Івано-франківський національний медичний університет кафедра оеф та Технології ліків методичні вказівки icon

Івано-франківський національний медичний університет кафедра оеф та Технології ліків методичні вказівки



Схожі


ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра ОЕФ та Технології ліків


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання курсових робіт

з аптечної технології лікарських засобів

для студентів ІІІ курсу

заочної форми навчання


Івано-Франківськ - 2011


Методичні вказівки до виконання курсових робіт з аптечної технології лікарських засобів для студентів ІІІ курсу фармацевтичного факультету заочної форми навчання.

Склали: проф. Грицик А.Р., доц. Грицик Л.М., асистент Свірська С.П.


Методичні вказівки розглянуто і рекомендовано до друку центральною методичною комісією фармацевтичного факультету (Протокол №__ від “__”_______ 200__ р.”)


Розділ 1


^ ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ КУРСОВИХ РОБІТ


  1. Загальні вимоги

Курсову роботу друкують за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через півтора міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Можна використовувати папір формату A3 для таблиць та ілюстрацій. На кафедру курсові роботи подаються в 1 примірнику. Кожна сторінка даної роботи повинна бути розміщена в окремому файлі та бути складеною у папку. Робота повинна бути оформлена українською мовою.

Зазначений вище обсяг роботи розрахований на використання при їх оформленні комп'ютерів з використанням шрифтів текстового редактору – Times New Roman розміру 14 з одинарним інтервалом. Текст роботи необхідно друкувати залишаючи поля таких розмірів: лівий - 3 см, правий 1 см, верхній – 2 см, нижній 2 см. Курсова робота повинна бути друкованою обсягом не менше 20 сторінок основного тексту. Кількість рядків на сторінці не менше 30.

Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору, середньої або високої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.

Допустимо вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки чорним чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин роботи ^ “КУРСОВА РОБОТА” (титульна сторінка /Додаток № 1/), “ЗМІСТ” (зміст роботи /план/), “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “ОСНОВНА ЧАСТИНА”, “ВИСНОВКИ” (рекомендації), “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими жирними літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту ставиться крапка.

Короткі реферати використаної літератури /додаються окремо/.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервали.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу роботи, визначеного "Вимогами", не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах. До курсової роботи додається картотека, копії статтей, первинні матеріали.


1.1. Зміст

У змісті вказуються всі питання, які необхідно відобразити в тексті курсової роботи. Всі пункти змісту повинні точно відповідати заголовкам у тексті. Напроти кожного пункту змісту вказується номер сторінки, на якій починається викладення даного питання.


^ 1.2. Перелік умовних скорочень

Наприклад, в аптечній технології лікарських засобів можливе використання деяких скорочень, які використовувались при написанні курсової роботи:

Атл – аптечна технологія ліків

ДР – діючі речовини

ЛФ – лікарська форма

РЛФ – рідка лікарська форма

ЛЗ – лікарський засіб

ВМС – високомолекулярні сполуки

ЦРА – центральна районна аптека

ДФ – державна фармакопея

ФП – фармакопея

АНД - аналітично-нормативна документація

Мкг – мікрограм

Мг – міліграм

Г – грам

Мл – мілілітр

Р-ни – розчини


Розділ 2


^ ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВИХ РОБІТ


2.1. Вступ

Курсові роботи виконуються студентами ІІІ курсу фармацевтичного факультету заочної формы навчання при проходженні виробничої практики з аптечної технології лікарських засобів відповідно до навчального плану 2006- 2007 навчального року. Вони сприяють поглибленню і закріпленню теоретичних знань студентів, розвиткові навичок самостійної роботи, а також елементів науково-дослідницької роботи.

Курсова робота – це самостійна робота студента, написана на актуальну тематику з науково-теоретичним аналізом проблем, пов’язаних з технологією лікарських засобів в умовах аптек.

Завдання для виконання курсової роботи студент одержує на кафедрі у керівника практикою, який одночасно є і керівником роботи. Консультативну допомогу у її виконанні можуть надавати також аптечні працівники.

При виконанні курсової роботи студент повинен навчитися підбирати матеріал для роботи відповідно до теми, робити короткі реферати використаних джерел літератури, узагальнювати дані, аналізувати екстемпоральну рецептуру аптеки і відповідність технології та умов приготування лікарських форм сучасним вимогам, робити висновки і обгрунтовані рекомендації по удосконаленню технології лікарських форм в даній аптеці.

Захист курсової роботи проводиться на кафедрі фармації в останній тиждень практики. Оцінка за курсову роботу враховується при загальній оцінці практики.

Студента, котрий не виконав курсову роботу, не може бути атестовано з виробничої практики.


2.2. Нумерація

  • Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, математичних і хімічних формул подають арабськими цифрами без знака №.

  • Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші, аркуші з анотацією номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

  • Такі структурні частини роботи, як зміст, реферат, перелік умовних позначень, вступ, висновки та рекомендації, список використаних джерел, додатки не мають порядкового номера, решта структурних одиниць друкують звичайним порядком.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад "2 3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж порядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: "1.3.2." (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

■Ілюстрації (схеми, графіки) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю розміри якої більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

■Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують надпис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номеру таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу).

Якщо в роботі таблиці, рисунки, додатки - їх нумерують за загальними правилами в порядку згадування.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) або її розбивки на дві частини, слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл. 1.2".

■Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номеру розділу і порядкового номеру формул в розділі, між якими ставлять крапку.

■ Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують додаткові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1…

2…

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку.


2.3. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Логічний суб'єкт або предмет (позначення їх предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у програмці таблиці; логічний предмет таблиці, або дані, якими характеризується присудок, - у програмці, а не в головці чи боковику.

Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику - всіх даних цього рядка.

Повторюванні слова у боковику також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У програмці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розмішують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні - по середині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним, а не цифр.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або, у крайньому випадку, - з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку - боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те ж саме", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.


2.4. Формули

При використання формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують в середині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщуються в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) або ділення (:)

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого маргінесу сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних парантезом (фігурною дужкою), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:

а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово;

б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

У тексті роботи необхідно дотримуватися загальноприйнятим термінам, скороченням і системі позначень різних величин. Стандартні фізико-хімічні методи і пов'язані з ними терміни позначаються в тексті загальноприйнятими абревіатурами із заглавних букв української азбуки або латинського алфавіту. Для хімічних сполук, уперше описаних в роботі або які є основним об'єктом досліджень, окрім формули наводиться повна назва за номенклатурою ІЮПАК. Для позначень хімічних сполук, що повторюються в тексті необхідно користуватися цифровими шифрами, а для позначення термінів -абревіатурами із заглавних букв алфавіту або азбуки. Формули сполук, що згадуються більше одного разу шифруються арабськими буквами. При першому згадуванні повної назви сполуки шифр наводиться в дужках, далі - без них. При сполучанні цифрових шифрів з буквеними індексами використовують букви латинського алфавіту. Нумерація сполук повинна чітко відповідати порядку нумерації їх в тексті.

Потрібно дотримуватися наступних основних скорочень, мікрограм - мкг, міліграм - мг, грам - г, мілілітр - мл, температура: градус (за Цельсієм) - °С, абсолютна температура (за Кельвіном) - К, джоуль -Дж, кілоджоуль - кДж, однонормальний розчин - 1н., молярна маса -М, еквівалент - Е, температура плавлення або кипіння (перед цифрами і в заголовках таблиць) - т.пл. і т.кип., година - год., хвилина - хв.,секунда - с, доба - доб., число обертів - об., число обертів за хвилину -об./хв. тощо.


^ 2.5. Загальні правила цитування та посилання

на використані джерела інформації

При написанні дипломної роботи здобувач повинен давати посилання на джерела (див додаток Л), матеріали або окремі результати, з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, окремі питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні 15-20 років видання публікацій. На більш ранні (15-40 років) видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання (в оглядових роботах можна посилатись і на більш давніші джерела інформації).

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділених двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1 - 7]...", "... у роботі [8]..." або "...в статтях [9, 10, 35],.." іт. Ін.

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань, або так [1, с. 54], [5, с. 23 - 26], [Так само. - С. 46], [3, в табл. 1.5], [7, рис. 5.3], [9, у формулі (6.7)] тощо.

Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці здобувача.

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис. 1.2".

Посилання на формули роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (2.1)".

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "... в табл. 1.2".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.3".

Для підтвердження власних аргументів посиланнями на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитатами.

Оформлюючи бібліографію необхідно дотримуватися таких правил:

а) назва міста, в якому видано джерело інформації, пишеться повністю Нью-Йорк:, Лондон:, Тернопіль:. Скорочено записуються назви міст: Київ (К.:), Харків (X.), Москва (М.:), Ленінград (Л.:), Санкт-Петербург (СПб.:), Москва- Ленінград (М.-Л.:), але Львів - Чернівці: ;

б) літературні джерела оформлюються мовою першотвору, окрім японської, китайської, арабської - у перекладі українською або англійською;

в) якщо здобувач посилається на літературне джерело, що запозичено з іншого джерела, то необхідно зробити посилку на запозичення, наприклад:

1. Pinnick Н.Т. Phys. Rev - 1954. - Vol. 94, №2. - P. 319 - 321 // С. В. Шулепов. Физика углеграфитовых материалов. -М.: Металургия, 1972. - С. 250.

  1. ASTM. Standart of Petroleum and Lubricant. - 1952. - P. 419 // Сб. науч статей ВНИИ НП "Пластические смазки и твердые смазочные покрытия". - Вып. XI. - М.: Химия, 1969. - С. 47.

  2. Рекламный бюллетень фирмы "Imperial Chemical. Ind". -Arcton, 1961 // В.В Синицын. Подбор и применение пластичных смазок. - М . Химия, 1969. - С.269.

  3. Пат. 2679479 (США) // Моторные и реактивные масла и жидкости / Под ред К.К. Папок, Е.Г. Семедино. - М.: Химия, 1963. - С. 572.



^ ПЕРЕЛІК ТЕМ КУРСОВИХ РОБІТ


Тема №1. ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ У ФАРМАЦЕВТИЧНІЙ ТЕХНОЛОГІЇ


1 а - Формоутворюючі речовини – основи м’яких лікарських форм (мазей,

паст).

1 б - Формоутворюючі речовини – основи супозиторіїв.

1 в - ПАР. Солюбілізатори, консервант, пролонгатори. Стабілізатори ін’єкційних розчинів та очних крапель.


І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Роль і значення допоміжних речовин в технології лікарських форм.

2. Вплив допоміжних речовин на якість лікарських засобів та їх ефективність.

3. Вимоги до допоміжних речовин.

4. Класифікація допоміжних речовин, за природою і хімічною структурою, їх характеристика:

а) природні допоміжні речовини, їх переваги і недоліки. Основні представники природних органічних ВМС і неорганічних полімерів;

б) синтетичні і напівсинтетичні допоміжні речовини. Похідні целюлози, полімери вінілацетату, вінілпірролідону, акриламіду, етиленоксиду, ефіри сорбітану та його похідних, ефіри сахарози; силікони.

5. Класифікація допоміжних речовин залежно від їх впливу на фізико - хімічні і технологічні характеристики лікарських форм, їх фармакокінетику.

а) формоутворюючі речовини.

б) Стабілізатори:

- стабілізатори гетерогенних дисперсних систем /суспензій, емульсій/;

- стабілізатори ін’єкційних розчинів та очних крапель;

- антимікробні стабілізатори /консерванти/.

в) Речовини, що покращують розчинність /солюбілізатори/.

г) Речовини, що пролонгують дію лікарських речовин /пролонгатори/.

д) Речовини для коригування смаку і запаху лікарських форм /коригенти /.

е) Принципи підбору допоміжних речовин, їх біофармацевтичні аспекти.

ІІІ. Висновки і рекомендації щодо розширення асортименту допоміжних речовин та їх раціонального застосування.

ІV. Література


Тема №2. СПОСОБИ ДОЗУВАННЯ В АПТЕЦІ


І. Вступ

ІІ. Основна частина

1.Значення дозування в аптечній роботі.

2. Способи дозування в аптечній практиці.

а) Дозування за масою. Види терезів, різноважки.

б) Метрологічні характеристики терезів.

в) Дозатори для сипких речовин.

3. Дозування за об’ємом. Бюретки, піпетки, мірний посуд. Дозатори рідини.

4. Дозування краплями:

а) фактори, що впливають на точність дозування краплями;

б) використання стандартного і нестандартного краплемірів.

5. Порівняльна оцінка різних способів дозування.

6. Помилки, що найчастіше зустрічаються при дозуванні.

ІІІ. Висновки і рекомендації

ІV. Література


Тема №3. ВНУТРІШНЬО-АПТЕЧНЕ ЗАГОТОВЛЕННЯ ЛІКІВ


І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Значення внутрішньо-аптечної заготівлі в покращенні забезпечення населення лікарськими засобами.

2. Вимоги до внутрішньо-аптечної заготівлі, особливості номенклатури та умов приготування. Нормативні документи. Принципи вибору лікарських форм для внутрішньо-аптечної заготівлі.

3. Умови приготування і зберігання внутрішньо-аптечної заготівлі в аптеці.

4. Аналіз номенклатури внутрішньо-аптечної заготівлі в аптеці за різновидами лікарських форм та технологія окремих прописів / 3 - 5/ внутрішньо-аптечної заготівлі.

а/ порошки;

б/ рідкі лікарські форми:

- для внутрішнього вживання;

- для зовнішнього вживання;

в) м’які лікарські форми;

г) очні краплі.

5. Контроль якості заготівлі.

6. Шляхи удосконалення технології і якості внутрішньо-аптечної заготівлі.

ІІІ. Висновки і рекомендації

ІV. Література


Тема №4. ВИКОРИСТАННЯ НАПІВФАБРИКАТІВ

^ ПРИГОТУВАННІ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ В АПТЕЦІ


І. Вступ

ІІ. Основна частина

  1. Роль і значення напівфабрикатів у підвищенні продуктивності роботи фармацевта.

  2. Вимоги, що ставляться до напівфабрикатів.

  3. Номенклатура напівфабрикатів, що використовуються в даній аптеці.

  4. Приготування напівфабрикатів для порошків, рідких лікарських форм, мазей, супозиторіїв, очних крапель.

  5. Контроль якості напівфабрикатів.

  6. Умови зберігання напівфабрикатів.

  7. Облік робіт, пов’язаний з приготуванням напівфабрикатів.

  8. Особливості приготування лікарських форм з напівфабрикатами.

ІІІ. Висновки і рекомендації

ІV. Література

Тема №5. ЗАСОБИ МАЛОЇ МЕХАНІЗАЦІЇ В АПТЕЦІ


І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Роль засобів малої механізації в оптимізації технології лікарських форм.

2. Засоби для подрібненння, змішування , дозуванна та упакування твердих лікарських форм.

3. Мала механізація в технології рідких лікарських форм /для миття та сушіння посуду, фільтрувальні установки та пристрої, для фасування рідин та закупорювання склянок/.

4. Засоби малої механізації в технології м 'яких лікарських форм: пристроЇ для розтоплення основ, змішування і гомогенізації мазей, формування супозиторіїв, контролю якості м’яких лікарських форм.

5. Апарати, що використовують в технологічному процесі ін’єкційних і очних лікарських форм ІІІ.

6. Засоби малої механізації в аптеках.

а) засоби, що використовуються в технології порошків та лікарських зборів;

б) апарати і прилади, що використовуються в технології нестерильних рідких лікарських формах;

в) пристрої для приготування мазей, супозиторіїв пілюль;

г) апарати і пристрої, що використовуються в технології ін’єкційних і очних лікарських форм, особливості їх застосування.

ІІІ. Висновки і рекомендації

ІV. Література


Тема №6. ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПОРОШКІВ

^ В УМОВАХ АПТЕКИ


І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Порошки як лікарська форма, їх біофармацевтична оцінка, класифікація. Вимоги державної фармакопеї до порошків.

2. Стадії технологічного процесу приготування простих і складних порошків.

3. Фактори, що впливають на порядок змішування інгредієнтів при готуванні складних порошків.

4. Апаратура, що використовується .для подрібнення, змішування і дозування порошків.

  1. Приготування простих порошків.

  2. Технологія окремих прописів багатокомпонентних порошків /4-5 прописів/.

7. Приготування порошків з отруйними і сильнодіючими речовинами. Тритурації, їх приготування, зберігання і використання для приготування порошків.

8. Приготування складних порошків з різними лікарськими речовинами, що відрізняються фізико-хімічними властивостями.

9. Аналіз відповідності умов і технології порошків вимогам нормативних документів.

10. Оцінка якості, упаковка та зберігання порошків.

11. Вдосконалення технології порошків.

ІІІ. Висновки і рекомендації щодо оптимізації приготування порошків в умовах аптеки.

ІV. Література


Тема №7. РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО ВЖИВАННЯ


І. Вступ

ІІ. Основна частина

  1. Характеристика рідких лікарських форм для внутрішнього вживання, їх біофармацефтична оцінка.

2. Аналіз рецептури рідких ЛФ для внутрішнього вживання (%) залежно від складності, типу дисперсних систем та ін./.

3. Способи одержання води очищеної в аптеці. Апаратура для одержання води. Умови зберігання води.

4. Характеристика розчинників для рідких лікарських форм.

5. Підготовка посуду, допоміжних матеріалів для приготування рідких ЛФ/миття, сушіння, стерилізація, зберігання/.

6. Допоміжні речовини, що використовуються для стабілізації гетерогенних рідких лікарських форм. /Приклади з рецептури аптеки/.

  1. Технологія складних рідких лікарських форм, що найчастіше зустрічаються в рецептурі аптеки /3 - 4 прописи/.

  2. Основні технологічні стадії приготування рідких лікарських форм.

9. Правила приготування рідких лікарських форм масо-об’ємним способом. Нормативні документи.

10. Перевірка доз отруйних і сильнодіючих лікарських речовин в мікстурах.

11. Використання бюреткової системи при готуванні рідких лікарських форм.

12. Засоби малої механізації, які використовуються при готуванні рідких лікарських форм.

13. Аналіз відповідності технології, оформлення і відпуску рідких ЛФ вимогам нормативних документів.

14. Приклади несумісних поєднань компонентів в рідких лікарських формах. Способи усунення несумісностей.

15. Оцінка якості, упаковка, оформлення і зберігання рідких лікарських форм.

ІІІ. Висновки та рекомендації по вдосконаленню технології і якості РЛФ для внутрішнього вживання.

ІV. Література


Тема №8. ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ РІДКИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ


І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Класифікація рідких лікарських форм залежно від шляхів введення,типу дисперсних систем.

2. Оновні технологічні стадії приготування рідких ЛФ.

3. Характеристика розчинників та інших допоміжних речовин, що використовуються при готуванні рідких лікарських формах.

4. Правила приготування рідких лікарських форм масо-об’ємним методом.

5. Приклади приготування рідких лікарських форм із утрудненою технологією.

6. Шляхи усунення несумісностей при готуванні рідких лікарських форм.

7. Шляхи удовконалення технології і якості рідких лікарських форм в аптеці: а) використання концентрованих розчинів та бюреткової системи;

б) приготування "сухих" мікстур;

в) приготування висококонцентрованих розчинів;

г) використання консервантів;

д) приготування внутрішньоаптечних заготовлень;

е) використання засобів малої механізації.

ІІІ. Висновки і пропозиції щодо раціонального приготування рідких лікарських форм в аптеці і шляхи їх удосконалення.

ІV. Література


Тема №9. ПРИГОТУВАННЯ ГЕТЕРОГЕННИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ В АПТЕЦІ


І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Класифікація рідких лікарських форм залежно від типу дисперсних систем.

2. Суспензії та емульсії як лікарські форми, їх біофармацевтична оцінка.

3. Агрегативна та сидиментаційна стійкість суспензій і емульсій. Фактори, що впливають на стійкість гетерогенних систем.

4. Емульгатори та стабілізатори, їх класифікація, характеристика.

5. Механізм дії стабілізаторів та емульгаторів.

6. Приготування суспензій в аптеці.

7. Приготування олійних емульсій в аптеці.

8. Аналіз екстемпоральної рецептури відносно суспензій та емульсій.

9. Засоби малої механізації в технології суспензій та емульсій.

10. Основні напрямки вдосконалення технології і якості гетерогенних лікарських форм.

11. Номенклатура суспензій та емульсій заводського виробництва, наявних в аптеці.

12. Оцінка якості гетерогенних систем.

ІІІ. Висновки і пропозиції

ІV. Література


Тема №10. СПИРТОВІ РОЗЧИНИ

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Характеристика рідких лікарських форм для зовнішнього застосування.

2. Вимоги до неводних розчинників.

3. Характеристика спирту етилового, як розчинника.

4. Розведення етилового спирту, алкоголеметричні таблиці.

5. Внутрішньоаптечне заготовлення спиртових розчинів.

6. Визначення концентрації етилового спирту у водно-спиртових сумішах.

7. Аналіз рецептури спиртових розчинів (відносно загальної екстемпоральної рецептури (%), залежно від складності прописів, медичного призначення та ін.).

8. Особливості технології спиртових розчинів.

9. Аналіз відповідності технології, оформлення та відпуску спиртових розчинів вимогам нормативної документації.

10. Несумісні поєднання компонентів у спиртових розчинах. Способи усунення несумісностей.

11. Оцінка якості, оформлення та відпуск спиртових розчинів.

12. Облік етилового спирту в аптеці. Нормативні документи.

ІІІ. Висновки

ІV. Література


Тема №11. КРАПЛІ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО ТА ЗОВНІШНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Характеристика крапель як лікарської форми. Класифікація. Вимоги до них.

2. Краплі для внутрішнього вживання.

2.1. Перевірка доз отруйних і сильнодіючих речовин в краплях для внутрішнього вживання:

а) особливості технології крапель – водних розчинів лікарських речовин.

б) технологія крапель – розчинів лікарських речовин у суміші настойок та інших препаратів.

3. Аналіз прописів крапель (%) відносно загальної рецептури, залежно від медичного призначення, виду розчинника та ін.

4. Технологія окремих прописів крапель для внутрішнього вживання (2 - 3 прописи).

5. Технологія окремих прописів крапель для зовнішнього застосування (вушні, зубні краплі, в ніс та ін. (2 - 3 прописи).

6. Приготування крапель на неводних розчинниках. Евтектичні суміші.

7. Номенклатура внутрішньо-аптечної заготівлі крапель і концентратів для приготування крапель.

8. Упаковка та оцінка якості крапель.

ІІІ. Висновки та рекомендації

ІV. Література


Тема №12. РОЗЧИНИ ВМС ТА КОЛОЇДНІ РОЗЧИНИ

І. Вступ
ІІ. Основна частина

1. Характеристика високомолекулярних сполук, їх роль в технології лікарських форм:

а) класифікація високомолекулярних сполук (ВМС);

б) процес розчинення ВМС;

в) процеси, що можуть відбуватися при зберіганні розчинів ВМС;

г) приготування розчинів ВМС необмежено і обмежено набухаючи.

2. Характеристика колоїдних розчинів:

а) розчини захищених колоїдів. Принцип “захисту”;

б) розчини напівколоїдів.

3. Аналіз екстемпоральної рецептури аптеки відносно розчинів ВМС, колоїдів та напівколоїдів (%).

4. Технологія розчинів захищених колоїдів та напівколоїдів (2 - 3 прописи).

5. Явища несумісності в прописах з ВМС і колоїдних розчинах.

6. Оцінка якості розчинів ВМС і колоїдних, зберігання та оформлення до відпуску.

ІІІ. Висновки і рекомендації

ІV. Література


Тема №13. ВОДНІ ВИТЯЖКИ З ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ


І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Характеристика настоїв та відварів як дисперсних систем і лікарських форм.

2. Теоретичні основи процесу екстрагування діючих речовин з рослинної сировини.

3. Фактори, що впливають на процес вилучення діючих речовин з рослинної сировини.

4. Правила приготування настоїв та відварів і додавання до них різних лікарських речовин згідно вимог нормативних документів (ДФ, накази).

5. Особливості приготування багатокомпонентних водних витяжок з одно- і різноплановим режимом настоювання.

6. Апаратура, що застосовується для приготування настоїв та відварів.

7. Особливості приготування водних витяжок з лікарської рослинної сировиини, що вміщує алкалоїди, серцеві глікозиди, ефірні олії, дубильні речовини, антраглікозиди, слизи та інші.

8. Авторські прописи водних витяжок (мікстура Траскова, Кватера, Дрягіна, Равкіна та інші.).

  1. Приготування водних витяжок з використанням екстрактів-концентратів і додавання до них різних лікарських речовин.

10. Аналіз відповідності технології водних витяжок в аптеці вимогам нормативних документів.

11. Приклади затруднених і несумісних поєднань лікарських речовин у водних витяжках, що зустрічаються в аптеці. Способи усунення цих затруднень.

12. Оцінка якості, оформлення до відпуску і зберігання водних витяжок відповідно до вимог ДФ та інших нормативних документів.

13. Апаратура та засоби малої механізації для приготування водних витяжок.

ІІІ. Висновки і рекомендації по вдосконаленню технології і якості водних витяжок.

ІV. Література


Тема №14. ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ

^ НЕФАРМАКОПЕЙНОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ

В АПТЕЧНІЙ ПРАКТИЦІ

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Загальні відомості про лікарську рослинну сировину, що використовується в офіційній медицині. Лікарські форми, способи одержання і дозування.

2. Лікувальні та лікарські рослини в медицині.

3. Форми лікарських препаратів з рослин та способи їх використання.

4. Досвід народної медицини про цілющі властивості харчових рослин, їх значення в лікувальному харчуванні. Дієтичні страви.

5. Засоби рослинного походження в косметології і дерматології.

6. Умови і терміни зберігання рослинної сировини в аптеці, відповідність вимогам АНД.

7. Аналіз прописів лікарських форм з нефармакопейної рослинної сировини.

8. Лікарські збори з нефармакопейної рослинної сировини.

9. Технологія деяких лікувальних і косметичних засобів з рослинної сировини.

10. Рецепти народної медицини.

ІІІ. Висновки та рекомендації по використанню та розширенню асортименту лікарських форм з нефармакопейної рослинної сировини.

ІV. Література


Тема №15. МАЗІ


І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Мазі як лікарська форма. Класифікація мазей.

2. Мазева основа як активний носій лікарських речовин:

а) класифікація мазевих основ

б) принцип підбору основи для приготування мазей

в) поверхнево-активні речовини, що застосовуються при готуванні емульсійних мазей.

3. Аналіз рецептури мазей залежно від їх медичного призначення, типу дисперсної системи, складу і виду основи (%).

4. Номенклатура основ і емульгаторів, які використовуються для готування мазей.

5. Найбільш поширені прописи гомогенних і гетерогенних мазей, що готуються екстемпорально.

6. Прописи внутрішньoаптечних заготовлень і концентратів мазей.

7. Приготування мазей різних типів (гомогенних, гетерогенних).

8. Технологія приготування комбінованих мазей, захисних паст або лікувально-косметичних кремів.

9. Прилади і засоби малої механізації, що використовуються для готування і контролю якості мазей.

10. Приклади несумісних або нераціональних поєднань лікарських і допоміжних речовин в мазях. Способи подолання затруднень (несумісностей).

11. Вплив фармацевтичних факторів на терапевтичну активність мазей.

12. Контроль якості і зберігання мазей.

Аналіз відповідності умов і технології мазей вимогам АНД.

ІІІ. Висновки та рекомендації по вдосконаленню приготування мазей.

ІV. Література


Тема №16. ПРИНЦИП ПІДБОРУ МАЗЕВИХ ОСНОВ

^ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ МАЗЕЙ

І. Вступ.
ІІ. Основна частина

1. Мазі, як лікарська форма. Класифікація мазей за медичним призначенням.

2. Номенклатура і класифікація мазевих основ.

3. Вимоги до основ мазей з урахуванням впливу фармацевтичних факторів на біологічну доступність лікарських речовин.

4. Аналіз рецептури мазей залежно від їх медичного призначення, типу дисперсної системи, складу і природи основи.

5. Асортимент основ і емульгаторів, що використовуються для приготування мазей в аптеці.

6. Аналіз впливу природи основи на біологічну доступність лікарських речовин з мазей.

7. Аналіз вибору основи для лікувально-косметичних кремів залежно від часу і способу застосування.

8. Вибір основи для готування мазей при відсутності відповідних вказівок лікаря.

9. Вплив природи основи або її компонентів на швидкість і механізм вивільнення лікарських речовин з мазей.

10. Поверхнево-активні речовини, як компоненти емульсійних основ. Використання комплексних емульгаторів.

11. Принципи підбору основи для приготування мазей різних напрямків дії.

12. Принцип підбору компонентів основи для приготування лікувально-косметичних кремів.

13. Вплив основ або їх компонентів на якість і зберігання мазей.

ІІІ. Висновки і пропозиції щодо раціонального використання мазевої основи відповідно до медичного призначення мазі.

ІV. Література

Тема №17. СУПОЗИТОРІЇ

І. Вступ


ІІ. Основна частина

1. Супозиторії як лікарська форма. Класифікація супозиторіїв. Вимоги державної фармакопеї до супозиторіїв.

2. Супозиторні основи: вимоги до основ, класифікація, характеристики основних груп супозиторних основ.

3. Способи приготування супозиторіїв. Розрахунки кількості супозиторної основи. Особливості введення лікарських речовин в супозиторії.

4. Оцінка якості супозиторіїв.

5. Правила зберігання, упаковки та відпуску супозиторіїв.

6. Біофармацевтична оцінка супозиторіїв як лікарської форми, шляхи удосконалення їх технології, методів оцінки якості.

7. Засоби малої механізації, що використовуються для приготування супозиторіїв.

ІІІ. Висновки та рекомендації по удосконаленню технології і якості супозиторіїв.

ІV. Література


Тема №18. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ІН’ЄКЦІЙНИХ

^ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ В УМОВАХ АПТЕК


І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Парентеральний шлях введення лікарських форм.

2. Характеристика ін’єкційних лікарських форм, вимоги ДФ ХІ вид.

3. Обгрунтування необхідності асептичних умов приготування ін’єкційних лікарських форм.

4. Асептика в аптеці, способи її забезпечення. Нормативні документи, що регламентують асептичні умови приготування лікарських форм.

5. Стерилізація в технології лікарських форм:

а) методи стерилізації допоміжних матеріалів, лікарських речовин та ін’єкційних розчинів;

б) апаратура для стерилізації різних об’єктів;

в) контроль надійності стерилізації.

6. Пірогенні речовини, їх вплив на організм людини.

7. Методи визначення пірогенності лікарських форм. Способи депірогенізації фармацевтичних препаратів і води для ін’єкцій.

8. Аналіз умов одержання води для ін’єкцій, зберігання і подавання в асептичний блок аптеки. Контроль якості води для ін’єкцій, відповідність її вимогам нормативних документів.

9. Розчинники для приготування ін’єкційних лікарських форм:

а) вода для ін’єкцій, способи одержання, зберігання, транспортування її на робочі місця в аптеці;

б) контроль якості води для ін’єкцій згідно вимог нормативних документів.

10. Забезпечення чистоти ін’єкційних розчинів від механічних включень. Апаратура, що використовується для фільтрування, контроль чистоти розчинів.

11. Методи фільтрування ін’єкційних розчинів:

а) фільтрувальні матеріали та установки для фільтрування;

б) мембранна фільтрація у технології ін’єкційних розчинів.

12. Вплив таро-закупорювальних засобів на якість розчинів для ін’єкцій.

13. Основні напрямки вдосконалення технології і якості ін’єкційних розчинів. Нормативні документи.

ІІІ. Висновки і рекомендації щодо якості ін’єкційних лікарських форм.

ІV. Література


Тема №19. ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ

^ РОЗЧИНІВ ДЛЯ ІН’ЄКЦІЙ В АПТЕКАХ

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Вимоги ДФ. До ін’єкційних лікарських форм.

2. Фактори, що впливають на стабільність розчинів для ін’єкцій.

3. Механізми розкладу лікарських речовин в розчинах.

4. Шляхи забезпечення стабільності ін’єкційних розчинів:

а) допоміжні речовини, що використовуються для забезпечення стабільності розчинів;

б) принципи підбору стабілізаторів;

в) нові допоміжні речовини для стабілізації розчинів для ін’єкцій.

5. Аналіз відповідності умов приготування і технології окремих розчинів вимогам нормативних документів.

6. Апаратура і засоби малої механізації, що використовуються в аптеці для приготування розчинів для ін’єкцій

7. Утруднені прописи на ін’єкційні розчини. Способи усунення затруднень.

ІІІ. Висновки і рекомендації по удосконаленню якості розчинів для ін’єкцій.

ІV. Література


Тема №20. БАГАТОКОМПОНЕНТНІ РОЗЧИНИ ДЛЯ ІНФУЗІЙ

І ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ


І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Характеристика і класифікація розчинів для інфузій, їх відмінності від ін’єкційних розчинів.

2. Вимоги ДФ та інших нормативних документів до розчинів для інфузій.

3. Значення ізотонічності інфузійних розчинів для організму.

4. Способи розрахунку ізотонічних концентрацій.

5. Осмолярність (осмоляльність) інфузійних розчинів, її значення для підтримання осмотичного гомеостазу організму.

6. Методи визначення осмолярності інфузійних розчинів.

7. Розрахунок осмолярності окремих розчинів для інфузій.

8. Аналіз відповідності умов приготування розчинів і технологічного процесу вимогам нормативних документів.

9. Технологія окремих прописів полііонних інфузійних розчинів.

10. Технологія багатокомпонентних розчинів для інфузій і контроль їх якості.

11. Упаковка і зберігання інфузійних розчинів. Вплив таро-закупорювальних засобів на стабільність розчинів.

12. Засоби малої механізації, що використовуються в технології інфузійних розчинів.

13. Перспективи вдосконалення якості багатокомпонентних розчинів для інфузій.

ІІІ. Висновки і рекомендації щодо вдосконалення технології і якості розчинів для інфузій.

ІV. Література


Тема №21. ОЧНІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ
І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Особливості органу зору.

2. Механізм всмоктування лікарських речовин з очних лікарських форм.

3. Класифікація очних лікарських форм.

4. Очні краплі, вимоги до них нормативної документації та способи забезпечення цих вимог.

5. Технологічна схема готування очних крапель.

6. Аналіз рецептури очних лікарських форм: відносно загальної екстемпоральної рецептури (%), за різновидністю лікарських форм та інші.

7. Офтальмологічні розчини, вимоги до них та реалізація цих вимог в умовах аптеки.

8. Аналіз відповідності технології та умов приготування очних крапель і офтальмологічних розчинів вимогам нормативної документації.

9. Асортимент концентрованих розчинів, що використовують для готування очних крапель.

10. Основи для очних мазей, вимоги до них, характеристика.

11. Особливості технологій очних мазей.

12. Технологія складних прописів очних крапель, розчинів та мазей (4 - 5 прописи).

13. Вдосконалення технології і якості очних лікарських форм.

14. Використання засобів малої механізації при готуванні очних лікарських форм.

ІІІ. Висновки і рекомендації

ІV. Література


Тема №22. ОЧНІ КРАПЛІ ТА РОЗЧИНИ

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Особливості органу зору.

2. Механізм всмоктування лікарських речовин з очних лікарських форм.

3. Класифікація очних крапель і розчинів.

4. Вимоги нормативної документації до очних крапель, реалізація їх в умовах аптеки:

а) стерильність. Консервування очних крапель;

б) стабільність;

в) відсутність механічних домішок;

г) ізотонічність;

д) пролонгування дії.

5. Номенклатура та технологічна схема приготування крапель.

6. Концентровані розчини для готування очних крапель. Номенклатура, умови приготування.

7. Офтальмологічні розчини, класифікація, вимоги до них та реалізація цих вимог в умовах аптеки.

8. Технологія складних прописів очних крапель та офтальмологічних розчинів (4 - 5 прописи).

9. Аналіз відповідності умов приготування та технології очних крапель і розчинів вимогам вимогам нормативних документів.

10. Використання засобів малої механізації при готуванні рідких очних лікарських форм.

11. Вдосконалення технології і якості очних крапель та розчинів.

ІІІ. Висновки і рекомендації

ІV. Література


^ Тема №23. ДИТЯЧІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ


23 а – Тверді (порошки, таблетки).

23 б – Рідкі гомогенні (розчини для внутрішнього та зовнішнього застосування).

^ 23 в – Рідкі гетерогенні (суспензії, емульсії).

23 г – М’які (лініменти, мазі, пасти).

23 д – Супозиторії.


І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму.

2. Особливості прописування, дозування, приготування та відпуску лікарських форм для дітей. АНД, що регламентує дані вимоги.

3. Види лікарських форм і шляхи їх введення – визначальні фактори терапевтичної ефективності. Перспективні дитячі лікарські форми.

4. Окремі складні прописи дитячих форм, їх технологія (4-5 прописи).

5. Асортимент допоміжних речовин у технології лікарських форм для дітей.

6. Лікарські препарати для дітей заводського виробництва.

7. Аналіз відповідності умов приготування, технології і упаковки лікарських форм для дітей сучасним вимогам.

8. Приклади утруднених і несумісних прописів, що зустрічаються в рецептурі та способи усунення утруднень.

9. Біофармацевтичні аспекти оральних лікарських форм для дітей. Рідкі лікарські форми. Використання коригуючих речовин для покращення смаку і запаху ліків.

10. Ректальні лікарські форми, перспективи створення. Асортимент допоміжних речовин, що використовуються при готуванні ректальних форм.

11. Фармацевтичні аерозолі, мазі та інші види лікарських форм (капсули, мікрокапсули, кондитерські форми).

12. Упаковка лікарських форм для дітей.

ІІІ. Висновки і рекомендації

ІV. Література


Тема №24. УТРУДНЕНІ ВИПАДКИ ПРИГОТУВАННЯ

^ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ. НЕСУМІСНІ ПОЄДНАННЯ

ІНГРЕДІЄНТІВ В ЛІКАРСЬКИХ ФОРМАХ


24 а – Порошки.

24 б – Рідкі лікарські форми.

24 в – М’які лікарські форми.

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Утруднені випадки приготування лікарських форм, їх різновидності.

2. Поняття “фармацевтичні несумісності”, визначення і класифікація.

3. Причини, що зумовлюють фізичні, фізико-хімічні та хімічні несумісності.

4. Фактори, що впливають на сумісність інгредієнтів в різних лікарських формах, їх стабільність.

5. Особливості проявлення несумісності в різних лікарських формах.

6. Способи усунення несумісностей.

7. Аналіз рецептури аптеки за період виробничої практики відносно несумісних прописів із затрудненою технологією.

8. Приклади рецептурних прописів із затрудненою технологією, причини затруднень, та шляхи їх подолання.

9. Приклади несумісних поєднань інгредієнтів в рецептурних прописах, причини несумісності, способи їх усунення

10. Деонтологічні, технологічні та правові аспекти проблеми фармацевтичних несумісностей.

ІІІ. Висновки і рекомендації

ІV. Література


^ Тема №25. ГОМЕОПАТИЧНІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ


25 а – Методи виробництва матричних гомеопатичних препаратів рослинного походження та їх контроль якості.

25 б – Комплексні гомеопатичні препарати вітчизняного виробництва (“NHU” м. Київ, “Арніка” м. Харків).

25 в – ^ Комплексні гомеопатичні препарати німецької фірми “DHU”.

25 г – Комплексні гомеопатичні препарати німецької фірми “Heel”. Принципи ізопатії.


І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Гомеопатичний метод терапії, актуальність і можливості.

2. Історія розвитку гомеопатії. Українська школа гомеопатії.

3. Основні принципи гомеопатії.

4. Правила виписування гомеопатичних рецептів.

5. Номенклатура робочих розведень, що використовуються для приготування гомеопатичних лікарських форм.

6. Готування основних гомеопатичних препаратів відповідно до вимог нормативної документації.

7.Технологія приготування гомеопатичних лікарських форм (розведень, крупинок, мазей та ін.).

8. Аналіз особливостей приготування гомеопатичних лікарських форм порівняно з алопатичними.

9. Рецептура гомеопатичних лікарських форм заводського та екстемпорального виготовлення.

10. Контроль якості гомеопатичних препаратів.

ІІІ. Висновки і рекомендації щодо раціонального приготування лікарських форм з урахуванням принципів гомеопатії.

ІV. Література


Тема №26. ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ В ГЕРІАТРІЇ

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Зміни, які відбуваються в організмі при старінні.

2. Особливості терапії хворих похилого віку.

3. Характеристика та вимоги до геріатричних лікарських форм.

4. Асортимент готових лікарських форм та засобів екстемпорального приготування для хворих похилого віку.

5. Упакування, оформлення до відпуску, контроль якостігеріатричних лікарських препаратів.

6. Деонтологічні аспекти відпуску лікарських засобів геріатричним хворим.

ІІІ. Висновки і рекомендації

ІV. Література


^ Тема №27. ЕКСТЕМПОРАЛЬНІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В ДЕРМАТОЛОГІЇ


27 а – Псоріаз.

27 б – Екзема.

27 в – Фурункульоз.

27 г – Себорея (вугрі звичайні).

27 д – Алергічні дерматози.

27 е – Трофічні виразки.

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Етіологія і патогенез дерматологічних захворювань.

2. Характеристика лікарських форм для зовнішнього застосування.

3. Лікарські субстанції, які використовуються для лікування дерматологічних захворювань.

4. Склад та технологія приготування лікарських форм, які використовуються в дерматології.

ІІІ. Висновки і рекомендації

ІV. Література


Тема №28. ВИКОРИСТАННЯ ЛІКАРСЬКИХ І ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИН В ТЕХНОЛОГІЇ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ


^ 28 а – Коларгол, протаргол, іхтіол, дьоготь.

28 б – Цинку оксид, тальк, біла глина, ксероформ.

28 в – Дерматол, фурацилін, етакридину лактат, стрептоцид.

28 г – Сірка, натрій тетраборат, кислота саліцилова, йод.

28 д – Калію йодид, срібла нітрат, анальгін, анестезин.

28 е – Камфора, ментол, фенілсаліцилат, хлоралгідрат.

28 є - Метилцелюлоза, аеросил, ПЕГ (400, 4000, 6000).

28 ж – Крохмаль, твіни, желатина, димексид.

28 з – Спирт етиловий, гліцерин, вазелінова олія та інші.

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Джерела одержання лікарської чи допоміжної речовини.

2. Фізико – хімічна характеристика. АНД, що характеризують якість речовин.

3. Фармакопейні й мануальні прописи, що вміщують вказану субстанцію. АНД на лікарські препарати.

4. Екстемпоральні рецепти з вказаною речовиною: порошки, розчини, суспензії, емульсії, мазі, креми, лініменти, супозиторії і т.д. Навести приклади з описом технології та застосування лікарських засобів.

5. Аналіз рецептури аптек.

ІІІ. Висновки і рекомендації

ІV. Література


Тема №29. ЛІКУВАЛЬНО – КОСМЕТИЧНІ ЗАСОБИ

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Характеристика лікувально – косметичних засобів.

2. Класифікація косметичних препаратів залежно від призначення (гігієнічні, лікувальні, декоративні).

3. Класифікація лікувально – косметичних кремів ( жирові, емульсійні, безжирові, лосьйони, захисні мазі, пасти).

4. Вимоги до косметичних лікарських препаратів.

5. Принципи підбору допоміжних речовин для приготування лікувально – косметичних кремів.

6. Технологія лікувально – косметичних кремів залежно від типу емульсії і властивостей допоміжних речовин.

ІІІ. Висновки і рекомендації

ІV. Література


^ Тема №30. ВЕТЕРИНАРНІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

30 а – Тверді (порошки, пілюлі, збори).

30 б – М’які (мазі, лініменти, супозиторії).

30 в – Рідкі.

І. Вступ

ІІ. Основна частина

1. Особливості і завдання ветеринарної фармації.

2. Правила виписування рецептів на ветеринарні ліки.

3. Особливості ветеринарної рецептури.

4. Лікарські форми, що використовуються у ветеринарії.

5. Спеціальні лікарські форми: болюси, кашки, гранули.

6. Технологія ветеринарних лікарських форм.

7. Роль допоміжних речовин при готуванні ветеринарних ліків.

8. Удосконалення ветеринарних лікарських форм.

ІІІ. Висновки і рекомендації

ІV. Література


Тема №31. ВИБРАНА ДОВІЛЬНА ТЕМА СТУДЕНТА ПО НАПИСАННЮ КУРСОВОЇ РОБОТИ, ПОПЕРЕНЬО УЗГОДИВШИ З ВИКЛАДАЧЕМ


2.6. Висновки

На 1-2 сторінках формулюються на підставі матеріалу, викладеного у роботі: виконання мети, змісту роботи та оцінки одержаних результатів. Подаються конкретні рекомендації щодо удосконалення умов і технології лікарських форм в аптеці, впровадженню засобів малої механізації та інше.


^ 2.7. Оформлення списку використаних джерел

У розділі огляд літератури слід подати сучасні досягнення теорії та практики фармацевтичної технології стосовно обраної теми, узагальнити матеріал та зробити висновки. При написанні даного розділу слід обов’язково використовувати рекомендовану літературу: (Державна фармакопея України перше видання 2001 року, Доповнення 1 до Державної фармакопеї України, Державна фармакопея ХІ, Державна фармакопея Х, Державна фармакопея ІХ, Международная фармакопея, Тихонов О.І., Ярних Т.Г.”Аптечна технологія ліків”, 1995 р.), а також найновіші дані літератури, зокрема:

1. Монографії

2. Фахові періодичні видання за 1995-2007 рр.:

  • "Фармацевтичний журнал"

  • "Фармація"

  • “Хіміко-фармацевтичний журнал”

  • “Провізор”

  • “Фармакологія і токсикологія”

  • газета “Аптека“

3. Реферативні журнали:

  • “Клиническая фармакология”

  • “Биохимия”

  • “Медичний реферативний журнал”, розділ “Фармація” (обласна медична бібліотека та бібліотека медакадемії)

  • “Химия”. Розділи: Е – “Химия органических соединений”

О – “Технология лекарственных средств”

(бібліотека ІФДУНГ)

4. Матеріали всесвітньої мережі Інтернет.

Крім того, студент може використати додаткову літературу, перелік якої подано за темами. Особливу увагу слід надати теоретичному обгрунтуванню технології лікарських форм, питанням біофармації, використанню засобів малої механізації, науковій організації праці. В тексті обов’язково подати посилання на авторів, яких внесено до списку літератури. Даний розділ виконується до початку виробничої практики (доцільно в YI-му семестрі).

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованими творами або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Захист курсових робіт буде проводитись у 6 семестрі згідно з встановленим графіком. До захисту допускаються студенти, які представили курсові роботи не пізніше ніж за 10 днів до захисту і мають рецензію керівника. Під час захисту студент в короткій доповіді (10 хв.) за темою роботи висвітлює мету роботи, виконані дослідження і проводить аналіз одержаних результатів. Виступ ілюструється виготовленими таблицями, схемами. Студент, який не виконав курсову роботу, має академічну заборговоність з даного предмету.

Джерела розміщують таким способом: у порядку появи посилань у тексті.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведення назв праць. Зокрема потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».


^ ДОДАТКИ


3. Додатки


Додатки оформляють як продовження роботи у вигляді окремої частини і розміщують їх у порядку появи посилань у тексті дипломної роботи.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований у горі малими літерами з першої великої симетрично від тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української азбуки, за винятком літер Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, "Додаток А", "Додаток Б" і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною на титульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ".

Текст кожного додатку за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, нумерують у межах кожного додатка, наприклад. рис.Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) - перша формула додатка А, табл. А 2 - друга таблиця додатка А.


Додаток № 1
^

Зразок титульної сторінки




Івано-Франківський державний медичний університет

Кафедра фармації




КУРСОВА РОБОТА

Тема:”




Виконавець_______________

cтудент __ групи ІІІ курсу

фармацевтичного факультету



Керівник_________________





Івано-Франківськ 200_ р.


Додаток № 2


Приклади подання назв монографій, статтей, нормативних документів /ГОСТ 7.1-84/


Збірник нормативних документів, довідники:


  1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп.ред.А.М. Гродзінський. – К.: Голов.ред. УРЕ, 1990. –544 с.

  2. Госсударственная фармакопея СССР. Десятое издание. – М.: Медицина, 1969. – 1079 с.


Книги:


  1. Дудченко Л.П., Кривенко В.В. Пищевые растения – целители. – К.: Наукова думка. 1988. – 147 с.

  2. Технология лекарственных форм. Том 1 / Т.С. Кондратьева, Л.А. Иванова, Ю.И. Зеликсон и др.: Под.ред. Т.С. Кондратьевой. – М.: Медицина, 1991. – 496 с.



Збірники наукових статтей, журнали:


  1. Базарон Э.Г., Багдаева Г.Б. Растительные средства для лечения нефритов в тибетской медицине // Хим. И мед. – биол.оценка нов.фитопрепаратов. – М., 1989. – С. 117-119.

  2. Лебеда Р.П. Фітотерапія з погляду ботаніка //Фармац.журн. – 1992. - № 1. – С. 25-27.

  3. Технологія та оцінка якості емульсій з каротоліном / Ф.А. Жогло, Л.Є. Зарума, І.М. Федін та ін. //Фармац.журн. – 1989. - № 3. – С. 33-35.



^
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА




  1. Государственная Фармакопея СССР, 11-е издание, в 2-х томах.-М.: Медицина, Т.1, 1989.- 335 с., Т.2, 1990.- 398 с.

  2. Державна Фармакопея Украни, 1 видання, - Харків. – 2001. - 531 с.

  3. Державна Фармакопея України. Доповнення 1 / Державне підприємство „Науково-експертний фармакопейний центр”. – 1-е вид. – Харків: РІРЕГ, 2004. – 494 с.

  4. М’які лікарські форми: Екстемпоральна рецептура: Методичні рекомендації / О.І. Тихонов, Т.Г. Ярних, О.В., Лукієнко та ін.; За ред. О.І. Тихонова. – Вид-во НФаУ; Золоті сторінки, 2003. – 128с.

  5. Рідкі ЛФ: Екстемпоральна рецептура: Методичні рекомендації / О.І.Тихонов, Т.Г.Ярних, Н.Ф.Орловецька та ін.; За ред. О.І.Тихонова та Т.Г.Ярних – Х.: Вид-во НфаУ; Оригінал, 2005. – 160с.

  6. Практикум з аптечної технології ліків / І.М. Перцев, Л.Д. Шевченко, Р.К. Чаговець.-Х.: Прапор, 1995.

  7. Наказ МОЗ України №197 від 07.09.93 р. "Про затвердження інструкції по приготуванню в аптеках лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем".

  8. Наказ МОЗ України №44 від 16.03.93 р. "Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп лікарських засобів та виробів медичного призначення".

  9. Наказ МОЗ України №275 від 15.05.2006 р. "Інструкція із санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів".

  10. Наказ МОЗ України №626 від 15.12.2004 р. "Правила виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки".

  11. Наказ МОЗ України №360 від 19.07.2005 р. "Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень".

  12. Алюшин М.Т. Силиконы в фармации. – М. – 1986. – 207 с.

  13. Алюшин М.Т., Грицаенко И.С., Каменская М.В. Современное состояние научных иследований по применению полимеров в фармации/ Синтетические и биологические полимеры в фармации. Науч.труды. Т.28. – М. – 1990. – С. 5 - 11.

  14. Арлев И.Б., Гадюченко Б.А., Николаев О.П. Основы инфузионной терапии детей раннего возраста. – М.: Медицина. – 1991.- 213 с.

  15. Бондарь А.Г., Статюха Г.А., Потяженко И.А. Планирование эксперимента при оптимизации процессов химической технологии /Алгоритмы и примеры/. –К.: Выща шк. – 1980. – 264 с.

  16. Вилламо Х. Косметическая химия. – М.: Мир. – 1990. – 286 с.

  17. Гендролис А.Ю. Глазные лекарственные формы в фармации. – М.: Медицина. – 1988. – 256 с.

  18. Грецкий В.М., Хоменок В.С. Руководство к практическим занятиям по технологии лекарств. – М.: Медицина. – 1991. – 352 с.

  19. Грошовый Т.А., Гураева С.Н., Прилипкин П.В. Сравнительная оценка полимерных пленкообразующих материалов для покрытия таблеток в псевдосжиженом слое // Синтетические и биологические полимеры в фармации. Науч.труды т.28. – М. – 1990. – С. 41 - 45.

  20. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения – целители. – Киев: Наук. думка. – 1988. – 272 с.

  21. 3.Ф. Жогло, В. Возняк, В. Попович, Я. Богдан. Допоміжні речовини та їх застосування в технології лікарських форм / Під ред. Ф. Жогло.-Л., 1996.

  22. Истранов Л.П., Истранова Е.В. Особенности использования коллагена в технолгии лекарств / Синтетические и биологические полимеры в фармации. Науч. труды т.23. –М. – 1990. – С. 132 - 136.

  23. Кархут І.М. Жива аптека. – К.: Здоров’я. – 1992. – 312 с.

  24. Малая медицинская энциклопедия. – 1991. – Т. І. – М. – С.146.

  25. Махлаюк В.Б. Лекарственные растения в народной медицине. – Саратов.: Приволж. Кн. Изд-во, - 1984. – 634 с.

  26. Методичні вказівки до лабораторних занять з аптечної технології лікарських форм. Частина ІУ. Стерильні лікарські форми. / Т.Г. Каленюк, Є.В. Бокшан, Л.Є. Зарума та інші, - Львів, 1993. – 79 с.

  27. Методическая разработка по теме:»Дозирование жидкостей по объему и каплями» / под ред. Т.С. Кондратьевой. – М. – 1986. – 15 с.

  28. Муравьев И.А. Технология лекарств. –М.: Медицина. – 1980. – Т.1. – 391 с.

  29. Муравьев И.А. Технология лекарств. – М.: Медицина. – 1980. – Т.2. – 702 с.

  30. Новикова Л.С., Шубина Г.Н. Изучение некоторых вспомогательных веществ для создания стабильных глазных капель. /Синтетические и биологические полимеры в фармации. Научн. труды Т. 28. – М.: - 1990. – С. 128 - 132.

  31. Носаль І.М. Від рослини – до людини. Розповіді про лікувальні та лікарські рослини України – Київ.: Веселка. – 1992. – 606 с.

  32. Методика подбора поверхносно-активных веществ при приготовлении эмульсий / И.М. Перцев, Н.А. Ляпунов, Н.Ф. Ляпунова. // Информ.письмо. – Киев, - 1985. – Вып.10.

  33. Перцев И.М., Чаговец Р.К. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарственных форм. – К.: Вища школа, - 1987. – С.7-24.

  34. Попова Т.Д., Зеликсон Т.Я. Гомеопатическая терапия. – К.: Здоровье. – 1990.

  35. Приходько Л.А., Артемьев А.И. Сравнительная оценка защитных свойств полимерных и комбинированных материалов упаковочного назначения // Синтетические и биологические полимеры в фармации. Науч. труды. – М. – 1990. –Т. 28. – С. 182 - 185.

  36. Разработка и исследование новых основ для мягких лекарственных форм. / Т.С. Тадевосян, Н.Р. Оганесян, И.А. Казаряни и др. // Синтетические и биологические полимеры в фармации. Науч. труды. Т.28. – М. – 1990. – С. 97 - 101.

  37. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарственных форм / под.ред. Т.С. Кондратьевой. – М.: Медицина. – 1986. – С. 26 - 38, С. 89 - 97.

  38. Совершенствование состава в технологии мягких лекарственных форм с помощью полимерных вспомогательных веществ / В.А. Головкин, В.В. Гладишев, О.В. Кравченко, Л.А. Пучман // Синтетические и биологические полимеры в фармации. Науч. труды. Т.28. – М. – 1990. – С. 70 - 75.

  39. Современные аспекты технологии и контроля качества стерильных растворов в аптеках / Под.ред. М.Г. Алюшина. – М. – 1991. – 133 с.

  40. Справочник по врачебной косметике / Под.ред. Б.Т. Глухенького. – Киев. Здоровье. – 1990. – 302 с.

  41. Справочьное учебное пособие по аптечной технологии лекарств для самостоятельной работы студентов 3 курса / Под.ред. А.И.Тихонова, Харьков: ГХФИ. – 1988. – 229 с.

  42. Тенцова А.И., Грецкий В.М. Современные аспекты исследования производства мазей. – М.: Медицина. – 1980. – 192 с.

  43. Технология лекарственных форм: Т. І / Т.С. Кандратьева, Л.А. Иванова, Ю.И. Зеликсон и др. – М.: Медицина. – 1991. – 495 с.

  44. Тихонов О.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків / Під ред.О.І. Тихонова.-Х.: РВП "Оригинал", 1995.

  45. Тихонов О.І., Ярних Т.Г., Гудзенко О.П. Навчальний посібник з аптечної технології ліків / Під ред. О.І. Тихонова.-Х.: Основа, 1998.

  46. Тишина И.Ф., Назаров Б.В. Использование полиэтиленгликолей для пролонгирования действия местных анестетиков в глазных каплях // Состояние и перспективы разработки, производства и использования вспосогательных веществ. – Харьков, 1992. – С. 159 - 160.

  47. Фаррингтон Э. Гомеопатическая клиническая фармакология. – К.: 1992. – 598 с.

  48. Шаретт Ж. Практическое гомеопатическое лекарствоведение. Руководство.: Пер. с фр. – 2-е изд. – К.: УРН, 1990. – 205 с.





Дата конвертації23.10.2013
Розмір0.51 Mb.
ТипДокументы
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи