурних пам’яток.

Посиленню мотивації студентів на громадянські цінності шляхом залучення до безпосереднього вивчення історичного минулого України прислуговувалися екскурсії, подорожі, походи, естафети. 

Розвиток у студентів умінь громадянської поведінки відбувався шляхом залучення їх до різних видів громадської діяльності (самостійне збирання історичних матеріалів, взаємодія з місцевим населенням на туристських маршрутах, проведення у старших класах базового ліцею Рівненського державного гуманітарного університету виховних заходів тощо).

Результати контрольних зрізів в експериментальній та контрольній групах засвідчили позитивні зміни в рівнях громадянської вихованості студентів педагогічних університетів. Так, в експериментальній групі кількість студентів з високим рівнем громадянської вихованості зросла на 37,8 %, із середнім рівнем зменшилася на 13,4 % студентів, з низьким рівнем зменшилася на 24,4 % студентів. У контрольній групі кількість студентів із високим рівнем збільшилася на 0,4 % студентів, із середнім рівнем на 2,1 % студентів, з низьким рівнем зменшилася на 2,5 % студентів.

Таким чином, розроблені й апробовані педагогічні умови громадянського виховання студентів педагогічних університетів довели свою ефективність.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми громадянського виховання студентів педагогічних університетів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності. Подальшого вивчення потребують питання, пов’язані з підготовкою студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації та реалізації громадянського виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Перспективним є наукове розроблення теоретичного і методичного аспектів цієї проблематики за напрямами: теорія і методика оптимізації діяльності студентських громадських організацій, клубів, товариств та органів студентського самоврядування; залучення студентів до підготовки та участі в соціально значущих громадських акціях і проектах.


^ СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Панчук А. П. Національна свідомість як складова громадянськості / А. П. Панчук // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць / Інститут проблем виховання НАПН України. – К., 2006. – Вип. 9. – Кн. 1. – С. 50–55.

2. Панчук А. П. Підготовка фахівців фізичної культури у контексті громадянського виховання / А. П. Панчук // Слобожанський науково-спортивний вісник. – Харків, 2006. – Вип. 10. – Гл. ІІ. – С. 106–108.

3. Панчук А. П. До проблем громадянськості виховання особистості / А. П. Панчук // Оновлення змісту, форм, методів, навчання і виховання в закладах освіти : зб. наук праць / Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – Рівне : РДГУ, 2008. – Вип. 39. – С. 53–56.

4. Панчук А. П. Модель громадянського виховання студентів педагогічних університетів / А. П. Панчук // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць / Інститут проблем виховання НАПН України. – К., 2009. – Вип. – Кн. 2. – С. 419–427.

5. Панчук А. П. Проблема громадянського виховання молодого покоління в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності / А. П. Панчук // Науково-педагогічні проблеми фізичної культури : науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. – К., 2011. – Вип. 13. – Серія 15. – С. 453–456.


Інші публікації


6. Панчук А. П. Фізичне виховання дітей раннього віку / А. П. Панчук // Фізична культура, спорт і реабілітація в закладах освіти : зб. наук. праць. – Рівне : РДГУ, 2004. – Вип. 2. – С. 37–38.

7. Панчук А. П. Особистість і вольова підготовка в спорті / А. П. Панчук // Матеріали звітної наук. конф. викладачів, співробітників, аспірантів та студентів Рівненського державного гуманітарного університету за 2004 рік. – Рівне : РДГУ, 2005. – Вип. 2. – С. 53–54.

8. Панчук А. П. Організація фізичного виховання в дитячих оздоровчих закладах / А. П. Панчук // Матеріали звітної наук. конф. викладачів, співробітників, аспірантів та студентів Рівненського державного гуманітарного університету за 2005 рік. – Рівне : РДГУ, 2006. – Вип. 3. – С. 4–6.

9. Панчук А. П. Підготовка фахівців фізичної культури у контексті громадянського виховання / А. П. Панчук // Збірник наук. статей з галузі фізичної культури та спорту звітної наук. конф. викладачів, співробітників, аспірантів та студентів. – Рівне : РДГУ, 2007. – Вип. 4 . – С. 110–116.

10. Панчук А. П. Позакласна фізкультурно-масова робота / А. П. Панчук // Проблеми фізичного виховання у контексті освітньої педагогіки ВНЗ : зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. – Рівне : РДГУ, 2008. – Вип. 5. – С. 84–89.

11. Панчук А. П. Зміцнення здоров’я школярів на заняттях з гімнастики / А. П. Панчук // Фізична культура, спорт і реабілітація в закладах освіти : зб. наук. праць. – Рівне : РДГУ, 2008. – Вип. 3. – С. 150–153.

12. Панчук А. П. Туристсько-краєзнавча робота: проблеми і перспективи / А. П. Панчук // Проблеми фізичного виховання у контексті освітньої педагогіки ВНЗ : зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. – Рівне : РДГУ, 2009. – Вип. 6. – С. 69–74.

13. Панчук А. П. Фізична культура і спорт в сучасному суспільстві / А. П . Панчук // Проблеми фізичного виховання у контексті освітньої педагогіки ВНЗ : зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту. – Рівне : РДГУ, 2010. – Вип. 7. – С. 75–81.

14. Панчук А. П. Професійна спрямованість фізичного виховання майбутніх учителів / А. П. Панчук // Фізична культура, спорт і реабілітація в закладах освіти : зб. наук. праць. – Рівне : РДГУ, 2010. – Вип. 4. – С. 67–71.

15. Панчук А. П. Модель громадянського виховання студентів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності / А. П. Панчук // Фізична культура, спорт і реабілітація в закладах освіти : зб. наук. праць. – Рівне : РДГУ, 2010. – Вип. 4. – С. 85–91.


АНОТАЦІЇ


Панчук А. П. Громадянське виховання студентів педагогічних університетів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання НАПН України, Київ, 2012.

У дисертації здійснено аналіз філософської, психологічної, педагогічної літератури для розкриття наукових поглядів на громадянське виховання і громадянськість. Уточнено сутність поняття „громадянська вихованість” як інтегративного особистісного утворення, що охоплює сукупність знань студентів про зміст громадянськості, способи її прояву, позитивне їх переживання, уміння реалізовувати такі знання і ставлення у власній поведінці та діяльності. Визначено структурні компоненти, критерії, показники громадянської вихованості студентів педагогічних університетів, виявлено рівні такої вихованості. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови громадянського виховання студентів педагогічних університетів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності.

^ Ключові слова: громадянське виховання, педагогічні умови, студенти педагогічних університетів, туристсько-краєзнавча діяльність.


Панчук А. П. Гражданское воспитание студентов педагогических университетов в процессе туристско-краеведческой работы. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Институт проблем воспитания НАПН Украины, Киев, 2012.

На основе анализа исследованности проблемы в научной литературе установлено, что проблема гражданского воспитания имеет долгую историю, на каждом этапе которой реализовывались различные подходы к определению сущности этого феномена. Каждый подход обуславливался тем, что лежало в основе понимания гражданственности как базового образования, характеризующегося совокупностью соответствующих качеств.

Выяснено, что под гражданским воспитанием понимается процесс формирования сознательного гражданина, патриота, профессионала, то есть человека с присущими ему личностными качествами и чертами характера, мировоззрением и способом мышления, чувствами, поступками и поведением, направленными на саморазвитие и развитие демократического гражданского общества.

Установлено, что туризм – это средство познания окружающей действительности, обогащения внутреннего мира личности, ее самореализации в мире других культур, обычаев, образов жизни. Туристско-краеведческая деятельность рассматривается как действенное средство развития личности, обогащения и расширения ее опыта, формирования сознания на основе изучения родной земли, ознакомления с ее историей, культурой, традициями народа, реализации творческого потенциала человека.

Теоретический анализ научных трудов по вопросам гражданского воспитания дает возможность утверждать, что гражданственность содержит такие качества, как: патриотизм, национальное сознание, лояльное отношение к установленным в государстве законам, чувство собственного достоинства, уважение к правам человека, умения придерживаться прав и обязанностей.

Конкретизирована сущность понятия „гражданская воспитанность” как интегративного личностного образования, охватывающего совокупность знаний студентов о содержании гражданственности, способах ее проявления, позитивном их переживании, умения реализовывать такие знания и отношения в поведении и деятельности.

Определены структурные компоненты (когнитивный, эмоционально-ценностный и поведенческий), критерии (знание о гражданственности и её проявлениях; отношение, ценностные ориентации; гражданское поведение), показатели (осознание сущности гражданственности и способов ее проявления, знания истории и культуры Украины; позитивное отношение к гражданственности как качеству личности, интерес к истории и культуре украинского народа, переживания его как личностной ценности, стремление участвовать в общественной деятельности; гражданское поведение, активное участие в общественной деятельности) и уровни (высокий, средний, низкий) гражданской воспитанности студентов педагогических университетов.

Разработаны педагогические условия гражданского воспитания студентов педагогических университетов: организация туристско-краеведческой деятельности, направленной на формирование у студентов знаний о сущности гражданственности, гражданских ценностях, способах их проявления;  обеспечение мотивации на гражданские ценности путем привлечения студентов к непосредственному изучению исторического прошлого Украины;  развитие практических умений гражданского поведения через привлечение студентов к активной общественной деятельности.

Организация туристско-краеведческой деятельности достигалась путем создания туристско-краеведческого клуба и внедрения программы „Гражданское воспитание студентов”, ориентированной на: ознакомление студентов с фактами из исторического прошлого и современности Украины, культурно-историческими достопримечательностями на территории Украины; воспитание у них уважения к украинской культуре и истории, позитивного отношения к гражданским ценностям, стремления приобрести соответствующие ценностные ориентации; развитие умений реализовывать приобретенные знания и ценности в общественной деятельности.

Наиболее эффективными формами и методами воспитательной работы оказались: беседы, самостоятельная работа творческого характера, ролевые игры, создание и заполнение „Казацкой летописи” „Книги обрядности” „Исторического календаря”, написание рефератов по результатам путешествий, конкурсы, студенческие конференции, метод проектов. Специфическими методами туристско-краеведческой деятельности были: литературный, исторический, визуальный, общение с местным населением, работниками музеев, разных исторических и культурных достопримечательностей.

Усилению мотивации студентов на гражданские ценности путем привлечения к непосредственному изучению исторического прошлого Украины способствовали экскурсии, путешествия, походы, эстафеты. 

Развитие у студентов практических умений гражданского поведения происходило путем привлечения их к разным видам общественной деятельности (самостоятельный сбор исторических материалов, взаимодействие с местным населением на туристических маршрутах, проведение в старших классах базового лицея Ровенского государственного гуманитарного университета воспитательных мероприятий).

^ Ключевые слова: гражданское воспитание, педагогические условия, студенты педагогические университетов, туристско-краеведческая деятельность.


Panchuk A.P. Civil education of students of pedagogical universities in the process of tourist-regional activity. – Manuscript.

Dissertation for a scientific degree of candidate of pedagogical sciences in speciality 13.00.07 – theory and methods of education. Institute of problems on education of NAPS of Ukraine, Kyiv, 2012.

In the dissertation it is carried out. the analysis of philosophical, psychological, pedagogical literature for disclosing the scientific views of civil education and civism. The essence of the concept „civil upbringing” as integrative learner-centered education that includes knowledge about civil content, methods of its display, their positive experiencing, ability to realize such knowledge and attitudes in conduct and activity is specified. The structural components, criteria, indexes of the civil upbringing of students of pedagogical universities, the levels of such upbringing are worked out. The pedagogical terms of civil education of students of pedagogical universities in the process of tourist-regional activity are substantiated and experimentally tested.

Key words: civil education, pedagogical terms, students of pedagogical universities, tourist-regional activity.



Дата конвертації26.04.2013
Розмір373 Kb.
ТипАвтореферат
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи