Курсова робота дидактичні особливості вивчення теми icon

Курсова робота дидактичні особливості вивчення теми



Схожі
  1   2   3


КУРСОВА РОБОТА


ДИДАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ НА УКРАЇНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ” У 9 КЛАСІ


з дисципліни: Методика навчання історії


ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ ТЕМИ: „СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ НА УКРАЇНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ”

    1. Вікові особливості учнів 9 класу........................................................................6

    2. Структурно-функціональний аналіз матеріалу................................................14

^ РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНИЙ ВИКЛАД ТЕМИ: “СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ ВУКРАЇНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ”

2.1. Досвід викладання теми: „Суспільно-політичний рух на Україні в другій половині ХІХ століття”.......................................................................................24

2.2. Плани-конспекти власних уроків

  • Початок громадівського руху в 50 – 60-ті роки ХІХ століття.................30

  • Суспільно-політичний рух у 50 – 60-ті роки ХІХ ст.. на західноукраїнських землях.........................................................................31

  • Відродження громадівського руху в 70 – 90-х роках ХІХ століття.........................................................................................................33

  • Піднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях в другій половині ХІХ століття.....................................................35

  • Утворення українських політичних партій...............................................37

  • Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів з теми „Суспільно-політичний рух на Україні в другій половині ХІХ століття”........................................................................................................38

ВИСНОВКИ...........................................................................................................41

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................43


ВСТУП

Освіта є основою розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства.

Актуальним завданням держави є забезпечення доступності здобуття якісної освіти протягом життя для всіх громадян та дальше утвердження її національного характеру. Постійно мають оновлюватися зміст освіти та організація навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.

В умовах незалежної України, для соціально – економічного розвитку країни, що припускає відновлення всіх сфер громадського життя, надзвичайно важливим людським фактором є формування всебічно розвиненої, суспільно активної особистості.

У цьому найважливіша роль належить школі: вона здійснює передачу від покоління до покоління накопичених людством і необхідних для життєдіяльності суспільства знань, прищеплювання вмінь і навичок, формування ціннісних орієнтацій – виховання нової людини.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства виникли принципово нові соціокультурні явища, які с наслідком докорінних змін, що відбулися у всіх сферах життя. Ці процеси відображаються і на шкільній історичній освіті. Останнім часом більшість дослідників від­значають важливу роль освітнього середовища в становленні особис­тості. Серед провідних тенденцій у розвитку історичної освіти методис­ти виділяють передусім оволодіння вчителями новими освітніми техно­логіями, які допомагають підготувати учнівську молодь до свідомого життя та діяльності у правовій державі і громадянському суспільстві.

9-й клас загальноосвітньої школи в аспекті історичної освіти є досить важким. Перш за все це стосується матеріалу, що вивчається: в курсі історії України ми стикаємося з тяжким періодом розділення українських земель сусідніми державами і намаганням населення здобуття незалежності.

Наприкінці 50-х років ХІХ століття у ролі будителів національної свідомості виступили студенти Київського університету – активні учасники громадівського руху, який тоді мав культурно-просвітницький характер. 90-ті роки ХІХ століття були відзначені політизацією українського національного руху. Друга половина ХІХ століття стала й часом піднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях. Набув ваги рух народовців, представники якого відстоювали ідею самобутності українського народу. В середині 70-х років в Галичині з’явилась молода інтелігенція, серед якої виділявся Іван Франко, котра започаткувала радикальну течію. Діячі цього напряму майбутнє України зв’язували з соціалізмом. У 1890 році вони утворили першу політичну партію – РУРП.

^ Актуальність дослідження полягає в тому, що події, які відбувалися в політичному та економічному житті України в другій половині ХІХ століття відіграли важливу роль в подальшій історії нашої країни. Тому з огляду на це, а також на досить великі складності з викладанням матеріалу у даній віковій групі, ця тема буде актуальною.

^ Об'єктом дослідження є процес навчання історії у дев’ятому класі.

Предметом дослідження є методика викладання теми „Суспільно-політичний рух в Україні в другій половині ХІХ століття”.

^ Мета дослідження – визначити ефективні засоби, прийоми, методи і особливості викладання теми „Суспільно-політичний рух в Україні в другій половині ХІХ століття” з урахуванням психологічних особливостей учнів десятого класу.

Для досягнення поставленої мети визначені наступні задачі:

  • виявити психологічні особливості учнів 9 класу;

  • здійснити структурно-функціональний аналіз теми „Суспільно-політичний рух в Україні в другій половині ХІХ століття”;

  • ознайомитися з досвідом вчителів з викладання теми „Суспільно-політичний рух в Україні в другій половині ХІХ століття”;

  • виявити позитивні та негативні аспекти у викладанні теми „Суспільно-політичний рух в Україні в другій половині ХІХ століття”;

  • розробити конспекти уроків з теми „Суспільно-політичний рух в Україні в другій половині ХІХ століття”.

Для вирішення поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження: класифікація джерел та узагальнення матеріалів, які містяться в них; порівняльно-історичний аналіз джерел; аналіз джерел з методики викладання історії.

Для написання курсової роботи в якості джерела інформації було використано: навчальні програми, календарне планування з історії України. Для визначення психологічних особливостей учнів 9 класу були використані посібники методистів – К. Баханова, О. Пометун, Г. Фрейман, підручники з вікової і педагогічної психології за редакцією А. В. Петровського, М. Гамезо, Г. Костюка, для розробки планів-конспектів уроків та аналізу досвіду викладання теми було використано доробки вчителів А. Єрмоленко, О. Мокрогуз та В. Кодоли.


^ РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ ТЕМИ: „СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ НА УКРАЇНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ

ХІХ СТОЛІТТЯ”


1.1. Вікові особливості учнів 9 класу

Підлітковий вік охоплює період від 11 —12 до 14—15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5—9 класам сучасної школи. У цей період в особистості ди­тини відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають важким, критичним, перехід­ним. Така оцінка зумовлена багатьма якісними змінами, які нерідко пов'язані з докорінним ламанням попередніх позицій, особливостей активності, інтересів і стосунків ди­тини. Відбуваються вони за порівняно короткий час, зде­більшого бувають несподіваними і надають процесові роз­витку стрибкоподібного, бурхливого характеру. Майже завжди ці зміни супроводжуються появою у підлітка суб'єктивних труднощів [5; 113].

Вже більше століття ведеться дискусія про те, якими факторами зумовлений психічний та особистісний розви­ток підлітка: біологічними чи соціальними. Проблема біо­логічного чинника пов'язана з тим, що саме на цей вік припадають кардинальні зміни в організмі дитини, роз­гортається процес статевого дозрівання.

Підлітковий вік характеризується швидким, нерівно­мірним ростом і розвитком організму. Відбувається ствер­діння скелета, вдосконалюється м'язова система. Однак нерівномірність розвитку серця і кровоносних судин, а та­кож посилена діяльність залоз внутрішньої секреції часто спричинюють тимчасові розлади кровообігу, підвищення тиску, напруження серцевої діяльності, посилення збуд­ливості дітей, що виражається у нервозності, швидкій вто­мі, запамороченнях і підвищеному серцебитті. Нервова система підлітка ще не зовсім готова витримати сильні, тривалі подразники, часто перебуває під їх впливом у ста­ні загальмованості або сильного збудження.

У дослідженні підліткового віку важливо, на думку Л. Виготського, виокремити основне новоутворення у психіці підлітка, з'ясувати соціальну ситуацію його роз­витку, яка у кожному віці передбачає неповторну систе­му стосунків дитини і середовища. А суть кризи перехід­ного віку полягає у перебудові цієї системи. Психологіч­ний зміст підліткової кризи пов'язаний з виникненням почуття дорослості, розвитком самосвідомості, ставлення до себе як до дорослої особистості, до своїх нових можли­востей і здібностей. Підліткам властиві прагнення до іде­алів, максималізм, значні фізіологічні зміни.

Отже, враховуючи різні теорії, можна стверджувати, що особливості проявів і перебігу підліткового періоду за­лежать від конкретних соціальних обставин життя і роз­витку підлітка, його соціальної позиції у світі дорослих. Вирішальна роль у його психічному розвитку належить передусім системі соціальних відносин (відносин із навко­лишнім світом). Біологічний чинник впливає на підлітка опосередковано — через соціальні стосунки з оточенням.

У підлітковому віці провідними видами діяльності є міжособистісне спілкування з дорослими і ровесниками, сус­пільно корисна праця і навчання, що позитивно познача­ється на розвитку психіки та особистості загалом [15; 217].

Характерною особливістю підлітка є посилене прагнення до спілкуван­ня з ровесниками, передусім з однокласниками, і трохи старшими за себе, стосунки з якими відіграють важливу роль у його житті. Він прагне заслужити повагу і визнан­ня ровесників, мати в них авторитет, Для цього йому пот­рібно відповідати очікуванням однолітків, що не завжди є високоморальними. У товаристві ровесників починає ви­роблятися нова система критеріїв оцінювання поведінки та особистості людини, відбувається переоцінка ціннос­тей, формуються нові морально-етичні вимоги. В резуль­таті його самосвідомість набуває нового рівня розвитку. Під час аналізу поведінки та особистісних якостей друзів у підлітка складається система вимог не лише до них, а й до себе. У своїх товаришах він цінує принциповість, сум­лінне ставлення до справи, громадську активність, щи­рість, чесність, доброту, силу, а часом і браваду. Значущими є також: якості, що безпосередньо стосуються його вза­ємодії з однолітками. Підлітки не терплять зазнайства, хвальковитості, зверхності.

Отже, спілкування у підлітковому віці є провідною ді­яльністю, без нього неможливий нормальний розвиток. Тільки в контакті з дорослими, однолітками підліток ба­чить себе збоку, порівнює свої можливості, випробовує різ­ні соціальні ролі, формує та удосконалює себе.

Основним видом діяльності під­літка залишається навчання. Він віддає перевагу тим ви­дам навчальної діяльності, які, за його переконанням, роблять його дорослим у власних очах та в очах значущих інших. Найчастіше його приваблюють самостійна робота на уроці, складний навчальний матеріал, можливість са­мостійно організовувати свою пізнавальну діяльність за межами школи. Але дуже часто підліткові не вдається ре­алізувати нові форми навчальної діяльності, оскільки він ще не володіє способами їх виконання. Саме в цьому йому має допомогти педагог, підтримуючи і стимулюючи його пізнавальні інтереси, заохочуючи його подальші зусилля, вселяючи йому віру в себе.

У більшості підлітків, як правило, знижується інтерес до навчання, а школа перестає бути для них центром особистісного (морального, духовного) життя. Здебільшого це спричинено не сформованістю навчальної діяльності у мо­лодшому шкільному віці, що не дає змоги задовольнити най­актуальнішу потребу підлітка – потребу в самоствердженні. Дбаючи про подолання цієї проблеми, дорослі, передусім учителі, повинні допомогти йому надолужити втрачене у формуванні навчальної діяльності, самостійно визначати навчальні завдання, обирати раціональні прийоми і способи їх розв'язання, контролювати та оцінювати свою роботу [3; 156].

Навчання у школі може стати для підлітка формальною діяльністю, нецікавою, рутинною працею. Якщо в системі його особистісних цінностей набуття знань не є суттєвим, він вчитиметься лише заради оцінки. Крім усвідомлення необ­хідності навчання в школі, підліток мусить мати сформовані соціальні, позиційні мотиви, наприклад прагнення бути кра­щим учнем класу, вирізнятися з-поміж інших школярів.

Форми самоствердження підлітка можуть бути різно­манітними. Найпростіша з них полягає у зовнішньому наслідуванні дорослих, їхніх шкідливих звичок, особли­востей поведінки (куріння, вживання алкоголю, наркоти­ків, надмірне і без смаку використання косметики, носін­ня своєрідного одягу, послуговування нецензурною лек­сикою). Батьки та вчителі повинні активно боротися з цим, звертаючи увагу підлітків на позитивні зразки для наслідування (літературні герої, історичні діячі, відомі особистості). Найважливіше, щоб і вони були для підліт­ків достойними зразками.

Індивідуальний підхід у вихованні підлітків повинен ґрунтуватися на врахуванні потреби ставлення до дитини як до особистості, відмінностей у статі, темпераменті, ін­телекті, здібностях і характері. Педагог покликаний до­помагати підліткам у виборі індивідуальних (соціально прийнятних) шляхів самовираження, засобів самоствер­дження.

Характерною особливістю самосвідомості підлітка є ви­щий, ніж у молодшого школяра, рівень активності у само­пізнанні. До підліткового віку розвиток самосвідомості здійснювався стихійно, переважно без цілеспрямованого включення особистості в цей процес. У підлітковому віці самосвідомість усе більше починає зумовлювати процес ке­рування дитиною своєю поведінкою.

На підлітковий вік припадає активний пізнавальний розвиток особистості. Розгортається він у малопомітних для дитини і тих, хто її оточує, формах. Упродовж цього пе­ріоду триває розвиток мислення, пам'яті, формується ці­лісніше усвідомлення того, що відбувається навколо, роз­ширюються межі уяви, діапазон суджень. Ці можливості пізнання сприяють швидкому нагромадженню знань. Когнітивний розвиток у підлітковому віці характеризується розвитком абстрактного мислення, логічної пам'яті, вико­ристанням метакогнітивних (пов'язаних з виробленням стилю інтелектуальної діяльності) навичок. Ці фактори суттєво впливають на зміст думок підлітка, його здатність до моральних суджень.

Цей віковий період особ­ливо плідний для розвитку абстрактного (словесно-логіч­ного) мислення. Матеріал, який засвоюють діти у школі, вимагає вищого, ніж у молодших школярів, рівня нав­чально-пізнавальної і мислительної діяльності, водночас він спрямований на розвиток цієї діяльності [15; 218].

Формальні операції виникають на основі конкретних. Характерною їх особливістю є відмежування форми знан­ня від його змісту. Це означає, що підліток оперує причинно-наслідковими зв'язками незалежно від конкретного змісту завдання. Загалом, здійснення формальних опера­цій у процесі пізнання свідчить про розвиток форм логіч­ного мислення.

Основою абстрактного мислення підлітків є сформованість таких здатностей:

- врахування більшості комбінацій змінних у про­цесі пошуку розв'язку проблеми;

- продукування припущень про вплив однієї змінної на іншу;

- об'єднання і розподіл змінних гіпотетико-дедуктив­ним шляхом («Якщо є X, то відбудеться У").

Однак не всі підлітки і дорослі здатні мислити на рів­ні формальних операцій. Наприклад, перед новими проб­лемами у нетипових ситуаціях вони часто використову­ють конкретні судження замість припущень. Психологи пояснюють це недостатнім для формально-операційного мислення рівнем розвитку інтелекту підлітків. Серед них, однак, не має одностайності у поглядах на особли­вості когнітивного (інтелектуального) розвитку в підліт­ковому віці.

Важливою ознакою розвитку мислення, що розкрива­ється саме в підлітковому віці, є схильність до експери­ментування, яка полягає в небажанні все приймати на ві­ру. Підлітки виявляють широкі пізнавальні інтереси, пов'язані з прагненням усе самостійно перевірити, особис­то впевнитися в істинності знань, думок. На останньому рубежі цього вікового періоду таке бажання дещо згасає, з'являється більше довіри до досвіду інших, яка ґрунту­ється на раціональному ставленні до її джерела.

Для підлітків характерна підвищена інтелектуальна активність, стимульована не тільки їх природною допит­ливістю, а й бажанням розвинути, продемонструвати свої здібності, отримати високу оцінку. Розв'язуючи складні завдання, вони нерідко виявляють високорозвинений інте­лект, неабиякі здібності. Необхідність розв'язувати прості завдання іноді викликає у них емоційно-негативну афек­тивну реакцію, відмову від такої роботи.

Самостійність мислення підлітка реалізується в умінні самостійно побачити, поставити нове запитання, нову проблему, розв'язати її власними силами, у незалежності вибору способу поведінки. Ознаками гнучкості мислення є здатність змінити раніше складений план розв'язування завдання, якщо він не відповідає умовам, які розкрилися у процесі роботи [4; 123].

Нерідко підлітки відчувають труднощі в процесі мис­лення, недостатню розвиненість таких мислительних опе­рацій, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. А за­своєння ними понять часто є неглибоким. Зосередженість на деталях, дрібних фактах заважає виокремити головне і зробити необхідні узагальнення. Іноді їм не вистачає кри­тичності в оцінюванні власної розумової діяльності, нап­риклад, у них рідко виникають сумніви щодо якості напи­саного твору чи іншої виконаної ними роботи. Тому часто неохоче сприймають пропозиції ще раз обдумати виконане завдання.

Розвитку мислення підлітків сприяють сформульовані вчителем завдання, поставлені питання, які вимагають ос­мисленої відповіді. Маючи це на увазі, небайдужий педа­гог поступово ускладнюватиме завдання, створюватиме все нові проблемні ситуації, прийняття рішення в яких потребуватиме все глибших, складніших, системніших са­мостійних міркувань.

На цьому етапі життя дити­ни відбуваються важливі процеси, пов'язані з перебудовою пам'яті. Передусім активно починає розвиватися логічна пам'ять (використання логічних операцій у процесі за­пам'ятовування). Як реакція на часте її використання, упо­вільнюється розвиток механічної. Водночас із розширен­ням кількості навчальних предметів значно збільшується обсяг інформації, яку підліток повинен запам'ятати меха­нічно. Ці процеси відбуваються разом із розвитком довіль­ної опосередкованої пам'яті. Однак вони є не безпроблемними для підлітків, які іноді скаржаться на погану пам'ять [15; 219].

Як свідчать дослідження, процеси пам'яті у підлітків ще не достатньо сформовані. Однак вони починають виявляти усвідомлений інтерес до способів поліпшення за­пам'ятовування, збереження і відтворення інформації. За­пам'ятовування полягає у введенні інформації в пам'ять. У підлітковому віці все більшу роль відіграє опосередкова­не запам'ятовування через слово, яке сприяє фіксуванню в пам'яті більшої кількості абстрактного матеріалу. Збере­ження — це утримування сприйнятої інформації. Суть від­творення полягає у відновленні збереженої інформації.

З віком змінюється залежність між пам'яттю і мислен­ням. Якщо раніше мислення дитини залежало від пам'яті, то у підлітковому віці пам'ять зумовлюється мисленням. Процес запам'ятовування зводиться до мислення, встанов­лення логічних зв'язків між елементами інформації, яку необхідно запам'ятати, а пригадування полягає у відтво­ренні матеріалу за цими зв'язками. Для підлітків пригаду­вати — значить мислити.

Основним завданням педагога у роботі з підлітками є ці­леспрямований розвиток процесів пам'яті: запам'ятовуван­ня, збереження, відтворення., а також логічної пам'яті, що визначально впливає на розвиток їх інтелекту і здібностей.

Навчання в середніх класах вимагає високої концентрації уваги, здатності зосереджу­ватись на змісті навчальної діяльності та одночасно відво­лікатися від сторонніх стимулів, що потребує вольових зусиль.

Навчальна діяльність підлітків, вимагаючи мимо­вільної і довільної уваги, водночас сприяє їх розвитку. У цьому віці розвивається стійкість уваги — здатність тривалий час зосереджуватися на абстрактному, логічно організованому матеріалі. Розвиток цей відбувається поступово, нерівномірно, у коленої дитини — по своєму, будучи пов'язаним з формуванням умінь вчитися і пра­цювати.

Вчитель може керувати увагою підлітків, викладаючи різними методами новий матеріал, включаючи їх у самос­тійну діяльність, зацікавлюючи її змістом. Підтримує ува­гу дітей успішне переборювання ними труднощів.

Пізна­вальний інтерес підлітків виявляється в їх зацікавленні пізнавальною діяльністю, у процесі якої вони оволодіва­ють змістом навчальних предметів, необхідними вміння­ми та навичками. Він є чинником успішного навчання і розвитку особистості школяра.

Сфера пізнавальних інтересів підлітків виходить за ме­жі школи, набуває ознак пізнавальної самодіяльності — самостійного пошуку та набуття знань, формування корис­них умінь і навичок. Вони надають перевагу пізнавальним заняттям і читанню книг, які відповідають їхнім інтере­сам, вселяють інтелектуальне задоволення. Багато з них виявляють неабияке прагнення до самоосвіти, що є харак­терною особливістю цього вікового етапу [3; 147].

Якщо у молодшому шкільному віці переважає безпосе­редній інтерес до нових фактів та явищ, пов'язаних з нав­чальним матеріалом уроку, то у молодшому підлітковому віці домінує інтерес до пізнання істотних властивостей предметів і явищ, а у старшому — починає формуватись інтерес до причинно-наслідкових зв'язків, з'ясування за­кономірностей і встановлення загальних наукових прин­ципів, що пояснюють різні явища.

На пізнавальний інтерес підлітків впливають не тільки зміст навчального процесу, а й усі компоненти методичної системи вчителя (цілі навчального процесу, форми, засо­би, методи навчання), стиль педагогічної діяльності (спря­мованість основних зусиль на процес чи результат, співвід­ношення рефлексивності та інтуїтивності, раціональності та емоційності), які він обирає з урахуванням вікових особливостей підлітка.

Особливе значення у формуванні стійких пізнавальних інтересів підлітків мають також організаційні елементи уроку (чітке формулювання мети вивчення нового матері­алу, порівняння з нею отриманих результатів, підбиття підсумків вивчення нового матеріалу, організація само­контролю, самооцінювання, взаємооцінювання тощо).

На основі розвитку піз­навальних процесів активно розвиваються у підлітковому віці монологічне, діалогічне і писемне мовлення. Від умін­ня переказувати невеликий твір, уривок тексту діти пере­ходять до здатності самостійно готувати усний виступ, міркувати, висловлювати думки, аргументувати їх. Вони не тільки здійснюють письмовий переказ тексту, а й самос­тійно пишуть твори на задану чи довільну тему.

Мовленнєвий розвиток підлітків пов'язаний з поєднан­ням і взаємопроникненням мислення та мовлення. Молод­ші підлітки вже складають план усного, писемного тексту, старші — план виступу і дотримуються його. Їх мовлення стає контрольованішим і регульованішим. В деяких значу­щих ситуаціях вони особливо намагаються висловлювати­ся правильно і красиво.

Розширюється їх словниковий запас, удосконалюють­ся навички оперування словом, що відкриває їм шлях до словесної творчості, багатьох зацікавлює нею.

У мовній практиці підлітків нерідко проявляється таке явище, як власна мова підлітків. Вони часто послуговують­ся словесним максималізмом, який прямо чи опосередкова­но відображає їх переживання незвичного «космічного» порядку. Словесний максималізм («ніколи», «назавжди», «класно» та ін.) нерідко трансформується в захоплення жаргонною лексикою, супроводжується лексичною недба­лістю, навіть зневажливістю до культури мови, мовних традицій, схильністю до вживання оригінальних, на їх погляд, словосполучень. Такі експерименти над мовою дослідники вважають закономірним явищем, породженим особливостями розвитку підлітків, оскільки нові пережи­вання спонукають їх шукати відповідну форму словесного вираження, а відсутність її вони розглядають як невираженість Я, невідповідність дійсності. [15;216].

Отже, у підлітковому віці розвиваються словесно-ло­гічне мислення, монологічне, діалогічне і писемне мовлен­ня, мимо­вільної і довільної уваги, починає розвиватися логічна і механічна пам'ять, відбуваються становлення довільності пізнавальних процесів, вироблення індивідуального стилю інтелекту­альної діяльності, виникають стійкі пізнавальні процеси.


^ 1.2. Структурно-функціональний аналіз навчального матеріалу

Структурно-функціональний аналіз навчального матеріалу здійснюється вчителем під час підготовки навчального заняття. Під структурним аналізом розуміється логічна обробка змісту уроку вчителя, виділення із його змісту головних історичних фактів, теоретичних положень теоретичних висновків і узагальнень, що випливають із аналізу фактів. Ці висновки та узагальнення можуть бути сформульовані в підручнику або не сформульовані, а приховані у фактах та їх зв'язках. Функціональний аналіз являє собою визначення освітніх, розвивальних та виховних можливостей, що виділені під час структурного аналізу теоретичних положень, висновків та головних історичних фактів уроку та є підставою для формування мети навчального заняття [1; 63].

Структурно-функціональний аналіз навчального матеріалу може здійснюватися за кількома схемами. Зокрема запропонованою методистом П.Горою. Згідно з нею структурно-функціональний аналіз виконується у формі таблиці, яка матиме такий вигляд.

^ Тема уроку: „Початок громадівського руху наприкінці 50-х – в 60-ті роки”.

Факти

Умовиводи

Поняття




Базові




  • Український визвольний рух наприкінці 50-х – в 60-ті роки вступив у новий етап свого розвитку.

  • Оскільки національно-визвольний рух українців переживав у другій половині ХІХ століття період становлення,, було взято курс не на політичну боротьбу за відродження української державності, а на культурницьку діяльність.

  • Національно-визвольний рух

  • Контрреформи




Головні




  • 1859 рік – створена перша громада у Петербурзі.




  • 1860 рік – створена Київська громада.




  • 1861 – 1862 роки – видання першого українського журналу „Основа”.




  • 1863 рік – видано Валуєвский циркуляр.

  • В столиці імперії мешкало чимало українців, які почали виступати за відродження української мови, розвиток освіти.

  • Головною відмінністю Київської громади з точки зору перспективи було те, що в ній зійшлися представники нового типу української інтелігенції.

  • Культурницька спрямованість журналу не влаштовувала як офіційну владу, так і багатьох шовіністів з числа російської інтелігенції.

  • Валуєвським циркуляром затверджувалося те, що української мови „не було, немає і бути не може”. Внаслідок цього були розпущені всі діючі громади.

  • Громади

  • Валуєвський циркуляр

  • Журнал „Основа”

  • Хлопомани




Проблеми

  • Визначте особливості започаткованого в 60-ті роки ХІХ століття українського визвольного руху порівняно з попереднім етапом.

  • За яких умов почали виникати громади?

  • Як ви думаєте, чим була викликана поява Валуєвського циркуляру?

  • Як цей документ викривав імперську політику Росії щодо України?

Уміння

  • Визначати хронологічні межі етапів громадівського руху, синхронізувати прояви суспільно політичного та національно-визвольного руху в різних регіонах та європейських країнах.

  • На основі карти простежувати зв’язок між процесами модернізації суспільства та піднесенням національно-визвольного руху.

  • На основі різних джерел інформації:

  • Визначати, характеризувати та порівнювати основні причини, прояви, форми та наслідки суспільно-політичного та національно-визвольного руху на українських землях;

  • Давати характеристику та оцінювати діяльність провідних представників національно-визвольного руху;

  • З метою поглиблення та застосування знань готувати доповіді та повідомлення про важливі події, пов’язані з піднесенням національно-визвольного руху у другій половині ХІХ століття та діяльністю провідних представників, виступати з ними перед класом.



^ Тема уроку: „Суспільно-політичний рух у 50 – 60-ті роки ХІХ століття на західноукраїнських землях”.

Факти

Умовиводи

Поняття




Базові




  • Ситуація в суспільно-політичній сфері після революції 1848 – 1849 років в Австрійській імперії залишалася складною.

  • Поразка революції 1848 – 1849 років супроводжувалася посиленням позицій поляків в краї і породила на деякий час в українців зневіру у власних силах і надію на допомогу у визвольній боротьбі з боку Російської держави.

  • Революція

  • Повстання

  • Суспільно-політичний рух

  • Національно-визвольний рух

  • Товариство




Головні




  • 1863 – 1864 роки – польське повстання.




  • Друга половина 60-х років ХІХ століття – оформилося „москвофільство”.




  • Початок 60-х років ХІХ століття – зародження руху народовців.




  • 1868 рік – початок діяльності культурно-освітнього товариства „Просвіта”.




  • 1873 рік – створення Літературного товариства імені Т.Шевченка.

  • Австрійська влада використовувала українсько-польське протистояння.

  • Поширення „москвофільства” в західноукраїнському суспільстві було викликане польським наступом на громадянські і культурні права корінного населення, проте популярність „москвофільства” була недовгою.

  • Діяльність народовців справила вирішальний вплив на перетворення західноукраїнського населення на згуртовану, об’єднану спільною ідеєю власної державності націю.

  • Оскільки „Просвіта” ставила за мету питання широкої освіченості народу, то розгорнула діяльність не тільки в містах, а й в селах.

  • Товариство займалося не тільки культурно-просвітницькою роботою, а й науковою, і тому перетворилося на своєрідну академію наук, яка об’єднувала найкращі наукові сили національно-патріотичного спрямування.

  • Польське повстання

  • Москвофіли

  • Народовці

  • Товариство „Просвіта”

  • Товариство імені Т.Шевченка




Проблеми

  • З’ясуйте в чому принципова різниця в позиціях народовців і „москвофілів”.

  • Як вплинуло польське повстання на Західну Україну?

  • З’ясуйте роль „Просвіти” і Наукового товариства імені Т.Шевченка.

Уміння

  • Визначати хронологічні межі етапів громадівського руху, синхронізувати прояви суспільно політичного та національно-визвольного руху в різних регіонах та європейських країнах.

  • На основі карти простежувати зв’язок між процесами модернізації суспільства та піднесенням національно-визвольного руху.

  • На основі різних джерел інформації:

  • Визначати, характеризувати та порівнювати основні причини, прояви, форми та наслідки суспільно-політичного та національно-визвольного руху на українських землях;

  • Давати характеристику та оцінювати діяльність провідних представників національно-визвольного руху;

  • З метою поглиблення та застосування знань готувати доповіді та повідомлення про важливі події, пов’язані з піднесенням національно-визвольного руху у другій половині ХІХ століття та діяльністю провідних представників, виступати з ними перед класом.






Сторінка1/3
Дата конвертації24.10.2013
Розмір0.57 Mb.
ТипДокументы
  1   2   3
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи