Програма курсу філософія науки (для студентів четвертого року навчання факультету гуманітарних наук) Викладач кандидат філософських наук Віфлянцев В’ячеслав Володимирович icon

Програма курсу філософія науки (для студентів четвертого року навчання факультету гуманітарних наук) Викладач кандидат філософських наук Віфлянцев В’ячеслав Володимирович



Схожі




Національний університет “Києво-Могилянська Академія”

Кафедра філософії та релігієзнавства




Програма курсу


ФІЛОСОФІЯ НАУКИ

(для студентів четвертого року навчання факультету гуманітарних наук)


Викладач – кандидат філософських наук Віфлянцев В’ячеслав Володимирович


Метою курсу є формування у студентів базових уявлень, що стосуються предметної області філософії науки, змістовне розширення розуміння студентами таких понять як “науковий метод”, “істина”, “факт”, “раціональність” тощо, досягнення ними глибшого рівня усвідомлення власної наукової діяльності.

^ Спосіб викладання. Курс читається у І триместрі і розрахований на 13 навчальних тижнів (по 4 ауд. год. щотижня). Курс складається з лекцій (28 год.) і семінарських занять (24 год.). Перший тиждень – лекційний. У лекціях здійснюється аналіз базових уявлень, понять, концепцій та теорій, що стосуються філософії та методології науки. Семінарські заняття спрямовані на поглиблення та закріплення розуміння лекційного матеріалу, дослідження першоджерел.

^ Система контролю. Упродовж триместру студент зобов’язаний відпрацювати семінарські заняття (максимальна оцінка – 48 балів) і підготувати письмову роботу (обсяг – 4,5 – 5 сторінок; максимальна оцінка – 12 балів). Після закінчення курсу студент складає іспит (максимальна оцінка – 40 балів).


^ Тема 1. Наука як предмет філософського осмислення. Мислення і метод: особливості наукового пізнання

Лекція (4 год.)

Сучасний філософський образ науки. Наука як специфічна форма пізнання світу. Світоглядний смисл і світоглядні проблеми науки. Основні форми організації наукового знання. Досвід і розум. Індукція і дедукція. Проблема принципів. Інтелектуальна культура: онтологічні підвалини науково-пізнавальної діяльності. Цілеспрямована зміна уявлень. Знання послідовності дій з наперед відомим результатом. Мислення як процес формування методу. Основоположні тези суб’єкта, що усвідомлює себе. “Я знаю, що не знаю”. “Я – мислю”. Усвідомлення суперечності як свідчення незнання. Усвідомлена проблема як знання межі своєї суб’єктивності. Експлікація поняття “об’єктивна дійсність”. Споглядання істин.


Семінар №1. Пізнавальна діяльність людини та наука (2 год.)

  1. Онтологічні підвалини науково-пізнавальної діяльності.

  2. Цілеспрямована зміна уявлень.

  3. Мислення як процес формування методу.

  4. Основоположні тези самоусвідомлення суб’єкта.

  5. Експлікація поняття “об’єктивна дійсність”.


Література:

Обов’язкова:


Добронравова І. С., Сидоренко Л. І., Петрущенков С. П. Філософія науки. Навчальний посібник. – К., 2002 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Dobr/zmist.html – тексти, що вміщені під загальною назвою “Феномен науки”).

Лебедев С. А., Ильин В. В., Лазарев Ф. В., Лесков Л. В. Введение в историю и философию науки. – М.: Академический Проект, 2007. – С. 107 – 144.


Додаткова: 4, 9, 16, 24, 30, 61, 65, 78.

^

Тема 2. Практичне та теоретичне відношення до дійсності


Лекції (2 год.)

Основні положення теорії діяльності. Теоретична модель цілеспрямованої діяльності. Практична і пізнавальна діяльність. Об’єктивне та суб’єктивне в когнітивному образі. Знання як цілеспрямування діяльності. Знання як відображення дійсності. Знання як усвідомлення проблеми. Технічний прогрес. Науковий прогрес. Науково-технічний прогрес.


Семінар №2. Практичне та теоретичне відношення до дійсності (2 год.)

  1. Модель цілеспрямованої діяльності.

  2. Об’єктивне та суб’єктивне в когнітивному образі.

  3. Знання як цілеспрямування діяльності.

  4. Знання як відображення дійсності.

  5. Знання як усвідомлення проблеми.


Література:

Обов’язкова:


Степин В. С. Теоретическое знание. – М.: Прогресс – Традиция, 2000. – С. 17 – 54.


Додаткова: 11, 15, 25, 27, 30, 33, 49, 63, 83.


Тема 3. Ідеали, норми, цінності та регулятиви наукової діяльності.

Лекції (2 год.)

Філософська рефлексія і ціннісна природа пізнання. Цілепокладання та ідеали. Формування ідеалів і норм науки: класичний, некласичний та постнекласичний період. Критерії істинності та достовірності наукового знання. Інституалізація ідеалів науковості. Ідеали та норми доведення і будови знання. Ідеали логічної строгості та еталони наукової раціональності. Ідеал несуперечливості і проблемні ситуації в науці. Ідеали і норми пояснення та опису. Ідеали і норми в динаміці наукового пошуку. Методологічні нормативи наукового дослідження.


Семінар № 3. Ідеали, норми, цінності та регулятиви наукової діяльності.

  1. Поняття про ідеали, норми, цінності та регулятиви наукової діяльності.

  2. Аксіологічні аспекти наукового пізнання.

  3. Онтологічні аспекти сучасних наукових пошуків.

  4. Логіко-гносеологічні аспекти наукової діяльності.

  5. Еволюція методологічних регулятивів науки.


Література:

Обов’язкова:


Стёпин В. С. Философия науки. Общие проблемы. Учебник для аспирантов и соискателей учёной степени кандидата наук. – М.: Гардарики, 2006. – С. 191 – 203.

Степин В. С. Теоретическое знание. – М.: Прогресс – Традиция, 2000. – С. 230 – 255.


Додаткова: 21, 26, 31, 36, 41, 54, 55, 65.


Тема 4. Суб’єкт, об’єкт, предмет наукового дослідження

Лекції (2 год.)

Споглядальна та діяльнісна гносеологічні моделі. Матеріалізм та ідеалізм. Предметність суб’єкта пізнання. Суб’єкт наукового пізнання. Поняття “чуттєве даний предмет”. Міжпредметна взаємодія і процедура порівняння. Цілеспрямоване використання чуттєве не-даних властивостей та форми їх уявлення. Ототожнення ознак і практично використовуваних у міжпредметних взаємодіях властивостей. Опосередкованість ознак і властивостей. Порівняння ознак. Взаємодія і властивість. Об’єктивно існуюча множина властивостей. Незліченність різноманітності властивостей і абстрагування. Уявлення предмета і об’єкт. Предмет і принцип. Форми впровадження принципів. Цілеспрямування уявлення принципом. Розмежування уявлень про ознаки і функціональні можливості предмета. Родо-видові класифікації. Дезорганізуюче означення об’єкта як предмета пізнання. Обґрунтування принципів як підстав для визначення предмета наукового пізнання.


Семінар №4. Суб’єкт, об’єкт, предмет наукового дослідження

  1. Суб’єкт наукового пізнання.

  2. Поняття “чуттєве даний предмет”.

  3. Міжпредметна взаємодія і процедура порівняння.

  4. Цілеспрямоване використання чуттєве неданих властивостей та форми їх уявлення.

  5. Порівняння ознак.

  6. Уявлення предмета і об’єкт.

  7. Принципи і предмет пізнання.

  8. Цілеспрямування уявлення принципом.

  9. Дезорганізуюче означення об’єкта як предмета пізнання.

  10. Принцип як підстава формування предмета наукового пізнання.

  11. Конкретне і абстрактне мислення.


Література:


Обов’язкова:


Лебедев С. А. Философия науки: Словарь основных терминов. – М.: Академический Проект, 2004. – С. 6, 167, 183, 204, 238 – 241.


Додаткова: 1, 30, 31, 43, 48, 52, 57, 61, 80.


Тема 5. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання

Лекції (2 год.)

Емпіризм і раціоналізм. Чуттєве та раціональне як складові процесу пізнання. Інтуїціонізм і сциєнтизм. Чуттєве пізнання та його основні форми. Рефлексія, критика і раціональність. Критика і cogitatio. Феноменологія і критицизм. Критика критичної критики. Критичний раціоналізм. Інтуїція і логіка. Зворотня логіка заперечень Л. Керрола. Раціональна інтуїція. Конвенція cogito і конвенція співтовариства. Теоретичне пізнання та його форми. Єдність та відмінність чуттєвого і раціонального, емпіричного і теоретичного.


Семінар №5. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання

  1. Емпіризм і раціоналізм.

  2. Емпіричний рівень пізнання та його основні форми.

  3. Рефлексія і раціональність.

  4. Критика і cogitatio.

  5. Феноменологія і критицизм.

  6. Теоретичний рівень пізнання та його основні форми.

  7. Зв’язок емпіричного і теоретичного рівнів пізнання.


Література:

Обов’язкова:


Стёпин В. С. Философия науки. Общие проблемы. Учебник для аспирантов и соискателей учёной степени кандидата наук. – М.: Гардарики, 2006. – С. 155 – 162.


Додаткова: 3, 17, 18, 20, 21, 57, 62, 68, 78, 84.


Тема 6. Проблема істини

Лекції (2 год.)

Практичність та істинність знання. Людина і істина як міри речей. Єдність об’єктивного та суб’єктивного, абсолютного та відносного в істині. Конкретність істини. Релятивність і абсолютність. Істина і цінності. Розум як опосередкованість зв’язку суб’єкта і об’єкта. Інтуїція як безпосередність зв’язку суб’єкта і об’єкта. Феноменологічна критика тези натуралістичної епістемології У. Куайна: “онтологія – продукт процесу пізнання” Аналіз тези (У. Селларс, Л. Лаудан): “Гносеологічна обумовленість онтологічного як наслідок визнання теоретичної навантаженості фактів”.


Семінар №6. Проблема істини

  1. Практичність та істинність знання.

  2. Гносеологічне визначення поняття “істина”.

  3. Єдність об’єктивного та суб’єктивного, абсолютного та відносного в істині.

  4. Конкретність істини.

  5. Відповідність уявлення і об’єктивної дійсності.

  6. Істина та система знання.

  7. Феноменологічна критика тези: “онтологія – продукт процесу пізнання”.

  8. Аналіз тези: “Гносеологічна обумовленість онтологічного як наслідок визнання теоретичної навантаженості фактів”.


Література:

Обов’язкова:


Будко В. В. Философия науки: Учебное пособие. – Харьков: Консум, 2005. – С. 100 – 120.

Лебедев С. А. Философия науки: Словарь основных терминов. – М.: Академический Проект, 2004. – С. 88, 148, 163.


Додаткова: 5, 12, 18, 28, 44, 69, 75, 76, 77.


Тема 7. Факт як універсальна форма наукового знання

Лекції (2 год.)

Знання як необхідний елемент цілеспрямованої життєдіяльності. Імперативні та праксеологічні форми уявлення. Відмінність цілеспрямування діяльності та процесу зміни цілеспрямувань. Метафізико-абстрактна форма рецептурного знання. Принцип єдності природи та експерименту (Дьюї). Випробування природи з наміром (Ф. Бекон, І. Кант). Проблема першого наміру і концепція вроджених ідей (Р. Декарт, І. Кант). Протокольні висловлювання (неопозитивізм). Ознаки. Процедура порівняння ознак. Знання властивості. Закономірність і закон. Наукова форма факту.


Семінар №7. Факт як універсальна форма наукового знання

  1. Праксеологічні форми уявлення.

  2. Відмінність цілеспрямування діяльності та процесу зміни цілеспрямувань.

  3. Метафізико-абстрактна форма рецептурного знання.

  4. Поняття “експериментальне дослідження”.

  5. Загальна характеристика поняття “протокольні висловлювання”.

  6. Знання об’єктивно існуючої властивості.

  7. Закономірність і закон.


Література:

Обов’язкова:


Лебедев С. А. Философия науки: Словарь основных терминов. – М.: Академический Проект, 2004. – С. 255.

Никифоров А. Л. Философия науки: история и методология. – М., 1998. – C. 131 – 190.

Степин В. С. Теоретическое знание. – М.: Прогресс – Традиция, 2000. – С. 295 – 313.


Додаткова: 25, 29, 32, 38, 42, 44, 60, 66, 71.


Тема 8. Проблема як форма наукового знання

Лекції (2 год.)

Питання, проблема, задача як форми усвідомлення незнання. Усвідомлена суперечність як заперечення власного існування. Екзистенційна неприйнятність суперечностей. Інтелектуальність. Вирішення наукових проблем як функція суспільно організованої пізнавальної діяльності. Концепція подолання несумірності на підставі обгрунтування фактуально-теоретичної обумовленості наукового знання.


Семінар №8. Проблема як форма наукового знання

  1. Форми усвідомлення незнання.

  2. Усвідомлена суперечність як заперечення ейдичності власного існування.

  3. Онтологічні, гносеологічні, методологічні основоположення системи знання.

  4. Причини цілеспрямованої зміни основоположень системи знання.

  5. Рефлексія як метод.

  6. Вирішення усвідомлених проблем як функція суспільно організованої пізнавальної діяльності.

  7. Єдність проблем як когнітивна підстава єдності знання.


Література:


Обов’язкова:


Степин В. С. Теоретическое знание. – М.: Прогресс – Традиция, 2000. – С. 534 – 543.


Додаткова: 3, 9, 17, 25, 29, 34, 38, 59, 76.


Тема 9. Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності

Лекції – (2 год.)

Місце системи філософських засад науки серед підвалин наукового пізнання. Наукова картина світу як складова підвалин наукового пізнання. Ідеали і норми наукового дослідження як засади наукового пізнання. Глобальні наукові революції як зміна системи засад науки. Класичний, некласичний і постнекласичний типи наукової раціональності (В. Стьопін).


Семінар №9. Концепції розвитку науки

  1. Еволюційна епістемологія К. Поппера.

  2. Парадигма. Нормальна наука. Наукова революція (за Т. Куном).

  3. Концепція “дослідницьких програм” І. Лакатоса.

  4. “Анархічна епістемологія” П. Фейєрабенда.

  5. Роль традицій в розвитку наукового знання (за Л. Лауданом).

  6. Концепція зміни типів наукової раціональності В. Стьопіна.


Література:

Обов’язкова:

Будко В. В. Философия науки: Учебное пособие. – Харьков: Консум, 2005. – С. 189 – 206.

Степин В. С. Теоретическое знание. – М.: Прогресс – Традиция, 2000. – С. 610 – 636.

Философия и методология науки /под ред. В. И. Купцова/. – М., 1996. – С. 172 – 201; 237 – 250.


Додаткова: 13, 23, 35, 36, 37, 39, 40, 54, 66, 70.


Тема 10. Класичний ідеал раціональності і його втілення в історичному типі раціональності класичної науки

Лекції (2 год.)

Наука як сутнісне явище Нового Часу. Започаткування фізичного методу Галілеєм (за працею Е. Гуссерля "Криза європейських наук", розділ 1, параграфи 9 – 12). Метафізичне обґрунтування наукового дослідження Декартом. Відмінність розуміння світу як картини в Новому Часі від давньогрецьких та середньовічних уявлень про світ і пізнання (за працею М. Гайдеггера "Час картини світу"). Зміна уявлень про співвідношення суб'єкту і об'єкту пізнання при переході від класичної до некласичної і постнекласичної раціональності. Виявлення обмеженості класичного ідеалу раціональності під час наукової революції початку ХХ століття. Усвідомлення відносності наукового пізнання: принцип відповідності Бора. Релятивістська концепція простору і часу. Методологічні концепції квантової фізики: концепція доповнюваності (Н. Бор); концепція відносності до засобів спостереження (Фок); "квантова драбина" (В. Вайскопф).


Семінар №10. Філософські засади науки Нового Часу

  1. Наука як сутнісне явище Нового Часу.

  2. Започаткування фізичного методу Галілеєм (за працею Е. Гуссерля "Криза європейських наук").

  3. Метафізичне обґрунтування наукового дослідження Декартом.

  4. Розуміння світу як картини в Новому Часі (за працею М. Гайдеггера "Час картини світу").

  5. Зміна уявлень про співвідношення суб'єкту і об'єкту пізнання при переході від класичної до некласичної і постнекласичної раціональності.


Література:

Обов’язкова:


Добронравова І. С., Сидоренко Л. І., Петрущенков С. П. Філософія науки. Навчальний посібник. – К., 2002 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Dobr/zmist.html – стаття “Наука як сутнісне явище Нового Часу”).

Лебедев С. А., Ильин В. В., Лазарев Ф. В., Лесков Л. В. Введение в историю и философию науки. – М.: Академический Проект, 2007. – С. 48 – 72; 350 – 355.

Степин В. С. Теоретическое знание. – М.: Прогресс – Традиция, 2000. – С. 239 – 386.


Додаткова: 3, 14, 19, 21, 26, 47, 51, 53, 74.


Тема 11. Картина світу некласичної науки та її філософські засади

Лекції (2 год.)

Співвідношення філософських і світоглядних категорій. Дисциплінарні картини світу і суперечності між ними. Квантово-релятивістська картина світу – фізична картина світу за часів некласичної науки і її філософські засади. Суперечність між гносеологічними і онтологічними засадами квантово-релятивістськох картини світу. Проблема скінченності і нескінченності простору і часу в контексті космологічних уявлень: класичних (Ньютон), релятивістських (Ейнштейн, Фрідман), сучасних (Вайнберг, Лінде). Проблема незворотності часу в класичній і некласичній, науці. Причинність і необхідність в класичній фізиці: лапласівський детермінізм і динамічні закони. Імовірнісна причинність в некласичній науці: статистичні закони як зв'язок необхідного і випадкового.


Семінар №11. Картина світу некласичної науки та її філософські засади

  1. Співвідношення філософських і світоглядних категорій.

  2. Дисциплінарні картини світу і суперечності між ними.

  3. Квантово-релятивістська картина світу і її філософські засади.

  4. Проблема скінченності і нескінченності простору і часу в контексті космологічних уявлень: класичних (Ньютон), релятивістських (Ейнштейн, Фрідман), сучасних (Вайнберг, Лінде).

  5. Проблема незворотності часу в класичній і некласичній, науці.

  6. Причинність і необхідність в класичній та некласичній науці.


Література:

Обов’язкова:


Добронравова І. С. Конспекти лекцій з методичними вказівками з курсу “Новітня філософія науки” для студентів філософського факультету (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Dobr/nov-lekci.htm).

Добронравова І. С., Сидоренко Л. І., Петрущенков С. П. Філософія науки. Навчальний посібник. – К., 2002 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Dobr/zmist.html – стаття “Зміна уявлень про співвідношення суб'єкту і об'єкту пізнання при переході від класичної до некласичної раціональності”).

Лебедев С. А., Ильин В. В., Лазарев Ф. В., Лесков Л. В. Введение в историю и философию науки. – М.: Академический Проект, 2007. – С. 72 – 98; С. 355 – 363.

Степин В. С. Теоретическое знание. – М.: Прогресс – Традиция, 2000. – С. 387 – 418.


Додаткова: 2, 6, 8, 10, 22, 34, 45, 46, 50, 58, 84.


Тема 12. Суспільство і науково-пізнавальна діяльність

Лекції (2 год.)

Відокремлення громадянського суспільства від прийняття рішень з початком науково-технічного прогресу. Відчуження прийняття технологічних рішень від науково-пізнавальної діяльності. Колективізація науково-пізнавальної діяльності і індивідуалізоване привласнення здобутків науки. Абстрактна раціональність методологічного відношення до дійсності. Відчужена раціональність. Цивілізація і ситуація постмодерну.


Семінар №12. Суспільство і науково-пізнавальна діяльність

  1. Відчуження прийняття технологічних рішень від науково-пізнавальної діяльності.

  2. Інституціоналізація науки.

  3. Колектив як суб’єкт науково-пізнавальної діяльності.

  4. Авторитаризм і демократизм у сучасній науці.

  5. Здоровий глузд і відчужена раціональність.

  6. Зміна ідеалів раціональності.

  7. Індустріальна цивілізація і ситуація постмодерну.


Література:

Обов’язкова:


Философия и методология науки /под ред. В. И. Купцова/. – М., 1996. – С. 362 – 387; 449 – 493.


Додаткова: 41, 55, 56, 57, 59, 65, 67, 70, 76.


Теми рефератів


  1. Гіпотеза як форма розвитку наукового знання.

  2. Дедукція як метод науки.

  3. Ідеалізація як основний засіб конструювання теоретичних об’єктів.

  4. Індукція як метод наукового пізнання. Індукція та ймовірність.

  5. Інтерналістська та екстерналістська моделі розвитку наукового знання. Їх засади та можливості.

  6. Свобода наукових досліджень та соціальна відповідальність вченого.

  7. Імперативи наукового етосу.

  8. Етичні проблеми публікації результатів досліджень.

  9. Засади професійної відповідальності вченого.

  10. Основні механізми етичного урегулювання біомедичних досліджень.

  11. Метатеоретичний рівень наукового знання та його структура.

  12. Методи теоретичного пізнання.

  13. Методи філософського аналізу науки.

  14. Методи емпіричного пізнання.

  15. Моделювання як метод наукового пізнання. Метод математичної гіпотези.

  16. Наукова діяльність та її структура.

  17. Наукова раціональність, її основні характеристики.

  18. Наукова теорія та її структура.

  19. Наукове пояснення, його загальна структура та види.

  20. Наукові закони та їх класифікація.

  21. Некласична наука та її особливості.

  22. Основні концепції відношень між наукою і філософією.

  23. Основні моделі наукового пізнання: індуктивізм, гіпотетико-дедуктивізм, трансценденталізм, конструктивізм. Їх критичний аналіз.

  24. Основні рівні наукового знання.

  25. Основні філософські парадигми у дослідженні науки.

  26. Особливості науки як соціального інституту.

  27. Постмодерністська філософія науки.

  28. Постнекласична наука.

  29. Пост позитивістські моделі розвитку наукового пізнання (К. Поппер, Т. Кун, І. Лакатос, М. Полані, Ст. Тулмін, П. Фейєрабенд).

  30. Проблема співвідношення емпіричного і теоретичного рівнів знання. Критика редукціоністських концепцій.

  31. Філософські засади класичної науки.

  32. Філософські засади науки та їх види.

  33. Експеримент, його види та функції у науковому пізнанні.

  34. Формалізація як метод теоретичного пізнання. Його можливості та межі.

  35. Наукові принципи та їх роль у науковому пізнанні.

  36. Поняття наукового об’єкту. Типи наукових об’єктів.

  37. Підтвердження і фальсифікація як засоби наукового пізнання, їх можливості та межі.

  38. Інтерпретація як метод наукового пізнання. Її функції і види.

  39. Системний метод пізнання в науці. Вимоги системного методу.

  40. Філософсько-соціальні проблеми розвитку техніки.

  41. Поняття наукової революції. Види наукових революцій.

  42. Наукова істина. Її види та засоби обґрунтування.

  43. Суб’єкт наукового пізнання, його соціальна природа, види і функції.

  44. Наука у дзеркалі соціобіології та екології.

  45. Когнітивні цінності та їх природа.

  46. Філософсько-правові аспекти регулювання наукової діяльності.

  47. Філософсько-методологічні проблеми інтелектуальної власності.

  48. Некласична наука та її особливості.

  49. Види наукового знання.

  50. Критерії науковості знання.

  51. Ідеали і норми наукового дослідження.

  52. Сучасна наукова картина світу.

  53. Філософія науки: предмет, метод, функції.

  54. Предмет і структура методології науки.

  55. Етичні проблеми науки.


Вимоги до рефератів

Реферат за обсягом має бути 15 – 18 сторінок формату А4 (шрифт Times New Roman 14, поля: верхнє та нижнє – 2см, ліве – 3см, праве – 1см). У списку використаної літератури має бути не менше 5 джерел з обов’язковим зазначенням сторінок видання, на які є посилання в тексті. В тексті реферату припускається використання великих за обсягом цитат, головне – наявність аналізу таких цитат, а наприкінці роботи мають бути змістовні висновки (не менше як 0,5 сторінки), що також мають відображати думку автора реферату, ставлення до зазначеної проблеми.

^

Завдання для тижня самостійної роботи



Робота над філософським текстом (першоджерелом)


Порядок самостійної роботи над філософським текстом


1. Вибір тексту.

Текст вибирається із запропонованого переліку додаткової літератури за власним уподобанням.

2. Порядок роботи.
^

Перший етап: ознайомлення з текстом.


Другий етап: виконання й оформлення роботи.

Третій етап: співбесіда.

3. Вимоги до оформлення.

Робота подається в друкованому вигляді (шрифт 14, міжрядковий інтервал 1,5) або написаною від руки чітко, друкованими літерами. На титульній сторінці мають бути зазначені прізвище та ім’я студента(ки), академічна група. Робота називається “Самостійна робота над текстом” і складається з наступних частин:

1. Вступ (обсяг 0,5 сторінки).

    1. Зазначити автора, назву тексту та його вихідні дані (книга, інтернет-сайт тощо).

    2. Навести стислу довідку про автора тексту: дати життя, освіта, творчий шлях, внесок в історію філософської думки.

    3. Навести короткі відомості про текст: історія створення, місце та час оприлюднення, роль даної роботи у творчості філософа та її місце в історії філософії.

2. Основна частина (обсяг 2 сторінки).

2.1. Формальна характеристика: структура (композиція), стиль, мова тощо.

2.2. Змістовна характеристика: тема роботи, основні проблеми, засоби їх розв’язання, хід аргументації тощо.

Подається у вільній формі. Обов’язково має містити: ключові цитати,* змістовний висновок.**

3. Авторське есе: рефлексія з приводу власних відчуттів, вражень і думок, що виникали під час роботи над текстом (обсяг 2 сторінки).


Питання до іспиту
^

Онтологічні підвалини науково-пізнавальної діяльності.


  1. Цілеспрямована зміна уявлень.

  2. Мислення як процес формування методу.

  3. Основоположні тези самоусвідомлення суб’єкта.

  4. Експлікація поняття “об’єктивна дійсність”.

  5. Об’єктивне та суб’єктивне в когнітивному образі.

  6. Знання як цілеспрямування діяльності.

  7. Знання як відображення дійсності.

  8. Знання як усвідомлення проблеми.

  9. Суб’єкт наукового пізнання.

  10. Поняття “чуттєво даний предмет”.

  11. Цілеспрямоване використання чуттєво неданих властивостей та форми їх уявлення.

  12. Уявлення предмета і об’єкт.

  13. Принципи і предмет пізнання.

  14. Принцип як підстава формування предмета наукового пізнання.

  15. Конкретне і абстрактне мислення.

  16. Емпіричний рівень пізнання та його основні форми.

  17. Рефлексія і раціональність.

  18. Теоретичний рівень пізнання та його основні форми.

  19. Зв’язок емпіричного і теоретичного рівнів пізнання.

  20. Гносеологічне визначення поняття “істина”.

  21. Логічна і фактична істинність.

  22. Абсолютність та відносність істини.

  23. Критерії істини.

  24. Відповідність уявлення і об’єктивної дійсності.

  25. Аналіз тези: “Гносеологічна обумовленість онтологічного як наслідок визнання теоретичної навантаженості фактів”.

  26. Праксеологічні форми уявлення.

  27. Метафізико-абстрактна форма рецептуного знання.

  28. Загальна характеристика поняття “протокольні висловлювання”.

  29. Закономірність і закон.

  30. Факт як наукова форма знання.

  31. Принципи як форма відрефлексованого відношення до знання.

  32. Іманентні та зовнішні підстави наукової теорії.

  33. Методи теоретичного пізнання.

  34. Теорія як обґрунтування онтологічного статусу фактів (за У. Куайном).

  35. Гносеологічний зміст поняття “достатня підстава”.

  36. Форми усвідомлення незнання.

  37. Онтологічні, гносеологічні, методологічні основоположення системи знання.

  38. Вирішення усвідомлених проблем як функція суспільно організованої пізнавальної діяльності.

  39. Єдність проблем як когнітивна підстава єдності знання.

  40. Аналітичні та синтетичні міркування і трансценденталізм.

  41. Трансцендентальний спосіб обґрунтування І. Кантом можливості теоретичного природознавства.

  42. Обґрунтування філософії як науки: Г. Гегель.

  43. Когнітивна конструкція і мовна реальність.

  44. Марксистська концепція панпрактицизму.
^

Наука як соціальний та історичний феномен.


  1. Проблема демаркації наукового і ненаукового.

  2. Основні аспекти існування науки: система знань, соціальний інститут, форма суспільної свідомості, виробництво і вид діяльності.

  3. Внутрішні фактори еволюції науки: ідеали, норми, цінності.

  4. Поділ концепцій науки на екстерналізм та інтерналізм.

  5. Моральні та правові регулятиви розвитку науки.

  6. Особливості виникнення та формування науково-теоретичного мислення.

  7. Наукові програми Демокріта, Платона, Арістотеля.

  8. Філософсько-теологічний контекст розвитку наукового мислення в середні віки.

  9. Формування поняття науки Нового часу. Становлення класичного ідеалу наукової раціональності.

  10. Проблема методу в філософії Нового часу.

  11. Картезіанська концепція науки.

  12. Позитивістська програма перетворення філософії.

  13. Феноменологічна філософія науки Е. Гусерля як спроба подолання кризи європейських наук.

  14. Поняття наукового відкриття в індуктивізмі. Радикальний і поміркований індуктивізм.

  15. Принципи редукції, верифікації, демаркації.

  16. Принципи емпіріокритицизму Р. Авенаріуса: вчення про принципову координацію, принцип найменшої витрати сил.

  17. Принцип економії мислення і теорія елементів досвіду Е. Маха.

  18. Прагматизм: доктрина Ч. С. Пірса концепція В. Джеймса; інструменталізм Дж. Дьюі. Поняття "корисність істини".

  19. Логічний атомізм Б. Рассела. Логічний емпіризм Віденського кола.

  20. Критика можливостей гносеології Р. Карнапом.

  21. Аналітична філософія Куайна, Гудмена, Уайта.

  22. Філософія лінгвістичного аналізу.

  23. Засади конвенціоналізму в доктрині А. Пуанкаре (питання про природу математичного знання та проблема інтуїції).

  24. Відчуження прийняття технологічних рішень від науково-пізнавальної діяльності.

  25. Інституціоналізація науки.

  26. В. С. Стьопін про зміну ідеалів раціональності.

  27. Індустріальна цивілізація і ситуація постмодерну.

  28. Принципи редукції, верифікації, демаркації.

  29. Принципи емпіріокритицизму Р. Авенаріуса: вчення про принципову координацію, принцип найменшої витрати сил.

  30. Принцип економії мислення і теорія елементів досвіду Е. Маха.

  31. Умови росту знання. Теорія "трьох світів" К. Поппера.

  32. Теорія парадигмального формування і розвитку наукового знання. Поняття "нормальний" і "революційний" періоди розвитку науки в концепції Куна.

  33. Методологія дослідницьких програм І. Лакатоса.

  34. Тематичний аналіз науки Дж. Холтона. Проблема історичної реконструкції науки.

  35. Теорія концептуальних революцій в науці. Базові поняття і проблеми в філософії науки С. Тулміна.

  36. Концепція методологічного анархізму П. Фейерабенда. Принципи "теоретичного плюралізму": теоретичної альтернативи, емпіричної несумісності теорій.

  37. Еволюціонізм в сучасній фізичній картині світу.

  38. Проблеми простору і часу в історії філософії і фізики.

  39. Синергетика як загальнонаукова дослідницька програма.

  40. Проблеми причинності і детермінізм в класичній, некласичній та постнекласичній фізиці.

  41. Філософські дискусії навколо проблем засад математики.

  42. Предметна визначеність філософії біології як єдність і взаємозв'язок соціокультурних, світоглядних і методологічних проблем.

  43. Проблеми етики в біологічному пізнанні.

  44. Творчість В. І. Вернадського та Т. де Шардена.

Список рекомендованої літератури

Основна





  1. Будко В. В. Философия науки: Учебное пособие. – Харьков: Консум, 2005.

  2. Добронравова І. С. Конспекти лекцій з методичними вказівками з курсу “Новітня філософія науки” для студентів філософського факультету (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Dobr/nov-lekci.htm).

  3. Добронравова І. С., Сидоренко Л. І., Петрущенков С. П. Філософія науки. Навчальний посібник. – К., 2002 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Dobr/zmist.html).

  4. Лебедев С. А. Философия науки: Словарь основных терминов. – М.: Академический Проект, 2004.

  5. Лебедев С. А., Ильин В. В., Лазарев Ф. В., Лесков Л. В. Введение в историю и философию науки. – М.: Академический Проект, 2007.

  6. Никифоров А. Л. Философия науки: история и методология. – М., 1998 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/nic.html).

  7. Пікашова Т. Д., Шашкова Л. О. Основи історії науки і техніки. Навчальний посібник. – К.: ІЗМН, 1997 (анотація: http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Pikash.html)

  8. Стёпин В. С. Философия науки. Общие проблемы. Учебник для аспирантов и соискателей учёной степени кандидата наук. – М.: Гардарики, 2006 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/step-gl-3-06.htm).

  9. Степин В. С. Теоретическое знание. – М.: Прогресс – Традиция, 2000 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/stepin.html).

  10. Философия и методология науки /под ред. В. И. Купцова/. – М., 1996 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/kypcov.html).



Додаткова



  1. Алексеев П. В., Панин А. В. Теория познания и диалектика. – М., 1991.

  2. Ахундов М. Д. Концепции пространства и времени: истоки, эволюция, перспективы. – М., 1982.

  3. Бекон Ф. О достоинстве и приумножении наук// Бекон Ф. Соч. в 2-х т. – М., 1971. – Т.1.

  4. Бернал Дж. Наука в истории общества. – М., 1956.

  5. Билецкий И. П. Познание и действительность. – Харьков, 1999.

  6. Бор Н. Квантовая механика и физическая реальность // Избр. науч. труды. – М.: Наука, 1971. – Т .2.

  7. Бэкон Ф. Великое восстановление наук // Бэкон Ф. Соч. в 2-х томах. – М.: Мысль, 1971. – Т. 1. – С. 156 – 184; 212 – 213; 217 – 243; 247 – 250; 291 – 310; 318 – 329.

  8. Вайнберг С. Первые три минуты. – М., 1981.

  9. Вартофский М. Модели. Репрезентация и научное понимание. – М.,1988.

  10. Віфлянцев В. В. Часові форми як методологічна проблема природознавства // Практична філософія. – 2003. – № 3. – С. 212 – 227.

  11. Волков Г. Истоки и горизонты прогресса. – М., 1985.

  12. Гадамер Х.-Г. Истина и метод: опыт философской герменевтики. – М.: Прогресс, 1988.

  13. Гайденко П. П. Эволюция понятия науки (XVII – XVIII вв.). – М., 1987.

  14. Гайденко П. П. Эволюция понятия науки. Становление и развитие первых научных программ. – М., 1980.

  15. Гальперин П. Я. Введение в психологию. – М., 1976.

  16. Гартман Н. Систематическая философия в собственном изложении // Фауст и Заратустра. – СПб.: Азбука, 2001. – С. 207 – 272.

  17. Голдстейн М., Голдстейн И. Как мы познаем: Исследование процесса научного познания. – М., 1984.

  18. Гуссерль Э. Идея феноменологии // Фауст и Заратустра. – СПб.: Азбука, 2001. – С. 160 – 206.

  19. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология // Вопрсы философии – 1992, №7.

  20. Декарт Р. Правила для руководства ума // Декарт Р. Соч. в 2-х томах. – М.: Мысль, 1989. – Т. 1. – С. 77 – 154.

  21. Декарт Р. Рассуждения о методе, чтобы верно направлять свой разум и отыскивать истину в науках // Декарт Р. Соч. в 2-х томах. – М.: Мысль, 1989. – Т. 1. – С. 256 – 262; 285 – 286.

  22. Добронравова И. С. Синергетика: становление нелинейного мышления. – К.: Лыбидь, 1990 (www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/dobr.html).

  23. Добронравова І. С. Концепції наукової раціональності в сучасній філософії науки. – (www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/pidr1.html).

  24. Дэвидсон Д. Пост-аналитические перспективы // Американский философ: Беседы с Куайном, Дэвидсоном и др. – М., 1998.

  25. Зотов А. Ф. Структура научного мышления. – М., 1973.

  26. Идеалы и нормы научного исследования. – Минск, 1981.

  27. Ильенков Э. В. Диалектическая логика. – М., 1984.

  28. Ильин В. В. Критерии научности знания. – М., 1989.

  29. Карнап Р. Философские основания физики. – М., 1971.

  30. Копнин П. В. Введение в марксистскую гносеологию. – К., 1966.

  31. Копнин П. В. Гносеологические и логические основы науки. – М., 1974.

  32. Копнин П. В. Диалектика как логика и теория познания. – М., 1973.

  33. Коршунова Л. С., Пружинин Б. И. Воображение и рациональность. – М., 1994.

  34. Крымский С. Б., Кузнецов В. И. Мировоззренческие категории в современном естествознании. – К., 1983. – Гл. 2.

  35. Кун Т. Логика открытия или психология исследования? // Философия науки. Выпуск 3. Проблемы анализа знания. М., 1997. – С. 20 – 48.

  36. Кун Т. Объективные, ценностные суждения и выбор теории //Современная философия науки. – М., 1996.

  37. Кун Т. Структура научных революций. – М., 1977.

  38. Кураев В. И., Лазарев Ф. В. Точность, истина и рост знания. – М., 1988.

  39. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ. – М.: “Медиум”, 1995.

  40. Лакатос. И. История науки и её рациональные конструкции // Структура и развитие науки. – М., 1978.

  41. Лаудан Л. Наука и ценности //Современная философия науки. – М., 1996. – С. 295 – 342.

  42. Лекторсий В. А. Операционализм // Современная буржуазная философия. – М., 1972.

  43. Лекторский В. А. Субъект. Объект. Познание. – М., 1980.

  44. Лекторский В. А. Эпистемология классическая и некласическая. – М., 2001.

  45. Линде А. Д. Раздувающаяся Вселенная. – УФН, т.144, вып.2. окт. 1994.

  46. Линде А. Д. Физика элементарных частиц и инфляционная космология. – М.: Наука, 1990.

  47. Мамардашвили М. Классический и неклассический идеалы рациональности. – М., 1994.

  48. Мамардашвили М. К. Стрела познания (набросок естественноисторической гносеологии). – М., 1997.

  49. Михайлов Ф. Т. Загадка человеческого “Я”. – М., 1976.

  50. Молчанов Ю. Б. Четыре концепции времени в философии и физике. – М., 1977.

  51. Надточаев А. С. Философия и наука в эпоху античности. – М., 1990.

  52. Павиленис Р. Язык и логика. – Вильнюс, 1975.

  53. Планк М. Единство физической картины мира. – М.: Наука, 1966.

  54. Поппер К. Логика и рост научного знания. М.: Прогресс, 1983.

  55. Постмодерн: переоцінка цінностей. Збірник наукових праць. – Вінниця, 2001.

  56. Пружинин Б. И. Рациональность и историческое единство научного знания. – М.,1986.

  57. Рассел Б. Человеческое познание: его сфера и границы. – К., 1997.

  58. Рейхенбах Г. Направление времени. – М., 1982.

  59. Рижко Л. В. Науковий простір: філософський і наукознавчий аспекти. – К., 2000.

  60. Рорти Р. Релятивизм: найденное и сделанное // Философский прагматизм Ричарда Рорти и российский контекст. – М., 1997.

  61. Семенов В. В. Вопросы метода в естественных науках. – Пущино, 1990.

  62. Семенов В. В. Кризис теории познания и его разрешение, или критика абстрактной рациональности. – Пущино, 1997.

  63. Семенов В. В. Причины кризиса разумной деятельности человека. – Пущино, 1996.

  64. Современная философия науки. – М., 1996.

  65. Степин В. С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации // Вопросы философии. – 1989, № 10. – С. 3 – 18.

  66. Степин В. С. Теоретическое знание. – М.: Прогресс – Традиция, 2000.

  67. Степин В. С., Кузнецова Л. Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации. – М., 1994.

  68. Тульчинский Г. Аристотель – Льюис Кэррол – (Лейбниц + Гильберт + Лукасевич) или отрицательные термины и экзистенциальность силлогистики // Философская и социологическая мысль. – К., 1996, №1 – 2.

  69. Уемов А. И. Истина и пути ее познания. – М., 1975.

  70. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. – М., 1986.

  71. Фейерабенд П. Объяснение, редукция, эмпиризм // Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. – М., 1986.

  72. Философия науки. Хрестоматия. – М.: Прогресс – Традиция, 2005.

  73. Фролов И. Т., Юдин Б. Г. Этика науки. – М., 1986.

  74. Хайдеггер М. Время картины мира: Пер. с нем. // Хайдеггер М. Работы и размышления разных лет. – М.: Гнозис, 1993. – С. 135 – 167.

  75. Хинтикка Я. Проблема истины в современной философии // Вопросы философии, 1996, № 9.

  76. Хюбнер К. Критика научного разума. – М., 1994.

  77. Чудинов Э. М. Природа научной истины. – М., 1977.

  78. Чуйко В. Л. Про методологічну недосконалість монізму // Філософські читання пам’яті Павла Копніна. – К., 1997. – С. 119 – 127.

  79. Чуйко В. Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки. – К., 2000.

  80. Чуйко В. Л. Суб’єктивність, самосвідомість і наукова проблема // Sentential: Наукові праці спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). – №2. – Вінниця, 2000. – С. 84 – 92.

  81. Чуйко В. Л. Когнітивізм як об’єкт когітології. Монографія. – Ніжин: Міланік, 2007 (http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Chujko-monogr/index.html).

  82. Швырев В. С. Теоретическое и эмпирическое в научном познании. – М., 1978.

  83. Шелер М. Феноменология и теория познания // Избр. произв. – М., 1994.

  84. Шпет Г. Г. Явление и смысл. – Томск, 1996.

  85. Шустер Г. Детерминированный хаос. – М., 1988.

* Посилання оформлюються відповідно до загальних вимог до цитування.

** Під час роботи над коментарем можна (і бажано) користуватися критичною літературою. Основне – точне зазначення авторства кожного конкретного висновку.

 У списку основної літератури наведено посилання на електронну бібліотечку кафедри філософії та методології науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Здебільшого, тут представлені уривки відповідних праць, тому в певних випадках для підготовки до семінарських занять слід звертатися до повнотекстових видань.




Скачати 289.8 Kb.
Дата конвертації24.10.2013
Розмір289.8 Kb.
ТипЛекція
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи