Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня icon

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня



Схожі

ІНСТИТУТ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ЗЛОЧИННОСТІ

АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ




ГАРМАШ ДЕНИС ОЛЕКСАНДРОВИЧ



УДК 343.46


КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З МЕТАЛОБРУХТОМ


12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право


АВТОРЕФЕРАТ


дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук


Харків – 2008




Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в секторі дослідження кримінально-правових проблем боротьби зі злочинністю Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України.


^ Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Гуторова Наталія Олександрівна, Кримський юридичний інститут Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, директор, член – кореспондент Академії правових наук України


^ Офіційні опоненти:

– доктор юридичних наук, професор Костенко Олександр Миколайович, Інститут держави і права імені В.М.Корецького, завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою;

– кандидат юридичних наук ^ Перепелиця Олександр Іванович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, кафедра кримінального права, доцент.


Захист відбудеться 9 грудня 2008 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.


Автореферат розісланий 7 листопада 2008 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Ю.Шепітько


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. Інтенсивна криміналізація ринку брухту й відходів чорних і кольорових металів залишається ознакою сучасної економічної злочинності в Україні. Значного поширення набули такі форми порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, як а) підприємницька діяльність без належного дозволу й реєстрації; б) збирання, заготівля, переробка й реалізація металобрухту на незаконних пунктах прийому і збуту; в) організація незаконних (підпільних) пунктів прийому, г) приховування валютної виручки й незаконне відшкодування податку на додану вартість тощо. Ці небезпечні дії підсилюється й тим, що вони створюють умови для вчинення інших злочинів у сфері господарської діяльності, службової діяльності, проти власності. Особливу небезпеку для життя і здоров'я людей являє порушення роботи систем енергопостачання, транспортних підприємств унаслідок розукомплектування (викрадення) механізмів і подальшої здачі їх у приймальні пункти, нехтування нормативами щодо екологічної безпеки при облаштування незаконних пунктів прийому брухту. У разі незаконного здійснення такої господарської діяльності стає можливою легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, незаконний вивіз значних грошових коштів за кордон, конвертації безготівкової валюти тощо.

Законодавче закріплення кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом як у КК 1960 р. (ст. 1533), так і в КК 2001 р. (ст. 213), свідчить про послідовність законодавця щодо визнання необхідності встановлення кримінальної відповідальності за вчинення такого виду протиправного діяння.

Але, незважаючи на це, на даний час соціальна сутність даного злочину, його об’єкт і предмет досліджені недостатньо, спірно визначаються об’єктивні і суб’єктивні ознаки, питання відмежування від суміжних злочинів та адміністративного правопорушення у цій сфері. І хоча у 2007 році дослідниця Саско Олена Іванівна захистила кандидатську дисертацію на тему: Кримінальна відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (аналіз складу злочину), поза увагою авторки залишилися ряд проблемних питань кваліфікації аналізованого злочину, відмежування його від суміжних. Окремі положення та висновки, які викладені в її роботі, взагалі є суперечливими, викликають зауваження. Так, наприклад, мало аргументованою вбачається пропозиція авторки про заміну існуючої конструкції складу злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК і використання конструкції на базі терміну “ухилення”, не відображена позиція щодо існуючої кваліфікуючої ознаки складу досліджуваного злочину, яка визнається достатньо сумнівною у науковій літературі. Ось чому вказана тема продовжується вбачатись вельми актуальною, теоретично і практично значущою, що й обумовило її обрання для окремого дисертаційного дослідження.

Попри зростаючу кількість наукових досліджень злочинів у сфері господарської діяльності, в працях науковців: П.П.Андрушка, М.О.Бєляєва, Л.П.Брич, Т.А.Бушуєвої, Г.І.Вольфмана, П.О.Вороб’я, Л.Д.Гаухмана, Ю.В.Головльова, Н.О.Гуторової, О.О.Дудорова, Є.Є.Дементьєва, В.М.Киричка, О.І.Коваленка, В.В.Колесникова, О.М.Костенка, Я.М.Кураш, І.І.Кучерова, Б.М.Леонтьєва, Ю.Г.Ляпунова, Н.М.Ляпунової, С.В.Максимова, Л.К.Малахова, В.О.Матусевича, Ю.В.Опалинського, В.О.Навроцького, П.Т.Некипєлова, О.І.Перепелиці, І.І.Рогова, А.М.Ришелюка, О.Я.Свєтлова, В.В.Сташиса, Є.Л.Стрельцова, В.Я.Тація, В.Ю.Шестакова, О.М.Яковлєва та багатьох інших, вказаний кримінально-правовий делікт залишився недостатньо вивченим. Це викликає труднощі при застосуванні ст. 213 КК при кваліфікації, відмежуванні від суміжних злочинів та адміністративних правопорушень, при встановленні сукупності злочинів тощо.

^ Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційної роботи спрямовано на реалізацію дослідження «Теоретичні та прикладні проблеми кримінальної відповідальності та покарання», передбаченого тематичними планами досліджень Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України. Дисертація є певним внеском у розвиток названого напрямку дослідження відділу кримінально-правових проблем і кримінально-виконавчого законодавства на 2002–2007 роки і, затвердженої постановою Президії АПрН України №19/08 від 14 лютого 2002 р. Тема дослідження затверджена постановою вченої ради Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України від 12 березня 2003 р., протокол № 3.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне розроблення найбільш важливих теоретичних і практичних питань кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, а також формулювання на цій основі пропозицій по вдосконаленню чинного кримінального законодавства (ст. 213 КК) та практики його застосування. При досягненні поставленої мети були вирішені наступні завдання: 1) визначено сучасний стан наукової розробки даної проблеми в кримінальному праві; 2) проаналізовано в соціально-історичному і кримінологічному аспектах підставу та принципи криміналізації незаконних операцій з металобрухтом; 3) з’ясовано й окреслено ознаки об’єкта і предмета посягання, надано аналіз ознакам об’єктивної сторони складу злочину, досліджено суб’єктивні ознаки порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом; 4) встановлені критерії відмежування аналізованого злочину від суміжних; 5) сформульовані пропозиції щодо встановлення і призначення покарання за такий злочин; 6) на підставі проведеного аналізу наведена аргументація щодо необхідності вдосконалення чинного кримінального законодавства, а саме ст. 213 КК та практики його застосування, внесені конкретні рекомендації щодо цього.

^ Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є кримінальна відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності.

Предмет дослідження. Предметом дослідження виступає кримінальна відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом.

^ Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційної роботи є положення теорії пізнання, а саме: діалектичні закони, філософські категорії, наукові принципи пізнання соціально-правової дійсності. Для досягнення означеної мети у процесі дослідницької діяльності було використано низку загальнонаукових методів: формально-логічний – для з’ясування змісту відповідної кримінально-правової заборони, порівняльно-правовий і догматичний – при опрацюванні законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що забезпечують кримінально-правову охорону суспільних відносин у сфері господарської діяльності, історико-правовий – при вивченні розвитку кримінального законодавства; системно-структурний – у процесі аналізу складу злочину та його відмежування від суміжних; статистичний, емпіричний і конкретно-соціологічний – при збиранні, узагальненні й аналізі інформації, наприклад, при вивченні матеріалів 76 кримінальних справ, анкетуванні 50 працівників органів внутрішніх справ, а також при дослідженнях, що сприяли отриманню повного інформаційного матеріалу про розглядуване явище, обґрунтуванні нових теоретичних положень, пропозицій і практичних рекомендацій у сфері боротьби з порушеннями порядку здійснення операцій з металобрухтом за допомогою важелів кримінального права.

^ Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є комплексним дослідженням проблем кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. До найбільш істотних результатів, що становлять новизну роботи, належать:

1. Вперше здійснено наукове обґрунтування криміналізації порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, визначено її підставу як комплексну, що складається з чинників соціального і правового характеру.

2. Вперше безпосереднім об’єктом злочину, пов’язаного з незаконними операціями з металобрухтом, визнаються суспільні відносини, що виникають та існують з приводу встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності щодо здійснення операцій з металобрухтом. Вчинення злочину може супроводжуватись заподіянням шкоди іншим об’єктам, які проте, не є додатковими, а тому посягання на них потребує окремої кваліфікації.

3. Вперше доведено, що предметом господарських відносин з приводу металобрухту, які стають безпосереднім об’єктом посягання, є діяльність, пов’язана з використанням металобрухту за призначенням, а соціальний зв’язок між учасниками цих правовідносин, є елементом, який зазнає злочинного впливу в механізмі заподіяння шкоди об’єкту посягання.

4. Вперше на підставі визначення та встановлення ознак предмета злочину обґрунтовано необхідність диференціації кримінальної відповідальності за розміром предмета шляхом встановлення кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину у великих розмірах» та особливо кваліфікуючої – «вчинення злочину в особливо великих розмірах».

5. Дістало подальшого розвитку визначення ознак об’єктивної сторони аналізованого злочину. Встановлено специфічні ознаки діяння, особливості його вчинення. Протиправне здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії) полягає в невчиненні такої дії, як одержання ліцензії. Саме ж зазначене суспільно небезпечне діяння є складним (або змішаним) і становить сукупність простих діянь: (а) дії – здійснення операцій з металобрухтом і (б) бездіяльності – неодержання ліцензії. Здійснення операцій з металобрухтом з порушенням умов ліцензування – це невиконання (повне або часткове) організаційних, кваліфікаційних чи інших спеціальних вимог, установлених нормативним актом, при провадженні такого виду господарської діяльності за наявності ліцензії. Надання приміщень чи споруд для розташування незаконних пунктів прийому та збуту металобрухту й організація незаконних пунктів, виступають окремими самостійними формами вчинення порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, вчинюються в межах певної групи співучасників. Остання форма вчинення діяння передбачає обов’язкову наявність місця вчинення злочину.

6. Вперше визначені особливості форми, змісту, сутності і ступеня вини при вчиненні аналізованого злочину. Вина виражена в прямому умислі; зміст інтелектуального моменту цього правопорушення передбачає усвідомлення винним предмета злочину, стосовно здійснення операцій з яким законом установлено спеціальний порядок. З метою більш чіткого відображення у кримінальному законі суб’єктивних ознак порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом внесено пропозицію доповнити ч. 1 ст. 213 КК вказівкою на вчинення цього злочину умисно.

7. Дістало подальшого розвитку твердження, згідно з яким усвідомлення протиправності вказаних дій не означає знання всього обсягу нормативно-правового матеріалу, яким регламентується діяльність щодо здійснення операцій з металобрухтом. Наведено додаткові аргументи на користь висновку, що мотив і мета цього злочину не впливають на його кваліфікацію, однак сприяють індивідуалізації кримінальної відповідальності.

8. При аналізі ознак суб’єкта злочину виділено вперше окремі категорії суб’єктів залежно від форм його вчинення. На відміну від інших форм вчинення діяння, суб’єкт злочину при здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством є спеціальним (фізична особа – суб’єкт господарської діяльності або службова особа юридичної особи - суб’єкта господарської діяльності).

9. Вперше на підставі ґрунтовного аналізу способів порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом обґрунтовано необхідність доповнення ч. 2 ст. 213 КК кваліфікуючими ознаками «вчинення дій, поєднаних із втягненням неповнолітніх осіб у злочинну діяльність» та «вчинення службовою особою з використанням службового становища».

10. Узагальнення судової практики дозволило навести додаткові аргументи на користь визнання порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом злочином, для якого характерними є такі форми співучасть, як вчинення за попередньою змовою групою осіб і організованою групою. З урахуванням рівня типовості цих обставини та їх впливу на суспільну небезпечність вперше обґрунтовано необхідність доповнення ч. 2 ст. 213 КК кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб», а ч. 3 ст. 213 КК – «вчинення організованою групою».

11. Набули подальшого розвитку аргументи щодо необхідності вдосконалення законодавчої техніки викладення чинного кримінального законодавства шляхом доповнення п. 2 ч. 1 ст. 67 КК (“Обставини, що обтяжують покарання») словами “вчинення злочину організованою групою”.

12. Вперше доведено необхідність і доцільність виключення з чинної редакції ч. 2 ст.213 КК кваліфікуючої ознаки – “дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею”. Названа ознака, визнана такою, що не є розповсюдженою, її наявність не здійснює достатнього впливу на суспільну небезпечність такого злочину, а тому її існування є необґрунтованим.

13. Набули подальшого розвитку критерії відмежування порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом та аналогічного адміністративного правопорушення.

14. Обґрунтовані вперше пропозиції щодо вдосконалення чинної редакції санкції ст. 213 КК України, які викладено у висновку.

Зазначені положення дисертаційної роботи є такими, що характеризуються істотною новизною, і виносяться на захист. Достовірність результатів, отриманих під час кримінально-правового аналізу проблеми, обґрунтованість висновків, пропозицій і рекомендацій для законодавчої і правозастосовчої практики підтверджується опрацюванням репрезентативного числа нормативних документів, наукових джерел, що становлять інформаційну базу для наукового осмислення проблеми й пошуку шляхів розв’язання.

^ Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в ньому положення, узагальнення й висновки можна використати:

у науково-дослідницькій роботі: при аналізі кримінально-правових заходів попередження злочинів у сфері господарської діяльності, у правотворчості: при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень до чинного кримінального законодавства України, зокрема удосконалення ст. 213 КК України; у правозастосовчій діяльності: при підготовці проектів постанов пленуму Верховного Суду України з проблем кваліфікації злочинів у сфері господарської діяльності; у практичній діяльності слідчих, прокурорів, суддів для забезпечення правильної кваліфікації злочинів, передбачених ст. 213 КК України, відмежуванні їх від суміжних злочинів; у навчальному процесі: при викладанні курсу Особливої частини кримінального права та підготовці науково-практичних посібників, а також для підвищення кваліфікації й рівня юридичної підготовки практичних працівників правоохоронних органів.

Положення дисертації мають прикладне значення для розвитку науки кримінального права. Висновки можуть бути використані в роботі сектора дослідження кримінально-правових проблем боротьби зі злочинністю Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації розглядалися на засіданнях сектора дослідження кримінально-правових проблем боротьби зі злочинністю Інституту вивчення проблем злочинності АПрН України. Окремі питання наукового дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях, що проходили в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого “Основні риси сучасної злочинності неповнолітніх” (27 листопада 2003 р. м. Харків), “Сучасні проблеми юридичної науки: стан та перспективи розвитку” (м. Харків 2005 р.).

Публікації. Основні положення дослідження знайшли відбиття у 3-х статтях, опублікованих у фахових виданнях, та 2-х тезах наукових повідомлень.

^ Структура дисертаційного дослідження зумовлена його цілями, завданнями та предметом. Дисертація складається зі вступу, загальних положень, 4-х розділів, які містять 5 підрозділів, висновку, списку використаних літературних джерел в кількості 187 найменувань. Загальний обсяг роботи – 193 сторінки, основний текст дисертації – 178сторінок.
^

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ



У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета та завдання, методи, наукова новизна, теоретичне і практичне значення результатів та їх апробація.

^ Розділ 1 “Підстава криміналізації порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, об’єкт і предмет цього злочину” складається з трьох підрозділів та висновків.

^ Підрозділ 1.1. “Соціальні та правові складники підстави криміналізації порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом” присвячений дослідженню системи складників, що створюють підставу криміналізації досліджуваного виду протиправної поведінки. Доводиться обґрунтованість та аргументованість відповідної статті 213 КК, її відповідність науково обґрунтованим критеріям криміналізації.

Підрозділ 1.2. “Об’єкт злочину” присвячений аналізу структурних елементів та змісту об’єкта злочину. Наводяться сучасні точки зору з цього приводу, але дисертант виходить з принципової позиції, що об’єктом порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом є певні суспільні відносини. Безпосереднім об’єктом цього злочину, виступають відносини, що виникають з приводу встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності щодо операцій з металобрухтом. Окрім цих відносин, шкода може завдаватися відносинам з приводу забезпечення безпеки довкілля при збиранні й використанні металобрухту, відносинам у сфері оподаткування, відносинам з приводу забезпечення належного рівня конкурентних відносин тощо. Але ці відносини не передбачені КК у якості додаткових безпосередніх об’єктів розглядуваного злочину, а тому заподіяння їм шкоди потребує додаткової кваліфікації.

^ Підрозділ 1.3. “Предмет злочину” присвячений аналізу ознак та видів обов’язкової ознаки складу відповідного предметного злочину, в чому і полягає його юридична ознака (пряма вказівка у статті закону). Фізична ознака предмета полягає в тому, що ним можуть є певні конкретні речі матеріального світу які є брухтом кольорових або чорних металів. Функціональна ознака, яка вказує функціональне призначення досліджуваного предмета, так само розкривається у ст.1 Закону України “Про металобрухт”. При цьому металобрухт поділяється на побутовий і промисловий, але для кваліфікації злочину, передбаченого ст.213 КК, не має значення, з яким саме видом металобрухту здійснюються незаконні операції. Економічна ознака металобрухту виявляється в тому, що він має господарську або економічну цінність, може об'єктивно оцінюватись. Недоліком існуючої практики застосування ст.213 КК вказується відсутність єдиної методики обчислення розміру металобрухту, різні підходи до визначення його вартості. Соціальна ознака предмета полягає в тому, що металобрухтом визнаються непридатні для прямого використання в промисловості чи інших галузях економіки вироби.

Аналізуючи економічну ознаку предмета та її вплив на ступень суспільної небезпечності, дисертант доходить висновку про необхідність диференціації кримінальної відповідальності залежно від вартості предмета. При порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом, вартістю від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, злочин пропонується вважати вчиненим у великому розмірі і кваліфікувати за ч. 2 ст. 213 КК, а вартістю понад тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у особливо великому розмірі і кваліфікувати за ч. 3 ст. 213 КК.

Завдаючи шкоди відповідним суспільним відносинам, винний тим самим підриває основи стабільності економіки, що призводить до зниження ефективності роботи економічних механізмів, опосередковано порушує права учасників господарських правовідносин або фізичних осіб.

Підсумовуючи, автор зазначає, що наявність вказівки на предмет забезпечує повноту конструювання складу, сприяє вирішенню завдань кваліфікації, відмежуванню від незлочинних діянь та інших злочинів.

^ Розділ 2 “Об’єктивна сторона складу порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом” містить аналіз об’єктивних ознак складу досліджуваного злочину. Автор вказує, що тлумачення диспозиції ч.1 ст.213 КК дозволяє визнати, що суспільно небезпечне діяння утворюють здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту. Бланкетний характер диспозиції полягає в тому, що порядок здійснення операцій з металобрухтом регламентується близько п’ятдесятьма нормативно-правовими актами. При цьому кримінальна відповідальність настає лише за окремі порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом.

Здійснення таких операцій без державної реєстрації означає зайняття особою будь-яким із цих видів підприємницької діяльності без реєстрації як суб'єкта такої діяльності.

Друга форма вчинення протиправного діяння – здійснення будь-якої операції з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), тобто без законного отримання ліцензії й за умови, що її отримання на провадження таких операцій згідно із законодавством є обов’язковим. Вказується, що такі дії фактично пов’язані з відсутністю останнього. По-перше, це неодержання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності, тобто бездіяльність щодо виконання обов’язку мати таку ліцензію. По-друге, це здійснення зазначеної діяльності, тобто виконання незаконних дій щодо металобрухту (збирання, зберігання, транспортування, переробка тощо). Інакше кажучи, суспільно небезпечне діяння цього виду полягає у здійсненні господарської діяльності за відсутності належної ліцензії. Операції з металобрухтом з порушенням умов ліцензування – це невиконання (повне або часткове) організаційних, кваліфікаційних чи інших спеціальних вимог, установлених нормативним актом за наявності ліцензії.

Можна стверджувати, що бездіяльність, яка входить до суспільно небезпечного діяння цього виду полягає у невчиненні такої дії, як одержання ліцензії, тобто, можливо вести мову про ухилення від одержання ліцензії. Саме ж зазначене суспільно небезпечне діяння є складним і становить собою сукупність розглянутих вище простих діянь: бездіяльності – неодержання ліцензії і дії – здійснення операцій з металобрухтом. Таку форму вчинення суспільно небезпечного діяння необхідно визначити як ухилення від одержання ліцензії при здійснення операцій з металобрухтом.

Третя форма вчинення аналізованого злочину – це надання приміщень і споруд для розміщення незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту. Такі дії можуть полягати у наданні іншій особі будь-яких приміщень і споруд повністю або частково для використання як бази для незаконного прийому, схову чи збуту металобрухту. Під незаконними пунктами слід розуміти пункти, на здійснення операцій у яких особа не має права, тому що вона не має ліцензії, або пункт, не вказаний у ліцензії.

Четверта форма вчинення діяння – організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту. Такі дії вчинюються в сукупності зі створенням незаконних пунктів. Вони можуть полягати у підшукуванні приміщень, споруд, інших територій для розміщення вказаних пунктів, залученні транспортних засобів, консолідації фінансових засобів, підшукуванні співучасників, які керували чи підтримували функціонування пункту (пунктів). Розташування пункту передбачає наявне приміщення, сховище чи іншу територію. Іноді особа, яка організувала незаконний пункт, особисто займається прийомом і збутом металобрухту.


Також автор зупинився на питанні відмежування досліджуваного злочину від адміністративного правопорушення, передбаченого ст.16410 Кодексу України про адміністративні правопорушення (“Порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом”). У зв’язку з тим, що стаття КК не містять вказівки на розмір металобрухту, як і на наслідки, це значно ускладнює розмежування цих видів правопорушень. Відмежування повинно відбуватися на підставі ознак складу відповідного злочину з урахуванням ст. 11 КК України (“Поняття злочину”). Злочинні дії, на відміну від адміністративно - протиправних, можуть виявлятися лише в чотирьох формах. Адміністративно-протиправними можуть визнаватися й інші, не названі в КК види вчинення діяння (порушення санітарно-гігієнічних правил щодо організації пункту прийому металобрухту). Для відмежування злочину від аналогічного адміністративного правопорушення слід керуватися показниками кількості металобрухту, його вартості, тривалості, кількості епізодів учинення діяння, число його співучасників.

Перелічені форми вчинення переважно можуть вчинюватися лише в активній формі (тобто дії), проте не виключаються випадки бездіяльності, про що свідчить аналіз диспозиції ст. 213 КК. Різні за характером форми вчинення аналізованого діяння розрізняються також моментами закінчення. Так, здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації означає зайняття особою будь-яким із цих видів господарської діяльності без реєстрації як суб'єкта такої діяльності. Здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії) – це невчинення такої дії, як одержання ліцензії, тому за характером таке діяння полягає не лише в активних діях щодо здійснення операцій з металобрухтом, а й виявляється в бездіяльності, оскільки особа ухиляється від одержання ліцензії. Зазначені форми вчинення діяння – це не лише активні дії стосовно операцій з металобрухтом. Вони виявляються й у бездіяльності, оскільки особа ухиляється від державної реєстрації та (або) одержання ліцензії. Надання приміщень і споруд для розміщення незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту та організація незаконних пунктів його прийому, схову та збуту виступають окремими самостійними формами вчинення порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, які містять ознаки співучасті, вчинюються в межах певної групи співучасників. Така форма вчинення злочину передбачає наявність території (приміщення, будівлі). Але, що стосується організації незаконних пунктів, то вчинення діяння в такій формі вважається закінченим злочином уже на етапі фактично підготовчих дій для наступного збирання, переробки металобрухту чи вчинення інших протиправних дій.

Законодавець не передбачив обов’язковою ознакою основного або кваліфікованого складу злочину настання суспільно небезпечних наслідків, що дозволяє характеризувати його як злочин з формальним складом.

^ Розділ 3 “Характеристика суб’єктивних ознак порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом” складається з двох підрозділів та висновку.

Підрозділ 3.1. “Суб’єктивна сторона порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом”. Досліджуючи суб’єктивну сторону, зосереджується увага на характеристиці вини як конститутивної ознаки суб’єктивної сторони, на таких її категоріях, як “сутність”, “ступінь вини”, “форма” і “зміст”. Сутність вини полягає в негативному ставленні винної особи до тих соціальних цінностей, що знаходяться під охороною кримінального закону, у протиставленні власних і корпоративних інтересів інтересам суспільства щодо нормального функціонування системи суспільних відносин у процесі здійснення операцій з металобрухтом, який є найважливішою стратегічною й енергозберігаючою сировиною для металургійного виробництва, у спричиненні шкоди інтересам підприємств вітчизняної металургійної галузі та екологічній безпеці довкілля при використанні металобрухту.

Ступінь вини залежить від таких обставин, як форма і зміст вини, міра усвідомлення винною особою суспільної небезпечності свого діяння, мета й мотиви, що спонукали особу до вчинення злочину, ознаки, які характеризують особу винного. Так, під час порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом ступінь вини визначається обсягом і визначеністю усвідомлення особою суспільної небезпечності свого діяння, моментом виникнення умислу, наполегливістю в досягненні мети, мотивами, якими особа керувалася, тощо. Форма вини становить собою установлене законом певне сполучення інтелектуальних і вольових ознак, що свідчать про ставлення винної особи до вчинюваного нею діяння та його наслідків.

Законодавець у ст. 213 КК прямо не вказує на умисел як можливу форму вини, але таке рішення щодо форми вини в цьому складі злочину він відображає, користуючись трьома способами, а саме: а) вказівкою в диспозиції статті на спеціальну мету вчинення зазначеного суспільно небезпечного діяння – надання приміщень і споруд для розміщення незаконних пунктів прийому, зберігання та збуту металобрухту; б) описом характерного способу вчинення діяння – організація незаконних пунктів прийому, зберігання та збуту металобрухту; в) вказівкою на незаконний характер дій або порушення спеціальних правил у злочинах із формальним складом – здійснення операцій з брухтом кольорових та чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), отримання якої передбачено законодавством. Автор доводить, що вина становить собою психічне ставлення особи до вчиненого нею посягання на встановлений законом порядок здійснення операцій з брухтом кольорових та чорних металів, виражене лише в прямому умислі. Обґрунтовується пропозиція внести зміни до ч. 1 ст. 213 КК з метою відображення форми вини при вчиненні такого злочину.

Аналізуючи мотив такого злочину, вказується, що ця категорія докладно розглядається у кримінологічній науці, проте має й кримінально-правове значення. У роботі відмічається, що діяння, які кваліфікуються за ст. 213 КК, можуть вчинюватися з різних мотивів. Під час вивчення судової практики виявлено випадки порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, через дружні стосунки, прагнення встановити неофіційні зв’язки, співчуття, на прохання третьої особи, з інших особистісних інтересів тощо. Однак у більшості з них, переважають усе ж таки корисливі мотиви, що підвищує ступінь небезпечності таких злочинів. Хоча у складі досліджуваного злочину прямої вказівки в законі на необхідність установлення мети немає, однак її встановлення сприяє конкретизації мотивів злочину, визначенню характеристики особи винного, може бути враховано при призначенні покарання.

На відміну від аналізованого злочину, адміністративне правопорушення у сфері здійснення операцій з металобрухтом, може вчинятися як умисно, так і з необережності, що також дозволяє відмежувати вказані види правопорушень.

^ Підрозділ 3.2. “Суб’єкт порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом” містить характеристику загальних та специфічних ознак суб’єкта порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. В ч. 1 ст. 213 КК які-небудь спеціальні ознаки, що характеризують суб’єкта злочину, законодавцем не передбачені.

Як у чинному, так і в попередньому КК (1960 р.) законодавець цілком обґрунтовано не відніс порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом до тих злочинів, кримінальна відповідальність за вчинення яких настає з чотирнадцяти років. Відповідно до ч.1 ст.22 КК відповідальність за такий злочин наступає з шістнадцяти років. Автор зауважує, що аналіз судової практики свідчить, що в переважній більшості випадків у вчиненні такого злочину фактично беруть участь особи вісімнадцятирічного віку.

Але при цьому аналіз практики застосування кримінального законодавства дозволяє визнати непоодинокими випадки залучення неповнолітніх осіб до участі у вчиненні досліджуваного злочину. Відповідальність повнолітніх суб’єктів за такі дії залежить від категорії неповнолітньої особи, яка залучається до вчинення певного діяння. Так, якщо особа вчинює порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, залучаючи при цьому неповнолітніх або малолітніх до збирання й пошуку металобрухту, її дії додатково можуть бути кваліфіковані за ст. 304 КК лише в разі втягнення неповнолітніх осіб, а відсутність відповідного складу злочину потребує додаткового посилання на п. 9 ч. 1 ст. 67 КК тільки за умови, коли до збирання залучаються малолітні. Не виключаються випадки посередницького виконавства деяких форм порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, коли фактично деякі форми діяння злочину виконуються неповнолітньою особою, яка не підлягає відповідальності, оскільки вчиняє такі дії в обстановці, що свідчить про вимушений характер такої поведінки (ст.40 КК). З урахуванням підвищеного ступеня суспільної небезпечності та рівня розповсюдженості порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, поєднаного із залученням неповнолітніх осіб у його вчиненні, пропонується передбачити цю ознаку у якості кваліфікуючої у ч. 2 ст. 213 КК.

Ознаки спеціального суб’єкта випливають при аналізі такої форми вчинення діяння, як здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством. Така форма може стосуватися лише окремих категорій фізичних осіб (які, наприклад, є працівниками у складі юридичних осіб або фізичних осіб, які зареєстровані як суб’єкти господарської діяльності), не поширена, вчинюється фактично лише спеціальними суб’єктами, окремі з яких можуть визнаватися службовими особами. Але вчинення злочину останніми з використанням службового становища, як це доведено в роботі, суттєво підвищує рівень суспільної небезпечності, має достатній рівень типовості, на підставі чого пропонується визнати цю обставину кваліфікуючою і передбачити у ч. 2 ст. 213 КК.

Наприкінці аналізу проблем суб’єкта автор окремо зупиняється на перспективі існування такої кваліфікуючої ознаки, закріпленої в ч.2 ст.213 КК, як вчинення такого злочину “особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею” та доводить необхідність її виключення.

^ Розділ 4 “Аналіз кваліфікуючих ознак складу порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом” містить положення, у яких, спираючись аналіз судової практики, названо перелік об’єктивних ознак, які мають місце при вчиненні аналізованого злочину, та які значно підвищують ступінь суспільної небезпечності вчиненого, але при цьому не відтворені в диспозиції цієї статті КК. До них слід віднести наступні: залучення до вчинення аналізованого злочину малолітніх або неповнолітніх осіб, вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою або організованою групою; вчинення злочину з використанням службового становища; вчинення злочину у великих та особливо великих розмірах.

Особлива увага приділяється вчиненню аналізованого злочину групою осіб у межах співучасті (групи осіб за попередньою змовою, організованої групи або навіть злочинної організації). Далі автор аналізує вказані випадки вчинення злочину, надає характеристику ознак вказаних форм співучасті при вчиненні порушення здійснення операцій з металобрухтом.

Ураховуючи той факт, що існують численні випадки вчинення в межах організованої групи злочинів у сфері господарської діяльності, в тому числі й порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, доцільно було б передбачити таку кваліфікуючу ознаку, яка передбачала б названу форму співучасті при вчиненні такого злочину. Вчинення порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом в межах діяльності злочинної організації є нетиповим, а створення такої організації виключно для вчинення цього злочину за чинним законодавством взагалі є неможливим, оскільки згідно ст. 213 КК останній є злочином невеликої тяжкості. У підрозділі також досліджується розповсюдженість та вплив на ступень суспільної небезпечності інших ознак, які запропоновано визнати кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими та передбачити у частинах 2 та 3 ст. 213 КК.

У межах запропонованих варіантів змін ст. 213 КК звертається увага на санкції, які мають встановлювати покарання за вчинення таких злочинів. Як підсумок, сформульовані пропозиції щодо змісту частин 2 та 3 ст.213 КК.

ВИСНОВКИ


У дисертаційному дослідженні здійснено узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці об’єктивних і суб’єктивних ознак складу, кримінально-правовій характеристиці порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, формулюванні пропозицій по удосконаленню ст.213 КК та практики її застосування.

У Висновках підводяться узагальнені підсумки комплексного дослідження ознак складу порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, вносяться пропозиції й рекомендації з подальшого вдосконалення практики боротьби з цими видами злочинів за допомогою кримінально-правових важелів і визначаються перспективні напрямки досліджень з обраної проблематики. Наводиться підстава криміналізації вказаного виду діяння.

1.Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом віднесене до групи злочинів у сфері господарської діяльності, які посягають на встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності й окремих її видів. При цьому розгляд об’єкта злочинів з огляду на чотирирівневу систему їх класифікації, дозволяє дійти висновку, що загальним об’єктом злочинів у сфері господарської діяльності, до яких належить і склад такого злочину, як і порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, у цілому виступають суспільні відносини, які знаходяться під охороною кримінального закону і на які може бути вчинене злочинне посягання. Родовим об’єктом злочинів, пов’язаних з незаконними операціями з металобрухтом, є суспільні відносини, що виникають з приводу встановленого порядку здійснення господарської діяльності та окремих її видів, безпосереднім – суспільні відносини, що складаються між їх учасниками щодо здійснення саме операцій з металобрухтом.

2. Системно-структурний аналіз суспільних відносин, в яких доцільно вирізняти суб’єкти цих відносин, предмет, з приводу якого вони виникають та існують, і соціальний зв’язок, дозволив установити, що суб’єктами відносин, що складаються під час здійснення операцій з металобрухтом та охороняються законом, з одного боку, є держава в особі відповідних органів законодавчої або виконавчої влади, з другого, – юридичні та фізичні особи як суб’єкти підприємницької діяльності, а також фізичні особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, але які відповідно до норм чинного законодавства можуть бути учасниками цих відносин. Предметом відносин щодо металобрухту служить певна діяльність, пов’язана з використанням металобрухту за призначенням. Механізм заподіяння шкоди суспільним відносинам при вчиненні такого злочину полягає в розірванні соціального зв’язку в будь-який із двох способів – як протиправного вилучення учасника господарських відносин із цих відносин, так і намагання певної особи, яка не є їх учасником, втрутитися у встановлений порядок ведіння господарської діяльності у цій сфері.

3. Предметом злочину, передбаченого ст. 213 КК, є не будь-які речі матеріального світу, а лише передбачені нормами відповідного законодавства, тобто чітко визначені законом (брухт кольорових і чорних металів). Функціональна ознака, яка визначає функціональне призначення досліджуваного предмета, вказана у спеціальному законі, а саме у п.1 ст.1 Закону України “Про металобрухт”. Економічна ознака металобрухту виявляється у господарській або економічній цінності. Соціальна ж ознака предмета полягає в тому, що металобрухтом визнаються вироби, непридатні для прямого використання в промисловості та інших галузях економіки.

4. Аналіз об’єктивної сторони порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом дозволяє стверджувати, що аналізований злочин характеризується формальним складом.

5. Кримінально-протиправне діяння може вчинюватись у чотирьох різних формах, альтернативно перелічених в диспозиції: а) здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації; б) здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; в) надання приміщень і споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту; г) організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.

Вказані форми вчинення порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, переважно можуть вчинюватись лише шляхом активних дій, проте не виключаються випадки бездіяльності при порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом. Так, здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації означає зайняття особою будь-яким із цих видів підприємницької діяльності без реєстрації як суб'єкта такої діяльності. Операції з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії) полягають у невчиненні такої дії як одержання ліцензії. Тому за характером такі форми вчинення діяння становлять не лише активні дії щодо здійснення операцій з металобрухтом, а й виявляються у бездіяльності, оскільки особа ухиляється від державної реєстрації й (або) одержання ліцензії. Саме ж зазначене суспільно небезпечне діяння у названих випадках є складним і є сукупністю вищерозглянутих простих діянь: (а) бездіяльності – ухилення від реєстрації або неодержання ліцензії та (б) дії – здійснення операцій з металобрухтом. Таку форму вчинення суспільно небезпечного діяння необхідно визначити, як ухилення від реєстрації або одержання ліцензії при здійснення операцій з металобрухтом. Операції з металобрухтом з порушенням умов ліцензування – це невиконання (повне або часткове) організаційних, кваліфікаційних чи інших спеціальних вимог, установлених нормативним актом, при здійсненні такого виду господарської діяльності за наявності ліцензії. Надання приміщень чи споруд для розташування незаконних пунктів прийому й організація незаконних пунктів, містять ознаки співучасті. Така форма вчинення діяння, як надання приміщень чи споруд для розташування пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, передбачає наявність місця вчинення злочину, тобто певної території, приміщення чи іншої будівлі.

6. Узагальнення практики застосування ст.213 КК дозволяє визнавати розглядуваний злочин високоорганізованим і таким, що вчинюється переважно в межах групи осіб за попередньою змовою і в межах організованої групи. Відповідно, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб при порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом означає вчинення його спільними зусиллями двох або більше суб’єктів, які попередньо домовилися про його вчинення. Вчинення ж злочинів організованою групою при порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом утворюється вчиненням такого та інших злочинів попередньо зорганізованими у стійку групу трьома або більше суб’єктами, з розподілом функцій між ними, об’єднаними єдиним планом і спрямованими на його досягнення.

7. Перелік кваліфікуючих ознак ч.2 ст. 213 КК є недостатнім, тому пропонується передбачити кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки, а саме вчинення аналізованого злочину групою осіб за попередньою змовою, втягнення неповнолітніх осіб у злочинну діяльність, вчинення його службовою особою з використанням службового становища, вчинення злочину у великих та особливо великих розмірах, та організованою групою.

8. Вина при незаконному здійсненні операцій з металобрухтом становить собою психічне ставлення особи до вчиненого нею посягання на закріплений законом порядок здійснення операцій з металобрухтом, виражена в прямому умислі. При цьому зміст прямого умислу обмежується інтелектуальним і вольовим ставленням особи до суспільно небезпечного діяння: інтелектуальний момент порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом полягає в усвідомленні винним предмета злочину, яким є брухт кольорових і чорних металів, стосовно здійснення операцій з яким законом установлено спеціальний порядок; ознак об’єктивної сторони злочину, тобто розуміння особою того, що вона здійснює дії, зазначені в цій статті. Вольовий же момент визначається щодо самого суспільно небезпечного діяння й обмежується бажанням особи вчинити конкретне з названих діянь.

9. У ст. 213 КК немає прямої вказівки на необхідність установлення мотиву і мети, вони не впливають на кваліфікацію, однак сприяють індивідуалізації відповідальності й покарання, визначенню ознак особи винного.

10. Залежно характеру вчинюваних діянь виділяються чотири категорії суб’єктів: 1) особи, які здійснюють операції з металобрухтом без державної реєстрації; 2) особи, які здійснюють операції з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії); 3) особи, які надають приміщення чи споруди для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту; 4) особи, які організовують незаконні пункти прийому, схову та збуту металобрухту. Серед осіб, які займаються господарською діяльністю, тобто віднесених до другої категорії, – особи, які здійснюють операції з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), можна виділити два види таких суб’єктів, якім притаманні ознаки спеціального: 1) фізичні особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності; 2) особи, які є службовими особами юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.

У даному дослідженні доводиться необхідність і доцільність виключення з чинної редакції ст.213 КК кваліфікуючої ознаки, яка передбачає рецидив учинення аналізованих тотожних злочинів. Тому кваліфікуючу ознаку ч.2 ст. 213 КК, “дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею” пропонується виключити.

На підставі проведеного наукового дослідження запропоновано узагальнений варіант проекту редакції ст. 213 КК:

^ Стаття 213. Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом.

1. Умисне порушення порядку здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень і споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту –

карається штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами від ста до двохсот годин.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені за попередньою змовою групою осіб, або поєднані із втягненням неповнолітніх осіб у злочинну діяльність, або вчинені службовою особою з використанням службового становища, або вчинені у великих розмірах –

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою, або вчинені у особливо великих розмірах –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Примітка. Умисне порушення порядку здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів у великому розмірі має місце, коли його сума у п’ятсот та більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром слід розуміти вартість брухту, що у тисячу та більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян

^ Перелік праць, опублікованих за темою дисертації:

  1. Гармаш Д.О. Питання кваліфікації участі неповнолітніх осіб у порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом / Д.О. Гармаш // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2004.- Вип. 8.- С. 34-36.

  2. Гармаш Д.О. Кримінальна відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом / Д.О. Гармаш // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2004.- Вип. 9.- С. 150-155.

  3. Гармаш Д.О. Характеристика ознак протиправного діяння при порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом / Д.О. Гармаш // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. пр. – Х.: Кроссроуд, 2006.- Вип.12.- С. 213-222.

  4. Гармаш Д.О. До питання про вдосконалення диспозиції ст. 213 КК України / Д.О. Гармаш // Сучасні проблеми юридичної науки: стан та перспективи розвитку: тези доп. та наук. повідомл. учасн. наук. конф. молод. учен. та здобув., 25-26 жовт. 2005 р. – Х.: НЮАУ, 2005.- С.153-157.

  5. Гармаш Д.О. Характеристика ознак об’єктивної сторони у складі порушень порядку здійснення операцій з металобрухтом / Д.О. Гармаш // Вісник Харківського національного університету внутрішіх справ. – Х., 2008- Вип. 40.- С. 178-187.

АНОТАЦІЇ



Гармаш Д.О. Кримінальна відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків. 2008.

Дисертація присвячена проблемам кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. Автором аналізується криміногенна ситуація, що склалася у сфері підприємницької діяльності, пов’язаної із здійсненням операцій з металобрухтом. Визначена та сформульована підстава криміналізації досліджуваного виду діяння. Досліджуються обмежувальні ознаки предмета злочину, вказуються його особливості. Досліджені об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, визначаються об’єкт злочину та його структура, механізм заподіяння шкоди об’єкту посягання. Вказуються види та особливості форм вчинення діяння у досліджуваному злочині, види суб’єктів злочину стосовно кожної з форм вчинення діяння. Окремо здійснюється відмежування порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом від інших суміжних злочинів у сфері господарської діяльності та відповідного адміністративного правопорушення. Критично аналізуються обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність за названий злочин. Досліджується практика призначення покарання за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. На підставі аналізу складу злочину та вивчення практики застосування статті 213 КК працівниками правоохоронних органів формулюються пропозиції по вдосконаленню відповідної чинної редакції статті Особливої частини КК та практики її застосування. Сформульовані рекомендації щодо розширення переліку обтяжуючих кримінальну відповідальність обставин, запропоновано нову редакцію статті 213 КК.

Ключові слова: металобрухт, порушення порядку здійснення операцій, кримінальна відповідальність.


^ Гармаш Д.А. Уголовная ответственность за нарушение порядка осуществления операций с металлоломом. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2008.

Диссертация посвящена проблемам уголовной ответственности за нарушение порядка осуществления операций с металлоломом. Автором анализируется криминогенная ситуация, сложившаяся в сфере предпринимательской деятельности, связанной с осуществлением операций с металлоломом. Определяется и формулируется основание установления уголовной ответственности за указанное преступление. Исследуются ограничительные признаки предмета преступления, указываются его физические, функциональные, экономические, социальные признаки и особенности. Предлагается дифференциация уголовной ответственности за указанное преступление в зависимости от количественных показателей предмета при осуществлении незаконных операций с ломом черных и цветных металлов.

Исследованы иные объективные и субъективные признаки состава преступного нарушения порядка осуществления операций с металлоломом. Так, в частности, определяется общий, родовой, видовой и непосредственный объекты посягательства указанного преступления. Определена структура непосредственного объекта и механизм причинения ему вреда. Называются и раскрываются виды и особенности форм совершения преступного деяния указанного преступления (осуществление операций с ломом черных и цветных металлов без государственной регистрации или специального разрешения (лицензии), получение которого предусмотрено законодательством, предоставление помещений или сооружений для размещения незаконных пунктов приёма, хранения и сбыта металлолома, организация незаконных пунктов приёма, хранения и сбыта металлолома). Анализируются случаи совершения указанного преступления в соучастии, определяются возможные формы соучастия, квалификация указанных случав.

Рассмотрены субъективные признаки состава преступления (вина, мотив, цель) с указаным их содержания и значения при привлечении лица к уголовной ответственности и назначении наказания. В соответствии с четырьмя формами совершения преступления указываются четыре возможные категории субъектов такого преступления и их особенности. Установлены случаи признания субъекта исследуемого преступления не общим, а специальным.

Отдельно указывается отграничение нарушения порядка осуществления операций с металлоломом от иных смежных преступлений в сфере хозяйственной деятельности, а также отграничение от соответствующего административного правонарушения. Критически анализируются обстоятельства, которые отягощают ответственность за указанное преступление.

Исследуется в целом практика квалификации и назначения наказания за нарушение порядка осуществления операций с металлоломом. На основании анализа состава преступления и изучения практики применения статьи 213 УК Украины работниками правоохранительных органов, формулируются предложения по усовершенствованию соответствующей действующей редакции статьи Особенной части УК и практики её применения. Сформулированы рекомендации относительно расширения перечня отягощающих уголовную ответственность обстоятельств, сформулированы такие виды обстоятельств. Предлагается проект редакции внесения изменений и дополнений в статью 213 УК Украины.

Ключевые слова: металлолом, нарушение порядка осуществления операций, уголовная ответственность.


ANNOTATION


D. O. Garmash. Criminal responsibility for violation of the procedure established for scrap metal operations. – Manuscript.

Thesis for PhD Degree in Law in 12.00.08: Criminal Law and Criminal Science; Penal Law. – Yaroslav The Wise National Law Academy of Ukraine, Kharkiv. 2008.

This thesis is focused on the issues of criminal responsibility for violation of the procedure established for scrap metal operations. The author analyzes a criminogenic situation that is currently observed in business activity sector related to scrap metal operations. Reasons for criminalization of the studied activities are identified and defined. The paper studies circumscriptive signs of a target of crime and identifies its specific characteristics. Both objective and subjective essential elements of crime are studied; definitions are given to the object and structure of crime as well as to the mechanism of causing damage to the object of infringement. The paper describes the existing types of criminal acts under the studied crime and their specific characteristics, as well as types of crime committers corresponding to each type of criminal acts. The author distinguishes between violations of the procedure established for scrap metal operations and other associated crimes in business activity and relevant administrative offences. Critical analysis is undertaken with regard to circumstances aggravating criminal responsibility for the studied crime. The paper investigates the penal practice related to violations of the procedure established for scrap metal operations. Based on the analysis of the essential elements of crime and the investigation of application by law-enforcement officers of Article 213 of the Criminal Code, a number of proposals are made as to improvement of the most recent version of the article of the Special Part of the Criminal Code, as well as its practical application. Besides, certain recommendations are provided as to broadening the list of circumstances aggravating criminal responsibility, and the amended version of Article 213 of the Criminal Code is proposed.

Key words: scrap metal, violation of the procedure established for operations, criminal responsibility.


Відповідальний за випуск

кандидат юридичних наук, доцент Лемешко О.М.


Підписано до друку 14.10.2008 р. Формат 60 х 90/16.

Папір офсетний. Віддруковано на різографі.

Умовн. друк. арк. 0,7. Облік вид. арк. 0,9.

Тираж 100 прим. Зам. № 3408.


____________________________________________________


Друкарня

Національної юридичної академії України

імені Ярослава Мудрого

61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77



Скачати 369.73 Kb.
Дата конвертації25.10.2013
Розмір369.73 Kb.
ТипАвтореферат
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи