Методичні рекомендації до практичних та семінарських занять з навчальної дисципліни «Ековалеологія рідного краю» Розробник icon

Методичні рекомендації до практичних та семінарських занять з навчальної дисципліни «Ековалеологія рідного краю» Розробник



Схожі


Бердянський державний педагогічний університет

Інститут соціально-педагогічної та корекційної освіти

Кафедра біології, екології та безпеки життєдіяльності


Т.Г. Шаповалова


Практичні та семінарські заняття

з навчального курсу

«Ековалеологія рідного краю»


Бердянськ – 2011р.


Методичні рекомендації до практичних та семінарських занять з навчальної дисципліни «Ековалеологія рідного краю»


Розробник:: Т.Г.Шаповалова - к.пед.н., доцент кафедри біології, екології та БЖД


Методичні рекомендації обговорені та затверджені на засіданні кафедри біології, екології та БЖД

Протокол № ^ 1 від “30” серпня 2011 р.


Завідувач кафедри к. пед.наук, доцент Н.Б. Сопнєва


Шаповалова Т.Г. Методичні рекомендації до практичних та семінарських занять з навчальної дисципліни «Ековалеології рідного краю». – Бердянськ: БДПУ, 2011. – 45 с.


Зміст


1. Пояснювальна записка………………………………………………………….............4 с.

2. Зміст навчального процесу…………………………………………………….……….7 с.

2.1. Тематичні плани ……………………..………………………………….........7 с.

2.1.1. Тематичний план навчального модулю за кредитно-трансферною системою (для студентів денної форми навчання)…………………………………………………..........................7 с.

2.1.2. Тематичний план (для студентів заочної форми навчання)…………………………………………………………………..7 с.

2.2. Проектування дидактичного процесу з видів навчальних занять.......................................................................................................................8 с.

2.2.1. Лекційні заняття, їх тематика та обсяг……………………........8 с.

2.2.2. Семінарські (практичні, лабораторні) заняття, їх тематика та обсяг…………………………………………........................................11 с.

2.2.3. Самостійна робота студентів, її тематика та обсяг..................17 с.

2.2.4. Індивідуальна робота студентів…………………………….....18 с.

2.3. Засоби контролю …………………..............................................................18 с.

2.3.1. Рейтингова оцінка засвоєння студентами денної форми навчання навчального матеріалу (за кредитно-трансферною системою)…………………………………..........................................19 с.

2.3.2. Питання до заліку для студентів заочної форми навчання………………………………………………………………19 с.

3. Питання для самоперевірки ……………...……………………………………........20 с.

4. Список літератури з курсу……...……………………………………………….......21 с.


1. Пояснювальна записка

У програмі відображені сучасні тенденції розв'язання валеологічних проблем людини, викладені у: Концепції “Формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя дітей та молоді” (2004).

Людина та її здоров’я є найбільшою цінністю держави, яка докладає чимало зусиль для створення умов формування здорового способу життя кожного українця. Одним із головних напрямів забезпечення здоров’я населення України є належна освіта з валеологічних проблем. Це відображено у Концепції освіти з напряму “Формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя дітей та молоді” (2004) та реалізується через вивчення комплекту дисциплін: валеології, екології, основ медичних знань, тощо, чільне місце серед яких посідає ековалеологія.

Ековалеологія — наука, що вивчає вплив на людину та її здоров’я зовнішніх екологічних факторів у процесі її життєдіяльності.

Об’єктом вивчення ековалеології є людина у всіх аспектах її здоров’я (фізичному, психічному, духовному, соціальному).

Предметом вивчення є вплив на життєдіяльність та здоров’я людини зовнішніх екологічних факторів.

^ Мета курсу: теоретична та практична підготовка майбутніх фахівців дошкільного виховання з ековалеологічних знань про рідний край, формування ековалеологічної культури, опанування принципами гармонійного розвитку особистості, довкілля й сталого розвитку суспільства.

^ Завданням курсу ековалеології є виявлення та вивчення умов позитивного та негативного впливу на життєдіяльність та здоров’я людини зовнішніх екологічних факторів.

Розроблена програма та методичні рекомендації до курсу “Ековалеологія рідного краю” покликані дати студентам знання, вміння та навички ековалеологічного спрямування і вирішують такі завдання:

  • оволодіння знаннями з екології, валеології та ековалеології рідного краю на прикладі Північного Приазов’я;

  • формування еколого-валеологічної культури при вивченні природи рідного краю та її впливу на здоров'я людини;

  • ознайомлення з біоенергетичними властивостями природних об'єктів;

  • виховування любові до природи рідного та її цілющих властивостей.

^ Місце навчальної дисципліни в системі професійної підготовки фахівця. Одним із аспектів діяльності практичного психолога та вихователя дошкільних закладів є формування та розвиток культури здоровיя та екокультури. З ековалеологією пов’язуються певні способи організації й розвитку людської життєдіяльності, представленої у продуктах матеріальної та духовної праці, у системі соціальних норм та настанов, у духовних цінностях, у сукупності ставлення людини до природи, дому, до здоровיя інших людей та власного, з використанням цілющих властивостей природи.

Інтегровані вимоги до знань і вмінь з навчальної дисципліни:

  • вивчення інтегрованої дисципліни базується на знаннях, уміннях і навичках, засвоєних студентами під час опанування таких дисциплін як основи екології, валеології, психології, вікової фізіології, безпеки життєдіяльності.

Навчальний курс “Ековалеологія рідного краю” викладається в обсязі 54 годин (1,5 кредиту) студентам 1-4 курсів, які вже вивчали основи екології та вікову фізіологію з основами валеології, у вигляді лекційних та практичних занять.

В лекціях викладається основний теоретичний матеріал з ековалеології. На практичних заняттях студенти вивчають особливості та проблеми екології й валеології Північного Приазов’я, знайомляться з цілющими властивостями фауни та флори, біоенергетикою природних об'єктів, набувають навичок використання їх з лікувальною та профілактичною метою. Частину занять рекомендується проводити у вигляді майстер-класів, екскурсій по рідному краю.

Засвоєння матеріалу оцінюється системою завдань, які виконуються на практичних заняттях та у вигляді самостійної роботи. Закінчується курс підсумковою модульною контрольною роботою з курсу “Ековалеологія рідного краю”.

Програмою передбачено вивчення шести тем об’єднаних у три модулі.

Після вивчення цієї дисципліни студент повинен:

^ 1. Отримати уявлення про:

  • валеологію як науку про здоров’я здорових;

  • ековалеологію як науку, що вивчає вплив на людину та її здоров’я зовнішніх екологічних факторів у процесі її життєдіяльності (взаємооздоровлення людини і довкілля).

  • здоровий спосіб життя;

  • сучасні оздоровчі системи та програми;

  • біоенергетику природних об'єктів;

  • фізичне, психічне, духовне здоров’я, їх сутність;

  • рухову активність і здоров’я підростаючого покоління;

  • фізичне загартування й туризм;

  • забруднення повітряного середовища й здоров’я людини;

  • забруднення водного середовища й здоров’я людини;

  • радіаційне забруднення довкілля;

  • генетичні наслідки забруднення навколишнього середовища;

  • ековалеологічних аспект харчування;

  • психоемоційні перевантаження, фактори їх виникнення та релаксаційний вплив природи на здоров’я людини;

  • взаємозалежність між духовним життям і фізичним здоров’ям людини;

  • закономірності формування, збереження, зміцнення здоров’я людини;

  • основи здорового способу життя;

  • біологічне й соціальне в природі людини;

  • біологічну програму людини (старіння та довголіття).

2. Знати:

  • основні теоретичні положення сучасної екології, валеології та ековалеології; основні екологічні та ековалеологічні терміни, поняття, фактори, закони;

  • причини і наслідки розвитку локальних, регіональних і глобальних екологічних криз; стан природних ресурсів та їх використання, основні форми й особливості антропічного впливу на довкілля;

  • особливості екологічного стану природних і антропогенних об'єктів рідного краю;

  • особливості й значення ековалеологічної освіти та виховання у покращенні стану довкілля Північного Приазов’я;

  • вплив біоенергетики природних об'єктів на здоров'я людини (дерево терапія, анімалорелаксація);

  • природно-заповідний фонд України, Північного Приазов’я та Бердянська та його структуру;

  • поняття водно-болотних угідь на прикладі Бердянської затоки;

  • основних представників флори і фауни Північного Приазов’я;

  • червонокнижних тварин та рослин Північного Приазов’я;

  • геологічну історію утворення Азовського моря;

  • морфологічні особливості Азовського моря;

  • гіпотези утворення кіс;

  • рослинний та тваринний світ, який створює біоту моря;

  • основні оздоровчі фактори Бердянської коси.

3. Вміти:

  • застосовувати базові фундаментальні екологічні, валеологічні та ековалеологічні знання при формуванні особистісного відношення до об'єктів природи й суспільства, власного здоров’я; при ствердженні активної природоохоронної та валеологічної життєвої позиції й формуванні світоглядних орієнтирів на основі нових екологічних та ековалеологічних концепцій;

  • пропагувати ековалеологічні знання;

  • визначати й розпізнавати найбільш розповсюджені лікарські рослини місцевих екосистем;

  • визначати і розпізнавати найбільш розповсюджених тварин місцевих екосистем, які використовуються в анімалотерапії та анімалорелаксації;

  • надавати долікарську допомогу, використовуючи цілющі властивості рослин;

  • користуватися науково-методичною літературою, Інтернет ресурсами з питань валеології, екології, ековалеології, здорового способу життя, оздоровчих програм;

  • готувати фіточаї.

Міждисциплінарні зв’язки навчальної дисципліни з:

  • Педагогікою

  • Психологією

  • Основами екології

  • Віковою фізіологією

  • Валеологією

  • Безпекою життєдіяльності

  • Математикою.



^ 2. Семінарські (практичні, лабораторні) заняття,

їх тематика та обсяг


теми

Тема заняття та його план

Кількість годин

денна форма

заочна форма

Тема № 1

^ Ековалеологія – наука про вплив на здоров’я людини оточуючого середовища.

Мета: ознайомитися та засвоїти основні поняття курсу «Ековалеологія рідного краю».

Обладнання: методичні розробки, література, Інтернет.

    1. Практична частина.

Завдання 1. Підготувати інформацію реферативного спрямування.

1. Предмет та завдання курсу. Екологія та валеологія.

2. Актуальність дисципліни, її роль і задачі. Характеристика методологічної та наукової основи дисципліни.

3. Основні навчальні задачі курсу «Ековалеологія рідного краю».

4. Роль дисципліни в питаннях формування знань та вмінь з екології, валеології, ековалеології рідного краю.

5. Північне Приазовיя – географічне положення та природне середовище.

6.Коротка характеристик водоймищ Північного Приазовיя.

2



-



Тема № 2

^ Стежинами легендарної Агари. Екскурсія на Берду (пам'ятка природи «Вислячі вуха»)

Мета: ознайомлення з історичними даними річки Берди – типової малої ріки Північного Приазов’я.

Обладнання: література, методичні розробки.

    1. Практична частина.

Завдання 1. Ознайомитися з історичними даними р. Берда.

Скласти короткий опис історії Берди.

Завдання 2. Найдавніші скелі планети.

Описати найдавніші скелі Північного Приазов’я.

Завдання 3. Заповідні території р. Берда.

Зробити короткий опис заповідних територій р. Берда.

Завдання 4. Підготувати презентацію за матеріалами екскурсії «Заповідний край Бердянщини»

2



-



Тема № 3

^ Природно-заповідний фонд Північного Приазов’я. Навчальна екскурсія на пам'ятку природи.

Мета:ознайомитися з природно-заповідним фондом м. Бердянська та Бердянського району

Обладнання: методичні рекомендації, рекомендована література.

    1. Практична частина.

Завдання 1. Природно-заповідний фонд України, Північного Приазов’я та Бердянська.

Завдання 2. Режим природно-заповідних територій. Структура природно-заповідного фонду Бердянська та району. Вчимося заповідувати.

Завдання 3. Сім чудес Північного Приазов’я.

Завдання 4. Міжнародні ВБУ (водно-болотні угіддя).

2



-



Тема № 4

^ Тема. Рослинний світ Північного Приазов’я.

Мета: ознайомитися з рослинним світом Північного Приазов’я, рослинами, які занесені до Червоної книги України та мають цілющі властивості

Обладнання: методичні рекомендації, рекомендована література.

    1. Практична частина.

Завдання 1. Флора Північного Приазов’я.

Ознайомитися з рослинним світом Північного Приазов’я, охарактеризувати основні рослинні угрупування.

Завдання 2. Рослини Північного Приазов’я занесені до Червоної книги України.

Завдання 3. Рослини, що лікують.

Описати лікарські рослини, які найчастіше застосовують при лікуванні.

^ Проведення майстер-класу «Цілюща енергетика природи» (станція юних натуралістів).

2



-



Тема № 5

^ Тема. Тваринний світ Північного Приазов’я.

Мета: ознайомитися з тваринним світом Північного Приазов’я, рослинами, які занесені до Червоної книги України, анімалорелаксацією як елементом оздоровлення дітей та молоді.

Обладнання: методичні рекомендації, рекомендована література.

    1. Практична частина.

Завдання 1.Фауна Північного Приазов’я.

Ознайомитися з тваринним світом Північного Приазов’я, охарактеризувати основні тваринні угрупування.

Завдання 2. Тварини Північного Приазов’я занесені до червоної книги України.

Скласти список тварин, які занесені до Червоної книги України.

Майстер-клас. Тварини як об’єкти релаксаційної дії.

Анімалорелаксація

2



-



Тема № 6

^ Тема: Оздоровчі фактори Бердянської коси.

Мета: ознайомити з оздоровчими факторами Бердянської коси, лікувальними та рекреаційними можливостями Приазовського курорту.

Обладнання:

    1. Практична частина.

Завдання 1.Кліматичні особливості Бердянської коси.

Завдання 2. Гіпотези виникнення Бердянської коси.

Завдання 3. Легенда про виникнення Азовських кіс.

Завдання 4. Рослинний та тваринний світ коси.

Завдання 5. Оздоровчі фактори Бердянської коси. Лікувальні та рекреаційні можливості Бердянської коси. Лікувальні грязі та мінеральні води.

2



-



Всього

12

-



Семінарське заняття № 1


Тема. Ековалеологія – наука про вплив на здоров’я людини оточуючого середовища.

^ Мета: ознайомитися та засвоїти основні поняття курсу «Ековалеологія рідного краю».

Обладнання: методичні розробки, література, Інтернет.

Хід роботи


      1. Практична частина.

Завдання 1. Підготувати інформацію реферативного спрямування.

1. Предмет та завдання курсу. Екологія та валеологія.

2. Актуальність дисципліни, її роль і задачі. Характеристика методологічної та наукової основи дисципліни.

3. Основні навчальні задачі курсу «Ековалеологія рідного краю».

4. Роль дисципліни в питаннях формування знань та вмінь з екології, валеології, ековалеології рідного краю.

5. Північне Приазовיя – географічне положення та природне середовище.

6.Коротка характеристик водоймищ Північного Приазовיя.


Практична робота №2

Тема. Стежинами легендарної Агари. Екскурсія на Берду (пам'ятка природи «Вислячі вуха»)

^ Мета: ознайомлення з історичними даними річки Берди – типової малої ріки Північного Приазов’я.

Обладнання: література, методичні розробки.

  1. ^ Теоретична частина

Все наше життя невід’ємне від природи.Ця стара істина особливо очевидна зараз, коли природному оточуючому середовищу приділяється першочергова увага.

Серед природних багатств України Північне Приазов’я займає своє, особливе місце, і не тільки тому,що тут сонячні пляжі Азовського моря,будинки та табори відпочинку, цілющі властивості морської води.Сюди людину приваблюють заповідні куточки своєрідної природи цього краю.

Природа Північного Приазов’я – унікальна. Тут зустрічаються ландшафти різних географічних зон. Морська екзотика з її вітрами-бризами переходить у степову та гірську. У Північному Приазов’ї знаходиться дивовижний по своїй красі, унікальності та науково-господарській цінності регіон, на території якого гірські породи докембрійського періоду, яким 2-3,5 млрд. років, виходять на поверхню Землі. Явище це дуже рідкісне. Геологи називають такі райони щитами. Їх на планеті дуже мало.Один із них проходить по території України та відомий як Український кристалічний масив.

Північне Приазов’я – це і край самого маленького і теплого моря в Європі. Перше,що впадає в око на карті Азовського моря-велика кількість морських кіс їх 25. Найбільші з них Крива, Білосарайська, Бердянська, Обіточна, Федотова з островом Бірючим, Арабатська стрілка. Вони увібрали в себе різноманіття природи краю.

Море, лимани, морські коси, малі річки, виходи гірських порід зробили наш край великою зоною відпочинку та оздоровлення людини. Природні заповідні території тут вкрай необхідні.

У недоторканому вигляді представляють природу Північного Приазов’я природно-заповідні території. Їх на сьогоднішній день налічується біля 37 об’єктів. Разом вони складають природно-заповідний фонд (ПЗФ) міста Бердянська та Бердянського району. Найбільшу кількість заповідних і пам’ятних місць зберігають береги річки Берди – однієї з найхарактерніших річок Північного Приазов’я. Майже вся вона тече в межах Українського кристалічного масиву. Пробиваючись серед скель, Берда набуває вигляд гірської річки з типовими для неї каньйонами та малими водоспадами. Якби у Приазов’я не було назви, його можна було б назвати краєм скарбів заповідних.

Все малые реки Запорожского края берут начало с отрогов Азовско-Подольского кристаллического щита. Располагается эта каменная возвышенность древнего геологического происхождения в северо-восточной части области. Отсюда одни реки несут свои воды в Днепр-Славутич, другие – в Азовское море. Наибольшая из этих речек – Берда.

Эту речку люди знают с каменного века. Жили на ее берегах и тавры, и киммерийцы, и скифы, и еще кочевало в этих краях вплоть до XIX века множество народов, которое трудно перечислить. Они оставили повсюду многочисленные могилы-курганы своих вождей и полководцев, стойбища и городища.

Родившись далеко от моря на гранитных склонах древних гор, Берда на протяжении многих тысячелетий немало потрудилась, чтобы проложить себе дорогу к морю. Для этого ей пришлось прорезать глубокое ущелье в крепчайших горных породах. Поэтому речные берега реки в ее верхнем и среднем участках в настоящее время представляют собой каньонообразную долину, достигающую в отдельных местах 50-75 метров в глубину и до 500 метров в ширину. По каменистому, с крутым уклоном дну река часто с бешеной скоростью несет свои воды на юг, к приморской низменности. И, вырвавшись, наконец, из объятий скал, она уже спокойно петляет по равнине среди колхозных капустников и как будто нехотя, лениво приближается к морю, по пути образуя многочисленные дельтовые лиманы и лиманчики, утопающие в зарослях камыша и рогоза.

В верховьях Берда принимает с левого берега речушки Бильманку, Грузеньку, Грузку, Каратыш, а с правого берега – только одну Берестянку. И хотя длина Берды невелика – 125 км, а вот водосборная площадь бассейна огромна – 1760 кв. км. Этим и объясняется крутой, непостоянный, «капризный» характер этой реки.

Дело в том, что обычно Берда мелководна, и ее можно свободно перейти на перекатах. Но совсем иной становится она весной в половодье, а особенно после летних ливней, которые частенько посещают эти края и бывают необыкновенно интенсивны. Тогда резко поднимается уровень воды – и смирная речушка превращается в могучий поток, который со скоростью курьерского поезда устремляется на юг, сокрушая все на своем пути: срывает и превращает в щепки мосты, вырывает с корнями деревья и как что-то вовсе невесомое тащит, грохоча, по своему каменному ложу обломки скал… Так что характер Берды должны хорошо знать туристы, путешествующие по ее берегам. Даже в безоблачный вечер следует ставить свои палатки подальше от реки. Ведь ливень может пройти далеко на севере, и тогда обязательно нагрянет обвальный поток, от которого ничего хорошего не жди.

В начале нашего рассказа мы назвали Берду легендарной Агарой. И это неспроста. Так назвал эту реку отец истории, знаменитый античный летописец Геродот. Агара – значит плодородная, обильная. Видимо, такой она и была для греческих мореходов-купцов, которые на своих парусниках далеко заплывали по тогда еще полноводной реке вглубь материка. Из далеких заморских стран греки привозили сюда в огромных двуручных амфорах вино и масла, посуду, изготовленную из драгоценных металлов, искусные украшения, одежду и обменивали все это на воск, мед, сало, шкуры лисиц, хорьков, куниц, сайгаков и еще – на рабов. К рассказу о древних названиях реки следует еще добавить, что на первой географической карте юга России, изданной в 1614 году, Берда значится под именем «Богдан», которое, как и теперешнее тюрское название реки, в переводе на русский означает «данная Богом».

  1. Практична частина

Завдання 1. Ознайомитися з історичними даними р. Берда.

Скласти короткий опис історії Берди.

Завдання 2. Найдавніші скелі планети.

Описати найдавніші скелі Північного Приазов’я.

Завдання 3. Заповідні території р. Берда.

Зробити короткий опис заповідних територій р. Берда.

Завдання 4. Підготувати презентацію за матеріалами екскурсії «Заповідний край Бердянщини»

Рекомендована література


  1. Білявський Г.О. та ін. Основи екології: Підручние /Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй, І.Ю. Костіков. – К.: Либідь, 2004. – 408 с.

  2. М’ягченко О.П. Екологія Північного Приазов’я. – З.: ВПК „Запоріжжя”, 1999. – 72 с.

  3. Огульчанский А.Я., Иванченко А.В., Федоренко Н.Я. Заповедники Приазовья. Путеводитель. – Днепропетровск, «Промінь», 1978. – 64с.

  4. Портянко В.Ф., Попивщая В.В. Природы доброе лицо: Краевед. очерки. Днепропетровск:Промінь, 1986. – 72 с.

  5. Портянко В.П., Шаповалова Т.Г. Памятка природно-заповедного фонда г. Бердянска и Бердянского района (буклет). – Бердянск: Південна зоря, 1989. – 12 с.

  6. Портянко В.П., Мягченко А.П., Ноздрина Л. Ф. и др. Бердянская коса. Природа. Хозяйственное освоение. Охрана.(Методические рекомендации для студентов, пионервожатых, экскурсоводов). – Бердянск: БДПИ, 1986. – 14 с.

  7. Птицы Украины. Полевой определитель. Марисова И.В., Талпош В.С. – К.: Вища шк. Головное из-во, 1984. – 184 с.

  8. Савчук М.Я. Видовой состав и численность зимующих птиц в районе г. Бердянска. Зимние учеты птиц на Азово-Черноморском побережье.


Практична робота № 3

Тема. Природно-заповідний фонд Північного Приазов’я. Навчальна екскурсія на пам'ятку природи.

^ Мета:ознайомитися з природно-заповідним фондом м. Бердянська та Бердянського району

Обладнання: методичні рекомендації, рекомендована література.

Хід роботи

Теоретична частина

^ СІМ ЧУДЕС СВІТУ ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ’Я

Все наше життя невід’ємне від природи. Ця стара істина особливо очевидна зараз, коли природному оточуючому середовищу приділяється першочергова увага.

Серед природних багатств України Північне Приазов’я займає своє, особливе місце.І не тільки тому,що тут сонячні пляжі Азовського моря,будинки та табори відпочинку, цілющі властивості морської води.Сюди людину приваблюють заповідні куточки своєрідної природи цього краю.

Природа Північного Приазов’я – унікальна. Тут зустрічаються ландшафти різних географічних зон. Морська екзотика з її вітрами-бризами переходить у степову та гірську. У Північному Приазов’ї знаходиться дивовижний по своїй красі, унікальності та науково-господарській цінності регіон, на території якого гірські породи докембрійського періоду, яким 2-3,5 млрд. років, виходять на поверхню Землі. Явище це дуже рідкісне. Геологи називають такі райони щитами. Їх на планеті дуже мало.Один із них проходить по території України та відомий як Український кристалічний масив.

Північне Приазов’я – це і край самого маленького і теплого моря в Європі. Перше,що впадає в око на карті Азовського моря-велика кількість морських кіс їх 25. Найбільші з них Крива, Білосарайська, Бердянська, Обіточна, Федотова з островом Бірючим, Арабатська стрілка. Вони увібрали в себе різноманіття природи краю.

Море, лимани, морські коси, малі річки, виходи гірських порід зробили наш край великою зоною відпочинку та оздоровлення людини. Природні заповідні території тут вкрай необхідні.

У недоторканому вигляді представляють природу Північного Приазов’я природно-заповідні території. х на сьогоднішній день налічується біля 40 об’єктів. азом вони складають природно-заповідний фонд (ПЗФ) міста Бердянська та Бердянського району. Найбільшу кількість заповідних і пам’ятних місць зберігають береги річки Берди – однієї з найхарактерніших річок Північного Приазов’я. Майже вся вона тече в межах Українського кристалічного масиву. Пробиваючись серед скель, Берда набуває вигляд гірської річки з типовими для неї каньйонами та малими водоспадами. Якби у Приазов’я не було назви, його можна було б назвати краєм скарбів заповідних.

Хай вічно перебувають з вами радість першовідкривача та друга завжди неповторних куточків природи нашого краю.

Ми хочемо розповісти про найцікавіші та найцінніші куточки природи нашого міста Бердянська.

^ ЗАПЛАВА річки БЕРДИ – ландшафтний заказник загальнодержавного значення. Займає площу 1416,9 га. Місце впадання р.Берди в Азовське море, на захід від м. Бердянська. Тут зростає близько 300 видів лугоболотної та лугостепової рослинності. На осінніх та весняних перельотах збирається велика кількість птахів, серед яких є червонокнижні (червоновола казарка, чапля велика та мала біла, гоголь, черні та ін).

Низів’я р. Берди охоплює територію між селами Нововасилівка, Старопетрівка, Новопетрівка та Дальні Макорти Бердянського району Запорізької області. Ця ділянка розділяється асфальтівкою на дві частини: північну і південну.

За геоботанічним районуванням досліджена територія відноситься до Нововасилівського геоботанічного району Каховсько-Молочансько-Бердянського округу типчаково-ковилових степів на південних чорноземах та подових лук.

Рослинний покрив території досліджень представлений різноманітними синтаксономічного складу заплавної та фрагментами степової рослинності на північній ділянці заплави. Тут спостерігається чітка зміна угруповань залежно від екологічних факторів : наводненості, засолення та осушення. Вздовж русла р. Берди фітоценози мають лучно-галофільний характер, а подекуди із вкрапленнями рудеральних угруповань. Загальний фон надають пасквальна дигресія та осушення. Лучно-галофільна рослинність представлена угрупованнями пирію повзучого з полином сантонійським. Далі в напрямку до правого корінного берега до цього угруповання на значних площах домішується покісниця розставлена, яка в більш засолених умовах замінює пирій і домінує разом з полином сантонійським. Потім на понижених і зволожених місцях покісницю витісняють більш сталі галофіти: камфоросма, галіміона борода часта, солонець європейський. Вздовж корінного берега в заплаві великі площі займає обводнена рослинність. Для її фітоценозів характерна відсутність чітких меж між окремими синтаксонами, тому весь цей виділ характеризується, комплексним вкриттям. В ньому ми відмічаємо фітоценози бульбокомиша морського, що утворює мозаїчний покрив з фрагментами угруповань галіміони бородавчастої і солонця європейського. Майже всюди з цими видами домінує прибережниця берегова. На корінному древньому березі Азовського моря вздовж заплави Берди відмічені на три ділянки степової рослинності з домінуванням костриці валійської та Лесінга.

Фрагменти степової рослинності знаходяться у деградованому стані внаслідок інтенсивного спасування, рекреаційного впливу тощо. Дещо більше збереглися фрагменти угруповань, розташовані схилах, оскільки тут опасування майже не ведеться, зате діють ерозійні процеси. Добре збереглись фрагменти угруповань кобили Лесінга на площі близько двох гектарів. Формацію даного виду репрезентують асоціації з типчаком валіським, караганою кущової, ковилою волосистою. Помітну роль у таких угрупованнях відіграють тонконіг стиснутий( на схилах, як індикатор ерозії), люцерна румунська, бромус безостий, астрагал борозенчастий. Вражає формування аспектів ряски Фішера- виду, який, Безумовно, скорочує свій ареал і тому вимагає охорони. Також у цих угрупованнях відмічений тюльпан Шренка- вид з “Червоної книги”. Взагалі фітоценози названої формації багатовидові: від 27 до 43 видів на пробну ділянку. Більші площі займають перехідні угруповання та полідомінантні фітоценози формації типчаку валійського, де на перший план виступають такі види, як деревій тисячолистий, подорожник середній, рутвиця мала. У таких фітоценозах більше виді, стійких до випасання, факультативних рудералів. Зустрічаються на залишках плакору та схилах суто рудеральні фітоценози: на місцях звалищ, поблизу житла і дач. Невелику площу (2-3 га) займають посадки робінії звичайної.

Найбільш строкатий рослинний покрив, що обумовлений наявністю дрібних озер і сезонною зміною їх водної поверхні, спостерігається в центральній частині ділянки. Тут рослинність в основному галофільна. Окремі фітоценози займають невеликі площі, утворюють смуги на підвищеннях і зниженнях рельєфу, чергуються поміж озерами одна з одною, пасмами витягуються з півночі на південь. Оснівними домінантами тут є бульбокомиш морський, покісниця розставлена, солонець європейський, сарсазан шишкуватий, які місцями утворюють між собою асоціації, або дрібномозаїчні горизонтальні ценоструктури. Слід відмітити низьке (25-30%) проективне покриття галофільної рослинності. Лучно-галофільна рослинність, що має різні ступені деградованості тягнеться вздовж лівого берега р. Берди майже до моря. Болотна рослинність представлена лише формацією очерету звичайного, що майже займає близько третини площі дослідженої території. Монодомінантні фітоценози очерету подекуди змінюються асоціацією з бульбокамишем морським.

Низов’я р. Берди відіграє важливу екологічну роль в даному регіоні. Це, насамперед, регулююча і зберігаюча функція у розподілі ґрунтових вод, мікрокліматична функція. Тут зосереджені численні міграційні скупчення, місця гніздувань птахів, нересту риби. Тут відмічений лебідь шипун, біла, мала і велика чаплі, чомга (велика поганка), багато видів куликів. Останні гніздяться у важкодоступних місцях. У посадках робінії спостерігалися поселення дрібних хижих птахів, що цілком закономірно для багатих на харчові ресурси біогеоценозах.

Значну цінність на дослідженій території представляють і рослинні раритети. На степових схилах це - вже згадувані тюльпан Шренка, ковили волосиста та Лесінга, занесені до “Червоної книги УРСР”. В заплавній частині зростають лікарські рослини.

Зважаючи на велику природоохоронну і наукову цінність низов’я р. Берди, а також на те, що на цій території вже мають місце три охоронні об’єкти місцевого значення, доцільно надати цій ділянці статус комплексного державного заказника природи республіканського значення “Низов’я річки Берди” на площі близько 1000-1200 га.

Таким чином, державний заказник має включати території існуючого заказника місцевого значення “Новопетрівський” (50 га), що належить колгоспу “Росія”, а також пам’яток природи місцевого значення ”Дальні Макорти”/5 га/ з багатою степовою флорою, що належить Бердянському міськкомунгоспу та “Солодкий лиман” (25 га), що належить Бердянській райраді УТМР. До новостворюваного заказника необхідно включити деривати степової рослинності. На території заказника необхідно заборонити подальше освоєння земель крутосхилів під дачне будівництво, випас худоби, а також припинити осушення заплави і проїзд по ній колісним та гусеничним транспортом, який чиниться у осінньо-зимовий період. Транспорт ранить землю на довгі роки, бо галофільна рослинність в заплаві поновлюється дуже повільно.

^ ОСТРІВ ВЕЛИКИЙ ДЗЕНДЗИК. Дзендзик в перекладі з тюркської означає ”гачок”. Піщано-черепашковий острів в акваторії Бердянської затоки. Багато років зв'язок острова з косою підтримувався через пересип. Тут росте очерет, клубнекомиш, полин морський та піщаний, колосняк чорноморський. На острові сприятливі умови для гніздування навколоводних птахів (річковий та рябодзьобий крячок,баклан великий). Острів розташований 500м на південний захід в Азовському морі.

^ ОСТРІВ МАЛИЙ ДЗЕНДЗИК З АРХІПЕЛАГОМ АСТАПИХА. Займає площу в 36га. Піщано-черепашковий острів розташований в акваторії Бердянської затоки паралельно Бердянській косі з півночі на південь на відстані 500-600м від коси. Рослинний покрив: очерет, спаржа, морська гірчиця, солончакова айстра та ін. Місце гніздування сріблястого мартина, баклана великого, крячка річкового.

^ БЛИЖНІ МАКОРТИ. Площа – 5 га. Схил тераси старого берега Азовського моря. Висота 40 м над рівнем моря. На схилі росте близько 500 видів полинно-типчакової рослинності. Східна окраїна м.Бердянська.

ДАЛЬНІ МАКОРТИ. Площа-5га.Схил крутого берега з терасами, де ростуть степові рослини до 500 видів. Після війни педінститутом на схилі висаджені декоративні дерева та кущі. Місце проведення екскурсій для школярів та студентів міста.

^ ВІКОВЕ ДЕРЕВО КЛЕНУ ГОСТРОЛИСТНОГО. Площа-0,05га. Вікове дерево клену гостролистого 150 років, висота – 32 м. Крона діаметром – 48 м. Стан дерева – задовільний. Розташоване біля залізничної станції Берда 15 дистанція шляху.

^ ПАРК ІМЕНІ П.П.ШМІДТА. Міський парк отримав цю назву не випадково. У Бердянську чимало пам’ятних місць, пов’язаних із життям та діяльністю П. П. Шмідта. Тут він навчався в чоловічій гімназії, а згодом працював на одному з заводів. Його батько – градоначальник міста й морського порту з 1876 до 1886 рік, віддав наказ закласти міський парк. Деякі дерева посаджені ще за життя П.П. Шмідта вже досягли 120-річного віку.

У парку майже 70 порід різноманітних дерев та чагарників. Головними мешканцями парку є в’яз шершавий, в’яз листовий, біла акація, дуб черешчатий, софора, клени, ясені та ін .

Ясень, айлант, біла акація, софора та інші породи виділяють в атмосферу антибактеріальні речовини, які очищують атмосферу від хвороботворних бактерій. У парку мешкає багато видів птахів: шпаки, іволги, дикі голуби, синиці, зяблики, граки, трясогузки, дрозди , дятли, сороки та ін.

Основу насаджень складають місцеві породи з родини ільмових та вербових, і лише невелика кількість видів представлена екзотами (софора, платан, каркас). Найменування притоки Берди Берестянки вказує на широке розповсюдження береста в цих краях. Серед ільмових перше місце по кількості дерев займає в’яз дрібнолистий. Воно має міцну кореневу систему. Добре переносить засуху, засоленість ґрунту. Росте швидко, висота дерева в сторічному віці. Велике розповсюдження в парку, як і по всьому місту отримала акація біла. В липні у неї утворюється багато численні кисті духмяних білих квіточок. Це дерево дуже вимогливе до тепла і світла, дуже швидко росте до 10-12 літ, потім ріст уповільнюється.

Ясень звичайний – найбільш розповсюджена порода парку і зелених насаджень міста. Воно має розкидну густу крону, світло-сіру кору. Культивується також ясень пенсильванський і ясень білоквітковий. Родина вербових об’єднує дві великі родини – тополю та верби. У парку росте також тополю чорну (осокір) – масивне дерево з дельтоподібними листками, які розпускаються пізно. У різних куточку парка можна побачити декілька дерев осокору. Характерною для Бердянська екзотичною породою є айлант високий, до 20 метри заввишки, з гарною парасолькоподібною кроною і великими, до одного метра довжиною, листками.

В останні роки породний склад парку значно розширився. Серед нових видів добре прижилися платани – одна з найдавніших порід часів крейдяного та третинного періодів. Платани – гарні дерева, які відрізняються звичайною довготривалістю, їх вік досягає нерідко до 2000 років. У Бердянську росте декілька десятків платана гібридного.

У парку можна побачити і патріарха наших лісів – дуб черешчатий, а також каштан, липу й березу.

^ СОЛОДКИЙ ЛИМАН. Азовське море зустрічає нас ланцюгом лиманів, що розтягнулися на величезному просторі від розвалин Петровської фортеці на північному сході до санаторію “Бердянськ” на заході. Найбільш опріснений з них – Солодкий лиман, утворений в гирлі Берди.

Восени сюди заходять на нерест, не рідко великими косяками такі азовські риби, як славнозвісна тарань, зубчасті судаки, морські сазани, шемая та рибець. Мальки цих риб все літо проводять в лиманах, а восени, підрісши, покидають тихі води та сміливо пливуть назустріч суровому та невідомому морю.

Ніколи не пустують і комиші Солодкого та других лиманів – місце незлічимих водоплаваючих птахів. З давніх часів пернаті мандрівники облюбували ці місця для відпочинку під час перельотів.

По берегам лиманів та рядом, на Петровському лугу, живе немало звірів. Можна зустріти і зайців, і лисицю, і уссурійських єнотів та борсуків, а в останні роки все частіше з'являються дикі кабани, лосі та косулі.

Зараз дуже важко уявити як зберігся до наших днів цей мальовничий куток природи поблизу великого південного міста! Але на цьому чудеса азовських берегів і лиманів не завершуються.

Велика кількість риби, близькість морської солі, прісна вода, ліса – все це притягувало людей ще в давні часи. Тому біля лиману і моря знайдені місця стоянок людей кам’яного віку.

Науковими співробітниками музею Києва та Бердянська в 1956 й 1958 роках були знайдені сліди стоянок епохи неоліту (IV – III століття н. е.). В одній з них в районі Солодкого лиману знайдено близько 30 кременевих знарядь праці: гостроконечники, ножеві пластинки, різці, скребки та декілька тисяч обломів кісток тварин, дина використовувала в їжу.

Наряду з ножами, списами знайдені й відходи кременю, з яких робились знаряддя праці. Кремнієві скребки нерідко й досі знаходять біля підніжжя схилів Макорт. Очевидно й тут були поселення стародавніх людей.

Ландшафтний державний заказник “ЗАПЛАВА РІЧКИ БЕРДИ”. Територія заказника відноситься до геоботанічного району Каховсько-Молочансько-Бердянського округу типчаково-ковилових степів на південних чорноземах та подових луках.

Рослинний покрив території представлений різноманітністю складу заплавної та фрагментами степової рослинності на північній ділянці заплави. Тут спостерігається чітка зміна угрупувань залежна від екологічних факторів: наводненості, засолення, осушення.

Вздовж русла річки Берди фітоценози мають лучно-галофільний характер. Лучно-галофільна рослинність представлена угрупуваннями пирію повзучого з полином сантонійсіким. На понижених і зволожених місцях покісницю розставлену витісняють галофіти: камфороста, галіміона бородавчаста, солонець європейський.

Вздовж корінного берега в заплаві великі площі займає обводнена рослинність. Для її фітоценозів характерна відсутність чітких меж між окремих синтаксонами, тому весь цей відділ характеризується комплексним вкриттям. В ньому відмічені фітоценози бульбокомиша морського, що утворює мозаїчний покрив з фрагментами угрупувань галіміони бородавчастої і солонця європейського. Майже всюди з цими видами домінує прибережниця берегова.

Фрагменти степової рослинності збереглися на схилах, оскільки тут опасування майже не ведеться. Добре збереглися фрагменти угрупувань ковили Лесінга на площі близько двох гектарів. Помітну роль в угрупуваннях типчака валіського, карагани кущової, ковили волосистої відіграють тонконіг стиснутий (на схилах, як індикатор ерозії), люцерна румунська, бромус безостий, астрагал борозенчастий. Взагалі фітоценози названої формації багатовидові: від 27 до 43 видів на пробну ділянку. Більші площі займають перехідні угрупування та полідомінантні фітоценози формації типчаку валіського, де на перший план виступають такі види, як деревій тисячолистий, подорожник середній, рутвиця мала. У таких фітоценозах більше видів, стійких до випасання. Зустрічаються на залишках плакору та схилах суто рудеральні фітоценози: на місцях звалищ, поблизу житла і дач. Невелику площу (2 – 3 га) займають посадки робінії звичайної.

У центральній частині ділянки найбільш строкатий рослинний покрив, обумовлений наявністю дрібних озер і сезонною зміною їх водної поверхні. Тут рослинність в основному галофільна, окремі фітоценози займають невеликі площі, утворюють смуги на підвищеннях і зниженнях рельєфу, чергуються поміж озерами одна з одною, пасмами витягуються з півночі на південь. Основними домінантами тут є бульбокомиш орський, покісниця розставлена, солонець європейський, сарсазан шишкуватий, які місцями утворюють між собою асоціації, або дрібномозаїчні горизонтальні ценоструктури. Відмічено низьке (25–30 %) проективне покриття галофільної рослинності.

Болотна рослинність представлена лише формацією очерету звичайного, що займає близько 1/3 площі дослідженої території. Монодомінантні фітоценози очерету подекуди змінюють асоціацією з бульбокомишем морським.

Водна рослинність не відрізняється ценотичною різноманітністю, але займає значні площі. Її утворюють очерет звичайний, зостера морська і зостера мала, рупія війчаста, рдест гребінчастий та занікелія стеблиста. Угруповання очерету займають прибережні ділянки, решта мілководдя із товщею води до 2 м. Всі ці території – водні геокомплекси досліджуваної території заказника “Заплава річки Берди” .

Існування різноманітних фітосистем стає основою формування різнотипних консумативних ланцюгів, спричинює наповненість екологічних ніш. Це відображується і у наявності численних видів птахів. Експедиційні спостереження дозволили мені зробити висновки про те, що екосистеми дуже антропогенізовані, а рослинний покрив на ділянках, що прилягають до міста, дач, до Ново та Старо-Петрівки, дуже деградований. Також виявлено велике проникнення бур’янів.

Рослинність прибережної смуги моря знаходиться під значним антропогенним впливом. Вона зазнає витоптування, на цих ділянках розбиваються палатки, прокладають тимчасові та постійні автомобільні шляхи.

Територія заказника, не зважаючи на пропускний режим, використовується для рекреації. Постійний рух вносить фактор занепокоєння серед популяцій птахів.

^ ОСТРОВА: ВЕЛИКИЙ ТА МАЛИЙ ДЗЕНЗИКИ.У зв’язку з перетворенням Бердянської коси у курортно-оздоровчу зону, острова Бердянської затока Великі та Малі Дзендзики, Астапиха оголошені орнітологічними заказниками. Як і сама коса, острова складаються з піщано-ракушечних берегів. Багато років зв’язок островів з косою підтримувався через пересип. В останні роки вони залишились повністю ізольовані.

Вся площа островів займає десять гектарів. Рослинність у порівняні з косою значно бідніша. Її основу складають очерет звичайний, клубнекомиш морський, полин піщаний, колосняк чорноморський та інші види, характерні для східних та західних берегів коси. Пустельний характер островів створює сприятливі умови для гніздування птахів, а прибережні води – для нересту різних видів риб.

Острова Астапиха, Великий та Малий Дзендзики, розташовані паралельно косі, опинились в положенні бар’єрів, які захищають її від сильних вітрів із заходу, а коса їх захищає зі сходу. Коса – від східних, острова – від західних. Смуга моря між косою та островами – це підводні луки заростей зостери. Це місця нересту бичків, тарані, кефалі, калкана та інших видів риби.

Бердянська затока – це одна з небагатьох акваторій, яка населена різними породами риб, особливо бичками. Цьому сприяло заборонена зона морського порту, яка була для риб своєрідним заказником.

Крім різних водоростей, рачків та простіших, в затоці та лагунах можливо зустріти велику кількість улюбленої їжі риби – багатощетинкових хробаків.

Складовою частиною морського ландшафту є птахи, охорона яких здійснюється організацією заказників. Бердянська коса та острови Бердянської затоки – місця гніздування мартинів, куликів, крячок, качок.

До великих мартинів , перебуваючи велику частину року у Бердянську, відноситься сріблястий мартин, або мартин-хохотун. Таке ім’я цей птах здобув за своєрідний спів. В теплі зими цей вид мартинів залишається в затоці, харчуюсь на звалищах різними відходами.

На островах розмножуються також декілька видів крячок: білокрила крячка, річна, або звичайна. Друге місце по кількості серед птахів займають кулики, качки, крякви, сірі качки, шилоклювки, лисухи, поганки.

Кожний вид має свої місця гніздування. Сріблястий мартин, наприклад, гніздиться переважно на острові Астапиха та не допускає на зайняту територію своїх сородичів.

Навпроти, мартин морський голубок та крячки віддають перевагу робити гнізда на відкритих місцях, для цього вони використовують невеликі заглиблення або просто рівну поверхню. При цьому нерідко колонії мартина та морського голубка чергуються з гніздами крячок.

Качки, лисухи, кулики займають зарослі очерету та осоки.

Загальна кількість птахів на островах складає приблизно більше п’яти-семи тисяч осіб. Восени та влітку до постійно проживаючих птахів добавляється велика кількість лебедів, качок, чапель, які зупиняються відпочити. І в цьому немає нічого дивного, так як через район Бердянська проходить один з міграційних шляхів.

^ 2.Практична частина

Завдання 1. Природно-заповідний фонд України, Північного Приазов’я та Бердянська.

Завдання 2. Режим природно-заповідних територій. Структура природно-заповідного фонду Бердянська та району. Вчимося заповідувати.

Завдання 3. Сім чудес Північного Приазов’я.

Завдання 4. Міжнародні ВБУ (водно-болотні угіддя).


Практична робота № 4

Тема. Рослинний світ Північного Приазов’я.

Мета: ознайомитися з рослинним світом Північного Приазов’я, рослинами, які занесені до Червоної книги України та мають цілющі властивості, дерево терапія.

Обладнання: методичні рекомендації, рекомендована література.

            1. ^ Практична частина.

Завдання 1. Флора Північного Приазов’я.

Ознайомитися з рослинним світом Північного Приазов’я, охарактеризувати основні рослинні угрупування.

Завдання 2. Рослини Північного Приазов’я занесені до Червоної книги України.

Завдання 3. Рослини, що лікують.

Описати лікарські рослини, які найчастіше застосовують при лікуванні.

Проведення майстер-класу «Цілюща енергетика природи» (станція юних натуралістів).

Рекомендована література

  1. М’ягченко О.П. Екологія Північного Приазов’я. – З.: ВПК „Запоріжжя”, 1999. – 72 с.

  2. Огульчанский А.Я., Иванченко А.В., Федоренко Н.Я. Заповедники Приазовья. Путеводитель. – Днепропетровск, «Промінь», 1978. – 64 с.

  3. Портянко В.Ф., Попивщая В.В. Природы доброе лицо: Краевед. очерки. Днепропетровск:Промінь, 1986. – 72 с.

  4. Портянко В.П., Шаповалова Т.Г. Памятка природно-заповедного фонда г. Бердянска и Бердянского района (буклет). – Бердянск: Південна зоря, 1989. – 12 с.

  5. Портянко В.П., Мягченко А.П., Ноздрина Л. Ф. и др. Бердянская коса. Природа. Хозяйственное освоение. Охрана.(Методические рекомендации для студентов, пионервожатых, экскурсоводов). – Бердянск: БДПИ, 1986. – 14 с.

  6. Савчук М.Я. Биогеоценозы Бердянской косы и смежных водоемов. Научный отчет за 1981-1985 гг. – Бердянск: БДПИ, 1985. – 31 с.

  7. Шаповалова Т.Г., Савчук М.Я., Донських Е.И. Орнитологические наблюдения в пойме реки Берды и на островах Бердянского залива. Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття України (до 115-річниці М,І. Гавриленка)/Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції. – Полтава: АСМІ, 2004. – С.167-170.

  8. Шаповалова Т.Г., Гриценко М.Ф. Вчимося заповідати. Природно-заповідний фонд міста Бердянська та Бердянського району.(Методичний посібник на допомогу вчителям та керівникам гуртків з Всеукраїнського конкурсу „Вчимося заповідати”). – Бердянськ: Південна зоря, 2000. – 20 с.


Практична робота № 5

^ Тема. Тваринний світ Північного Приазов’я.

Мета: ознайомитися з тваринним світом Північного Приазов’я, рослинами, які занесені до Червоної книги України, анімалорелаксацією як елементом оздоровлення дітей та молоді.

Обладнання: методичні рекомендації, рекомендована література.

^ Хід роботи

  1. Теоретична частина

Тваринний світ є одним з основних компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових досліджень, базою для промислової та лікарської сировини.

^ Об’єктами тваринного світу є: хордові, в т.ч. хребетні (ссавці, птахи,плазуни, земноводні, риби та ін. істоти), і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі, найпростіші та ін.) тварини в усьому їх видовому та популяційному різноманітті на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки), які перебувають у стані природної волі.

Не дивлячись на досить складне екологічне становище тваринний світ Північного Приазов’я ще досить різноманітний і нараховує понад 400 видів, в тому числі ссавців 24, птахів – 150, земноводних – 9, плазунів – 8, риб близько 90, комах – понад 120 видів.

Екологія окремих груп тварин вивчена ще досить недостатньо – молюсків, павуків, ракоподібних. Найбільш пристосованими до різких екологічних змін довкілля виявилися комахи% саранчові, клопи, коники, дикі бджоли, оси, наїздники, мухи-журчалки та ін. Взагалі видовий склад комах значно скорочується, що пов’язано з використанням ядохімікатів.

Тваринний світ кіс, не дивлячись на досить складну екологічну обстановку у Північному Приазов'ї, досить різноманітний і налічує біля 450 видів, в тому числі 200-210 видів птахів, понад 120 видів комах, більше 90 видів риб, ссавців - 24, земноводних - 9, плазунів - 8 видів. Окремі групи тварин, їх екологія вивчені недостатньо - молюски, ракоподібні, павуки, з риб - інтродуцент-піленгас.

Птахи, з яких місцевих - більше 20 видів, гніздяться 60, пролітних - 110 і залітних 15 видів. Основне ландшафтне ядро - комахоїдні-зерноїдні: жайворонки, перепела, дрофи, стрепети, сірі куропатки. Хижі птахи - орел степовий, лунь степовий і польовий, пустельга, кобчик, канюк, сова. Але їх чисельність постійно зменшується з-за надмірного антропогенного впливу - руйнування місць гніздування, отруєння середовища. Між Арабатською стрілкою та Молочним лиманом подекуди зустрічається баклан малий, чисельність якого дуже мала - по кілька десятків особин у різних заповідних місцях кіс, акваторій моря. З лелекоподібних - колпиця, яку можна бачити як зальотного птаха від плавнів Бердянської коси до Сиваша.

З гусеподібних науковий та практичний інтерес представляють занесені до Червоної книги України червоновола казарка, лебідь малий та огар, гоголь і крохаль довгоносий. Червоноволу казарку можна спостерігати у дуже невеликій кількості від Бердянської коси до Арабатської стрілки, хоча ще наприкінці 80-х років під час міграцій налічувалося більше 40 тис. особин, а тепер кілька сотень. Лебідь малий, якого деякі дослідники вважають підвидом лебедя американського, в Україні не гніздиться. Окремі його особини зимують на північному узбережжі Азовського моря - на Молочному лимані, Обитічній та Бердянській затоках. Чисельність його невелика, зустрічається окремими групами по 5-10 особин. Огар, або червона качка гніздиться майже на всьому узбережжі Північного Приазов'я, але її чисельність дуже невелика. У дещо кращому стані гоголь, який іноді зимує на узбережжі від Обитічної коси до Арабатської стрілки.

Цікавим рядом є сивкоподібні, з яких слід назвати тих, що потребують особливої охорони: лежень - нечисленний вид, зуйок морський, ходулочник - у депресивному стані, рідкісний вид кулик-сорока, дуже рідкісні кроншнеп тонкодзьобий, кроншнеп великий та середній, вразливими видами є дерехвіст лучний та степовий, мартин чорноголовий.

З горобцеподібних, які потребують охорони - очеретянка прудка - зустрічається тільки в районі Молочного лимана, кам'яний дрізд строкатий - в районі Західного Сивашу. Ареал вівсянки чорноголової охоплює все Північне Приазов'я. На косах ще гніздяться іволга, сойка, жайворонок, куріпка сіра, боривітер, але більшість з них - на межі зникнення.

Завезені і дуже добре акліматизувалися фазани, дрофи, перепели, які зустрічаються навіть у курортній зоні Бердянська. На морському узбережжі, косах та берегах річок - лебеді-шипуни, гусі сірі, чайки, кулики, баклани, які виконують санітарну функцію у прибережних акваторіях моря. На водно-болотних угіддях - лелека біла, чапля біла та сіра, кулики.

Комахи представлені багатьма видами - саранчові, клопи, коники, дикі бджоли, оси, наїзники, мухи-журчалки, тахіни, хоча майже всі вони тепер рідко зустрічаються. Фауна денних метеликів не дуже різноманітна. В основному це білянки - рапсова, капустяна, ріпниця, бояришниця та великі за розмірами - махаон, подалірій, адмірал, павичеве око, які тепер стали дуже рідкісними. Взагалі видовий склад комах дуже скоротився, що пов'язано з широким використанням хімічних препаратів у сільському господарстві, на присадибних ділянках. Але ще подекуди зустрічається найбільший метелик - сатурнія, а також перламутровка, вогневиця, пестрянка.

З твердокрилих жуків цікавим є ліксус катрановий, який живиться листям катрану і відкладає яйця у його стебла. Охороняється як компонент біоценозу у Хомутовському степу, в заказнику Обитічна коса, на узбережжі Бердянської коси. На цих же територіях спостерігається у нечисельній кількості і левкомігус білосніжний з родини довгоносиків. Переважає він у прибережних біотопах - на солончаках, солонцях, ділянках з типовою сухостеповою рослинністю.

Найцікавіші з лускокрилих, що занесені до Червоної книги України - махаон, який переважає на різнотравних луках, парках і садах та подалірій. Їх ареали різко скоротилися з-за викошування та випалювання трав, застосування пестицидів. Дуже рідкісний тепер з родини Бражникових - мертва голова, який до 40-х років 20 століття був розповсюджений майже на всій території України, а тепер у Приазов'ї трапляються іноді поодинокі екземпляри.

З перетинчастокрилих комах: сколія гігант, сколія степова, ляра анафемська, мелітурга булавовуса, джмелі - моховий, пахучий, глинистий. Спостерігати ці види можна в основному на Арабатській стрілці, хоча трапляються вони дуже рідко. Мелітурга булавовуса, яка занесена до Червоної книги України корисна тим, що живе на масивах кормових трав, зокрема на люцерні, запилюючи її.

Ссавці, які потребують особливої уваги і більшість з яких занесені до Червоної книги - це комахоїдні: підковоніс малий, вечірниця мала, нетопир середземноморський, їжак вухатий. Найбільш розповсюджений нетопир середземноморський - у центральній частині Північного Приазов'я, чисельність якого дуже низька, але трохи вища, чим інших названих кажанів. Спостерігається вночі у Бердянську, Маріуполі з раннього літа до осені. Їжак вухатий, чисельність якого дуже незначна, спостерігається - у Хомутовському степу. З морських ссавців - дельфін азовка або пихтун вже майже не спостерігається у Північному Приазов'ї і поступово стає рідкісним видом, що пов'язано із зменшенням кормових ресурсів, хімічним забрудненням морської води. В Азовському морі налічується кілька тисяч особин. Тварина занесена у 1973 році до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, які перебувають під загрозою зникнення, а у 1991 році до Європейського Червоного списку, але чисельність продовжує зменшуватися. До Червоної Книги України з флори та фауни приазовських кіс занесені 7 видів ссавців, 21 вид птахів, 2 види плазунів, 8 видів риб, 18 видів комах, 1 вид кільчастих червів. Для збереження представників флори і фауни, відновлення чисельності тих видів, які знаходяться під загрозою зникнення, у Північному Приазов'ї створено біля 200 територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальною площею біля 30 тис. га. Але цього замало для ефективнного збереження флори та фауни Приазов'я.

Червонокнижні тварини, які проживають у Північному Приазов’ї

1.Дибка степова

  1. Жук-олень

  2. Жук-носоріг

  3. Красотіл пахучий

  4. Махаон та ін.

  1. Практична частина

Завдання 1.Фауна Північного Приазов’я.

Ознайомитися з тваринним світом Північного Приазов’я, охарактеризувати основні тваринні угрупування.

Завдання 2. Тварини Північного Приазов’я занесені до червоної книги України.

Скласти список тварин, які занесені до Червоної книги України.

Майстер-клас. Тварини як об’єкти релаксаційної дії. Анімалорелаксація

^

Рекомендована література


  1. Білявський Г.О. та ін. Основи екології: Підручние /Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй, І.Ю. Костіков. – К.: Либідь, 2004. – 408с.

  2. М’ягченко О.П. Екологія Північного Приазов’я. – З.: ВПК „Запоріжжя”, 1999. – 72 с.

  3. Огульчанский А.Я., Иванченко А.В., Федоренко Н.Я. Заповедники Приазовья. Путеводитель. – Днепропетровск, «Промінь», 1978. – 64 с.

  4. Портянко В.Ф., Попивщая В.В. Природы доброе лицо: Краевед. очерки. Днепропетровск:Промінь, 1986. – 72 с.

  5. Портянко В.П., Шаповалова Т.Г. Памятка природно-заповедного фонда г. Бердянска и Бердянского района (буклет). – Бердянск: Південна зоря, 1989. – 12 с.

  6. Портянко В.П., Мягченко А.П., Ноздрина Л. Ф. и др. Бердянская коса. Природа. Хозяйственное освоение. Охрана.(Методические рекомендации для студентов, пионервожатых, экскурсоводов). – Бердянск: БДПИ, 1986. – 14 с.

  7. Птицы Украины. Полевой определитель. Марисова И.В., Талпош В.С. – К.: Вища шк. Головное из-во, 1984. – 184 с.

  8. Савчук М.Я. Видовой состав и численность зимующих птиц в районе г. Бердянска. Зимние учеты птиц на Азово-Черноморском побережье Украины. Сборник научных работ. Выпуск 2. – Мелитополь-Одесса-Киев, 1999.- 72 с.

  9. Савчук М.Я. Биогеоценозы Бердянской косы и смежных водоемов. Научный отчет за 1981-1985 гг. – Бердянск: БДПИ, 1985. – 31 с.

  10. Шаповалова Т.Г., Савчук М.Я., Донських Е.И. Орнитологические наблюдения в пойме реки Берды и на островах Бердянского залива. Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття України (до 115-річниці М,І. Гавриленка) /Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції. – Полтава: АСМІ, 2004. – С.167-170.

  11. Шаповалова Т.Г., Гриценко М.Ф. Вчимося заповідати. Природно-заповідний фонд міста Бердянська та Бердянського району.(Методичний посібник на допомогу вчителям та керівникам гуртків з Всеукраїнського конкурсу „Вчимося заповідати”). – Бердянськ: Південна зоря, 2000. – 20 с.

  12. Шаповалова Т.Г. Сім чудес Північного Приазов’я: природно-заповідний фонд Бердянська. – Бердянськ: РІА “Партнер”, 2004. – 44 с.


Практична робота № 6

Тема: Оздоровчі фактори Бердянської коси.

^ Мета: ознайомити з оздоровчими факторами Бердянської коси, лікувальними та рекреаційними можливостями Приазовського курорту.

Обладнання: методичні рекомендації, рекомендована література.

^ Хід роботи

Теоретична частина

І. Жемчужина Приазовья – Бердянская коса.

Природа создала много прекрасных мест, одно из них – Бердянская коса. Она действительно занимает особое место среди всех кос Азовского моря, благодаря своему исключительному значению. Бердянская коса – уникальное творение природы, крупнейшая на северном побережье и по разнообразию и по богатству природных ресурсов не имеет себе равных.

Комфортабельные пляжи, лечебные грязи, минеральные воды – всё это сочетается с обилием солнца и тепла, обогащается целебным соединением морского и степного воздуха. Умеренно континентальный климат косы создаёт благоприятные условия для круглогодичного отдыха и оздоровления.

ІІ. Географическое положение Бердянской косы.

Геологическое строение и её происхождение.

В географическом понятии Бердянская коса – это песчано-ракушечный полуостров в виде узкой полосы, вытянутой в юго-западном направлении в глубь моря. Её длина 22 км., ширина 60-120 м. Бердянская коса – типичная коса – стрелка, имеющая треугольную форму и уходящая своим остриём далеко в море. Её основание крепится к коренному берегу моря. Восточная кромка косы является как бы продолжением правого реки Берды (в месте её впадения в море), а западная образует залив.

Нередко косой называют ту часть суши, которая зримо представляет собой уходящую в море узкую полоску песка и ракушек. А на самом деле Бердянская коса – это и вся та обширная площадь ниже коренного берега моря, на которой раскинулся г. Бердянск и множество приморских озёр (лиманов), и зона санаториев, баз отдыхов, детских лагерей.

Всё это – начало той 22 км. полосы суши, которая и получила название – «Жемчужина Приазовья». Когда по Бердянской косе ещё не была проложена бетонная дорога, почти ежегодно весной и осенью штормы перемывали косу в нескольких местах, разделяя её на 3 части. Не случайно и сейчас эти части сохранили свои традиционные названия: Дальняя, Средняя и Ближняя косы.

^ Ближняя коса. В том месте, где заканчивается острие треугольного основания косы, начинается её узкое продолжение – Ближняя коса, шириной 70-100 м. Ближняя часть косы начинается вблизи устья Берды и заканчивается у озера Красное, отмеченное большим разнообразием ландшафтов, где сосредоточены крупные озёра: Бердянский, или Сладкий лиман, озёра Круглое, Мазанково, Длинное, Краснопёрое, Большое, Красное, Гнилое.

На озёрах Большое и Красное имеются лечебные грязи. На этих берегах озёр находятся крупнейшие здравницы Бердянска – санатории «Бердянск» и «Лазурный».

^ Средняя коса. Средняя часть косы начинается от озера Красное. Это сравнительно узкая полоска суши, с благоустроенными пляжами, палаточными городками, базами отдыха, детскими лагерями отдыха. Коса в отдельных местах достигает 600-800 м.

Прелести ласкового Азовского моря и щедрого южного солнца манят сюда тысячи отдыхающих туристов. Совокупная протяженность благоустроенных пляжей – 9 км, да и каждая здравница располагает собственными пляжами. Самой природой здесь созданы и покатый золотой песчаный берег с постепенным понижением, и ровное бархатистое песчаное дно и лазурная теплая вода – словом идеальные условия для купания и закаливания.

^ Дальняя коса. Дальняя коса начинается от острова Большой Дзендзик, в отдельных местах ширина достигает свыше 1000 м. Далеко на конце Бердянской косы мелькают огоньки маяка. Очень интересны сами оконечности кос, загнутые к берегу в виде крючков. Азовские рыбаки называют их «дзендзиками». Дзендзики детища наносов, увлекаемых волнами с востока на запад. Обогнув оконечность косы, при перемене направления ветра эти наносы становятся добычей западных волн и разворачиваются к корню косы. Они растут и со дна, где создались благоприятные условия для размножения моллюсков. В этом легко убедиться, если побывать на Дзендзике у Бердянской косы: ставшие автономными островами, они сплошь усеяны ракушками.

^ III. Как же возникла коса?

Очевидно, что образование кос на северном побережье Азовского моря тесно связано с геологическим строением коренного берега, особенностями водоёма и теми географическими процессами, которые происходят в этом районе. Попытаемся разобраться в сложной и запутанной «родословной» азовского феномена.

Материал, из которого созданы косы, -это в основном кварцевый песок, и иногда среди наносов корневых частей кос встречается галька, оконечности состоят из ракушек. Раннее считали, что главный поставщик стройматериалов для кос – реки Приазовья. Тысячелетием Берда размывала кварцевый песок на своих берегах, расположенных на отрогах Украинского кристаллического щита. Вместе с тем, учёные заметили, что в промежутках между косами море уносит мягкие породы коренного берега, которые частично оседают на дно, а частично с помощью преобладающих сильных ветров восточного и северо-восточного направления, прибиваются к косам. Загадкой образования азовских кос занимались многие исследователи, в том числе И.М.Лобанов, В.П.Зенкович, Л.И.Карякин, И.Д. Сватенко, А.В.Аксенов.

И почти все они считают, что виной всему прибрежные течения, которые идут с востока на запад. А вот почему косы приурочены к тому или иному месту берега – тут единого мнения нет. И.М.Лобанов утверждает, что косы образовались в местах выступов коренных осадочных пород, где создаются зоны волновой тени и часть выносов оседает, постепенно наращивая отмели – косы.

Другой исследователь Азовского моря – Л.И.Карякин, считает, что выступы коренного берега являются не причиной, а следствием создания кос приазовскими реками, воды которых при выходе в море ослабевают силу прибрежного дрейфующего течения, и откладывают собственные наносы. В пользу этой гипотезы свидетельствует то, что все косы северного побережья моря расположены в устьях рек.

Достаточно весомы и аргументы А.А.Аксёнова. Дело в том, что суммарный сток всех рек северного побережья составляет немногим более 0,5 м воды в год.

Берда в среднем сбрасывает в море три кубических метра в секунду, а во время паводка самый большой сброс достигает 40 кубических метра в секунду. И поэтому, вряд ли столь низкий уровень речного стока может существенно влиять на прибрежные морские течения.

Многие учёные пытались ответить на этот вопрос. Первым попытался известный учёный И.А. Гюльденштадт, посетивший косу в 1773 году. По его утверждению, этот уникальный полуостров образовался под воздействием пересыпи, намываемой волнами. Академик Пидопличко И.Г. рассматривал косу как правый берег реки Берды.

Ни одну из этих теорий нельзя считать абсолютно верной. Видимо, они в какой-то мере дополняют друг друга и возникновение такого уникального явления природы, как азовские косы, зависело от многих факторов и от ветро-волнового режима, и от влияния рек и от наращивания их ракушкам.


^ IV.Освоение Бердянской косы: история и хозяйство.

Коса, как прародитель этих мест помнит много народов, которые находили убежище на её территории. Одно из наиболее древних племён – киммерийцы жили на побережье Меотиды. С третьего тысячелетия берега косы населяли скифы, затем их сменяли один за другим племена аланов, готов, гуннов, кара-булгар, мадьяров, печенегов.

В результате археологических раскопок, на косе обнаружили поселение древнего человека, его орудия труда и быта. По мнению академика Подопличко И.Г., возраст находок составляет 6-8 тыс. лет. С 1647-1737гг. побережье Азовского моря начинают осваивать Донские казаки, а с 1696 г. – Россия. Бердянская коса стала приютом и для крепостных, убегавших от своих помещиков. Бердянская коса как естественный барьер, защищая залив от господствующих в этом районе восточных и северо-восточных ветров, сыграла главную роль при выборе места для строительства Бердянского порта и города. В своей докладной записке капитан Критский писал: «Порт при сей косе уступит разве Севастопольскому».

В летопись истории косы вошло и такое разрушительное для косы, но важное для страны событие, как строительство Днепровской гидроэлектростанции – крупнейшей в Европе по тем временам. Бердянск поставлял на строительство песок, который добывался на косе и вывозился по узкоколейке к железнодорожным платформам.

В 1943 г. коса стала плацдармом для высадки морского десанта, положившего начало освобождению города от немецко-фашистских захватчиков. В память об этих событиях на территории косы сооружён памятник: на серебристом парусе подпись: «Рыбакам Бердянска погибших на фронтах Великой Отечественной войны 1941-1945 гг.» и перечень фамилий наших славных земляков, ушедших в бессмертие.

^ Берда – одна из рек, питающих море

Берда одна из самых крупных рек Приазовья, которым море обязано своей жизнью. Берда к северо-востоку от села Новопетровка впадает в Бердянский лиман, отделённый от моря узкой перемычкой с большой промоиной. Река совсем не велика, однако площадь её водосбора значительна -1720 кв. километров. Здесь у основания Бердянской косы глубина моря лишь на расстоянии 1,2 км от берега достигает 7 м – словно специально создан этот спуск для удобства купальщиков. В этой же части косы расположен Тараний залив с грядой подводных камней. Берде обязана коса буйным цветением жизни своих вод.

^ Кто живёт в заливах?

В тихих лагунах западного побережья косы и возле островов – любимое место рыбьего молодняка: здесь вырастают тарань, кефаль, бычок, судак. Деловито снуют в разные стороны почти прозрачные креветки – санитары моря; прилипли к водорослям своими тонкими хвостиками экзотические морские коники. В море обитает более 70 видов различных рыб, среди которых: белуга, осётр, севрюга, камбала, кефаль, тюлька, хамса, тарань, различные виды бычков.

Здесь же вы можете увидеть заросли водорослей.

Выше уровня воды, там, где песок и камни увлажняются прибоем или брызгами, можно увидеть белые звёздочки ракушек веслоногих рачков. На мелководьях много мидий. С древних времён мидии и другие двустворчатые моллюски служили и служат объектом добычи. Их раковинами усеяны стоянки доисторического человека, обнаруженные на косе.

^ Пернатые обитатели косы

Всего на Бердянской косе встречается свыше 280 видов пернатых: кулики, лебеди, цапли, утки. Селится на косе чайка серебристая.

^ Степного разнотравья аромат

Богат и разнообразен растительный мир. Здесь произрастает более 300 видов высших растений. В зависимости от формы рельефа, уровня грунтовых вод и засоления почв на территории косы выделяются луговые, болотные растения. Коса не знает засух, грунтовых вод на ней достаточно. В зависимости от уровня залегания грунтовых вод и степени их засоления соответственно по видовым и экологическим признакам. Растительный покров западных берегов состоит в основном из зарослей тростника, камыша.

Восточная часть косы сложена из песков – дюн. Растения здесь отличаются мощной корневой системой. В конце косы на дерновых почвах сохранились представители степной флоры: овсяница Беккера, живокость, василисник.

Растительный покров косы – ценнейший фонд кормовых и лекарственных растений.

Практична частина

Завдання 1.Кліматичні особливості Бердянської коси.

Завдання 2. Гіпотези виникнення Бердянської коси.

Завдання 3. Легенда про виникнення Азовських кіс.

Завдання 4. Рослинний та тваринний світ коси.

Завдання 5. Оздоровчі фактори Бердянської коси. Лікувальні та рекреаційні можливості Бердянської коси. Лікувальні грязі та мінеральні води.

Рекомендательный список литературы (обзор )

1. Бердянская коса. Природа. Хозяйственное освоение. Охрана. – Бердянск: БГПУ,1988г.

2 Бердянская коса. Краткий путеводитель. – К.: Мистецтво,1991г.

3. Бедняк Г. Маяк на Бердянской косе: Бердянская коса. Стихи// В кн.: Бедняк Г. Бердянские зори: Вибрані поезії. – Днепропетровск, Полиграфист,2002г.-с.108,172.

4. Действует голубой патруль.- Запорожье: Облполиграфиздат,1984г.

5. Изотов В.Легенда о Бердянской косе.

6.Кривошей М.Ф., Иванченко А.В. Азовские косы.-Днепропетровск:Проминь,1982г.

7.Кривошей М.Ф., Огульчанский А.Я. Северное Приазовье.-Днепропетровск:Проминь,1982г.

8. Кривошей М.Ф. Рассветы над Бердой.- Днепропетровск: Проминь,1981г.

9. Михайличенко В.И. У самого тёплого моря.- Днепропетровск: Проминь,1983г.

10. Огульчанский А.Я. По морю Азовскому.- Днепропетровск: Проминь,1983г.

11. Природно-заповедный фонд Бердянска.// Дзендзик.-2004.-№30 (21 октября).

12. Портянко В.Ф., Попивщая В.В. Природы доброе лицо: Краеведческие очерки.- Днепропетровск: Проминь, 1986г.

13. Соловьёв А.И. Голубые дороги Азова. – Днепропетровск: Проминь,1985г.


Питання до заліку з ековалеологіі рідного краю

1. Що таке валеологія?

2. Що таке ековалеологія?

3. Що таке екологія?

4. Дати визначення здорового способу життя.

5. Які Ви знаєте сучасні оздоровчі системи та програми.

  1. Поясніть поняття «фізичне здоров’я», його сутність.

  2. Значення рухової активності для здоров’я підростаючого покоління.

  3. Значення фізичного загартування й туризму для здоров’я людини.

  4. Вплив забруднення повітряного середовища на здоров’я людини.

  5. Вплив забруднення водного середовища на здоров’я людини.

  6. Вплив радіаційного забруднення довкілля на здоров’я людини.

  7. Генетичні наслідки забруднення навколишнього середовища.

  8. Проблеми харчування та екологія.

  9. Принципи валеологічного харчування.

  10. Психоемоційні перевантаження, фактори їх виникнення та релаксаційний вплив природи на здоров’я людини.

  11. Взаємозалежність між духовним життям і фізичним здоров’ям людини.

  12. Закономірності формування, збереження, зміцнення здоров’я людини.

  13. Основи здорового способу життя.

  14. Біологічне й соціальне в природі людини.

  15. Біологічна програма людини (старіння та довголіття).

  16. Складові компоненти здорового способу життя.

  17. Відмінність людського способу життя від тваринного.

  18. Сутність здорового способу життя людини.

  19. Роль мотивацій і установок сучасної людини у формуванні основ здорового способу життя.

  20. Традиції здорового способу життя українського народу.

  21. Традиції здорового способу життя народів, що проживають у Північному Приазов’ї.

  22. Екологічні аспекти здоров’я.

  23. Види забруднювачів (фізичні, хімічні, біологічні, радіоактивні) довкілля нашого краю.

  24. Вітаміни, мінеральні елементи та вода, їх вплив на здоров’я людини.

  25. Проблеми здоров’я населення Північного регіону.

  26. Стежинами легендарної Агари.

  27. Природно-заповідний фонд Північного Приазов’я (структура).

  28. Рослинний світ Північного Приазов’я.

  29. Цілющі рослини нашого краю.

  30. Тваринний світ Північного Приазов’я.

  31. Рослини та тварини нашого краю, занесені до Червоної книги України.

  32. Оздоровчі фактори Бердянської коси

  33. Складові категорії здоров’я.

  34. Визначення здоров’я ВООЗ;

  35. Поняття акселерації та децелерації розвитку дітей і підлітків.

  36. Легенди про коси Азовського моря.



Укладач:

к.пед.н., доцент кафедри біології, екології та БЖД

Шаповалова Т.Г.

Затверджено на засіданні кафедри біології, екології

та БЖД

протокол № 1 від 30.08.2011 р.





Дата конвертації10.11.2013
Розмір0.52 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи