Самостійна позааудиторна робота icon

Самостійна позааудиторна робота



Схожі
Заняття №1

(практичне)

Рентгенівська томографія, її фізичні і біофізичні принципи та медичні застосування.

Актуальність теми: Для встановлення правильного діагнозу дуже часто недостатньо вивчити скарги та анамнез. Тому на сучасному етапі розвитку медичної науки для підвищення рівня діагностики широко використовуються рентгенологічні методи дослідження, результати яких в більшості випадків дозволяють судити про патогенез та нозологічну форму захворювання. Знання студентами методів рентгенологічного обстеження допоможе їм правильно орієнтуватися в виборі лікування.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати: основні властивості рентгенівського випромінювання, закономірності його взаємодії з речовиною, фізичні основи рентгеноструктурного аналізу.

  2. Вміти: розв’язувати задачі на знаходження характеристик рентгенівського випромінювання і його взаємодію з речовиною.
^

Самостійна позааудиторна робота


  1. Явище термоелектронної емісії.

  2. Зв'язок роботи з різницею потенціалів електричного полючи.

  3. Енергія фотона. Постійна Планка.

  4. Випромінювання енергії атомами.

  5. Фотоефект. Закони фотоефекта.

  6. Поглинання світла речовиною. Закон Бугера.

  7. Дифракція світла. Дифракційна ґратка.

  8. Шкала електромагнітних хвиль.
^

контрольні питання


  1. Рентгенівське випромінювання як вид електромагнітного випромінювання.

  2. Енергетичний спектр і характеристики гальмівного і характеристичного рентгенівських випромінювань.

  3. Будова рентгенівських дентальних трубок і апаратів.

  4. Взаємодія рентгенівського випромінювання з речовиною.

  5. Закон поглинання рентгенівського випромінювання. Захист від випромінювання.

  6. Застосування рентгенівського випромінювання в медицині.

  7. Методи рентгенодіагностики.

  8. Рентгенівська комп’ютерна томографія.

  9. Рентгенотерапія.

  10. Рентгеноструктурний аналіз біологічних об’єктів.

  11. Методи отримання рентгенівських зображень.

література

  1. Конспект лекцій.

  2. Чалий О.В., Агапов Б.Т., Цехмістер Я.В. та ін. Медична і біологічна фізика. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації. – К.: Книга плюс, 2005. – С. 175-178.

  3. Тиманюк В.А., Животова Е.Н. Биофизика: Ученик. – 2-е изд. – К.: «Профессионал», 2004. – С.

  4. Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. - М.: Высшая школа, 1987. - С. 164-168.


Заняття №2

(практичне)

Фізико-технічні основи променевої терапії.

Актуальність теми: Знання можливостей, показів та протипоказів до застосування різних методів променевої терапії допоможе правильно вибрати тактику лікування онкологічних хворих. В онкологічній клініці застосовують три основні варіанти лікування: променевий, хірургічний, медикаментозний (хіміотерапія). Променевий метод може застосовуватись як самостійно, так і в комбінації з іншими методами лікування.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати: види та джерела іонізуючого випромінювання, що застосовуються у практиці променевої терапії; клінічну дозиметрію, одиниці вимірювання, види доз та значення дозиметрії при використанні променевої терапії в лікуванні різних захворювань; види, методи променевої терапії, способи підведення джерел випромінювання i методики опромінювання; можливості та принципи проведення променевої терапії.

  2. Вміти: визначати покази та протипокази для проведення променевої терапії злоякісних пухлин та непухлинних захворювань.
^

Самостійна позааудиторна робота


  1. Види радіоактивного розпаду.

  2. Активність радіоактивної речовини. Питома радіоактивність.

  3. Природній радіоактивний фон.

  4. Іонізуюче випромінювання і характеристики його взаємодії з речовиною.

  5. Біологічна дія іонізуючого випромінювання.

  6. Дозиметрія іонізуючого випромінювання.
^

Контрольні питання


  1. Принципи і методи променевої терапії.

  2. Контактні методи променевої терапії.

  3. Далекодистанційна гамма-терапія. Променева терапія джерелами високих енергій.

  4. Основи променевої терапії непухлинних захворювань.

  5. Покази та протипокази до променевої терапії.

  6. Променева комбінована і комплексна терапія злоякісних новоутворів (раку гортані, легень, молочної залози, шийки матки, шкіри).

  7. Захист лікаря та середнього медичного персоналу при роботі з апаратом променевої терапії.

Література

  1. Рентгенодіагностика. За ред. В.І. Мілька. Вінниця: Нова книга, 2005. – 342 с.

  2. Вибрані лекції з радіонуклідної діагностики та променевої терапії. За ред. А.П. Лазара. Вінниця: Нова книга, 2006. - 197 с.

  3. Кравчук С.Ю., Лазар А.П. Основи променевої діагностики. Чернівці, 2006. – 256 с.

  4. Линденбратен Л.Д., Королюк И.П. Медицинская радиология. М.: Медицина, 2000. - 640 с.

  5. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97/Д-2000). Київ, 2000. – 84 с.

  6. Пилипенко М.І. Радіаційні вимірювання: принципи, поняття, одиниці (лекція) / / УРЖ. – 2000. - Т. VІІІ, вип. 1. - С. 81-88.

  7. Пособие по ядерной медицине. Под ред. Т.П.Сиваченко. К.: Вища школа, 1991. -535 с.

  8. Променева діагностика. За ред. Г.Ю. Коваль. К.: ОРБІС. Т. 1, 1998. – 835 с. Т. 2, 2004. – 890 с.

  9. Керівництво для лікарів, які направляють пацієнтів на радіологічне дослідження. Критерії вибору методу зображення. Київ, 2002. - 104 с.

  10. Кравчук С.Ю., Лазар А.П., Мечов Д.С., Сенютович Р.В. „Основи променевої терапії”. – Чернівці, 2007. – С.3-17.

  11. Киселева Е.С. (ред.) Лучевая терапия злокачественных опухолей. -М., 1996, 356 с.

  12. Милько В.И. и соавтры."Медицинская радиология".- К.,1980.- С. 5-22, 40-66, 147-185, 218-229.

  13. Линденбратен Л.Д., Лясс Ф.М. "Медицинская радиология".-М.,1986.- С.15-19,147-162,302-322,336-340,350-364.

  14. Радiацiйна медицина. За ред. Лазаря А.П., -К., Здоров'я, 1993, 224 с.


Заняття №3

(практичне)

Радіонуклідні методи дослідження в медицині.

Актуальність теми: Дію іонізуючого випромінювання на живий організм досліджує світова наука з моменту відкриття радіоактивності, оскільки з самого початку були виявленні його негативні впливи. Різні види іонізуючого випромінювання виявляють неоднаковий вплив на тканини живого організму. Потрібно знати механізми дії радіоактивного випромінювання на людину, щоб організувати захист від його згубної дії. Тільки з врахуванням цих знань необхідно розробляти методики діагностики і лікування за допомогою іонізуючих випромінювань

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати: природу радіоактивності; методи отримання радіонуклідів; дію α, β і γ – випромінювання на живий організм; можливість використання радіонуклідів в медицині для діагностики і лікування.

  2. Вміти: приймати рішення про організацію радіаційного захисту при заданих потужностях дози випромінювання.
^

Контрольні питання


  1. Класифікація методів радіонуклідної діагностики.

  2. Радіонуклідний метод дослідження "in vitro"- його значення.

  3. Характеристика методів радіонуклідної діагностики "in vivo": радіометрія, радіографія, сканування, сцинтиграфія.

  4. Засоби отримання діагностичної інформації при радіонуклідних дослідженнях, її обробка.

  5. Сканування: принцип методу та інтерпретація отриманих результатів.

  6. Гамма-сцинтиграфія: принцип методу, обробка отриманих результатів.

  7. Дослідження йоднакопичувальної функції щитоподібної залози.

  8. Захист персоналу і хворих від дії іонізуючого випромінювання при проведенні радіонуклідної діагностики.

Література

  1. Рентгенодіагностика. За ред. В.І. Мілька. Вінниця: Нова книга, 2005. – 342 с.

  2. Вибрані лекції з радіонуклідної діагностики та променевої терапії. За ред. А.П. Лазара. Вінниця: Нова книга, 2006. - 197 с.

  3. Кравчук С.Ю., Лазар А.П. Основи променевої діагностики. Чернівці, 2006. – 256 с.

  4. Линденбратен Л.Д., Королюк И.П. Медицинская радиология. М.: Медицина, 2000. - 640 с.

  5. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97/Д-2000). Київ, 2000. – 84 с.

  6. Пилипенко М.І. Радіаційні вимірювання: принципи, поняття, одиниці (лекція) / / УРЖ. – 2000. - Т. VІІІ, вип. 1. - С. 81-88.

  7. Променева діагностика. За ред. Г.Ю. Коваль. К.: ОРБІС. Т. 1, 1998. – 835 с. Т. 2, 2004. – 890 с.

  8. Керівництво для лікарів, які направляють пацієнтів на радіологічне дослідження. Критерії вибору методу зображення. Київ, 2002. - 104 с.

  9. Кравчук С.Ю., Лазар А.П., Мечов Д.С., Сенютович Р.В. "Основи променевої терапії", Чернівці, 2007 рік.

  10. Общее руководство по радиологии. Редактор X. Петерсон, в 2-х томах. Юбилейная книга МІСЕК 1995 г.


Заняття №4

(практичне)

Електронний парамагнітний резонанс та його застосування в медицині.

Актуальність теми: Метод електронного парамагнітного резонансу (ЕПР) в останні роки знайшов широке застосування в медично-біологічних дослідженнях як метод візуалізації і оцінки характеристик біотканин. ЕПР використовується для виявлення вільних радикалів, вивчення фотохімічних процесів. Застосування спінових міток і зондів дозволяє вивчати природу хімічних зв’язків, виявляти молекулярний рух, визначати мікров’язкість ліпідного шару мембран.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати: розщеплення спектральних ліній у магнітному полі; суть магнітного резонансу; умову резонансного поглинання електромагнітної енергії; структуру спектру ЕПР.

  2. Вміти: розрахувати магнітну індукцію при заданій частоті електромагнітної хвилі.
^

самостійна позааудиторна робота


  1. Характеристики магнітного поля.

  2. Магнітні моменти електрону.

Магнітні властивості речовини.

Контрольні питання


  1. Ефект Зеємана. Розщеплення спектральних ліній в магнітному полі.

  2. Магнітний резонанс.

  3. Умова резонансного поглинання енергії електромагнітної хвилі.

  4. Шляхи виявлення резонансного поглинання.

  5. Спектри ЕПР.

  6. Лінія поглинання і параметри, які її характеризують.

  7. Структура спектрометра ЕПР.

  8. Застосування методу ЕПР в медицині.

  9. Застосування ЕПР для вивчення фотохімічних процесів.

Література

  1. Помозгов А.И., Терновой С.К., Бабий Я.С., Лепихин Н.М. Томография грудной клетки. - К.:Здоровья,1992.- 288 с.

  2. Компьютерная томография мозга. Верещагин Н.В., Брагина Л.К., Вавилов С.Б., Левина Г.Я.-М.:Медицина,1986.-256 с.

  3. Коновалов А.Н., Корниенко В.Н. Компьютерная томография в нейрохирургической клинике.- М.: Медицина,1988. - 346 с.

  4. Справочник пользователя. Complex Diagnostic Systems Ltd, 1995-26с

  5. «Физика визуализации изображений в медицине» (под ред. Уэбба С.), Москва, «Мир», 1991г, том. 2.

  6. Введенский В.Л., Ожогин В.И. «Сверхчувствительная магнитометрия и биомагнетизм», Москва, «Наука», 1986 г.


Заняття №5

(практичне)

Ядерний магнітний резонанс та його застосування в медицині

Актуальність теми: Метод ядерно-магнітного резонансу (ЯМР-метод) широко використовується в сучасній науці для дослідження структури речовин – від найпростіших молекул неорганічних речовин до найскладніших молекул живих об'єктів. Перевагою методу ЯМР є те, що він не руйнує об’єктів дослідження. Для медицини визначення параметрів спектру ЯМР в різних точках досліджуваної системи дає можливість отримати повну уяву про просторовий розподіл молекул, які містять певні атоми (наприклад, водень чи фосфор).

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати: зв’язок між спіном і магнітним моментом ядра; умову поглинання енергії електромагнітного поля ядром; спектри ЯМР твердого тіла і рідин; структуру апаратів для ЯМР-досліджень; біологічні ефекти впливу ЯМР-діагностики.

  2. Вміти: розрахувати магнітну індукцію при заданій частоті електромагнітної хвилі. Оцінити одержаний результат.
^

Самостійна позааудиторна робота


  1. Будова атомного ядра.

  2. Магнітні моменти елементарних частот і ядра.

Контрольні питання


  1. Розщеплення ядерних енергетичних рівнів у зовнішньому магнітному полі.

  2. Ядерно-магнітний резонанс.

  3. Явище хімічного зсуву.

  4. Апарати для ЯМР досліджень.

  5. Вплив ЯМР – методики на персонал і пацієнтів.

  6. Можливості методу ЯМР для медицини.

  7. Метод магнітно-резонансної томографії.

  8. Протипоказання і потенційні небезпеки при МРТ.

Література

  1. Помозгов А.И., Терновой С.К., Бабий Я.С., Лепихин Н.М. Томография грудной клетки. - К.:Здоровья,1992.- 288 с.

  2. Компьютерная томография мозга. Верещагин Н.В., Брагина Л.К., Вавилов С.Б., Левина Г.Я.-М.:Медицина,1986.-256 с.

  3. Коновалов А.Н., Корниенко В.Н. Компьютерная томография в нейрохирургической клинике.- М.: Медицина,1988. - 346 с.

  4. Справочник пользователя. Complex Diagnostic Systems Ltd, 1995-26с

  5. «Физика визуализации изображений в медицине» (под ред. Уэбба С.), Москва, «Мир», 1991г, том. 2.

  6. Введенский В.Л., Ожогин В.И. «Сверхчувствительная магнитометрия и биомагнетизм», Москва, «Наука», 1986 г.


Заняття №6

(практичне)

Сучасні методи ультразвукових досліджень.

Актуальність теми: Ультразвук (УЗ) широко використовується в медицині для діагностики і терапії. З допомогою ультразвуку одержують зображення внутрішніх органів тіла людини, досліджують структуру тканин, наявність змін та наявність артефактів. УЗ терапевтичні апарати використовують для лікування, стерилізації хірургічних інструментів, для диспергування рідин і інгаляцій, для вимірювання швидкості руху крові у судинах та інше.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати: визначення УЗ коливань; характеристики ультразвуку; властивості ультразвуку; методи одержання ультразвуку; біологічну дію ультразвуку; принципи одержання зображення деяких органів людини за допомогою ультразвуку.

  2. Вміти: пояснювати можливість отримання зображення різних органів людини за допомогою ультразвуку.
^

Самостійна позааудиторна робота


  1. Механічні коливання і їх характеристики.

  2. Поперечні і повздовжні хвилі, механізм їх утворення.

  3. Звукові хвилі.

  4. Вільні електромагнітні коливання в коливальному контурі. Формула Томсона.
^

Контрольні питання


  1. Ультразвук. Способи одержання ультразвуку. Джерела ультразвуку.

  2. Особливості поширення ультразвуку. Фізичні характеристики ультразвуку і його властивості.

  3. Ефект Доплера і його використання в медицині.

  4. Дія ультразвуку на біологічні тканини.

  5. Використання ультразвуку в акушерстві і гінекології.

  6. Використання ультразвуку в урології.

  7. Використання ультразвуку в онкології.

  8. Використання ультразвуку в кардіології.

  9. Використання ультразвуку в пульмонології.

література

  1. Ш. Ш. Шотемор, И. И. Пружанский, Т. В. Шевякова 2001 «Путеводитель по диагностическим изображениям»

  2. Чалий О.В., Агапов Б.Т., Цехмістер Я.В. та ін. Медична і біологічна фізика. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації. – К.: Книга плюс, 2005. – С. 175-178.

  3. Ливенцев Н.М. Курс физики. - М.: Высшая школа, 1978. – Т. 1. - С. 91-94, 03-107.

  4. Ливенцев Н.М., Ливенсон А.Р. Электромедицинская аппаратура. – М.: Медицина, 1974. – С. 269-295.

  5. Сперанский А.П., Рокитянский В.И. Ультразвук и его лечебное применение. – М.: Медицина, 1974.

  6. Разумов Н.К. Основи теории энергетического действия вибрации на человека – М.: Медицина, 1975.


Заняття №7

(практичне)

Ультрасонографія.

Актуальність теми: Ультразвук (УЗ) широко використовується в медицині для діагностики і терапії. З допомогою ультразвуку одержують зображення внутрішніх органів тіла людини, досліджують структуру тканин, наявність змін та наявність артефактів. УЗ терапевтичні апарати використовують для лікування, стерилізації хірургічних інструментів, для диспергування рідин і інгаляцій, для вимірювання швидкості руху крові у судинах та інше.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати: визначення УЗ коливань; характеристики ультразвуку; властивості ультразвуку; методи одержання ультразвуку; біологічну дію ультразвуку; принципи одержання зображення деяких органів людини за допомогою ультразвуку.

  2. Вміти: пояснювати можливість отримання зображення різних органів людини за допомогою ультразвуку.
^

Самостійна позааудиторна робота


  1. Механічні коливання і їх характеристики.

  2. Поперечні і повздовжні хвилі, механізм їх утворення.

  3. Звукові хвилі.

  4. Вільні електромагнітні коливання в коливальному контурі. Формула Томсона.
^

Контрольні питання


  1. Ультрасонографія;

  2. Застосування ультрасонографії в гінекології та акушерстві;

  3. Допплерівська ультрасонографія;

  4. Транскраніальна ультрасонографія;

  5. Ультрасонографія і комп’ютерна томографія в діагностиці.

Література

  1. Ш. Ш. Шотемор, И. И. Пружанский, Т. В. Шевякова 2001 «Путеводитель по диагностическим изображениям»

  2. Дюк В., Эммануэль В. Информационные технологии в медико-биологических исследованиях. – СПб.: Питер, 2003. - 350 с.

  3. Чалий О.В., Агапов Б.Т., Цехмістер Я.В. та ін. Медична і біологічна фізика. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації. – К.: Книга плюс, 2005. – С. 175-178.

  4. Ливенцев Н.М. Курс физики. - М.: Высшая школа, 1978. – Т. 1. - С. 91-94, 03-107.

  5. Ливенцев Н.М., Ливенсон А.Р. Электромедицинская аппаратура. – М.: Медицина, 1974. – С. 269-295.

  6. Сперанский А.П., Рокитянский В.И. Ультразвук и его лечебное применение. – М.: Медицина, 1974.

  7. Разумов Н.К. Основи теории энергетического действия вибрации на человека – М.: Медицина, 1975.


Заняття №8

(практичне)

Сучасні проблеми біофізики зору

Актуальність теми: Людське око є природною оптичною системою. Для нормального ока мінімальна роздільна здатність складає приблизно 0,08 мм (а у більшості людей — близько 0,20 мм). Розміри мікроорганізмів, більшості рослинних і тваринних клітин, дрібних кристалів, деталей мікроструктури металів і сплавів і т.п. значно менше цієї величини. В теперішній час основними інструментами дослідження структури біологічних тканин є оптичний (біологічний) та електронний мікроскопи. В теперішній час основними інструментами дослідження структури біологічних тканин є оптичний (біологічний) та електронний мікроскопи.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати будову і теорію мікроскопа, основні методи мікроскопії.

  2. Вміти користуватись біологічним мікроскопом.
^

самостійна позааудиторна робота


  1. Елементи геометричної оптики.

  2. Аберації лінз.

  3. Центрована оптична система

  4. Оптична система ока.

  5. Недоліки оптичної системи ока.
^

Контрольні питання


  1. Біофізичні основи зорової рецепції. Типи зорових рецепторів.

  2. Структурно-функціональна характеристика зорового аналізатора.

  3. Оптична система ока.

  4. Шляхи та особливості передавання сигналу в сітківці.

  5. Кольоровий зір. Теорії кольорового зору.

  6. Фізичні основи реконструкції оптичних зображень. Скануючі системи.

  7. Проекції сітківки до ЦНС. Бінокулярний зір.

  8. Фотохімічні перетворення зорового пігменту.

  9. Очі та мозок як елементи системи візуалізації. відтворення рухомих відображень в діагностичних пристроях.

  10. Перспективи розвитку оптичних систем медичного застосування.

Література

  1. Физика визуализации изображений в медицине:в 2-х томах.Пер.с англ./Под ред. С.Уэбба.-М.:Мир, 1991.-814с.

  2. Форсюк Р. Нові дослідження офтальмології. Медичний вісник. // Рівне, 2006. - № 8.

  3. Медична і біологічна фізика”, т.2 / Під ред. О.В.Чалого, К., 2000. С. 170-180.

  4. Трофимова Т.И. Курс физики. – М.: Высшая школа, 1990. – С.261-271.

  5. Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. – М.: Высшая школа, 1987. - С. 449- 474.


Заняття №9

(практичне)

Сучасні методи електронної мікроскопії.

Актуальність теми: Людське око є природною оптичною системою. Для нормального ока мінімальна роздільна здатність складає приблизно 0,08 мм (а у більшості людей — близько 0,20 мм). Розміри мікроорганізмів, більшості рослинних і тваринних клітин, дрібних кристалів, деталей мікроструктури металів і сплавів і т.п. значно менше цієї величини. В теперішній час основними інструментами дослідження структури біологічних тканин є оптичний (біологічний) та електронний мікроскопи. В теперішній час основними інструментами дослідження структури біологічних тканин є оптичний (біологічний) та електронний мікроскопи.

Навчальні цілі заняття:

  1. Знати будову і теорію мікроскопа, основні методи мікроскопії.

  2. Вміти користуватись біологічним мікроскопом.
^

самостійна позааудиторна робота


  1. Закони заломлення світла.

  2. Лінзи. Основні характеристики лінз.

  3. Побудова зображень в лінзах.

  4. Збільшення лінзи.

  5. Лупа.
^

Контрольні питання


  1. Основні методи мікроскопії.

  2. Світлова мікроскопія.

  3. Фазово-контрастна мікроскопія.

  4. Темнопольна (ультрамікроскопія ) мікроскопія.

  5. Люмінесцентна мікроскопія.

  6. Поляризаційна мікроскопія.

  7. Ультрафіолетова мікроскопія.

  8. Електронна мікроскопія.

  9. Використання ЕМ в біології.

  10. Використання ЕМ в медицині.

Література

  1. Трофимова Т.И. Курс физики. – М.: Высшая школа, 1990. – С.261-271.

  2. Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусоології: Підручник. – К., 2001.

  3. Медична енциклопедія. – Т. 3. – М, 1986.

  4. О.Ф. Кабардин «Физика». Издательство «Просвещение», М. – 1991г.

  5. Чалий О.В., Агапов Б.Т., Цехмістер Я.В. та ін. Медична і біологічна фізика. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації. – К.: Книга плюс, 2005. – С. 520-540


^ Заняття №10

(практичне)

Методи оптичного спектрального аналізу в медицині.

Актуальність теми: Спектральний аналіз, який заключається у визначенні якісного або кількісного складу речовини по її спектру дуже широко використовується на практиці майже в усіх галузях, в тому числі і в медицині. Спектри є джерелом інформації про атоми і молекули, бо вона тісно пов’язана з їх будовою та взаємодією. Тому по її характеру можна судити про природу і склад різних речовин (тканин організму), взаємодію між атомами в молекулі, а також між самими молекулами.

Навчальні цілі заняття:

Знати: способи отримання спектрів світла; модель атома Резерфорда-Бора; постулати Бора; спектр атома водню (серії Лаймана, Бальмера і Пашена); спектри випромінювання і поглинання та їх застосування; спектральний аналіз та його використання в медицині; будову і принцип дії двохтрубного спектроскопа.

Вміти: нарисувати хід променів в спектроскопі; пояснити умову стаціонарності орбіти електрона в атомі; градуювати спектроскоп і будувати відповідний графік та пояснити яке його застосування
^

Самостійна позааудиторна робота


  1. Будова атома.

  2. Електромагнітні хвилі та їх властивості.

  3. Поглинання та випромінювання енергії атомами.
^

Контрольні питання


  1. 3агальнi положения спектрального аналізу. Спектри речовин.

  2. Види спектрів випромінювання.

  3. Спектри поглинання.

  4. Емісійний спектральний аналіз. Полум'яна фотометрія.

  5. Атомно-абсорбційний аналіз.

  6. Рентгеноспектральний аналіз. Основи методу. Рентгенівські спектри.

  7. Рентгeнофлуоресцентний аналіз.

  8. Прилади та їх застосування в якісному та кiлькiсному аналiзi.

  9. Люмінесцентний аналіз. Природа та спектри люмінесценції.

  10. Характеристики люмiнесценцiї. Якісний та кількісний аналіз.

Література

  1. Современные методы биофизических исследований. Под ред. А.Б. Рубана. М. 1988.

  2. Физический практикум «Электричество и магнетизм» под редакцией профессора В.И. Ивероновой. Издательство «Наука», М.– 1968г.

  3. Физико-химические методы анализа. Практическое руководство: Учебное пособие для вузов/ В.Б. Алесковский, В.В. Бардин, М.И. Булатов и др.― Под ред. В.Б. Алесковского.― Л.: Химия, 1998.― 376 с.

  4. Д.В. Сивухин, «Общий курс физики. Атомная и ядерная физика. Часть 1. Атомная физика». Издательство «Наука», Москва – 1986г.

  5. Н.Н. Евграфова, В.Л. Каган «Курс физики для подготовительных отделений вузов». Издательство «Высшая школа», Москва – 1978г.


^ Заняття №11

(практичне)

Вивчення взаємодії лазерного випромінювання з біологічними тканинами.

Актуальність теми: Створення лазера знаходиться в одному ряду з найбільш видатними досягненнями науки і техніки 20 століття. За допомогою лазерного випромінювання (надалі – ЛВ) вдалося досягнути високих значень температури, тиску, напруженості магнітного поля. Лазерний промінь – один з найбільш ємних носіїв інформації.

Лазери успішно працюють в різних сферах людської діяльності. В останній час лазерний промінь став необхідним, надійним, і ефективним помічником лікаря: в руках лікаря лазерний промінь – унікальний скальпель; значних і стабільних результатів досягнуто в лазерній терапії хвороб різних органів, пошкоджених тканин і організму в цілому; лазерна діагностика дозволяє отримувати об’ємну інформацію про стан внутрішніх органів. Можливо саме зараз, коли Ви читаєте ці рядки , віднайдено ще одне нове застосування ЛВ в діяльності людини. Ось чому , щоб бути сучасним лікарем (в високому розумінні цього поняття), треба розумітися на властивостях і можливостях того випромінювання, яке використовується в усіх галузях медицини без винятку.

Навчальні цілі заняття:

Знати: де, для чого і чому можна використати ЛВ з метою діагностики та лікування.

Вміти: пояснити квантово-механічні основи виникнення ЛВ; аналізувати ЛВ за властивостями і можливості його використання за цими властивостями для медичних потреб; обґрунтовувати мотивацію до вивчення даної теми для майбутнього медпрацівника.
^

Самостійна позааудиторна робота


  1. Електромагнітні хвилі та їх властивості.

  2. Поглинання та випромінювання енергії атомами.

  3. Дифракція. Дифракційна решітка.
^

Контрольні питання


  1. Індуковане випромінювання.

  2. Оптичні квантові генератори (лазери).

  3. Основні властивості лазерного випромінювання.

  4. Застосування лазерів в біологічних дослідженнях і в медицині.

  5. Основні напрямки і цілі медико-біологічного використання лазерів:

  • фотодинамічна терапія злоякісних пухлин;

  • лазерна терапія епілепсії;

  • лазерна хірургія гінекологічних и дерматологічних захворювань;

  • лазерна профілактика грипу і інших інфекційних захворювань;

  • рання лазерна діагностика захворювань людини.

  1. Лазерна діагностика в офтальмології.

  2. Діагностичні можливості голографії.

Література

  1. Конспект лекцій.

  2. Трофимова Т.И. Курс физики. – М.: Высшая школа, 1990. – С.261-271.

  3. Векірчик К.М. Використання лазерів в медицині. – К., 2001.

  4. Медична енциклопедія. – Т. 3. – М, 1986.

  5. О.Ф. Кабардин «Физика». Издательство «Просвещение», М. – 1991г.

  6. Чалий О.В., Агапов Б.Т., Цехмістер Я.В. та ін. Медична і біологічна фізика. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації. – К.: Книга плюс, 2005. – С. 602-610


^ Заняття №12

(практичне)

Теплове випромінювання біооб’єктів . Термографія.

Актуальність теми: За допомогою теплового випромінювання здійснюється обмін енергією між нагрітими тілами, бо теплота є одним з видів енергії. ТВ людини входить в інфрачервоний діапазон електромагнітних хвиль (тому його часто називають ІЧ – випромінюванням). Випромінювання шкіри людини за своїми закономірностями близьке до випромінювання абсолютно чорного тіла, отже до нього (з певним наближенням ) можна застосовувати закони випромінювання абсолютно чорного тіла. Саме ці закони, що включені до пропонованої теми заняття, і можуть відповісти на важливе питання життєдіяльності: “ Як же організм втрачає теплоту, яка утворюється в результаті метаболічних процесів?

Навчальні цілі заняття:

Знати: природу ТВ, його основні властивості та кількісні характеристики, принцип будови і використання абсолютно чорного тіла; закони Стефана-Больцмана; Віна; Кірхгофа; Планка; випромінювання тепла сонцем та організмом людини ; методи контактної (холестеричної) та безконтактної термографії; принцип будови та роботи тепловізора (термографа) і його використання в медицині; де, для чого і чому можна використати ТВ з метою діагностики та лікування.

Вміти: пояснити квантово-механічні основи виникнення ТВ; пояснювати “дію” законів ТВ в пристосуванні до людського організму та інших тіл; аналізувати ТВ за властивостями і можливості його використання за цими властивостями для медичних потреб; за поданими термограмами пояснювати їх (на елементарному рівні)
^

Самостійна позааудиторна робота


  1. Теплове випромінювання тіл.

  2. Характеристики теплового випромінювання.

  3. Закони теплового випромінювання.

  4. Гіпотеза Планка.

  5. Випромінювання Сонця.
^

Контрольні питання


  1. Випромінювання тіла людини.

  2. Термографія.

  3. Пасивна і активна термографія.

  4. Медична термографія.

  5. Термографічна фотографія тіла людини.

  6. Інфрачервоне випромінювання, його характеристики і застосування в медицині.

  7. Ультрафіолетове випромінювання, його характеристики і застосування в медицині.

Література

  1. Конспект лекцій.

  2. Трофимова Т.И. Курс физики. – М.: Высшая школа, 1990. – С.261-271.

  3. Медична енциклопедія. – Т. 3. – М, 1986.

  4. О.Ф. Кабардин «Физика». Издательство «Просвещение», М. – 1991г.

  5. Чалий О.В., Агапов Б.Т., Цехмістер Я.В. та ін. Медична і біологічна фізика. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації. – К.: Книга плюс, 2005. – С. 602-610


^ Заняття №13

(практичне)

Синергетичні принципи біофізики

Актуальність теми: Наш час, навпаки,  це час винаходів, час відкриття нових підходів та шляхів щодо подальших пошуків і пропозицій перспективних напрямків з великим евристичним потенціалом. Яскравим прикладом останнього є становлення та зміцнення позицій синергетики (або теорії самоорганізації), яка постулює, що співіснують порядок і хаос, самоорганізація і дисипація, еволюційні та біфуркаційні фази розвитку, що Всесвіт інтегрує в собі  невпорядкованість, нестабільність, сталу нерівноважність, когерентність, кооперативність, фрактальність, індетермінізм, стохастичність,   турбулентність, нелінійність, незворотність процесів та явищ різноманітної природи. Ці характеристики буття досить довго не враховувались та нехтувались  науковцями, і поки що вони досконало не з'ясовані,  та потребують фундаментального філософського та методологічного узагальнення та осмислення, їх подальшє вивчення дозволить відійти від суворої однозначної визначеності реальності, відмовитись від жорстких принципів класичної науки  простоти, лінійності, статичності, лапласівського принципу універсального детермінізму. 

Навчальні цілі заняття:

знати: основні напрямки розвитку синергетики як науки.
^

Самостійна позааудиторна робота


  1. Термодинаміка як наука. Термодинамічні параметри і системи.

  2. Термодинамічні процеси та їх класифікація.

  3. Перший закон термодинаміки і його використання для аналізу процесів у біологічних системах.

  4. Ентропія. Другий закон термодинаміки. Вільна і зв’язана енергія.
^

Контрольні питання


  1. Синергетика як нове світобачення.

  2. Синергетика по Хакену.

  3. Школа І.Прігожина.

  4. Особливість синергетики як науки.

  5. Теорія діссипативних структур.

  6. Теорія автохвильових процесів.

Література

  1. Аршинів В.И.. Синергетика, как феномен постнеоклассической науки, 1999.

  2. Блинков А.В., Кисельов А.Н. Решение всех проблем. Неординарное мышление и поведение. Екатеринбург: Баско, 1994.

  3. Данилов Ю.А., Кадомцев Б.Б. Что такое синергетика? // Неленейные волны. Самоорганизация. М., Наука, 1983.

  4. Великий енциклопедичний словник. М.: Радянська енциклопедія, 1991.




Скачати 209.33 Kb.
Дата конвертації21.05.2013
Розмір209.33 Kb.
ТипДокументы
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи