Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський державний медичний університет Кафедра медичної біології та медичної генетики методичні вказівки для студентів до практичних занять з медичної біології зі спеціальності \"Фельдшери\" Івано-Франківськ icon

Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський державний медичний університет Кафедра медичної біології та медичної генетики методичні вказівки для студентів до практичних занять з медичної біології зі спеціальності "Фельдшери" Івано-Франківськ



Схожі
Міністерство охорони здоров’я України

Івано-Франківський державний медичний університет

Кафедра медичної біології та медичної генетики


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


для студентів до практичних занять

з медичної біології зі спеціальності "Фельдшери"


Івано-Франківськ

2012

Методичні вказівки підготовлено згідно тематичного плану з дисципліни «Медична біологія» (Київ, 2006).

Автори: професор Ковальчук Л.Є., доцент Телюк П.М.,

доцент Шутак В.І., доцент Козовий Р.В.


Обговорені та затверджені на засіданні кафедри медичної біології з курсом медичної генетики “__” _____ 20 р. (протокол №__).


Затверджені цикловою методичною комісією “__” _____ 20 р.

(протокол №__).


Рецензенти:


ПЕРЕДМОВА


Медична біологія – це комплекс біологічних наук про людину. Ці науки вивчають макро- і мікроструктуру людського організму, основи функціонування органів і систем, причини їх порушень та виникнення хвороб, способи діагностування хвороб, а також заходи їхньої профілактики. Медична біологія вивчає закономірності спадковості та мінливості людини, причини виникнення спадкових хвороб.

На сучасному етапі розвитку медичної генетики зрозуміло, що генетично детерміновані не тільки генні та хромосомні захворювання, від генотипу людини залежить його притосувальна здатність до дії різних факторів середовища, а також схильність до багатьох інфекційних та неінфекційних хвороб.

Серед загальної захворюваності населення спадкові захворювання складають не менше 15-20%. Зараз уже відомо близько 5 тис. спадкових захворювань, їх кількість зростає за рахунок відкриття нових.

Спадкові хвороби та хвороби із спадковою схильністю є основною причиною смертності, особливо у дитячому віці. Приблизно 40% дитячої смертності зумовлено спадковими дефектами, із 40 новонароджених - 1 мертвий, а 5-12% мають природжені генетичні дефекти. Природжені вади розвитку створюють значні проблеми для охорони здоров”я у зв”язку з високою смертністю. Встановлено, що внесок різних мутацій в еволюцію та патогенез природжених вад розвитку дуже високий (50-75%).

Завдання курсу медичної біології в сучасній підготовці медсестер не тільки опанувати теоретичні основи молекулярної біології, зокрема медичної генетики та основ паразитології , а й сформувати у студентів певне медико-біологічне мислення та деякі практичні навички, щодо методів діагностики генетично детермінованих та паразитарних хвороб у людини, методів їх профілактики та лікування.

Глибокому засвоєнню та розумінню предмету допомогає розв’язання на практичних заняттях ситуаційних та генетичних задач з молекулярної біології, тестів, які допоможуть закріпити набуті теоретичні знання з біології, наочно ілюструють закономірності успадкування ознак у людини, допоможуть опанувати певними навичками генетичного прогнозування, закріпити знання про основні спадкові хвороби людини, способи зараження та профілактику паразитарних хвороб.


Після вивчення курсу студент повинен знати:

1. Предмет і задачі медичної біології.

2. Клітинний рівень організації живого.

3. Молекулярні основи спадковості. Структуру та генетичну роль нуклеїнових кислот.

4. Механізми реалізації спадкової інформації в ознаки організму.

5. Основні типи поділу еукаріотичних клітин, їх суть і значення.

6. Основні поняття медичної генетики.

7. Закономірності успадкування

8. Форми взаємодії алельних та неалельних генів. Успадкування груп крові

9. Основні положення хромосомної теорії спадковості. Хромосомне визначення статі.

Роль медичної сестри в профілактиці тератогенезу і спадкових хвороб.

10. Види мінливості та її роль в патології людини.

11. Методи медичної генетики та їх застосування в практиці.

12. Основи медико-генетичного консультування.

13. Основні поняття паразитології.

14. Латинські назви паразитів, їх систематику, морфологію, цикли розвитку, шляхи зараження, лабораторну діагностику та профілактику паразитарних захворювань.

15. Профілактику хвороб людини, збудниками і переносниками яких є членистоногі.


Студент повинен вміти:

1. Застосовувати світловий мікроскоп для вивчення мікропрепаратів.

2. Диференціювати інтерфазні клітини та фази мітозу.

3. Відрізняти статеві клітини на різних етапах розвитку.

4. Розв’язувати задачі з метою моделювання:

а) кодування і декодування спадкової інформації;

б) закономірності моно- і дигібридного схрещування;

в) взаємодії генів;

г) успадкування груп крові;

д) успадкування зчепленого зі статтю;

ж) спадкової патології.

6. Проводити аналіз мікрофотографій каріотипів людини (нормального і патологічного), визначати кількість хромосом, їх гомологічність. Розпізнавати форми хромосом, встановлювати стать за каріотипом.

7. Визначати найбільш поширених паразитів людини.

8. Обґрунтувати методи лабораторної діагностики й заходи профілактики інвазій людини.

9. Оформляти протокол виконаної роботи.

Студенти мають бути поінформовані про:

  • етапи розвитку, досягнення медичної біології та значення її для теорії і практики медицини;

  • сучасні методи цитологічного аналізу хромосом (in situ, FISH-метод тощо);

  • медичні аспекти генної інженерії та біотехнології;

  • зміст і значення хромосомної карти людини;

  • кількісну і якісну специфіку прояву генів в ознаках людини;

  • екологічні та медико-біологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС;

  • комутагени і десмутагени;

  • частоту генних і хромосомних хвороб в Україні;

  • ДНК-діагностику, картування генів та інші сучасні методи молекулярної та біохімічної діагностики;

  • методи генетичного моніторингу;

  • сучасні принципи і можливості лікування та профілактики спадкових патологій;

  • генетичну патологію та канцерогенез;

  • мітохондріальні хвороби;

  • розташування закладів медико-генетичних консультацій в Україні;

  • досягнення генної та клітинної терапії спадкових хвороб;

  • сучасні методи дослідження паразитарних інвазій;

  • сучасні всесвітні міграційні процеси та поширення протозойних інвазій в Україні;

  • екологічний і санітарно-епідеміологічний стан регіону, країни.



Практичне заняття № 1


Тема: СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ КЛІТИНИ. ХІМІЧНИЙ СКЛАД КЛІТИНИ.^ ФУНКЦІЇ НУКЛЕЇНОВИХ КИСЛОТ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СПАДКОВОСТІ ТА МІНЛИВОСТІ.

Актуальність теми. Для формування цілісного уявлення про загальні закономірності будови і життєдіяльності живих організмів необхідно розуміти рівні організації живого. Сучасна медицина вивчає всі процеси життєдіяльності на рівні клітини, знання її будови та функції необхідні для медика середньої ланки, оскільки джерело будь-якої патології завжди знаходиться в клітині.

^ Навчальні цілі:

Знати:

- відмінності між про- та евкаріотичними клітинами;

- особливості будови та функції органел клітини;

Вміти:

- користуватись світловим мікроскопом;

- пов’язати функції клітинних органел з їх структурою;


І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

Замалювати схему будови евкаріотичної клітини і позначити її основні органели.


ІІ. Контрольні питання теми:

1


. Клітина - структурна і функціональна одиниця живого. Про- та евкаріоти.

2. Основні структурні компоненти рослинних і тваринних клітин та їх роль в забезпеченні основних властивостей живого.

3. Хімічний склад клітини.

4. Загальні поняття про нуклеїнові кислоти.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота студента:

Матеріал та обладнання: мікроскопи, предметні та по -

кривні скельця, склянка з водою, цибуля, розчин йоду, фільтрувальний папір, елодея, скальпелі, препарувальні голки, таблиці будови рослинних і тваринних клітин, мікропрепарати тваринних клітин.

Завдання:

1. Клітини плівки цибулі.

Із вгнутої дольки луски цибулини зняти плівку, помістити її в краплю води на предметне скло, нанести розчин йоду, накрити покривним скельцем. Розглянути препарат при малому і великому збільшеннях мікроскопа. Звернути увагу на контури оболонки клітин, зернистість цитоплазми, форму ядра, а також незабарвлені вакуолі. Зарисувати декілька клітин при великому збільшенні. Позначити на малюнку оболонку, цитоплазму, ядро, вакуолі (якщо їх видно), ядерця.

2. Клітини тваринних організмів.

Звернути увагу на різну форму клітин. Зарисувати декілька клітин. Позначити цитоплазматичну мембрану, цитоплазму, ядро.

3. Розв’язування ситуаційних задач на визначення нуклеотидного складу.

ІV. Питання для самоконтролю знань:

  1. Охарактеризуйте основні властивості живого.

  2. Назвіть рівні організації живого.

  3. Назвіть основні відмінності евкаріотичних клітин від прокаріотичних

  4. В


    кажіть на відмінності в будові клітин тварин, рослин і грибів.


V. Література:

  1. Медична біологія /За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С. 20-47.

  2. Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмед. книга, 2004. – С.15-17.

3.Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник.-К.: Вища шк., 1993.- С. 6-11.

4. Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – 2000.

5. Конспект лекцій.


Практичне занятя №2


Тема: Розмноження організмів як одна з універсальних властивостей живого. Статеве розмноження. Будова статевих клітин. гаметогенез.

Актуальність теми. В процесі розмноження здійснюється передача генетичної інформації від батьківського покоління до нащадків, що забезпечує неперервність існування, підтримання сталої кількості або збільшення клітинної популяції. Здатність клітин до проліферації зумовлює процеси росту і розвитку організму та регенеративні механізми. В основі цього феномену лежить здатність клітин до само відтворення. Розкрити біологічне значення мейозу.

^

Навчальні цілі:

Знати:

- життєвий цикл клітини та його періодизацію;

- мітотичний поділ та його періодизацію;

-


характеристику фаз мітозу;


- особливості мейозу,

-будову статевих клітин
^

Вміти:

- визначати на мікропрепаратах стадію поділу мітозу;

- охарактеризувати поведінку хромосом під час мітозу, мейозу.



І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

Заповнити таблицю: "Характеристика життєвого циклу клітин та окремих фаз мітозу і мейозу"

Фаза

Мітоз

Мейоз

І поділ

ІІ поділ

Інтерфаза










Профаза










Метафаза










Анафаза










Телофаза












ІІ. Контрольні питання теми:

1. Розмноження, як універсальна властивість живого.Форми статевого розмноження.

2. Життєвий цикл клітини, та його періодизація.

3. Мітоз. Фази мітозу.

4. Порушення мітозу.

5. Мейоз як спосіб формування галоїдного набору хромосом. Біологічне значення мейозу.

6. Особливості овогенезу та сперматогенезу.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота на занятті:

Завдання:

1. Мітоз в рослинних клітинах (апікальна коренева меристема цибулі).

На постійному гістологічному препараті спочатку при малому, а потім при великому збільшенні знайдіть ділянку де є клітини у різних стадіях мітозу. Зарисуйтие Позначте: інтерфазні, профазні, метафазні, анафазні і телофазні клітини; ядра, ядерця, хромосоми, каріоплазму, цитоплазму, клітинні стінки.

2.Розглянути та замалювати будову статевих клітин (сперматозоїди півня та морської свинки).


IV. Питання для самоконтролю знань:

1. Які можливі порушення мітозу на різних його фазах?

2. В чому полягають особливості клітин S періоду?

3. Яка фаза мітозу є найкоротшою?

4


.Що відомо про вплив алкоголю, нікотину, наркотиків на процес поділу клітини.


V. Література:

Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С. 118-131.

2. Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С.27-31.

3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. – К.: Вища шк., 1993. – С. 41-49.

4. Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – 2000.

5. Конспект лекцій.


Практичне заняття № 3


Тема: МОЛЕКУЛЯРНІ ОСНОВИ СПАДКОВОСТІ. МАТРИЧНА ФУНКЦІЯ ДНК.



^ Актуальність теми. Особливості будови нуклеїнових кислот тісно пов’язані з виконуваними ними функціями матеріальних носіїв спадкової інформації. Знання хімічного складу та просторової структури ДНК і РНК забезпечують основу для подальшого вивчення процесів, що відбуваються на рівні молекул та їх комплексів у клітині та визначають формування певних ознак організму як динамічної живої системи.

^ Навчальні цілі:

Знати:

- хімічний склад нуклеїнових кислот;

- просторову структуру ДНК;

- будову та види РНК;

- особливості процесу реплікації ДНК


Вміти:

- складати схему будови нуклеїнових кислот;

- розв’язувати ситуаційні задачі з молекулярної біології.


І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи.

Розв’яжіть задачі:

1. Фрагмент ланцюга ДНК має наступний нуклеотидний склад: АТЦ-ГТТ-АГТ-ЦАТ. Визначити послідовність нуклеотидів у другому ланцюзі. Обчислити у відсотках вміст кожного виду нуклеотидів у цьому фрагменті та коефіцієнт специфічності Ксп = (А+Т)/(Г+Ц).

2. У фрагменті молекули ДНК виявлено 340 нуклеотидів, які містили аденін, що становить 20% від загальної кількості нуклеотидів. Визначити нуклеотидний склад, довжину та масу цього фрагменту ДНК.

ІІ. Контрольні питання теми.

1. Структура молекули нуклеїнової кислоти.

2. Види нуклеїнових кислот.

3. Характеристика хімічного складу ДНК. Правила Чаргафа.

4. Просторова будова молекули ДНК (модель Уотсона-Кріка).

5. Функції ДНК.

6. Структурно-функціональна характеристика молекули РНК.

7. Види РНК, особливості будови та значення.

8. Автосинтетична функція молекули ДНК (реплікація ДНК).

ІІІ. Самостійна аудиторна робота на занятті.

Розв’язування ситуаційних задач на визначення нуклеотидного складу, довжини і маси фрагментів молекул ДНК і РНК.

ІV. Питання для самоконтролю знань.

1. Які закономірності характерні для нуклеотидного складу ДНК?

2. Що спільного та відмінного між молекулами ДНК і РНК?

3. У чому суть денатурації і ренатурації ДНК? За яких умов відбуваються ці процеси?

4. Які рівні структурної організації ДНК вам відомі?

5. Чому механізм подвоєння молекули ДНК називають напівконсервативним?

V. Література:

1.Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С. 82-94.

2.Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С. 41-51.

3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. – К.: Вища шк., 1993. – С. 33-36, 82-90.

4.Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – 2000.

5. Конспект лекцій.


Практичне заняття № 4


Тема: ГЕНЕТИЧНИЙ КОД. ЕТАПИ БІОСИНТЕЗУ БІЛКА. ЗНАЧЕННЯ ФЕРМЕНТІВ І АТФ У СИТЕЗІ БІЛКА.


^ Актуальність теми. Процеси декодування та реалізаціїї спад¬кової інфор¬мації забезпечують утворення конкретного фенотипу за детермінованим генотипом. Утворення поліпеп¬ти¬ду на основі генетичної інформації, що міститься в нуклеї¬нових кислотах – багатоетапний та надзвичайно складний процес. Він першою чергою зв’язаний з особливостями організації генів у про- та евкаріотичних організмів, чим і зумовлені відмінності у механізмах їх експресії.

^ Навчальні цілі:

Знати:

- властивості генетичного коду;

- будову генів про- та евкаріот;

- етапи дозрівання проматричної РНК евкаріот;

- етапи і механізми трансляції.


Вміти:

- скласти схеми будови генів про- і евкаріот;

- скласти схему процесингу про-мРНК.

- розв’язати ситуаційні задачі з молекулярної біології


І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

Розв’яжіть задачі:

1.Фрагмент кодуючого ланцюга ДНК має наступну послідовність нуклеотидів: ААА-ГАТ-ЦАЦ-АТА-ТТТ-ЦГА. Напишіть фрагмент молекули поліпептида, який закодо¬ва¬ний на цій ділянці.

2.Поліпептид має наступний порядок амінокислот: тре-сер-асп-тир-сер-ліз-глу-глн. Визначте первинну структуру фрагменту молекули ДНК, що його кодує.

3.Замалювати схеми будови генів про- та евкаріот.


ІІ. Контрольні питання теми:

1.Генетичний код і його властивості.

2.Ген – функціональна одиниця спадковості.

3. Будова про- і евкаріотичних генів.

4. Гени структурні, регуляторні, синтезу т-РНК і р-РНК.

5. Етапи реалізації спадкової інформації: транскрипція, процесинг, трансляція.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота на занятті:

Розв’язування задач на визначення первинної структури генів за первинною структурою поліпептидів і, навпаки.

^ IV. Питання для самоконтролю знань:

1. Які основні зони виділяють в молекулі т-РНК?

2. Скільки і яких активних ділянок розрізняють у рибосомі?

V. Література:

1. Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С. 94-114.

2. Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С. 52-63.

3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. – К.: Вища шк., 1993. – С. 36-41.

4.Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – 2000.

5. Конспект лекцій.


Практичне заняття № 5


^ ЗАКОНОМІРНОСТІ УСПАДКУВАННЯ МЕНДЕЛЮЮЧИХ ОЗНАК ЛЮДИНИ (МОНО-ТА ПОЛІГІБРИДНЕ СХРЕЩУВАНЯ, АНАЛІЗУЮЧЕ СХРЕЩУВАННЯ)


Актуальність теми. Закономірності успадкування, які були відкриті Г. Менделем, лежать в основі генетичних процесів, пов’язаних з підтриманням кількісної і якісної наступності живої природи. Знання законів успадкування дають змогу прогнозувати ймовірності виникнення спадкових хвороб у людини.


^ Навчальні цілі:

Знати:

- основні поняття генетики;

- закони Г. Менделя;

- аналізуюче і зворотне схрещування;

- гіпотезу чистоти гамет.

Вміти:

-


розв’язувати ситуаційні задачі з генетики людини на моно- і полігібридне схрещування.


І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

Розв’язати ситуаційні задачі:

1. Скільки типів гамет утворюють особини з генотипом АА, аа, Аа, ВВ, Ааbb, AaBb, AaBbCc?

2. Полідактилія (шестипалість) і короткозорість передаються як

домінантні аутосомні ознаки. Яка імовірність народження дітей без аномалій в сім’ї, якщо обоє батьків мають обидві вади, але є гетерозиготними за обома ознаками.

3. Астигматизм (порушення рефракції ока) і гемералопія (куряча сліпота) - аутосомно-домінантні ознаки. Батько страждає астигматизмом, а мати - гемералопією. При яких генотипах батьків у сім’ї можуть бути здорові діти?


ІІ. Контрольні питання теми:

1. Предмет, завдання, методи генетики людини та медичної генетики.

2. Моногенне схрещування.

3. Аналізуюче схрещування.

4. Закономірності успадкування ознак при дигібридному та полігібридному схрещуванні.

5. Менделюючі ознаки людини. Моногенні хвороби.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота:

Матеріал та обладнання: таблиці, схеми, набори задач.

Завдання :

1. Визначення типів гамет у гомо- та гетерозигот за однією, двома та більшою кількістю ознак.

2. Визначення генотипу та фенотипу нащадків за генотипом батьків при моно- та дигібридному схрещуванні.

3. Визначення генотипу батьків за фенотипом дітей при моно- та дигібридному схрещуванні.


ІV. Питання для самоконтролю знань:

1. Скільки спадкових факторів (алельних генів) кожної ознаки містять гамети?

2. Який генотип особини, з якою схрещують досліджену особину при аналізуючому схрещуванні?

3. В чому полягають докази незалежного успадкування ознак?

4. За яких умов діє закон незалежного успадкування ознак?

П


оясніть менделівські формули розщеплення з точки зору теорії ймовірності.


V. Література:

1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С.150-157.

2. Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С.69-80.

3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник.- К.: Вища шк., 1993. - С. 60-72.

4. Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – 2000.

5. Конспект лекцій.


Практичне заняття № 6


^ ВЗАЄМОДІЯ АЛЕЛЬНИХ І НЕАЛЕЛЬНИХ ГЕНІВ. ЗЧЕПЛЕНЕ УСПАДКУВАННЯ. ГЕНЕТИКА СТАТІ


Актуальність теми. Розвиток будь-яких ознак в організмі є наслідком складних взаємовідносин між генами, точніше між продуктами їхньої діяльності - білками-ферментами. Порушення взаємодії генів може лежати в основі складних механізмів успадкування ознак у людини, в тому числі багатьох спадкових хвороб, їхнього прогнозування і лікування.

^ Навчальні цілі:

Знати:

- явище множинного алелізму;

- закономірності спадкування при взаємодії алельних генів;

- закономірності успадкування при взаємодії неалельних генів.

Вміти:

- розв’язувати ситуаційні задачі з успадкування груп крові за системою АВО;

- розв’язувати ситуаційні задачі з успадкування ознак при неповному домінуванні, на множинний алелізм;

  • розв’язувати ситуаційні задачі на взаємодію неалельних генів;

  • розв’язувати задачі на генетику статі.


І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

Розв’язати ситуаційні задачі:

1. В пологовому будинку переплутали двох хлопчиків, батьки одного із них мають 1 та ІІ групи крові, другого - ІІ та ІІІ. Діти мають 1 та 1У групи крові. Визначте хто чий син. Які алелі детермінують групи крові в системі АВО? Як вони називаються? Назвіть форми взаємодії між цими генами. Визначте хто чий син.

2. У людини одна з форм спадкової глухоти визначається двома рецесивними незчепленими алелями d i e. Для нормального слуху необхідна наявність двох домінантних алелей (ДЕ), один з яких визначає розвиток завитки, а другий - слухового нерва. У сім’ї батьки глухі, а двоє їхніх дітей з нормальним слухом. Визначте генотипи членів сім’ї. Як взаємодіють ці два домінантні неалельні гени?


ІІ. Контрольні питання теми:

1. Взаємодія генів однієї алельної пари: домінування, неповне домінування, наддомінування, кодомінування, алельне виключення.

2. Явище множинного алелізму, механізм виникнення, приклади у людини. Групи крові у людини в системі АВО.

3. Закономірності успадкування при комплементарній взаємодії генів.

4. Епістаз як механізм відхилення від законів Менделя.

5. Полігенне успадкування кількісних ознак.

6.Визначення і характеристика явища плейотропії. Приклади у людини.

7.Зчеплене успадкування.

8.Генетика статі.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота студента:

Матеріал та обладнання: таблиці, схеми, набори задач.

Завдання.

1. Розв’язування задач на множинний алелізм і неповне домінування.

2.Розв’язування ситуаційних задач на комплементарний тип взаємодії генів, явище епістазу, полімерії , плейотропії.

3.Вирішення задач на успадкування ознак, зчеплених зі статтю.

ІV. Питання для самоконтролю знань:

1. Наведіть приклади домінантних та рецесивних ознак у людини.

2.Які ознаки у людини успадковуються по типу неповного домінування та кодомінування?

3. Наведіть приклади успадкування ознак за принципом комплементарності у людини.

4. Поняття про ген епістатичний і гіпостатичний.

5. Які ознаки у людини успадковуються по типу полімерії і епістазу.

6. Які ознаки називаються зчепленими зі статтю.

V. Література:

1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С.157-163.

2.Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмед. книга, 2004. – С.94-100.

3.Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища шк., 1993. - С. 69-76.

4.Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – 2000.

5. Конспект лекцій.


Практичне заняття № 7


^ МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ГЕНЕТИКИ ЛЮДИНИ:ГЕНЕАЛОГІЧНИЙ, БЛИЗНЮКОВИЙ ЦИТОГЕНЕТИЧНИЙ, БІОХІМІЧНИЙ І ПОПУЛЯЦІЙНО-СТАТИСТИЧНИЙ


Актуальність теми. Медична генетика - один з найважливіших розділів сучасної медицини, її специфіка пов'язана з особливостями методичного підходу до вивчення генетики людини. Медична генетика вивчає закони спадковості і мінливості стосовно патології у людини, виявляє причини виникнення спадкових хвороб, розробляє заходи запобігання впливу мутагенних чинників на організм людини. Одним з найбільш поширених методів вивчення спадковості людини є аналіз родоводів. Досліджуючи декілька поколінь (3-4) однієї родини, лікар може встановити характер успадкування ознаки, прогнозувати народження здорових дітей.


^ Навчальні цілі:

Знати:

- особливості методичного підходу до вивчення генетики людини;

- методи вивчення спадковості людини, їх порівняльна характеристика;

- принципи складання родоводів;

- особливості близнюкового методу;

- популяційно-статистичний метод.

Вміти:

- складати родоводи та проводити їх аналіз;

- визначати за даними конкордантності роль спадковості та умов середовища у розвитку ознак;

- аналізувати основні дерматогліфічні показники;

- визначати частоту алелів, генетичну структуру популяції за законом Харді-Вайнберга.


І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

При підготовці до заняття звернути увагу на символи, які використовують для складання родоводів.

В альбомі розвязати задачі:

1. Пробанд - хлопчик, який добре володіє правою рукою. Брати і сестри його - лівші. Мати пробанда правша, а батько - лівша. У матері пробанда два брати, один з них - правша, другий - лівша. Бабуся пробанда за материнською лінією - правша, а дід - лівша. Брат матері пробанда (дядько пробанда) - правша, одружився з жінкою-правшою. У них дві дочки-лівші. Складіть родовід сім’ї, визначте характер успадкування ознаки і генотипи всіх членів сім’ї.

2


. Конкордантність за гіпертонією у однояйцевих близнят (ОБ) складає 26,2%, у двояйцевих (ДБ) - 10%. Визначити коефіцієнт спадковості (Н) та вплив середовища (С) на прояв даної хвороби.


ІІ. Контрольні питання теми:

1. Людина як специфічний об’єкт генетичного аналізу.

2. Класифікація спадкових хвороб людини, принципи їх діагностики.

3. Генеалогічний метод вивчення спадковості людини.

4. Близнюковий метод, його значення.

5. Популяційно-статистичний метод, його значення в медицині.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота студента:

Матеріали та обладнання: таблиці, схеми, набори ситуаційних задач.

Завдання:

  1. Розвя’зування ситуаційних задач на складання легенд та аналіз родоводів і встановлення прогнозів для нащадків.

  2. Вирішення задач на визначенн коефіцієтів спадковості і впливу середовища за конкордантністю і дискордантністю у близнюків.

  3. Вирішення задач з популяційної генетики.


ІV. Питання для самоконтролю знань:

1. Який матеріал використовують для хромосомного аналізу.

2. З якою метою складають родоводи, яку інформацію при цьому отримують?

3.За яким типом успадковується гемофілія: а) автосомно-домінантний; б) автосомно-рецесивний; в) зчеплений зі статтю домінантний; г) зчеплений зі статтю рецесивний; д) не підлягає законам Менделя.


V. Література:

1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С.176-190.

2. Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С.137-157.

3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища шк., 1993. - С. 106-111, 111-124, 131-137.

4.Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – 2000.

5. Конспект лекцій.


Практичне заняття № 8


^ СПАДКОВІ ХВОРОБИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ. ПРОФІЛАКТИКА СПАДКОВОЇ ПАТОЛОГІЇ


Актуальність теми. Серед спадкових хвороб значну питому вагу займають молекулярні, частота яких в різних популяціях перевищує 6000. В основі даних захворювань є порушення структури молекули ДНК, яке зумовлює зміни ферментативної активності від підвищення або зниження, аж до повної відсутності фермента. Для діагностики молекулярних хвороб застосовують молекулярно-генетичні та біохімічні дослідження. Останні необхідні для верифікації порушень обміну речовин та інших патологій з точно встановленим дефектом первинного генного продукту або ланки. Біохімічні методи дозволяють виявити нестачу певних сполук або надлишок їх попередників, а також носіїв рецесивних мутацій.


^ Навчальні цілі:

Знати:

- частоту і причини генних мутацій, їх біохімічні прояви;

- класифікацію генних хвороб за фенотиповим проявом;

- методи ДНК-діагностики;

- етапи та методи біохімічних досліджень;

- класифікацію хромосом людини;

- генетичні основи хромосомних хвороб;

- основні діагностичні дрматогліфічні показники.

Вміти:

- розв’язувати ситуаційні задачі;

- прогнозувати прояв хвороб у нащадків;

- аналізувати каріотип людини;

- розпізнавати та характеризувати деякі хромосомні хвороби людини;

- аналізувати основні дерматогліфічні показники.


І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

При підготовці до заняття звернути увагу на те, що діагностика спадкових дефектів обміну біохімічними методами здійснюється на основі визначення структури аномального білка (структурних білків або ферментів, як наприклад, аномальні гемоглобіни, несправжня холінестера­за та ін.) або визначенням проміжних продуктів обміну, які з’являються внаслідок генетичного блоку прямої реакції обміну, з навантажувальними пробами, що значно підвищує інформативність дослідження.

  1. В аьбомі розв’язати задачу:

Фенілкетонурія (ФКУ) - порушення обміну фенілаланіну, що спричинює ураження мозку та ідіотію, успадковується як рецесивна ознака. В родоводах членів подружньої пари були хворі ФКУ. Чи можливе в даному випадку застосування біохімічного методу дослідження для встановлення носійства гена ФКУ? Які рекомендації можна дати в цьому випадку щодо прогнозу народження здорової дитини та лікування хворої?

  1. В альбомі скласти таблицю: “Цитогенетичні методи в ге­не­тиці людини” за схемою: назва методу, його суть, значення для діагностики.


ІІ. Контрольні питання теми:

1. Генні (молекулярні) хвороби, механізми їх виникнення та принципи лабораторної діагностики.

2. Характеристика молекулярних хвороб, пов’язаних з аномаліями: амінокислотного, вуглеводного, пуринового і піримідинового, ліпідного обмінів, аномалії обміну металів та вітамінів.

3. Методи ДНК-діагностики. Перспективи генотерапії.

4. Хромосомні хвороби, їх визначення та цитогенетичні механізми.

5. Фенотипічні прояви при аномаліях аутосом у людини (синдром “котячого крику”, трисомія-21 (хвороба Дауна), три­сомія-13 (синдром Патау), трисомія-18 (синдром Едвардса).

6. Зміни числа статевих хромосом та фенотипічні прояви при моносомії-Х, трисомії-Х, синдромі Клайнфельтера, полі­со­мії по Y- хромосомі.

7. Метод дерматогліфіки.

8. Поняття про мультифакторіальні захворювання та природжені вади розвитку.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота на занятті:

Матеріали та обладнання: таблиці, схеми, ситуаційні задачі.

Завдання:

1. Розв’язування ситуаційних генетичних задач на встановлення ймовірності прояву у нащадків хвороб з порушеннями обміну речовин.

2. Вивчити на дерматогліфах розміщення згинальних складок долоні - головних і папілярних долонних ліній. Знайти і позначити пальцеві та осьові трирадіуси, зарисувати. Вивчити малюнок шкіри пальців, визначити характер узору.

3. Ознайомитись з дерматогліфами хворих спадковими захворюваннями (синдром Дауна). Вирішення ситуаційних задач на медико-генетичне консультування.


ІV. Питання для самоконтролю знань:

1. Які матеріали є об’єктами біохімічної діагностики?

2. Чи проявляється зв’язок біохімічним методом та аналізом родоводів?

3. Яку інформацію отримують при аналізі каріотипу?

4. На місці злочину виявлена кров. Судово-медичний експерт встановив, що лейкоцити цієї крові мають барабанні па­лички. Яким методом користувався судово-медичний експерт; яка можлива стать жертви?

5. Які найбільш характерні дерматогліфічні особливості у осіб з хромосомними порушеннями?


V. Література:

1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С. 183-190, 205-216, 216-226.

2.Кулікова М.А., Ковальчук Л.Є. Медична генетика: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – С. 123-135, 149-157, 161-163.

3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища школа, 1993.- С. 111-124, 131-137.

4.Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – 2000.

5. Конспект лекцій.


Практичне заняття № 9


^ ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ. ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ. ОХОРОНА РОСЛИН. ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ.


Актуальність теми. Екологічні фактори – це всі складові природного середовища, які впливають на існування й розвиток організмів. На сучасному етапі еволюції біосфери особливе місце займає антропогенний фактор. Охорона зникаючих і рідкісних видів живих організмів зумовлена необхідністю збереження природи нашої планети для наступних поколінь. Фітотерапія – це прикладна біологічна наука, яка використовує лікарські рослини в комплексному лікуванні захворювань людини. Знання основних принципів фітотерапії є важливою складовою сучасної освіти медичних працівників.

^ Навчальні цілі:

Знати:

- класифікацію екологічних факторів;

- компоненти біогеоценозу;

- правило екологічної піраміди;

- основи фітотерапії.

Вміти:

- характеризувати екологічні фактори;

- аналізувати типи екологічних пірамід;

- диференціювати лікарські рослини гербарію за їх впливом на організм людини;

- розв’язувати ситуаційні клінічні задачі з фітотерапії.


І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

Розв’яжіть задачі:

1.За правилом екологічної піраміди, визначте, скільки рослинності необхідно, щоб прогодувати лисицю масою 32 кг. Ланцюг живлення: рослини → заєць → лисиця.


2.Які лікарські трави використовують для лікування кашлю? Шлунково-кишкових розладів? Розладів нервової системи?


3.Для приготування вітамінного чаю беруть листя суниці лісової, ожини сизої та чорниці в співвідношенні 4:3:3. 20 г трав’яної суміші заливають 0,5 л кип’ятку. Скільки потрібно взяти кожної лікарської рослини (в грамах), щоб приготувати 2 л вітамінного чаю?


ІІ. Контрольні питання теми:

1.Визначення поняття екологія, завдання екології.

2.Екологічні фактори, їх класифікація.

3. Біогеоценоз як відкрита саморегулювальна система.

4. Правило екологічної піраміди. Види екологічних пірамід.

5. Лікарські рослини, принципи їх застосування.

6. Рідкісні та зникаючі види рослин, їх збереження.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота на занятті:

1.Розв’язування задач на правило екологічної піраміди.

2.Розв’язування ситуаційних задач з фітотерапії.

^ IV. Питання для самоконтролю знань:

1.Назвіть основні компоненти біогеоценозу та поясніть взаємозв’язки між ними.

2.Які типи екологічних взаємодій між живими організмами ви знаєте? Наведіть конкретні приклади.

3.Які вам відомі види рослин, що потребують охорони?

4.Основні правила збору лікарських рослин і приготування фітотерапевтичних препаратів.



V. Література:

1.Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С. 404-424.

2. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. – К.: Вища шк., 1992. – С. 283-298.

3.Пішак В.П., Мещишен І.Ф., Пішак О.В., Мислицький В.Ф. Основи медичної генетики: Підручник. – 2000.

4.. Конспект лекцій.


Практичне заняття № 10


^ ТИП САРКОДОДЖГУТИКОВІ ( ARCOMASTIGOPHORA). КЛАС СПРАВЖНІ АМЕБИ ( LOBOZEA) ТА КЛАС ДЖГУТИКОВІ (ZOOMASTIGOPHORЕA) – ПАРАЗИТИ ЛЮДИНИ


А


ктуальність теми.
Паразитичні організми складають 6-7% загальної кількості видів тварин. Серед них є збудники та переносники збудників тяжких хвороб людини. Вивчення будови та екології паразитів має важливе значення для розробки заходів їх профілактики і способів ліквідації. На занятті розглядаються основні поняття медичної паразитології, способи передачі паразитів та ознайомлення з паразитами класу Lobosea та Zoomastigophora типу Sarcomastigophora.


^ Навчальні цілі:

Знати:

- основні терміни медичної паразитології;

- характеристику одноклітинних;

- особливості біології паразитичних амеба джгутикових.

Вміти:

- за особливостями морфології визначати видову належність дизентерійної амеби, лямблій, трихомонади, трипаносоми, лейшманії;

- розробляти заходи профілактики амебіазу, лямбліозу, трихомонадозу, трипаносомозу і лейшманіозу.


І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи

Під час підготовки до заняття звернути увагу на основну термінологію медичної паразитології, визначення паразитарних хвороб (зоонози, антропонози), екологічні основи виділення трансмісивних і природновогнищевих захворювань та основні заходи боротьби з ними.

  1. Випишіть латинською мовою назви паразитичних одноклітинних.

  2. Скласти схему циклу розвитку дизентерійної амеби.


ІІ. Контрольні питання теми:

1. Явище паразитизму, його поширення в природі.Класифікація паразитів.

2. Загальна характеристика підцарства Одноклітинні.

3. Тип Саркомастигофора, характеристика класу Справжні амеби. Дизентерійна амеба.

4. Клас Джгутикові: лямблія, трипаносома, трихомонада, лейшманія. Особливості їхньої будови, життєвого циклу.

5. Діагностика і профілактика хвороб, які викликають паразитичні саркоджутикові.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота:

Матеріали та обладнання: мікроскопи, мікропрепарати амеби, лямблії, лейшманії, трипаносом, таблиці, схеми будови та життєвих циклів дизентерійної амеби, лямблій, трихомонади, трипаносоми, лейшманії.

Завдання:

  1. Порівняння будови кишкової та дизентерійної амеб на вегетативній стадії і цисти.

  2. Лямблія. Розглянути будову, зарисувати та позначити цитоплазму, два ядра, вісім джгутиків, аксостиль.

  3. Трипаносома. Знайти на мікропрепараті мазка крові трипаносому, замалювати. Позначити цитоплазму, ядро, ундулюючу мембрану, джгутик.


ІV. Питання для самоконтролю знань:

1. Форми дії паразита на організм хазяїна і навпаки.

2. Фактори передачі та інвазійні стадії для людини дизентерійної амеби, лямблії, трихомонад , трипаносоми і лейшманії.


V. Література:

1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С. 406-428.

2. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища шк., 1993. - С. 299-329.

3. Ковальчук Л.Є., Телюк П.М., Шутак В.І. Паразитологія людини. – 2005. - С.3-24.

4.Конспект лекцій.


Практичне заняття № 11


^ ТИП АПІКОМПЛЕКСНІ (APICOMPLEXA). КЛАС СПОРОВИКИ (SPOROZOEA). ТИП ВІЙКОНОСНІ (CILIOPHORA). КЛАС ЩІЛИНОРОТІ (RIMOSTOMATEA) – ПАРАЗИТИ ЛЮДИНИ


Актуальність теми. Представники класу споровиків - малярійні плазмодії - є збудниками малярії, важкого захворювання, для профілактики і ліквідації якого необхідно знати їх морфологію і біологію.

Токсоплазма - збудник токсоплазмозу, поширена повсюдно, викликає природжені вади розвитку, знання її морфології і біології необхідні для профілактики цієї патології.


^ Навчальні цілі:

Знати:

- класифікацію, будову, життєві цикли споровиків - збудників захворювань людини; їх латинські назви;

Вміти:

- систематизувати та визначати споровиків - збудників протозойних захворювань люди­ни;

- характеризувати життєвий цикл малярійного плазмодію;

- розпізнавати еритроцити, уражені малярійним плазмодієм і тканини, пошкоджені токсоплазмою;

- дати рекомендації щодо заходів особистої і громадської профілактики малярії, токсоплазмозу.


І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

1. Звернути увагу на специфічність споровиків, спрощення їх будови та ускладнення життєвих циклів як пристосування до паразитичного способу існування.

2. Зарисувати в альбомі та позначити основні стадії розвитку малярійного плазмодія.

3. Скласти схему життєвого циклу токсоплазми.


ІІ. Контрольні питання теми:

1.Загальна характеристика споровиків.

2. Характеристика збудників малярії у людини.

3. Діагностика і заходи профілактики малярії.

4. Токсоплазма. Будова, цикл розвитку, шляхи зараження, діагностика і профілактика токсоплазмозу.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота на занятті:

Матеріали та обладнання: мікроскопи, мікропрепарати ма­лярійних плазмодіїв, токсоплазми, таблиці.

Завдання:

1. Малярійний плазмодій. На препараті мазка крові розглянути окремі стадії розвитку паразита в еритроцитах. Зарисувати та позначити.

2. Токсоплазма. На мікропрепараті розглянути токсоплазму, звернути увагу на форму і внутрішню будову.


ІV. Питання для самоконтролю знань:

1. Які особливості стадій розвитку малярійних плазмодіїв?

2. У поліклініку звернулась жінка, у якої було два спонтанні викидні. Виникла підозра на можливий у неї токсоплазмоз. Які дослідження необхідно провести?

3. Яка роль псевдоцист і справжніх цист в циклі розвитку токсоплазмозу? Чим вони відрізняються між собою?

4. Яка стадія малярійного плазмодія інвазійна для людини: а) шизонт; б) гамонт; в) спорозоїт; г) зигота?

5. Яка стадія малярійного плазмодія інвазійна для комара: а) гаметоцити; б) гамети; в) оокінета; г) спорозоїт?


V. Література:

1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С. 440-448.

2. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища шк., 1993. - С. 315-319.

3. Ковальчук Л.Є., Телюк П.М., Шутак В.І. Паразитологія людини. – 2005. - С.24-35.

4. Конспект лекцій.


Практичне заняття № 12


^ ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВИ (PLATHELMINTHES). КЛАС СИСУНИ (TREMATODES)ТА. КЛАС СТЬОЖКОВІ (CESTOIDEA) ЧЕРВИ – ПАРАЗИТИ ЛЮДИНИ


Актуальність теми. Значна частка в структурі захворюваності населення України належить гельмінтозам, які уражають людей різних вікових груп. Імунітет при гельмінтозах хоч і виробляється, але не забезпечує захисту від повторного зараження, а лише знижує плодючість і тривалість життя паразитів. Це створює можливість багаторазових повторних заражень і ускладнень.

Значні порушення в організмі людини викликають печінковий та котячий сисуни, а також озброєний та неозброєний ціп’яки, ехінокок, карликовий ціп’як та широкий стьожа, тому знання їх будови, життєдіяльності, циклів розвитку дасть змогу розробляти ефективні заходи профілактики.

^ Навчальні цілі:

Знати:

- характерні риси організації плоских червів;

- морфологічні особливості і цикли розвитку печінкового та котячого сисунів;

- морфологічні особливості та цикли розвитку паразитичних стьожкових червів: озброєного та неозброєного ціп’яків, карликового ціп’яка, ехінокока, широкого стьожака.

Вміти:

- визначити видову належність печінкового та котячого сисунів, а також стьожкових червів озброєного та неозброєного ціп’яків, карликового ціп’яка, ехінокока, широкого стьожака, які паразитують у людини;

- розробляти профілактичні заходи фасціольозу, опісторхозу, теніозу, теніаринхозу, гіменолепідозу та дифілоботріозу.

І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

При підготовці до розгляду теми звернути увагу на пристосувальні зміни в організації паразитичних плоских червів. Життєві цикли плоских червів розглядати у зв'язку з ускладненням їх способу життя. Засвоїти заходи профілактики трематодозів та цестодозів людини, виходячи з особливостей їхніх життєвих циклів і шляхів зараження.

Скласти схеми життєвих циклів печінкового сисуна та озброєного ціп’яка.


ІІ. Контрольні питання теми:

1. Тип плоскі черви: Характерні риси будови та життєвих циклів. Класифікація типу, основні представники.

2. Особливості будови та життєвих циклів печінкового та котячого сисунів.

3.Характеристика будови та життєвих циклів представників стьожкових червів: озброєного і неозброєного ціп’яків, карликового ціп’яка, ехінокока і широкого стьожака.

4.Профілактичні заходи гельмінтозів: фасціольозу, опісторхозу, теніозу, теніарінхозу, гіменолепідозу та дифілоботріозу.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота студента:

Матеріал та обладнання: мікроскопи, штативні лупи, мікропрепарати печінкового сисуна (загальний вигляд, видільна і травна системи), котячого сисуна, свинячого та бичачого ціп’яків, карликового ціп’яка та стьожака широкого, таблиці.

Завдання

1. Зовнішня будова печінкового сисуна. Під лупою розглянути препарат, звернути увагу на листоподібну форму тіла, зарисувати та позначити ротовий і черевний присоски, глотку, матку, яєчник, сім’яники, жовтівники, сім’япровід.

2. Загальна будова котячого сисуна. Звернути увагу на будову травної, статевої системи, та видільного каналу. Зарисувати та позначити: присоски, гілки кишок, матку, сім’яники, яєчник, жовтівники, сім’яприймач, S-подібний видільний канал.

3. Будова зрілого і незрілого члеників неозброєного ціп’яка. Звернути увагу на будову статевої системи.

4. Карликовий ціп’як. Звернути увагу на будову сколекса, наявність на ньому гачечків.


ІV. Питання для самоконтролю знань:

1. Відмінності в життєвих циклах печінкового та котячого сисунів.

2. Характерні особливості стьожкових червів і їх пристосування до паразитизму.

3.Івазійні стадії трематодозів та цестодозів.

4.Профілактичні заходи трематодозів та цестодозів.


V. Література:

1. Медична біологія /За ред. В.П.Пішака, Ю.І.Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С. 454-457,466-469.

2. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища шк., 1993.- С. 321-340.

3. Ковальчук Л.Є., Телюк П.М., Шутак В.І. Паразитологія людини. – Івано-Франківськ. – 1997. – С. 36-68.

4. Конспект лекцій.


Практичне заняття № 13


^ ТИП КРУГЛІ ЧЕРВИ (NEMATHEMINTHES). КЛАС ВЛАСНЕ КРУГЛІ ЧЕРВИ (NEMATODA)-ПАРАЗИТИ ЛЮДИНИ.


Актуальність теми. Круглі черви, особливо аскариди та гострики є найбільш розповсюдженими паразитичними червами серед на­се­лення України. Тому знання морфології і біології цих гель­мінтів закладають основу для розуміння епідеміології, кліні­ки і діагностики аскаридозу, ентеробіозу та інших небезпечних нематодозів.


^ Навчальні цілі:

Знати:

- морфологічні особливості круглих червів;

- життєві цикли розвитку аскариди, гострика, волосоголовця та трихінели;

- лабораторну діагностику гельмінтозів: аскаридозу, ентеро­біозу, трихоцефальозу та трихінельозу.

Вміти:

- встановлювати видову належність гельмінтів за особи­востями будови статевозрілих форм;

- розробляти профілактичні заходи аскаридозу, ентеробіозу, трихо­цефальозу та трихінельозу.


І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

При підготовці до заняття звернути увагу на особливості морфо-фізіологічної організації типу круглих червів. Вивчен­ня життєвих циклів розвитку нематод пов’язати з їх присто­суванням до паразитичного способу життя та заходами профілактики викликаних ними гельмінтозів.

1. Скласти схему життєвого циклу розвитку аскариди та шляхи міграції личинки аскариди в тілі людини.

ІІ. Контрольні питання теми:

1. Основні риси організації типу круглих червів.

2. Морфофізіологічні особливості аскариди людської, гострика, волосоголовця, трихінели.

3. Цикли розвитку аскариди людської, гострика, волосоголовця і трихінели.

4. Шляхи зараження, патогенне значення, діагностика, профілактика аскаридозу, енторобіозу, трихоцефальозу, трихінельозу.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота:

Матеріал та обладнання: мікроскопи, штативні лупи, мік­ропрепарати поперечного розрізу аскариди, вологі препа­рати самця і самки аскариди (загальний вигляд), мікропрепарати будови гострика, волосоголовця, трихінели, таблиці.

Завдання :

1. Зовнішня будова аскариди. Розглянути аска­ри­ду, звернути увагу на особливості зовнішньої будови, від­мітити статевий диморфізм.

2. Поперечний розріз аскариди. Під лупою роз­гля­нути внутрішню будову, відмітити і замалювати кутику­лу, гіподерму, м’язи, бічні валики гіподерми, бічні канали ви­діль­ної системи, матку, яєчник, спинний нервовий стовбур, кишечник.

3. Будова волосоголовця (самця і самки). Розглянути зовнішню будову волосоголовця, звернути увагу на форму і розміри тіла.


4. Інкапсульована личинка трихінели. При малому збільшенні мікроскопа знайти в м’язовій тканині капсулу з личинкою черв’яка. Звернути увагу на її форму.


ІV. Питання для самоконтролю знань:

1. В чому проявляється ускладнення організації типу круглих червів?

2. У хворого, що хворіє протягом тижня на пневмонію, при мікроскопії мокроти випадково виявлені личинки. В крові еозинофілія. Про який діагноз можна думати в даному випадку?

3. Методи діагностики ентеробіозу.

4. Хворий аскаридозом неохайний. Яйця аскарид попали від хворого до здорової людини протягом доби після їх виділення. Чи відбудеться зараження здорової людини?


V. Література:

1. Медична біологія /За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С. 483-496.

2. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник.- К.: Вища шк., 1993. - С. 340-349.

3. Ковальчук Л.Є., Телюк П.М., Шутак В.І. Паразитологія людини. – Івано-Франківськ. – 1997. – С. 68-89.

4. Конспект лекцій.


Практичне заняття № 14



^ ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ (ARTHROPODA). КЛАС ПАВУКОПОДІБНІ (ARACHNOIDEA) – ЗБУДНИКИ ТА ПЕРЕНОСНИКИ ЗБУДНИКІВ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛЮДИНИ



А


ктуальність теми.
Членистоногі мають велике медичне значення. Окремі їх види є збудниками паразитарних захворювань людини і тварин (кліщі, личинки двокрилих). Багато видів членистоногих можуть бути як механічними, так і специфічними переносниками збудників вірусних, бактеріальних, протозойних захворювань (кліщові енцефаліти, малярія та ін.), гельмінтозів (ракоподібні). Ряд видів є кровососами (кліщі, комахи). Багато павукоподібних і комах мають отруйні залози які спричиняють важкі, деколи смертельні отруєння людей та тварин.


^ Навчальні цілі:

Знати:

- у межах програми класифікацію типу членистоногих, його класи, ряди та представників, які мають медичне значення;

- способи надання першої медичної допомоги при укусах отруйних членистоногих.

Вміти:

- розпізнавати окремих представників класів ракоподібних та павукоподібних, що мають медичне значення;

- назвати поширені хвороби, збудники яких передаються кліщами ,

- назвати ракоподібних, які є проміжними хазяїнами паразитичних червів;

-охарактеризувати основні заходи профілактики захворювань, що спричиняються і передаються павукоподібними з врахуванням біологічних особливостей останніх,

- за морфологічними особливостями визначати видову належність;

- дати рекомендації з профілактики захворювань людини переносниками збудників яких є кліщі.


І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

Виписати латинські назви представників типу членистоногих, які мають медичне значення.


ІІ. Контрольні питання теми:

1. Загальна характеристика членистоногих.

2. Особливості будови класу павукоподібні, їхнє медичне значення.

3. Отруйні павуки, кліщі та перша допомога при їх укусах.

4. Ряд скорпіони, географічне поширення та медичне значення.

5. Заходи профілактики і шляхи знищення членистоногих, які мають медичне значення.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота:

Матеріали та обладнання: лупи, мікроскопи, макро- і мікропрепарати представників членистоногих, таблиці.

Завдання:

1. Ознайомитись із особливостями будови отруйних павуків, скорпіонів, кліщів.

2. Розглянути і замалювати будову хеліцер та педипальп павуків.

3. Зовнішня будова іксодових кліщів (імаго і личинок). Звернути увагу на кількість ходильних кінцівок.


ІV. Питання для самоконтролю знань:

1. У школі при медичному огляді школярів виявлено захворювання коростою у 5 учнів, що навчаються у різних класах. Як попередити розповсюдження хвороби?

2. У поліклініку звернувся пацієнт, у якого на шиї ззаду і на правій лопатці знаходяться два кліщі, що присмокталися. Вияснилося, що напередодні звернення до лікаря він був у лісі. Визначте:

а) Як зняти цих кліщів із шкіри і до якої родини вони можуть відноситись?

б) Якими захворюваннями вони можуть заразити людину?

в) Як попередити напад кліщів на людину?


V. Література:

1. Медична біологія /За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С. 546-572

2. Ковальчук Л.Є., Телюк П.М., Шутак В.І. Паразитологія людини. – Івано-Франківськ. – 1997. – С. 92-105.

3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища шк., 1993. - С. 351-369.

4. Конспект лекцій.


Практичне заняття № 15


^ ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ (ARTHROPODA) КЛАС КОМАХИ

(ІNSECTA) – ЗБУДНИКИ ТА ПЕРЕНОСНИКИ ЗБУДНИКІВ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛЮДИНИ



А


ктуальність теми.
Комахи відіграють велику роль в природі, і у житті людини, багато з них є тимчасовими ектопаразитами паразитами, личинки деяких з них можуть бути ендопаразитами,збудниками і переносниками збудників хвороб людини, свійських і диких тварин. Матеріал, що вивчається у цій темі, буде необхідним при засвоєнні розділів епідеміології, шкірних та інфекційних хвороб. У практичній діяльності знання,отримані під час вивчення цього розділу, необхідні для лікарів епідеміологів, інфекціоністів,дерматологів, алергологів та ін.


^ Навчальні цілі:

Знати:

-у межах програми класифікацію типу членистоногих, його класи, ряди та представників, які мають медичне значення.

– способи надання першої медичної допомоги при укусах отруйних членистоногих.

Вміти:

- розпізнавати окремих представників класу комахи, що мають медичне значення;

- назвати поширені хвороби, збудники яких є комахи ;

- дати характеристику життєвого циклу тарганів, блощиць, бліх, мух;

- визначити бліх, вошей, тарганів, блощиць,мух з метою профілактики захворювань, що передаються цими комахами;

- дати рекомендації з профілактики захворювань людини переносниками збудників яких є блохи, воші, таргани, мухи.


І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

Скласти порівняльну таблицю біології і розвитку вошей, бліх і блощиць.


ІІ. Контрольні питання теми:

1. Характеристика класу комах..

2. Морфологія, біологія, екологія і медичне значення: а)бліх, б)вошей, в)тарганів, г)блошиць, д)мух.

3.Механізми передачі збудників захворювань вошами,блохами,блощицями, тарганами, мухами, комарами.

4. Заходи профілактики і шляхи знищення членистоногих, які мають медичне значення.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота:

Матеріали та обладнання: лупи, мікроскопи, макро- і мікропрепарати представників членистоногих, таблиці.

Завдання:

1. Розглянути і замалювати зовнішню будову одежної воші, блохи.

2


. Розглянути різні стадії розвитку малярійного і немалярійних комарів.


ІV. Питання для самоконтролю знан:

1.Заходи щодо знищення комах – шкідливих для здоров'я людини.

2.Біологічне і медичне значення мух.

3. Збудників яких хвороб переносять блохи, воші?

4.Обгрунтуйте заходи боротьби з тарганами, виходячи із біології їхнього розвитку.


V. Література:

1. Медична біологія /За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2009. – С. 521-540.

2. Ковальчук Л.Є., Телюк П.М., Шутак В.І. Паразитологія людини. – Івано-Франківськ. – 1997. – С. 92-105.

3. Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник. - К.: Вища шк., 1993. - С. 351-369.

4. Конспект лекцій.


Практичне заняття № 16


Тема: ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ. ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ЗАЛІК.


Актуальність теми. Питання здоров'я медичного працівника та його безпека на робочому місці в даний час набули особливого значення. Кілька років тому в науковій літературі з'явився такий термін, як «безпечне лікарняне середовище». Безпечне лікарняне середовище - це ідеально сформована лікарняна середовище, не завдає шкоди всім учасникам лікувального процесу. Звичне поняття про техніку безпеки на робочому місці не відбиває всього різноманіття шкідливих факторів, що впливають.


^ Навчвльні цілі:

Знати:

- права і обов’язки медичного працівника;

- нормативно-правові документи;

- правила охорони праці в лабораторіях.

Вміти:

- визначати видову приналежність паразита;

- дати рекомендації з профілактики інфекційних захворювань людини.


І. Завдання для самостійної позааудиторної роботи:

Підготувати один реферат на тему:

1. Охорона праці медичного працівника.

2.Охорона праці і техніка безпеки при обслуговуванні хворих на СНІД.

3.Охорона праці і техніка безпеки при обслуговуванні хворих на протозойні захворювання.

4.Охорона праці медичних працівників, які надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби.

5. Охорона праці при наданні медичної допомоги хворим на туберкульоз.


ІІ. Контрольні питання теми:

1. Роль вітчизняних вчених у розвитку вчення про охорону праці.

2. Охорона праці медичного працівника.

3. Основні законодавчі акти з охорони праці.

4. Укажіть органи держаного управління охороною праці.

5. Права і обов’язки медичного працівника.


ІІІ. Самостійна аудиторна робота:

Виконання самостійних індивідуальних завдань.


ІV. Література:

1.Медична біологія /За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Бажори. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С. 484-577.

2.Слюсарев А.О., Жукова С.В. Біологія: Підручник.- К.: Вища шк., 1993. - С. 229-369.

3. Безпека праці в медичних закладах Д. В. Зеркалов. Посібник

4 Основи охорони праці.. В. Ц. Жидецький. Підручник.

5. Конспект лекцій.

^



Паразити, винесені на модульний котроль:

  1. Амеба дизентерійна.

  2. Лямблія.

  3. Трихомонада.

  4. Трипаносома.

  5. Лейшманія.

  6. Малярійний плазмодій.

  7. Токсоплазма.

  8. Кишковий балантидій.

  9. Печінковий сисун.

  10. Котячий сисун.

  11. Кров’яні сисуни.

  12. Озброєний ціп’як.

  13. Неозброєний ціп’як.

  14. Карликовий ціп’як.

  15. Ехінокок.

  16. Широкий стьожак.

  17. Аскарида людська.

  18. Гострик.

  19. Волосоголовець.

  20. Трихінела.

  21. Кривоголовка дванадцятипала.

  22. Ришта.

  23. Отруйні павуки: тарантул, каракурт.

  24. Іксодові кліщі.

  25. Коростяний свербун.

  26. Блохи.

  27. Воші.

  28. Блощиці.

  29. Таргани.

  30. Мухи.

  31. Комарі.




Скачати 436.45 Kb.
Дата конвертації23.10.2013
Розмір436.45 Kb.
ТипДокументы
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи