Програма курсу філософія права для студентів баклаврату фгн (спеціальність «філософія») Обсяг аудиторних годин 40 Триместр викладання VІI (3 год на тиждень) icon

Програма курсу філософія права для студентів баклаврату фгн (спеціальність «філософія») Обсяг аудиторних годин 40 Триместр викладання VІI (3 год на тиждень)



Схожі
Національний університет

«Києво-Могилянська Академія»

Кафедра філософії та релігієзнавства

Програма курсу


ФІЛОСОФІЯ ПРАВА


для студентів баклаврату ФГН (спеціальність «філософія»)


Обсяг аудиторних годин – 40 Триместр викладання – VІI (3 год. на тиждень)

з них:

  • лекційних – 26 Форма контролю – залік

  • групових – 12

  • консультацій – 2 Кредитів за курс – 1,5


Викладач: кандидат філософських наук, доцент Тихолаз Анатолій Георгійович.


^ Метою курсу є вивчення засадничих проблем теорії філософії права, головних типів праворозуміння та вивчення творів класиків світової філософсько-правової думки.

^ Спосіб викладання курсу. Курс розрахований на 13 навчальних тижнів. Кожного тижня читатиметься лекція (2 год.), практичні заняття проводитимуться що два тижні (2 год.). Практичні заняття відбуватимуться у вигляді обговорення опрацьованого студентами матеріалу з передбачених програмою тем.

^ Система контролю. Оцінка знань студентів складатиметься з трьох елементів: оцінки за залік, результати роботи на практичних заняттях та письмову роботу. За рейтинговою системою студент може отримати до 100 балів, з них за залік – до 30 балів, за письмову роботу – до 10 балів. Відвідання практичних занять є обов’язковим. Залік проходитиме у вигляді усної співбесіди у відповідності до програми курсу.


^ Тема 1. Предмет філософії права. Філософія права та теорія держави і права. Філософія права та споріднені науки (4 год.).

Право як предмет філософії. Виокремлення філософії права як окремої галузі філософського знання. Історія впровадження до наукового обігу поняття „філософія права”. Філософія права в системі філософських дисциплін. Співвідношення філософії права та юриспруденції. Філософія права та теорія держави і права. До історії стосунків правознавства та філософії права у вітчизняній історії. Псевдо-правове безправ’я в сучасній Україні.

Розрізнення права і закону як підставова засада філософії права. Протиставлення права, яким воно є і права яким воно має бути. Філософсько-правова онтологія, гносеологія, аксіологія та методологія. Філософія права як пошук істини про право.


^ Тема 2. Основні типи праворозуміння. Правовий натуралізм (2 год).

Становлення ідеї природного права в античній філософії. Ius naturae (ius naturale), ius gentium та ius civile в римському правознавстві. Розрізнення lex aeterna (lex dei, lex divina), lex naturalis та lex temporalis в ранньохристиянській філософії. Концепція божественого, природного та людського права в томізмі. Новоєвропейські теорії природного права й суспільного договору та їхня роль у формуванні ідеології буржуазних революцій. Втілення ідеї природного права у „Декларації прав людини” 1789 року. Ідеї природного права в сучасному конституційному праві.


^ Практичне заняття: ПРАВОВИЙ НАТУРАЛІЗМ (2 год.).

1. Ідея природного права в античності та Середньовіччі.

2. Новоєвропейська традиція природного права та її вплив на формування ліберально-демократичної ідеології.

3. Відображення ідеї природного права в конституційному праві.


Література:


Обов’язкова:

Арістотель. Політика. – К., 2000.

Декларація прав людини і громадянина, прийнята Національною асамблеєю Франції // Пейн Т. Права людини. – Львів, 2000.

Дигесты Юстиниана. – М., 1984.

Институции Юстиниана. – М., 1998.

Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права, або природне право і державознавство. – К., 2000.

Кант И. Критика практического разума // Соч.: В 6-ти т. – Т.4. – Ч.1. – М., 1965.

Кант И. Метафизика нравов в двух частях // Соч.: В 6-ти т. – Т.4. – Ч.2. – М., 1965.

Конституція Сполучених Штатів Америки // Каррі Д. Конституція Сполучених Штатів Америки. – К., 1993.

Монтескье Ш. О духе законов // Избранные сочинения. – М., 1955.

Пейн Т. Права людини. – Львів, 2000.

Руссо Ж.Ж. Об общественном договоре // Трактаты. – М., 1998.

Тома Аквінський. Коментарі до Арістотелевої „Політики”. – К., 2000.

Ціцерон. Про закони. Про державу. Про природу богів. – К., 1998.


Додаткова:

Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Харьков, 1999.

Бачинин В.А., Панов М.І. Філософія права. – К., 2002.

Бачинин В.А., Сальников В.П. Философия права: Краткий словарь. – СПб, 2000.

Кузнєцов В. Філософія права. Історія та сучасність (Навчальний посібник) – К., 2003.

Нерсесянц В.С. Философия права. – М., 1999.

Нерсесянц В.С. Юриспруденция. – М., 1998.

Циппеліус Р. Філософія права. – К., 2000.


Тема 3. Основні типи праворозуміння. Правничий позитивізм (2 год).

Правовий позитивізм як характерна риса правничої свідомості. Легізм як форма „правового безправ’я”. Зародки правового позитивізму в античній філософії. Правовий позитивізм як реакція на поширення ідей природного права. Формулювання підставових принципів правового позитивізму в творчості Є. Бентама. Командна теорія права Дж. Остіна. Право як наказ суверена, підкріплений санкціями. Критика правового позитивізму в класичній німецькій філософії. Сучасні спроби переосмислення спадщини правничого позитивізму в англо-американській аналітичній юриспруденції. Дискусія між Х.Л.А. Хартом та Р. Дворкіном.


Практичне заняття: ПРАВНИЧИЙ ПОЗИТИВІЗМ (2 год.).

1. Сутність правничого позитивізму як типу праворозуміння.

2. Історичні витоки та класичні форми правничого позитивізму.

3. Сучасні дискусії навколо правничого позитивізму.


Література:


Обов’язкова:

Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства // Антология мировой правовой мысли: В 5-ти т. – Т.3. – М., 1999.

Гоббс Т. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної. – К., 2000.

Дворкін Р. Серйозний погляд на права. – К., 2000.

Кельзен Г. Чистое учение о праве Ганса Кельзена. – М., 1987.

Мак’явеллі Н. Флорентійські хроніки. Державець. – К., 1998.

Новгородцев П.И. Введение в философию права. Кризис современного правосознания. – СПб, 2000.

Фуллер Л.Л. Анатомія права. – К., 1999.

Фуллер Л.Л. Мораль права. – К., 1999.

Харт Х.Л.А. Концепція права. – К., 1998.


Додаткова:

Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Харьков, 1999.

Бачинин В.А., Панов М.І. Філософія права. – К., 2002.

Бачинин В.А., Сальников В.П. Философия права: Краткий словарь. – СПб, 2000.

Кузнєцов В. Філософія права. Історія та сучасність (Навчальний посібник) – К., 2003.

Нерсесянц В.С. Философия права. – М., 1999.

Нерсесянц В.С. Юриспруденция. – М., 1998.

Циппеліус Р. Філософія права. – К., 2000.


Тема 4. Право та моральність (2 год).

Проблема морального змісту права: антитеза правового натуралізму та правового позитивізму. Тенденція до редукції змісту права до кодифікованих норм моральності та протилежна тенденція до заперечення морального сенсу права. Філософія права та етика. Два полюси: моральність як складова права та право як „моральний мінімум”. Сучасні дискусії. Концепція морального змісту права Л. Фуллера.


Практичне заняття: ПРАВО ТА МОРАЛЬНІСТЬ (2 год.).

1. Історія дискусії щодо співідношення моралі та права.

2. Моральна свобода та правовий примус.

3. Абстрактне право, мораль та моральність в філософії права Гегеля.

4. Концепція права як „морального мінімуму” в філософії Вол. Соловйова.


Література:


Обов’язкова:

Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права, або природне право і державознавство. – К., 2000.

Кант И. Метафизика нравов в двух частях // Соч.: В 6-ти т. – Т.4. – Ч.2. – М., 1965.

Новгородцев П.И. Идея права в философии Вл. С. Соловьева // Об общественном идеале. – М., 1991.

Платон. Держава. – К., 2000.

Cоловьев В.С. Оправдание добра. Нравственная философия // Соч.: В 2-х т. – Т.1. – М., 1988.

Фуллер Л.Л. Мораль права. – К., 1999.


Додаткова:

Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Харьков, 1999.

Бачинин В.А., Панов М.І. Філософія права. – К., 2002.

Бачинин В.А., Сальников В.П. Философия права: Краткий словарь. – СПб, 2000.

Кузнєцов В. Філософія права. Історія та сучасність (Навчальний посібник) – К., 2003.

Нерсесянц В.С. Философия права. – М., 1999.

Нерсесянц В.С. Юриспруденция. – М., 1998.

Циппеліус Р. Філософія права. – К., 2000.


Тема 5. Право як форма свободи, рівності та справедливості (4 год) .

Iustitia як справедливість, забезпечена правом. Iustitia est constans et perpetua voluntas ius suum cique tribuens. Реалізація справедливості через правову рівність. Визначення права в „Дігестах” Юстиніана як такого, що „завжди є справеливе й добре (aequi et boni)”. Формальний характер правової рівності-aequitas. Рівність формальна та „фактична”. „Фактична рівність” як несправедливість. Правова рівність як рівність у свободі. Право як всезагальна форма реалізації свободи.


Практичне заняття: ПРАВО ЯК ФОРМА СВОБОДИ, РІВНОСТІ ТА СПРАВЕДЛИВОСТІ (2 год.).

1. Формальний характер правової рівності.

2. Право як реалізація справедливості.

3. Право як умова і форма свободи.


Література:


Обов’язкова:

Гайєк Ф.А. Право, законодавство і свобода. – К., 2000.

Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права, або природне право і державознавство. – К., 2000.

Декларація прав людини і громадянина, прийнята Національною асамблеєю Франції // Пейн Т. Права людини. – Львів, 2000.

Кант И. Критика практического разума // Соч.: В 6-ти т. – Т.4. – Ч.1. – М., 1965.

Кант И. Метафизика нравов в двух частях // Соч.: В 6-ти т. – Т.4. – Ч.2. – М., 1965.

Конституція Сполучених Штатів Америки // Каррі Д. Конституція Сполучених Штатів Америки. – К., 1993.

Лок Д. Два трактати про врядування. – К., 2001.

Монтескье Ш. О духе законов // Избранные сочинения. – М., 1955.

Новгородцев П.И. Введение в философию права. Кризис современного правосознания. – СПб, 2000.

Пейн Т. Права людини. – Львів, 2000.

Платон. Держава. – К., 2000.

Ролз Дж. Теорія справедливості. – К., 2001.

Чичерин Б.Н. Собственность и государство. – СПБ. 2005.


Додаткова:

Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Харьков, 1999.

Бачинин В.А., Панов М.І. Філософія права. – К., 2002.

Бачинин В.А., Сальников В.П. Философия права: Краткий словарь. – СПб, 2000.

Кузнєцов В. Філософія права. Історія та сучасність (Навчальний посібник) – К., 2003.

Нерсесянц В.С. Философия права. – М., 1999.

Нерсесянц В.С. Юриспруденция. – М., 1998.

Циппеліус Р. Філософія права. – К., 2000.


Тема 6. Правова система (2 год).

Правова система як засіб реалізації прав і свобод . Синтез правопорядку та справедливості в правовій системі. Проблема внутрішньої узгодженості елементів правової системи. Головні вимоги до норм і правових принципів правової системи. Загальність (de minimus non curat lex). Оприлюднення (ignorantia iuris nocet). Проскрептивність (lex prospicit, non respicit; lex retro non agit). Несуперечливість. Ясність (clara non sunt interpretanda). Здійсненість (imposibillium nulla est obligatio). Стабільність (ubi ius incertum, ibi ius nullum). Відповідність правозастосування змістові застосовуваних норм.


Практичне заняття: ПРАВОВА СИСТЕМА (2 год.).

1. Проблема внутрішньої узгодженості елементів правової системи.

2. Головні вимоги до норм і правових принципів правової системи:

- загальність

- оприлюднення

- проскрептивність

- несуперечливість

- ясність

- здійсненість

- стабільність

- відповідність правозастосуваня змістові застосовуваних норм.


Література:


Обов’язкова:

Дворкін Р. Серйозний погляд на права. – К., 2000.

Фуллер Л.Л. Анатомія права. – К., 1999.

Фуллер Л.Л. Мораль права. – К., 1999.

Харт Х.Л.А. Концепція права. – К., 1998.


Додаткова література

Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Харьков, 1999.

Бачинин В.А., Панов М.І. Філософія права. – К., 2002.

Бачинин В.А., Сальников В.П. Философия права: Краткий словарь. – СПб, 2000.

Кузнєцов В. Філософія права. Історія та сучасність (Навчальний посібник) – К., 2003.

Нерсесянц В.С. Философия права. – М., 1999.

Нерсесянц В.С. Юриспруденция. – М., 1998.

Циппеліус Р. Філософія права. – К., 2000.


Тема 7. Злочин і кара (2 год).

Правовий примус.

Типи відповідальності. Моральна й правова відповідальність. Правова відповідальність як невід’ємна складова правосуб’єктності. Відшкодування, адміністративне покарання, кримінальне покарання.

Спроби обґрунтування виправданості покарання в історії філософії права. Функції покарання: реституційна, захисна щодо злочинця перед загрозою самосуду, символічна, превентивно-запобіжна, виховна, залякувальна. Гегелівська схема кари як заперечення заперечення.

Історична еволюція форм покарання. Кара як помста (відплата) та запобіганя на майбутнє. Безпосереднє покарання за принципом таліона, симетричне покарання як наслідок походження кари з кровної помсти. Суспільство як спадкоємець права кровної помсти. Перехід від переважно реститутивного спрямування покарання до покарання за порушення закону як такого. Державна монополія на вбивство.

Підсудність. Зв’язок вчинку з мотивом.

Конфлікт факту існування кари з християнською мораллю. Відсутність переконливого обґрунтування доцільності кари.


Практичне заняття: ЗЛОЧИН І КАРА (2 год.).

1. Правова відповідальність.

2. Правові санкції.

3. Історія та еволюція форм покарання.

4. Головні типи обґрунтування доцільності покарання.


Література:


Обов’язкова:

Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права, або природне право і державознавство. – К., 2000.

Голосовкер Я.Э. Достоевский и Кант. – М., 1963.

Достоевский Ф.М. Преступление и наказание // Соч.: В 30-ти т. – Т.6. – Л., 1973.

Достоевский Ф.М. Братья Карамазовы // Соч.: В 30-ти т. – Т.14-15. – Л., 1976.

Сорокин П.А. Социологический этюд об основных формах общественного поведения и морали // Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992.

Cоловьев В.С. Оправдание добра. Нравственная философия // Соч.: В 2-х т. – Т.1. – М., 1988.

Толстой Л.Н. Воскресение // Собр. соч.: В 22-х т. – Т. XIII. – М., 1982.

Толстой Л.Н. Смерть Ивана Ильича // Собр. соч.: В 22-х т. – Т. XII. – М., 1982.

Фуко М. Наглядати й карати. Народження в’язниці. – К., 1998.


Додаткова:

Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Харьков, 1999.

Бачинин В.А., Панов М.І. Філософія права. – К., 2002.

Бачинин В.А., Сальников В.П. Философия права: Краткий словарь. – СПб, 2000.

Кузнєцов В. Філософія права. Історія та сучасність (Навчальний посібник) – К., 2003.

Нерсесянц В.С. Философия права. – М., 1999.

Нерсесянц В.С. Юриспруденция. – М., 1998.

Циппеліус Р. Філософія права. – К., 2000.


Тема 9. Держава і право (2 год).

Розуміня природи та функцій держави в ліберально-демократичній традиції. Держава як допоміжний інструмент суспільства вільних людей для реалізації індивідом невід’ємних та неприписуваних прав на життя, свободу та власність. Держава як „нічний сторож” прав громадянина. Уряд як „неминуче зло” для реалізації потреб громадян, в тому числі – забезпечення правового порядку, що має на меті забезпечення свободи та реалізацію принципу рівності та справедливості. Ідея розподілу влад. Правова держава як форма організації публічної влади з метою реалізації прав і свобод людини.

Державницька альтернатива. Платонівський проект держави: перший приклад тоталітарно-етатистської утопії. Зв’язок платонівського ідеалістичного реалізму з державницьким тоталітаризмом. Державництво як підпорядкування прав індивідів інтересам державного цілого. Несумісність державництва та індивідуальної свободи. Демократія як радикальна протилежність державництва. Фашизм як вища форма державництва.

Несумісність державництва та принципів правової держави. Державницький „нормативізм” як вияв правового нигілізму. Державницький легізм. Квазі-правова практика у сталінському Радянському Союзі та гітлерівській Німеччині.


^ Тема 10. Сучасні правові культури (4 год).

Проблеми, пов’язані з виокремленням та порівняльним аналізом правових культур. Правові культури, що походять від традицій римського права. Континентальна законодавча культура. Культура common law. Головні риси англо-саксонського права. Християнська правова культура, канонічне право. Ісламське право. Правова культура іудаїзму. Вплив конфуціанства і буддизму на правові культури народів Далекого Сходу.


Теми письмових робіт:

1. Зародження й становлення правового позитивізму та теорій природного права в античній та середньовічній філософії.

2. Філософсько-правова теорія Т. Гоббса.

3. Філософія права Дж. Локка.

4. Теорія права у філософії Ш. Монтеск’є.

5. Теорія права у філософії Ж.-Ж. Руссо.

6. Філософсько-правовий зміст „Декларації прав людини та громадянина” 1789 р.

7. Філософсько-правовий зміст Конституції Сполучених Штатів Америки.

8. Філософія права І. Канта.

9. Філософія права Г. Гегеля.

10. Право у „Виправданні добра” Вол. Соловйова.

11. Філософія права Х.Л.А. Харта

12. Ліберальна теорія права Р. Дворкіна.

13. Фундаментальні засади права у „Моральності права” Л. Фуллера.


Вимоги до письмових робіт:

Мінімальний обсяг письмової роботи – 0,5 др. арк. (20 тис. знаків); максимальна оцінка – 10 балів.
^

ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ

Першоджерела


Антология мировой правовой мысли: В 5-ти т. – М., 1999.

Арістотель. Політика. – К., 2000.

Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства // Антология мировой правовой мысли: В 5-ти т. – Т.3. – М., 1999.

Гайєк Ф.А. Право, законодавство і свобода. – К., 2000.

Гоббс Т. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної. – К., 2000.

Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права, або природне право і державознавство. – К., 2000.

Голосовкер Я.Э. Достоевский и Кант. – М., 1963.

Дворкін Р. Серйозний погляд на права. – К., 2000.

Декларація прав людини і громадянина, прийнята Національною асамблеєю Франції // Пейн Т. Права людини. – Львів, 2000.

Дигесты Юстиниана. – М., 1984.

Достоевский Ф.М. Преступление и наказание // Соч.: В 30-ти т. – Т.6. – Л., 1973.

Достоевский Ф.М. Братья Карамазовы // Соч.: В 30-ти т. – Т.14-15. – Л., 1976.

Институции Юстиниана. – М., 1998.

Кант И. Критика практического разума // Соч.: В 6-ти т. – Т.4. – Ч.1. – М., 1965.

Кант И. Метафизика нравов в двух частях // Соч.: В 6-ти т. – Т.4. – Ч.2. – М., 1965.

Кельзен Г. Чистое учение о праве Ганса Кельзена. – М., 1987.

Конституція Сполучених Штатів Америки // Каррі Д. Конституція Сполучених Штатів Америки. – К., 1993.

Конституція України. – К., 2006.

Лок Д. Два трактати про врядування. – К., 2001.

Мак’явеллі Н. Флорентійські хроніки. Державець. – К., 1998.

Монтескье Ш. О духе законов // Избранные сочинения. – М., 1955.

Новгородцев П.И. Введение в философию права. Кризис современного правосознания. – СПб, 2000.

Новгородцев П.И. Идея права в философии Вл. С. Соловьева // Об общественном идеале. – М., 1991.

Пейн Т. Права людини. – Львів, 2000.

Платон. Держава. – К., 2000.

Ролз Дж. Теорія справедливості. – К., 2001.

Руссо Ж.Ж. Об общественном договоре // Трактаты. – М., 1998.

Сорокин П.А. Социологический этюд об основных формах общественного поведения и морали // Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992.

Cоловьев В.С. Оправдание добра. Нравственная философия // Соч.: В 2-х т. – Т.1. – М., 1988.

Толстой Л.Н. Воскресение // Собр. соч.: В 22-х т. – Т. XIII. – М., 1982.

Толстой Л.Н. Смерть Ивана Ильича // Собр. соч.: В 22-х т. – Т. XII. – М., 1982.

Тома Аквінський. Коментарі до Арістотелевої „Політики”. – К., 2000.

Философия права. Хрестоматия. – К., 2002.

Фуко М. Наглядати й карати. Народження в’язниці. – К., 1998.

Фуллер Л.Л. Анатомія права. – К., 1999.

Фуллер Л.Л. Мораль права. – К., 1999.

Харт Х.Л.А. Концепція права. – К., 1998.

Ціцерон. Про закони. Про державу. Про природу богів. – К., 1998.

Чичерин Б.Н. Собственность и государство. – СПБ. 2005.

Дослідження

Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Харьков, 1999.

Бачинин В.А., Панов М.І. Філософія права. – К., 2002.

Бачинин В.А., Сальников В.П. Философия права: Краткий словарь. – СПб, 2000.

Кузнєцов В. Філософія права. Історія та сучасність (Навчальний посібник) – К., 2003.

Нерсесянц В.С. Философия права. – М., 1999.

Нерсесянц В.С. Юриспруденция. – М., 1998.

Циппеліус Р. Філософія права. – К., 2000.








Скачати 166.93 Kb.
Дата конвертації28.10.2013
Розмір166.93 Kb.
ТипДокументы
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи