6. індивідуальна та самостійна робота студентів індивідуальна та самостійна робота є невід’ємною частиною кмсонп, яку студент добре запам\

6. індивідуальна та самостійна робота студентів індивідуальна та самостійна робота є невід’ємною частиною кмсонп, яку студент добре запам'ятовує І від якої отри



Схожі
6. ІНДИВІДУАЛЬНА ТА САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Індивідуальна та самостійна робота є невід’ємною частиною КМСОНП, яку студент добре запам'ятовує і від якої отримує найбільшу користь і для неї має відводитися істотне, а подекуди й найголовніше місце в навчальному плані. Несерйозний підхід до цієї роботи негативно позначиться на студентах і додасть головного болю викладачу, коли наприкінці семестру до нього натовпом ходитимуть спантеличені студенти, які в останню мить шукатимуть матеріали зі своєї теми і коли він перевірятиме купи рефератів, есе, звітів, курсових робіт тощо.

Методологія процесу навчання та, відповідно, оцінювання знань студента в КМСОНП полягає у його переорієнтації з лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму та на організацію самоосвіти.

Усі світові та пропоновані останнім часом національні стандарти в основу навчання ставлять самостійну, творчу роботу того, хто навчається. На цьому принципі базуються і новітні, включно інформаційні, технології навчання. У структурі навчального навантаження студента за системою ЕСТS індивідуальна робота розглядається як один з основних компонентів навчальної діяльності і повинна займати значну частину його навчального навантаження.

Творча, евристична, наближена до наукового осмислення і узагальнення робота можлива лише як результат організації самостійного навчання. Така робота повинна бути індивідуалізованою з врахуванням рівня творчих можливостей студента, його навчальних здобутків, інтересів, навчальної активності.

^ 6.1. Індивідуальна робота студента

Індивідуальна робота студента є формою організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально-спрямований розвиток їх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність. Індивідуальні заняття проводяться під керівництвом викладача в позааудиторний час за окремим графіком, складеним кафедрою (предметною або цикловою комісією) з урахуванням потреб і можливостей студента. Організація та проведення індивідуальних занять доручається найбільш кваліфікованим викладачам. Індивідуальні заняття на молодших курсах спрямовуються здебільшого на поглиблення вивчення студентами окремих навчальних дисциплін, на старших вони мають науково-дослідний характер і передбачають безпосередню участь студента у виконанні наукових досліджень та інших творчих індивідуальних завдань.

Індивідуальні заняття з певної навчальної дисципліни проводяться з одним або декількома студентами за окремим графіком, затвердженим деканом факультету. Контроль за дотриманням графіка покладається на деканат факультету та куратора від КМСОНП.

^ Види індивідуальних занять:

Консультація — один із видів навчальних занять (індивідуальні або групові), який проводиться з метою отримання студентом відповіді на окремі теоретичні чи практичні питання та для пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування (проводяться протягом семестру — поточні консультації, семестрові, та передекзаменаційні). У процесі консультацій (особливо поточного консультування) допускається діагностичне тестування знань студентів (як правило, з ПЕОМ) для виявлення ступеня засвоєння окремих теоретичних положень, теорій, закономірностей, рівня сформованості, практичних умінь і навичок та перевірки ефективності методів і технологій навчання, які використовувалися під час аудиторних занять.

Індивідуальне завдання — форма організації навчального процесу, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці.

Індивідуальні завдання виконують студенти самостійно під керівництвом викладачів. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів, у тому числі студенти, які навчаються на різних факультетах і спеціальностях.

Відповідною інноваційним технологіям навчання різновидністю індивідуальних занять є індивідуальні навчально-дослідні завдання (ІНДЗ).

Індивідуальне навчально-дослідне завдання є видом позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального, навчально-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується складанням підсумкового екзамену чи заліку.

Мета ІНДЗ. Самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.

^ Зміст ІНДЗ. Завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних, семінарських, практичних та лабораторних занять, охоплює декілька модулів або зміст навчального курсу в цілому. Структура ІНДЗ:

  • вступ — тема, мета, завдання роботи та основні її положення;

  • теоретичне обґрунтування — виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;

  • методи — вказуються і коротко характеризуються;

  • основні результати роботи — подаються результати, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз;

  • висновки;

  • список використаної літератури;

  • рецензія одного з викладачів випускової кафедри.

Види ІНДЗ:

  • конспект з теми (модуля) за заданим планом або планом, який студент розробив самостійно;

  • реферат з теми (модуля) або вузької проблематики студентів заочної форми навчання;

  • розв’язування та складання розрахункових або практичних (наприклад, ситуативних) задач різного рівня з теми (модуля) або курсу;

  • розроблення теоретичних або прикладних функціональних моделей явищ, процесів, конструкцій тощо;

  • комплексний опис будови, властивостей, функцій, явищ, об’єктів, конструкцій тощо;

  • анотація прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис, історичні розвідки тощо.

Таблиця 6.1

^ Приклади ІНДЗ

Навчальні дисципліни

Приклади ІНДЗ

1

2

Математика, фізика, хімія

Розв’язування та складання тематичних блоків розрахункових або евристичних задач, розробка математичних або функціональних моделей об’єктів та явищ тощо


продовження табл. 6.1

1

2

Біологічні

Виготовлення колекцій, гербаріїв, геоботанічний опис екотонів, розробка схем систематизації органічного світу, розробка теоретичних функціональних моделей систем організму тощо

Фізичне виховання

Складання індивідуальної картки фізичного розвитку, паспорту здоров’я та схем індивідуального фізичного розвитку людини або індивідуального графіка підвищення спортивної майстерності тощо

Географічні

Розроблення структурно-функціональних схем природних та економічних систем, складання економіко-географічних карт, тощо

Інформатика

Розробка комп’ютерних програм, комп’ютерне моделювання явищ, процесів, конструкцій об’єктів, дизайн, створення баз даних, дистанційних курсів тощо

Історичні

Історикографічний опис, біографічні дослідження, історичні нариси, складання схем історико-політичної та історико-економічної динаміки тощо

Психолого-педагогічні

Аналіз педагогічних ситуацій, розробка плану-сценарію позаурочного навчального та виховного заходу, аналіз елементів передового педагогічного досвіду, складання тестів тощо

Фахові

Дослідження моделей, процесів, проблем, схем, конструкцій об’єктів та їх елементів в конкретній фаховій дисципліні

^ Порядок подання та захист ІНДЗ:

  1. Звіт (есе) про виконання ІНДЗ подається у вигляді скріпленого (зшитого) зошита (реферата) з титульною сторінкою стандартного зразка і внутрішнім наповненням із зазначенням усіх позицій змісту завдання (за об'ємом до 10 арк.) на сторінках формату А4.

  2. ІНДЗ подасться викладачу, який читає лекційний курс з даної дисципліни та приймає іспит або залік, не пізніше ніж за 2 тижні до іспиту (заліку).

  3. Оцінка за ІНДЗ виставляється на заключному занятті (практичному, семінарському) з курсу на основі попереднього ознайомлення викладача зі змістом. Можливий захист завдання шляхом усного звіту студента про виконану роботу.

  4. Оцінка за ІНДЗ є обов’язковим компонентом іспитової оцінки (диференційованого заліку, заліку) і враховується при виведенні підсумкової оцінки з навчального курсу. Питома вага ІНДЗ у загальній оцінці з дисципліни, залежно від складності та змісту завдання, може становити від 30% до 50%.

^ Курсова робота — один із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, який має на меті не лише поглиблення, узагальнення і закріплення знань студентів з навчальної дисципліни, а й застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання і вироблення вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, електронно-обчислювальною технікою, лабораторним обладнанням, використовуючи сучасні інформаційні засоби та технології. Курсова робота є окремим заліковим кредитом навчальної дисципліни і оцінюється (визначається рейтинг) як самостійний вид навчальної діяльності студента.

За час навчання студент повинен виконати 5-7 курсових робіт з навчальних дисциплін, які є базовими для відповідної спеціальності, їх конкретна кількість визначається навчальним планом.

Тематика курсових робіт визначається кафедрами відповідно до змісту і завдань навчальної дисципліни. Вона повинна бути актуальною і тісно пов'язаною із вирішенням практичних фахових завдань.

Студентам надається право вільного вибору теми роботи із запропонованого кафедрою переліку. Студенти також можуть пропонувати свої теми.

Керівництво курсовими роботами здійснюють професори і доценти.

Захист курсової роботи проводить комісія у складі двох-трьох викладачів кафедри у тому числі керівника курсової роботи.

Якість виконання курсової роботи та результати її захисту оцінюються за шкалою оцінювання ЕСТS.

Якщо при перевірці в курсовій роботі не виявлено суттєвих фахових помилок, оформлення її відповідає вимогам кафедри, а студент працював над нею систематично і відвідував консультації, то така робота може бути прийнята без захисту з оцінкою „відмінно”. У всіх інших випадках курсова робота захищається автором з виставленням відповідної оцінки.

ВІДМІННО, що відповідає, наприклад, 30 балам за шкалою КМСОНП, ставиться: при виконанні курсової роботи у повному обсязі відповідно до завдання; таблична та графічна частини не мають помилок; відповіді на запитання вичерпні й аргументовані; автор роботи регулярно пред’являв для перевірки окремі її розділи, систематично відвідував консультації; розрахунки та оформлення виконано за допомогою ПЕОМ.

ДОБРЕ, що відповідає 20 балам за шкалою КМСОНП, ставиться якщо: курсову роботу виконано в повному обсязі у відповідності із завданням і не має помилок, які потребують її корінної переробки; відповіді на запитання даються по суті, але не в деталях; при поточній перевірці матеріал пред’являвся не завжди; консультації студент відвідував нерегулярно.

ЗАДОВІЛЬНО, що відповідає 10 балам за шкалою КМСОНП, ставиться якщо: курсова робота виконана з відхиленнями від завдання і мають місце помилки в розрахунковій частині; оформлення не відповідає вимогам; при перевірці матеріал не пред’являвся; консультації студент відвідував епізодично; на запитання відповідає, але не з повному обсязі.

НЕЗАДОВІЛЬНО виставляється, якщо, курсова робота виконана не в повному обсязі та з відхиленнями від завдання: мають місце суттєві помилки, які тягнуть за собою переробку курсової роботи; оформлена вона з відхиленнями від вимог; студент регулярно пропускав заняття й консультації без поважних причин. За таку курсову роботу студент може отримати до 9 балів за шкалою КМСОНП і вона повинна бути допрацьована.

Прийняті від студентів курсові роботи повинні бути зареєстровані на кафедрі і здані в архів університету.

Співвідношення обсягів аудиторних занять і самостійної роботи в системі КМСОНП–ECTS визначається з урахуванням специфіки та змісту конкретної навчальної дисципліни, її місця, значення і дидактичної мети в реалізації ОПП. Вирішення цієї проблеми лежить у площині визначення співвідношення між заліковими модулями (змістовими одиницями дисципліни) та кредитами (виміром студентської роботи). Європейський досвід засвідчує про те, що на один кредит має припадати один змістовий модуль. Тоді кількість заходів поточного контролю з кожної дисципліни дорівнює кількості кредитів і це дозволяє визначити чіткі нормативи обчислення самостійної роботи студента (табл.6.2).

Таблиця 6.2

^ Нормативи обліку самостійної роботи студентів

в системі КМСОНП–ECTS



з/п

Види навчальної діяльності

Навантаження, год

1

2

3

1.

Опрацювання лекційного матеріалу

0,5 год / аудиторних занять

2.

Підготовка до практичних занять

3.

Підготовка до лабораторних робіт

продовження табл.6.2

1

2

3

4.

Підготовка до семінарів

1,0 год / 1 год семінар.

5.

Опрацювання окремих розділів програми, які не виносяться на лекції

3,0 / 1 год лекції, яка не передбачається

6.

Виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань

до 12 год / 1 індивідуаль-ного заняття

7.

Виконання курсових проектів (робіт)

до 36 год / 1 проект (роботу)

8.

Підготовка та складання заліків, екзаменів, контрольних робіт, рефератів, есе, тестування

9 год на 1 кредит ECTS

^ Дипломна робота — це індивідуальне завдання науково-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке виконує студент на завершальному етапі фахової підготовки спеціаліста і є однією із форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння їх застосовувати при розв’язуванні конкретних наукових, технічних, економічних, соціальних та виробничих завдань.

^ Магістерська дисертація — індивідуальне завдання творчого науково-дослідницького, проектно-конструкторського характеру, яке виконує магістрант, на завершальному етапі фахової підготовки і є однією із форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння їх застосовувати при розв’язуванні конкретних наукових, технічних, економічних, соціальних і виробничих завдань та містить елементи наукової новизни в даній галузі знань або напрямку практичної діяльності.

Наукові керівники магістерських і дипломних робіт призначаються з числа професорів і доцентів. У випадках, коли робота має прикладний характер, до керівництва її виконанням можуть залучатися висококваліфіковані фахівці відповідної галузі.

Студентам надається право запропонувати свою тему магістерської або дипломної роботи з обґрунтуванням доцільності її розробки. У таких випадках перевага надається темам, які продовжують тематику виконаної курсової роботи, або які безпосередньо пов’язані з місцем майбутньої професійної діяльності випускника.

^ 6.2. Самостійна робота студентів

Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

Час, відведений для самостійної роботи студента, має становити біля 25% академічного кредиту і в навчальну та індивідуальну роботу викладача не обліковується.

Самостійна робота студента — це основний засіб оволодіння навчальним матеріалом під керівництвом викладача у час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Навчальний час, відведений для цього, визначається навчальним планом і залежить від загального обсягу годин, відведених для вивчення конкретної дисципліни (табл.6.3).

Тематика самостійної роботи має охоплювати всю навчальну програму з зазначенням кількості годин, відведених на виконання кожної теми. Кількість тем для самостійного опрацювання повинна перевищувати кількість студентів в академгрупі, щоб запобігти можливих повторень чи списування.

Самостійна робота студентів забезпечується всіма навчально-методичними засобами, необхідними для вивчення конкретної навчальної дисципліни чи окремої теми: підручниками, навчальними та методичними посібниками, конспектами лекцій, навчально-лабораторним обладнанням, інтерактивними навчально-методичними комплексами дисциплін, електронно-обчислювальною технікою тощо.

Таблиця 6.3

^ Приклади розподілу навчального часу на вивчення дисциплін залежно від їхнього обсягу

Кількість

кредитів

ECTS

Загальний обсяг дисциплі-ни, год

Розподіл часу

Частка

самостійної

роботи,

%

Самостійна робота в сесійний період, год

Навантаження в семестровий період, год

Разом

в тому числі

аудитор.

занять

самост.

робота

1

2

3

4

5

6

7

1

36

9

27

16

11

56

2

72

18

54

32

22

56

3

108

27

81

40

41

63

4

144

36

108

48

60

67

5

180

45

135

72

63

60

6

216

54

162

80

82

63

7

252

63

189

96

93

62

8

288

72

216

112

104

61

9

324

81

243

120

123

63

10

360

90

270

136

134

62

Студентам також рекомендується для самостійного опрацювання відповідна наукова література та періодичні видання.

Методичне забезпечення самостійної роботи студентів повинне передбачати й засоби самоконтролю (тести, пакет контрольних завдань тощо).

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної навчальної дисципліни може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах і лабораторіях, комп’ютерних класах, а також у домашніх умовах.

Викладач визначає обсяг і зміст самостійної роботи, узгоджує її з іншими видами навчальної діяльності, розробляє методичні засоби проведення поточного та підсумкового контролю, здійснює діагностику якості самостійної роботи студента (як правило, на індивідуальних заняттях), аналізує результати самостійної навчальної роботи кожного студента.

В умовах КМСОНП значна увага має бути приділена консультаціям, які супроводжують самостійну роботу студентів.

Консультації мають за мету надання педагогічної допомоги студентам в їх самостійній роботі з кожної дисципліни, навчального плану, а також при розв’язанні різних завдань теоретичного або практичного характеру. Звичайно консультації пов’язують з лекційними, семінарськими і практичними заняттями, лабораторними роботами, підготовкою до заліків та екзаменів.

Консультації можуть бути обов’язковими, проводитися за бажанням студентів або з ініціативи викладача. Студентів потрібно привчати до думки, що до консультації потрібно готуватися, проробляти конспект, спеціальну літературу. Не потрібно перетворювати консультацію в „натаскування” студентів, вони повинні сприяти поглибленню знань.

Питання, які вирішуються на консультаціях, можна розділити на чотири групи:

  • обумовлені прогалинами в знаннях;

  • викликані неточними, неадекватними сприйняттями і осмисленням матеріалу;

  • націлені на отримання додаткової інформації;

  • проблемні, орієнтовані на обговорення, полеміку.

В сучасних умовах, коли самостійній, індивідуальній роботі студентів надається все більше уваги, роль консультації стає все важливішою.

Слід зауважити, що при виконанні індивідуальної та самостійної роботи слід приділяти увагу їх електронним версіям. Методика використання електронних засобів для написання рефератів, есе, курсових, дипломних та магістерських робіт залежить головним чином від технічних навичок, ресурсів і уяви як викладача, так і студентів. Студенти повинні вміти:

  • використовувати кілька засобів доповнення інформації під час презентації (захисту): підкріплювати усний виступ графіками, таблицями, звуковими та графічними образами;

  • готувати і розміщувати матеріали на web-сторінках, рецензувати матеріали авторів, наявні в Інтернеті;

  • влаштовувати виставки інтернет-матеріалів: беручи за основу музейну та бібліотечну форми виставок, студенти можуть виставляти матеріали на певну тему як у ВНЗ, так і за його межами;

  • користуватися курсовим електронним архівом.

Уникнути багатьох проблем студентам допоможуть такі поради:

    1. Заохочуйте студентів відступати від традиційних форм індивідуальної та самостійної роботи. Пояснюйте, що новаторство покращить знання, навички і досвід.

    2. Ставте завдання, які студенти в змозі виконати.

    3. Привчайте студентів рецензувати роботи однокурсників.

    4. Забезпечуйте студентам доступ до різноманітних наукових джерел.

    5. Розташуйте студентські роботи на перших сторінках курсового сайту.

^ Керівництво самостійною роботою. Студентам, які обрали написання роботи на традиційні теми, слід пояснити ряд очевидних нюансів. Одним із них є відмінність між творчим „предметом” (коло інтересів студента) та „темою” (чимось конкретним, що розглядається як формальне в межах часу та доступних інформаційних джерел). Для того щоб студенти належним чином могли написати свою роботу (звіт), слід рекомендувати їм відповідні джерела. Розпочинаючи роботу, студенти повинні ретельно вивчити рекомендовані літературні джерела, аби знати, про що писати. Якщо такі джерела важкодоступні, треба переглянути або повністю змінити тему. Студентам також слід пояснити, що самостійна робота над джерелами не є простим списуванням або переказом, а потребує власних висновків. Вони повинні, використавши літературу та електронні джерела, обґрунтувати свої твердження, викласти свої думки чітко, логічно, грамотно; усвідомлювати, що таке плагіат, списування і чому їм немає місця в самостійній дослідницькій роботі.

Одним із шляхів допомоги студентам у написанні самостійної роботи з обраної теми є вимога подати заздалегідь стислий план (проспект) роботи. Це змусить студентів почати обмірковувати свої теми, а викладачу побачити, чого варті їхні думки у письмовому вигляді. Плани потрібно повернути з коментарями чи зауваженнями, якщо у цьому є потреба, призначити зустріч для обговорення або винести кожну з тем на обговорення аудиторії.

Студенти найбільше потребують допомоги у пошуку потрібної літератури. У деяких випадках це зробити непросто, оскільки студенти, які самостійно обрали теми робіт, дуже часто знаходять матеріали, про які викладач знає мало або взагалі нічого не знає. У цьому випадку, навіть, не знаючи достатньо про специфічні джерела, слід вміти дати окремі загальні настанови щодо їхньої класифікації. Якщо студент пише на тему, з якою викладач добре обізнаний, не варто давати багато порад, аби не зашкодити самостійному дослідженню.

^ 6.3. Інші види письмових робіт

Окрім повноцінних індивідуальних та самостійних досліджень, існують інші види письмових робіт з подібними цілями. Зокрема, це робота з першоджерелами, яка навчає студентів аналізувати письмові та візуальні матеріали. Викладач може запропонувати студентам обрати (самостійно або з його допомогою) один або кілька текстів для детального аналізу, порадити їм підкріплювати свої думки ілюстраціями з конспекту, додатково прочитаних текстів та інших джерел.

Можна запропонувати студентам написати есе на певну тему. Такий вид самостійної роботи відрізняється, наприклад, від реферату тим, що дозволяє вільний виклад своїх думок, не пов’язаний з певним формальним змістом.

Іншим видом письмових робіт є рецензія. Її написання дозволяє студентам обрати важливу тему наукової праці і дати їй свою оцінку. Студентам можна запропонувати не користуватися іншими джерелами, а лише текстом. Або, навпаки, порадити їм ознайомитися з іншими рецензіями з наукових журналів. Така робота допоможе привчити до наукової роботи та критицизму, зніме „завісу таємничості” з наукової діяльності й поглибить їх інтерес до досліджень, які є невід’ємною частиною кредитно-модульної системи навчання.

Окрім робіт із першоджерелами та написання рецензій, можна використати такі види письмових робіт, як стислі нотатки, особисті академічні щоденники, усні інтерв’ю, які досить розповсюджені в європейських навчальних ВНЗ.

^ Стислі нотатки з окремих предметів є дуже ефективним навчальним заходом. Вони, зокрема, корисні у процесі підготовки дискусій та рольових ігор. Обговорюючи в аудиторії певне дискусійне питання, можна заохотити студентів писати стислі нотатки з викладом власної позиції стосовно тієї чи іншої проблеми. Не вимагаючи оригінальних викладок, слід дозволити студентам зосередитися на побудові переконливих доказів із логічними аргументами, процитованими з оригіналами. У подальшому студенти зможуть застосувати здобуті навички, працюючи над іншими роботами, які потребують більш творчого підходу.

Особисті академічні щоденники, які потрібно рекомендувати вести студентам, мають містити зауваження про прочитаний матеріал, чи про інші роботи, які студент виконує протягом навчання. Періодично (один або два рази на семестр) нотатки слід збирати для ознайомлення, аби переконатися в тому, що їх ведуть належним чином і, можливо, виставляти певні рейтингові бали, що передбачає КМСОНП. Такі роботи змушують студентів вчитися письмово формувати свої думки та зауваження, серйозно замислюватися над тим, що вони вивчають. З метою закріплення цих навичок можна запропонувати студентам нотувати свої враження від лекцій та лабораторно-практичних (семінарських) занять.

^ Усні інтерв’ю можуть бути цікавими на заняттях з різних дисциплін. Але тут важливо пересвідчитися, що студенти добре до них підготувалися. Викладач повинен продемонструвати техніку інтерв’ювання, розпитуючи когось зі студентів, або запропонувати опитати один одного під час заняття; порадити студентам не робити інтерв’ю центральною темою роботи — воно є лише джерелом, а не об’єктом дослідження; рекомендувати спочатку розробити план, який ґрунтується на допоміжних дослідженнях, а вони потім опрацюють інформацію, отриману з власних інтерв’ю, запропонувати студентам порівняти різні типи використаних джерел.

В умовах КМСОНП немає такого виду позааудиторної роботи, який був би ідеальним у всіх ситуаціях. Обираючи один чи декілька найпридатніших для конкретних ситуацій видів роботи, слід зважити на те, які навички студентів необхідно розвинути, що спонукатиме їх до подальших досліджень, який тип роботи зможе стимулювати, а не загальмувати їхнє фахове зростання, що дасть змогу найкраще збагнути зміст та характер навчальної дисципліни.

Практичні студенти одразу поцікавляться обсягом роботи, її форматом, термінами подання, критеріями оцінки. На ці запитання не складно відповісти, якщо обміркувати їх заздалегідь.

Обсяг письмової роботи залежить від кількох факторів: кількості передбачених письмових робіт, складності теми, здібностей студентів, типу роботи, яку пропонується написати, а також вимог ВНЗ. Щоб отримати змістовну роботу варто вимагати не менше десяти сторінок, а подеколи, залежно від навчальної дисципліни та студентів, і двадцяти п’яти. Звісно, написання об’ємної роботи залишить студентам менше часу на виконання інших видів робіт.

Студентам обов’язково необхідно повідомити, який вимагається формат. Можна друкувати роботи з подвійним інтервалом. Сповістити, які посилання потрібно робити; чи потрібно додавати список використаної літератури; чи треба писати план або зміст на початку чи наприкінці роботи.

Слід обміркувати терміни подання студентами завершених робіт, враховуючи розклад екзаменів та інших навчальних заходів та одразу чітко пояснити, які заходи вживатимуться до тих, хто не подасть роботу вчасно. Якщо студент просить додати часу на написання роботи, потрібно відразу встановити нову кінцеву дату і записати її. Вдаючись до покарання, щоб змусити студентів дотримуватись встановлених термінів, не слід робити жодних винятків. Певна гнучкість стосовно кінцевої дати ніколи не завадить, оскільки більшість студентів має велике навантаження. Але гнучкість не може бути безмежною, і студенти мають чітко це усвідомлювати. Майже всі студенти самі вирішують, наскільки письмова робота є важливою для нього, і це значною мірою визначить, скільки уваги та часу їй буде приділено.

Керівництво студентами у процесі написання робіт не є разовим заходом. Під час семестру потрібно повертатися до теми роботи, заохочувати студентів або вимагати від них приходити на консультації для особистого обговорення своїх робіт. Це дозволить побачити, як просувається робота, і за потреби допомогти. Нарешті, потрібно навчити студентів допомагати один одному. Що більше вони співпрацюватимуть на заняттях, то більше обговорюватимуть свої роботи і допомагатимуть один одному.

^ 6.4. Боротьба з плагіатом

Навряд чи є в українських ВНЗ академічні порушення, серйозніші за плагіат, і саме це розтлумачити студентам найважче. Списування набуло масового характеру. Списують без посилання на авторство як відмінники, так і студенти, які не перевантажують себе навчанням. Для викладачів плагіат є не менш дошкульною проблемою, оскільки розмова на цю тему із студентами є неприємною і може їх образити. Але коли мова йде про плагіат, попереджувальні (превентивні) заходи є набагато ефективнішими за каральні, тому слід пояснити студентам, чому неприйнятно переписувати роботи інших авторів і видавати їх за свої, що є проявом вульгарної безчесності. Слід наголосити, що студент, який іде у навчальному закладі на свідомий обман, здатний це зробити і при інших обставинах. В європейських ВНЗ є абсолютно нормальним явищем, коли студент сповіщає викладачу про те, що його колега по академічній групі використовує чужу роботу, приписуючи собі авторство. На жаль, в українських ВНЗ до цього ганебного явища як студенти, так і викладачі відносяться набагато ліберальніше. Звідси масові приклади обману, нечесності, корупції, хабарництва та інших ганебних явищ [26].

Майже всі студенти розуміють, що подавати роботу, написану іншим автором, або компілювати її, дослівно переписувати уривки з інших розробок, не можна. Деякі студенти, звичайно, вдаються до цього виду плагіату за допомогою Інтернету. Іноді викладач не спроможний викрити роботу, підготовлену таким чином. Якщо він глибоко опанує предмет своєї дисципліни, то студенти матимуть менше шансів безкарно переписувати чиюсь роботу.

Важко піддається викриттю і самоплагіат, коли студенти можуть подавати одну й ту ж роботу декілька разів під іншими прізвищами і назвами. Тоді їм слід пояснити (хоча вони самі і це розуміють), що робота має бути не лише самостійною, а й відповідати змістові курсу.

Ще одна проблема — пояснити, як працювати з матеріалами та ідеями із певних джерел, вони мають наводити цитати з відповідними посиланнями. Але все ж не всі цілком розуміють (або роблять вигляд, що не розуміють), як поводитися з думками, запозиченими з чиїхось праць, навіть переказуючи їх своїми словами. Їм варто порадити весь час запитувати себе, чи змогли б вони дійти цієї думки без чужої публікації. Якщо ні, то їм слід дати посилання на неї, а також навести аргументи та факти свого дослідження. Студенти повинні зрозуміти, що не потрібно наводити цитати для опису загальної інформації, яку можна відшукати в загальнодоступних джерелах. Натомість інформацію зі спеціальних чи важкодоступних джерел слід цитувати завжди. Доречною буде і така порада: коли не певні, цитувати чи ні, цитуйте.

Якщо хтось із студентів після усіх порад і застережень таки вдався до плагіату, перш ніж сказати про це — слід переконатися у своїх підозрах: відшукати джерело, з якого переписано текст, і порівняти з роботою студента. Говорячи потім із доказами в руках зі студентом, потрібно дати йому можливість пояснити, чому він так вчинив. Звинувачення у плагіаті є дуже серйозним, і якщо воно підтвердиться, то може мати і серйозні наслідки для студента. Тому треба бути обережним з такого роду звинуваченнями. І не слід однаково підходити до різного роду списування. Наприклад, слід розрізняти випадковий плагіат (невелике за обсягом перефразування чи цитата) та свідомий, коли цитування чужих робіт без посилання на авторство є масовим.

^ 6.5. Оцінювання письмових робіт

Оцінювати навіть добре написану роботу досить складно. Тому викладач має відвести достатньо часу для перевірки та оцінювання, пам’ятаючи, як багато часу витратили студенти на її написання. Повернення робіт після перевірки якомога швидше виправдає власні вимоги викладача щодо вчасного подання робіт і покарання у разі зволікання. Крім того, зауваження висловлені своєчасно, будуть кориснішими для студентів, оскільки вони отримують роботи, ще не втративши інтересу до їх написання. Тривала затримка часто зменшує цінність зауважень, бо увага студентів встигне переключитися на інші предмети. Але викладачам не завжди легко вкластися в термін, тому важливіше дати глибокі зауваження, аніж поверхові.

В умовах КМСОНП оцінювати письмову роботу можна за такими критеріями [9]:

  1. Мета роботи: наскільки чітко її сформульовано, чи вона достатньо переконлива та оригінальна?

  2. Структура: наскільки послідовно й логічно викладено матеріал?

  3. Аргументація: наскільки вона переконлива та обґрунтована серйозними інформаційними джерелами, чи мають місце у роботі не лише позитивні моменти, а й критика?

  4. Науковий пошук: чи зміг студент відшукати відповідну літературу, чи ефективно її використав, чи здійснив необхідний обсяг наукових досліджень?

  5. Мова роботи: чи написана робота зрозумілою мовою, чи достатній понятійний та термінологічний апарат використано, чи зустрічаються стилістичні, синтаксичні та орфографічні помилки?

  6. ^ Творчий підхід: чи застосував студент у процесі написання роботи якусь творчість у доборі та обробці матеріалу?

Виставляючи оцінку, викладач має бути об’єктивним: оцінювати роботу, а не студента. Викладач не повинен несправедливо занижувати оцінку студенту, який чимось йому дошкулив, чи необґрунтовано завищувати оцінку тому, хто йому подобається, хоча часто буває важко відокремити особисті почуття від професійної оцінки. Особисті почуття переважатимуть, коли під час перевірки робіт викладач втомлений і стає роздратованим. Якщо перевірка починає набридати, треба зробити перерву і не переносити своє роздратування на наступну роботу та її автора.

Важливим є і порядок читання робіт: вдала робота може постраждати порівняно з кращою; і навпаки, слабка робота може здатися непоганою порівняно з примітивною. Якщо стосовно деяких робіт виникають сумніви щодо оцінок, їх можна відкласти і повернутися після прочитання решти. Такий підхід дасть можливість краще оцінити усі студентські роботи і допоможе об’єктивніше оцінити ті, з якими виникають проблеми.

Найважливішою проблемою оцінювання робіт можуть бути висновки викладача, які поєднують позитивну оцінку, критичні зауваження та виправлення. Навіть у найгіршій роботі можна знайти щось позитивне. Адже важливіше підбадьорити автора розкритикованої роботи, ніж високо оціненої. Оцінюючи, не слід суцільно виправляти сторінки червоним, адже студенти не зуміють відрізнити суттєві зауваження від несуттєвих. Необхідно дати зрозуміти студентам, що критика зумовлюється не негативним ставленням до них особисто, а свідчить про серйозне ставлення до їхніх робіт. Ніколи не слід висміювати студентські роботи, іронізувати, кепкувати, робити поспішні висновки. Щоб студенти виправили свою роботу, треба обмежитися кількома найістотнішими зауваженнями і запропонувати зосередитися на них. Намагайтесь завжди завершувати перевірку робіт на позитивній ноті, що змусить студентів прислухатись до зауважень викладача. Якщо умови, час і обставини дозволяють, зауваження можна надрукувати, або заготувати бланк рецензії, який в подальшому заповнити. У багатьох викладачів це забирає набагато менше часу, ніж написання відгуку. Крім того, так їх буде легше читати. Користування комп’ютером дасть змогу зберегти зразок відгуку. Якщо потрібно перевірити багато робіт, можливо, легше буде їх писати від руки безпосередньо на роботі.

Та, як би уважно не поставився викладач до оцінювання роботи, іноді студенти залишаються незадоволеними. Вони можуть сперечатися з ним з приводу оцінки, доводячи свою правоту. Аби уникнути цього, викладач має заздалегідь повідомити студентів про критерії оцінювання роботи. Це важливо ще й тому, що КМСОНП передбачає як оцінювання самої письмової роботи, так і присвоєння їй певної кількості балів у 100-бальній системі, що впливає на підсумкову оцінку, яку отримує студент під час екзамену.

Для прикладу наведемо систему оцінювання курсової роботи з курсу „Маркетинг”, якою користується автор. Розподілом балів на вивчення усіх модулів навчальної дисципліни передбачається, що студент за виконану курсову роботу може отримати не більше 30 балів. При цьому до студентів доводяться такі критерії оцінювання.

Відмінно, що відповідає 30 балам, ставиться: при виконанні курсової роботи у повному обсязі відповідно до завдання; таблична та графічна частина не мають помилок; відповіді на запитання викладача вичерпні і аргументовані; автор роботи регулярно пред’являв для перевірки окремі її розділи, систематично відвідував консультації; розрахунки та оформлення виконано за допомогою ПЕОМ.

Добре, що відповідає 20 балам, ставиться якщо: курсову роботу виконано в повному обсязі у відповідності із завданням і немає помилок, які потребують її корінної переробки; відповіді на запитання даються по суті, але не в деталях; при поточній перевірці матеріал пред’являвся не завжди; консультації студент відвідував студент не регулярно.

Задовільно, що відповідає 10 балам, ставиться якщо: курсова робота виконана з відхиленням від завдання і містить помилки в розрахунковій частині; оформлення не відповідає вимогам; при перевірці матеріал не пред’являвся; консультації студент відвідував епізодично; на запитання відповідає, але не в повному обсязі.

Незадовільно, виставляється якщо: курсова робота виконана не в повному обсязі та з відхиленнями від завдання; мають місце суттєві помилки, які тягнуть за собою переробку курсової роботи; оформлена вона з відхиленнями від вимог; студент регулярно пропускав заняття й консультації без поважних причин. За таку роботу студент може отримати до 9 балів і вона повинна бути допрацьована. Оцінюючи переглянуті роботи, не слід повторювати вже зроблені зауваження, а вказати, що вдалося в роботі поміняти і які проблеми ще залишилися. Однак, не завжди важливо і бажано дозволяти студентам виправляти свої роботи після перевірки викладачем. Найбільшою проблемою є брак часу. Студенти, як правило, з запізненням подають свої роботи. Тож часу для переробки не лишається. Якщо курс передбачає написання кількох робіт (курсова робота, реферат, звіт про опрацювання лекцій, пропущених без поважних причин тощо), віддати роботу на виправлення практично нереально. Існує ще одна проблема: студенти, знаючи, що зможуть виправити роботу, інколи не приділяють достатньої уваги першому варіантові.

Якщо скарги студентів щодо оцінювання письмових робіт обґрунтовані, не слід відмовлятися перечитати роботу, але варто залишити за собою право як підвищити, так і знизити оцінку. Це примусить студентів добре подумати, перш ніж просити викладача перечитати роботу і поставити під сумнів об’єктивність його оцінки.

Наукова студентська робота та різного роду письмові звіти (реферати, есе, рецензії тощо) є чи не єдиною самостійною роботою, якою студентам доводиться займатися в процесі навчання. З цього погляду дуже важливо заохочувати студентів поділитися результатами своїх пошуків і досліджень з іншими, отримати зовнішню оцінку своєї роботи, тому варто ознайомити з ними насамперед академічну групу. Найпростіше — обговорити ці роботи в аудиторії. Одне із занять можна присвятити стислому звітові студентів про курсові роботи з наведенням результатів досліджень, встановити чіткий регламент для виступів.

Виступи на студентських наукових конференціях є ще одним ефективним шляхом ознайомлення з результатами досліджень, в результаті чого студенти можуть підготувати до публікації наукову статтю, прийняти участь у студентській фаховій олімпіаді.

Web-сторінки є ще однією альтернативою. Якщо викладач відкрив таку сторінку для своєї групи студентів, він може надати їм можливість розмістити свої роботи або стислі анотації, а потім запропонувати їх решті студентів для факультативного або обов’язкового читання.

В умовах КМСОНП студентські дослідження та інші письмові роботи є чи не найважливішою заохочувальною формою навчання, яка дозволяє напрацювати заохочувальні бали до підсумкової оцінки з курсу, і студенти зазвичай пишаються результатами своїх досліджень.







Скачати 322.73 Kb.
Дата конвертації10.11.2013
Розмір322.73 Kb.
ТипДокументы
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи