Навчальна програма “ Медіаосвіта (медіаграмотність) (для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних І науково-педагогічних працівників) icon

Навчальна програма “ Медіаосвіта (медіаграмотність) (для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних І науково-педагогічних працівників)



Схожі
  1   2   3   4   5   6


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ ОСВІТИ

АКАДЕМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ


Затверджую:

Директор Інституту інноваційних технологій і змісту освіти

/ О. А. Удод /

“______” _____________2011 року


Навчальна програма

Медіаосвіта (медіаграмотність)”

(для слухачів курсів підвищення кваліфікації

педагогічних і науково-педагогічних працівників)


Київ 2011


Розробники: Левківський К.М., Іванов В.Ф.,

Даниленко В.І., Мележик В.П.

Волошенюк О.В.

Рецензенти: Покроєва Л.Д.

Лисянська Т.М.


Для використання в навчальному процесі курсів підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх шкіл, обласних закладів післядипломної педагогічної освіти


Програма ухвалена секцією післядипломної педагогічної освіти Науково-методичної комісії галузі знань “Педагогічна освіта” Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Протокол від “____” ___________2011 року №____


^ Пояснювальна записка


Загальна культура суспільства, громадські тенденції, професійна підготовка фахівців безпосередньо пов’язані з проблемами охорони та захисту суспільної моралі, вирішення яких можливе на підґрунті формування та поширення в Україні основ медіаграмотності.

Зазначене цілком узгоджується із Грюнвальдською декларацією з медіаосвіти (1982), резолюцією ЮНЕСКО (1989) щодо розвитку критичної медіаосвіти, Віденською конференцією «Освіта для медіа та цифрового століття», Севільською конференцією «Медіаосвіта молоді», Резолюцією Європарламенту щодо медіаграмотності у світі цифрових технологій, Комюніке Єврокомісії «Європейський підхід до медіаграмотності у світі цифрових технологій», а також з низкою інших документів, затверджених Євросоюзом та ООН, в яких наголошується, що медіаграмотність є базовим елементом політики у сфері споживання аудіовізуальної інформації, основою обізнаності у питаннях інтелектуальних прав людини, необхідною умовою задля залучення громадян до участі у демократичному житті, дієвим фактором міжкультурного діалогу.

Стаття 34 Конституції України визначає «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може буде обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».

Сучасний світ, облаштований екранами різного формату і призначення, мимоволі людства перетворив його на величезну аудиторію, що підпорядкована аудіовізуальній інформації.

Дійсно, бурхливий розвиток електронних технологій, широке упровадження інтерактивних систем комунікації, навчальних програм у мультимедійних технологіях забезпечило вторгнення в суспільство недоступного раніше потоку аудіовізуальної інформації від масової теле-, кіно-, іншої відеопродукції до електронних мереж Інтернет. Це спричинило помітні трансформації у сфері культури, як позитивні, так і негативні, майже повну зміну матриць свідомості, ціннісних систем і мислення, сприйняття оточуючого світу. Зазначене повною мірою стосується також підростаючого покоління – учнів загальноосвітніх шкіл, студентів вищих навчальних закладів, молоді. Адже, не таємниця, що людина, майже з перших хвилин свідомого життя опиняється в епіцентрі медіаполя. Саме тому суспільство повинно мати право отримувати правдиву інформацію про себе і про все те, що може вплинути на нього. Отже основне завдання курсу «Медіаосвіта (медіаграмотність)» полягає у створенні механізму формування громадської думки щодо конкретних категорій – сутності, явищ, дійсності, понять, ідей тощо. Адже, на жаль, непоодинокі випадки, коли в друкованих та аудіо- і відеозасобах інформації є маніпуляція свідомістю громадян та пропаганда, що є неприпустимим. Створення ефективного механізму критичного осмислення і корегування інформації, отриманої через ЗМІ, відпрацювання особистісної системи ціннісних орієнтацій та формування умінь інтерпретувати інформацію, розуміти її суть, адресну спрямованість, мету інформування, викриття прихованого значення мають усунути негативний вплив на свідомість громадян, особливо учнівської та студентської молоді.

Варто враховувати і ту обставину, що мас-медіа мають відігравати також роль потужного культурного інтегратора, виконувати виховні функції, диктувати норми поведінки особи в суспільстві, ставлення її до інших людей, зберігати культурні традиції.

Формування аудіовізуальної грамотності надає додаткові можливості щодо самореалізації і соціалізації молоді, викоренення девіантної та делінквентної поведінки її через практично-орієнтовану творчість у сфері аудіовізуальних мистецтв.

Принципи сприйняття друкованої інформації, започатковані ще німецьким винахідником книгодрукування Йоганном Гутенбергом (середина 15 ст.), який надрукував так звану 42-рядкова Біблію – перше друковане видання в Європі, що визнане шедевром раннього друкування.

На жаль, сьогодні ми спостерігаємо кризу читання. Кінематограф, телебачення, відео, радіо, окремі друковані засоби масової інформації, нав’язлива реклама дедалі загострюють ситуацію інформаційного вибуху, руйнують екологію аудіовізуального середовища, до існування у якому приречені майже усі жителі планети.

Саме тому на часі є започаткування медіаосвіти, яка у майбутньому повинна стати компонентом загальної освіти, невід’ємною частиною навчальних програм всіх ступенів.

Медіаосвіта педагогічних працівників відкриває можливості інтенсивного впровадження основ аудіовізуальної грамотності в загальноосвітніх навчальних закладах.

Таким чином, запровадження в закладах освіти навчальної дисципліни «Медіосвіта (медіаграмотність)» потребує, в першу чергу, навчально-методичного забезпечення, розроблення навчальних програм, відповідної навчально-методичної літератури.

Фахівці спеціалізованих вищих навчальних закладів можуть удосконалювати навчальні плани і програми, проводити семінари-тренінги, вести науково-методичну роботу з медіаосвіти (медіаграмотності).

Консультативно-методична робота зазначених фахівців у регіонах щодо ознайомлення педагогів з вітчизняними медіаосвітними моделями та аналогічними розробками фахівців інших країн сприятиме реалізації програм аудіовізуальної грамотності учнів загальноосвітніх шкіл та студентів вищих навчальних закладів.

Навчальна програма «Медіаосвіта (медіаграмотність)» розроблена за рекомендаціями Академії педагогічних наук України, Міністерства культури і туризму України, Академії мистецтв України.

Навчальною програмою, обсяг якої розраховано на один національний кредит (54 години), передбачається вивчення слухачами курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників та студентами вищих педагогічних навчальних закладів теоретичного матеріалу, проведення семінарських і практичних занять та написання реферату.

Підсумковий контроль – залік.

Важлива роль у формування основ медіапедагогіки та аудіовізуальної грамотності учнівської та студентської молоді має бути відведена обласним інститутам післядипломної педагогічної освіти.

На курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників загальноосвітніх шкіл доцільно передбачити надання таких освітніх послуг як формування аудіовізуальної грамотності з розробкою відповідних навчально-тематичних планів та програм підвищення кваліфікації.


Розроблена навчальна програма “Медіаосвіта ( медіаграмотність)” може бути реалізована в вигляді окремих модулів в навчальних програмах освітньої діяльності курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів всіх категорій, що уже запроваджені в навчальний процес закладів післядипломної педагогічної освіти.

Особливої ваги це питання набуває для підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх шкільних предметів (див. Перелік навчальних програм курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників Комунального вищого навчального закладу “Харківська академія неперервної освіти”). Зазначені навчальні програми погоджені в Інституті інноваційних технологій і змісту освіти та затверджені Департаментом вищої освіти Міністерства освіти і науки України 17 листопада 2010 року (Додаток 1).


^ Основні терміни та їх визначення


В навчальній програмі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

Аутизм – патологічна замкнутість, відгородженість від реальної дійсності з утратою інтересу до спілкування, природних емоційних реакцій.

^ Мас-медіа, медіа – засоби масової інформації (радіо, телебачення, преса, кіно, фотографія, відео, мультимедійні комп’ютерні системи, Інтернет).

Аудіовізуальна інформація – інформація, що одночасно сприймається слухом і зором.

Аудіоінформація – інформація, що сприймається особою слуховими органами.

^ Візуальна інформація - інформація, що сприймається особою органами зору.

Девіації – соціальна поведінка, яка відхиляється від тієї, що вважається нормальною чи соціально прийнятною у суспільстві або в соціальному контексті.

^ Соціальна інформація – відомості про процеси функціонування особи і суспільства, а також все те, що може вплинути на ці процеси.

Медіаграмотність – частина медіаосвіти , що дозволяє споживачам критично аналізувати медіаповідомлення з тим, щоб бачити там пропаганду, цензуру, однобокість в новинах і програмах суспільного інтересу, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують, причини таких дій, а також розуміти структурні елементи, які впливають на інформацію (власник медіа, модель фінансування, політичні уподобання тощо).

^ Суспільна мораль – система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок , совість, справедливість.

Медіакультура – сукупність духовних цінностей, створених інформаційно-комунікаційними засобами, що функціонують у суспільстві, щодо елементів культури комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передачі інформації, а також культури її сприймання соціальними групами та соціумом у цілому.

^ Медіакультура особи – здатність особи ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі.

Медіапедагогіка – сукупність педагогічних концепцій, теорій, технологій і методик, які базуються на комплексному застосування медіа і є специфічним напрямом педагогіки з такими складовими як медіа дидактика (проблеми, роль, функції, і значення медіа в навчанні) і медіа виховання (проблеми медіа використання медіаресурсів і пропозицій).

Медіадидактика – частина педагогіки, що займається питаннями застосування медіа в навчальному процесі, розробкою інформаційно-освітніх технологій, особливостями дистанційного навчання, розробкою й апробацією нових дидактичних мультимедіа (електронних навчальних посібників, програм, підручників тощо).

Медіавиховання – формування світоглядних позицій, інтересів, потреб, ідеалів, мотивів, ціннісних орієнтацій, свідомості, переконань, суджень, а також конкретних рис характеру, моделі поведінки та культури поведінки засобами масової інформації.

Медіакомпетентність – розуміння видів медіа та їх впливу людину і суспільство.

Медіакомпетенція - вміння користуватися різними медіатехнологіями, вести пошук необхідної інформації, робити правильний вибір її та створювати медіапродукти.

Медіаосвіта – формування медіаграмотності на матеріалах та за допомогою засобів масової інформації, кінцева мета якої критичне сприйняття медіаповідомлень.

^ Медіаосвітні технології – методично-організаційні засоби навчального процесу з використанням періодичних видань, радіо, телебачення, кіно, а також програмно-апаратних засобів і пристроїв, що забезпечують операції збирання, оброблення, накопичення, збереження й передавання інформації.

^ Компетенції фахівця з питань медіаосвіти (медіаграмотності)


У професійній діяльності особа, яка опанувала теоретичний матеріал програми і набула відповідних компетентностей повинна уміти:

- виявляти маніпулятивний контент медіа;

- використовувати міжнародні, законодавчі, нормативно - правові документи адаптації учнів загальноосвітніх шкіл та студентів вищих навчальних закладів до сучасних соціально-економічних умов в суспільстві;

- здійснювати аргументований критичний огляд аудіовізуальної та друкованої інформації, готувати рецензії;

- оцінювати зміст, форму і стиль аудіовізуальної та друкованої інформації;

- застосовувати раціональні методи пошуку, відбору, систематизації та використання аудіовізуальної та друкованої інформації;

- здійснювати перевірку та класифікацію джерел інформації;

- аналізувати явища і процеси в соціально-економічному житті суспільства в минулому та сучасному вимірах;

- давати оцінку культурно-історичному розвитку суспільства, його культурному і духовному надбанню;

- в професійній діяльності використовувати комп’ютерні програми навчання, програму Intel@ «Навчання для майбутнього», навчальні ресурси глобальної мережі Internet;

- використовувати спеціальні комп’ютерні програми, системи віртуальної реальності;

- поєднувати традиційні методи навчання з мультимедійними засобами подачі інформації, засобами масової інформації;

- використовувати в навчально-виховному процесі приклади негативних соціальних тенденцій, що створюють засоби масової інформації (пониження рівня моральних і духовних потреб молоді, створення негативних ідеалів і кумирів, героїв тощо);

- запроваджувати в навчально-виховному процесі інноваційні технології навчання, створювати єдиний інформаційний простір (інтерактивність, комунікативність, мультимедійність, індивідуалізація тощо);

- використовувати аудіовізуальну інформацію для сприйняття світу та взаємодії з соціумом;

- характеризувати соціальну інформацію за такими ознаками, як доступність, кількість, цінність, зміст, об’єктивність, адекватність, достовірність, точність, оперативність, надійність та ін.;

- залучати старше покоління, громадські організації, батьків учнівської молоді до формування морально-етичних орієнтирів, навчання її правильно орієнтуватися у пропозиціях сучасних мас-медіа, формування власної думки;

- розпізнавати гіперболізовані ознаки медіаповідомлень та пояснювати мету їх демонстрування;

- орієнтуватися в сучасному медіапросторі, розуміти основні принципи функціонування різних видів масової інформації;

- розрізняти інформацію за рівнем впливу на особистість, аналізувати й оцінювати медіаповідомлення;

- розшифровувати та використовувати закодовану в медіаповідомленнях інформацію;

- розрізняти та застосовувати методи організації професійної діяльності вчителя з використанням технології мультимедіа;

- збирати, обробляти, зберігати та передавати інформацію з урахуванням пріоритетів професійної діяльності вчителя;

- самостійно створювати медіапроекти в галузі професійної діяльності вчителя.


^ Компетентності, що набуті особою після опанування теоретичного матеріалу курсу


Після опанування теоретичного матеріалу курсу з питань медіаосвіти (медіаграмотності) особи, які навчаються, повинні

ЗНАТИ:

  • законодавчі та нормативно-правові акти щодо адаптації учнів загальноосвітніх шкіл та студентів вищих навчальних закладів до сучасних соціально-економічних умов суспільства;

  • державну політику щодо молодіжних громадських організацій стосовно питань соціальної адаптації; становлення та розвитку молоді, сприяння зайнятості молоді в соціально-економічному секторі;

  • роль медіа в формуванні полікультурної картини світу;

  • педагогічні аспекти аудіовізуальної грамотності;

  • функції і класифікацію засобів масової інформації по способу передачі інформації і по каналам сприйняття;

  • негативні тенденції, що створюють засоби масової інформації (дезорієнтація особистості, крайній негативізм, надлишковий оптимізм тощо);

  • соціальні аспекти девіації як форми соціальної дезадаптації;

  • методологічні аспекти медіапедагогіки і основ аудіовізуальної грамотності;

  • особливості використання медіаінформації слухачами курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників, студентами вищих навчальних закладів та учнями загальноосвітніх шкіл, мультимедійність та психолого-педагогічні умови сприйняття і засвоєння навчального матеріалу;

  • принципи, засоби, методи збору, систематизації, узагальнення і використання аудіовізуальної та друкованої інформації;

  • роль комп’ютера в активізації пізнавальної діяльності учнів загальноосвітніх шкіл та студентів вищих навчальних;

  • спеціалізовані комп’ютерні програми та системи віртуальної реальності;

  • позитивні та негативні наслідки застосування медіатехнологій навчання;

  • організаційно-методичні та психолого-педагогічні аспекти формування основ аудіовізуальної грамотності слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників, студентів вищих навчальних та учнів загальноосвітніх шкіл;

  • принципи маніпулювання свідомістю споживачів аудіовізуальної інформації;

  • спецмедіапроекти, елементи навіювання в засобах масової інформації, їх шкідливі наслідки та прояви в суспільстві;

  • роль медіа в навчально-виховному процесі закладів післядипломної педагогічної освіти загальноосвітніх і вищих навчальних закладів;

  • види комп’ютерних програм навчання, програму Intel@ «Навчання для майбутнього»;

  • принципи формування адаптаційного середовища для учнівської та студентської молоді, світоглядних позицій;

  • навчальні ресурси глобальної мережі Internet;

  • сутність політичних, правових, трудових, патріотичних, моральних, релігійних, естетичних, філософських поглядів сучасної молоді;

  • сутність медіакомпетенцій педагогічних і науково-педагогічних працівників;

  • сучасну парадигму освіти і роль вчителя в інноваційному інформаційному просторі;

  • дидактичний і виховний потенціал медіа (інтерактивність, комунікативність, мультимедійність, індивідуалізація тощо);

  • засоби створення середовища для культурного і духовного зростання учнівської і студентської молоді, для її соціальної адаптації;

  • сутність соціальної інформації і її вплив на формування адаптаційного середовища молоді;

  • соціальні аспекти девіації як форми соціальної дезадаптації учнівської і студентської молоді;

  • правила культури спілкування в інформаційному суспільстві та методи захисту від можливих негативних впливів у процесі масової комунікації.



^ Цілі і задачі вивчення дисципліни


Головним завданням медіаосвіти (медіаграмотності) педагогічних, науково-педагогічних працівників є підготовка учнівської та студентської молоді до життя в сучасних інформаційних умовах на основі аудіовізуальної грамотності, розвиток навичок з розуміння та усвідомлення наслідків впливу різних видів медіа на психіку особистості та суспільства в цілому.

Підготувати підростаюче покоління до свідомого існування у медіасередовищі та органічної інтеграції в медіакультуру через формування критичного відношення до аудіовізуального продукту, перетворення учнівської і студентської молоді як споживачів аудіовізуального продукту у свідомих і творчих користувачів мас-медіа, вироблення імунітету до маніпулятивної дії екрану, створення умов інформаційної безпеки для свідомих громадян суспільства неможливо без опанування педагогічними і науково-педагогічними працівниками основ медіапедагогіки та медіаосвіти (медіаграмотності).

Вирішення саме цих завдань і буде запорукою свідомого спілкування з мас-медіа, дасть можливість критично оцінювати як інформацію, так і норму поведінки особи в суспільстві.

Метою вивчення дисципліни є формування у майбутніх педагогічних і науково-педагогічних працівників певних знань і умінь з основ медіаосвіти медіапедагогіки та аудіовізуальної грамотності щодо вирішення сучасних медіапедагогічних проблем, розуміння ролі та значення медійного світу в професійному та особистісному ставленні людини.

Основними завданнями вивчення дисципліни є:

  • вироблення навичок розпізнавання маніпулятивної медіа інформації;

  • формування практичних навичок використання загальноосвітніх медіа продуктів в професійній діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників, формування у учнівської та студентської молоді полікультурної карти світу;

  • визначення сутності медіакомпетентності;

  • розкриття дидактичних, психолого-педагогічних і методичних аспектів застосування медіа в навчанні і вихованні;

  • вивчення впливу різних медіазасобів на навчання і виховання молоді, можливих наслідків їх негативного впливу.

Вирішення таких проблем сприятиме розвитку особистості та соціальній адаптації учнів загальноосвітніх шкіл та студентів вищих навчальних закладів.

Аудіовізуальні інформаційні технології у сучасному суспільстві поряд з навчальними функціями формують свідомість, керують групами людей.

Особливого значення медіаосвіта та аудіовізуальна грамотність набувають в контексті підготовки учнівської та студентської молоді до взаємодії зі складним інформаційним світом, вільного входження юнацтва та молоді в полікультурний простір, що є складовими професійної підготовки вчителя. Адже саме вчитель є представником сучасної культури в соціумі школярів та студентів. Від рівня його інформаційно-комунікативних знань та вмінь залежить рівень медіакультури учнівської та студентської молоді.

Тому медіаосвіта (медіаграмотність) поряд з педагогікою має дати додаткову освіту учнівській та студентській молоді, яка буде підґрунтям для стійкої психіки і свідомості до несприятливого зовнішнього впливу.

Отже медіаосвіта і основи аудіовізуальної грамотності сприятимуть створенню культурного і духовного адаптаційного середовища.

Навчальною дисципліною «Медіаосвіта (медіаграмотність)» передбачено вивчення вищезазначених проблем у закладах післядипломної педагогічної освіти і вищих педагогічних навчальних закладах.

Розробка і практична реалізація в навчальному процесі загальноосвітніх шкіл і вищих педагогічних навчальних закладів програм з медіаосвіти і основ аудіовізуальної грамотності стане важливою основою для соціальної адаптації учнівської і студентської молоді до сучасного соціуму.


^ Навчальний план

дисципліни “Медіаосвіта (медіаграмотність)”

очна форма навчання – 54 год. 1,5 кредита ECTS)

(Орієнтовний)*


№/№

п/п

Стислий зміст змістовних модулів

(розділи, теми програми)

Обсяг годин

Лекції

Семінарські

Всього аудиторних

Самостійна робота

Всього

1

2

3

4

5

6

7

1.


2.


3.


4.


5.


6.


7.


8.


9.


10.


11.


12.


13.


14.


15.



Теоретичні основи медіаграмотності

Медіаосвіта (медіаграмотність) як навчальна дисципліна вищого навчального закладу та закладу післядипломної освіти.

Місце медіаосвіти (медіаграмотності) в процесі підготовки педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Основні етапи формування медіаосвіти (медіаграмотності). Медіаосвітні проекти ЮНЕСКО та Ради Європи.

Стан та перспективи впровадження медіаграмотності в освітню діяльність вищих навчальних закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти.

Свобода творчості та її соціальні виміри. Економічні та фізичні загрози свободи мас-медіа. Судове та адміністративне переслідування. Захист честі і гідності суб’єктів мас-медіа.

Нормативно-правові засади журналістських стандартів. Декларація принципів поведінки журналістів. Етичний кодекс українського журналіста. Кодекс професійної етики. Журналістські стандарти західних демократій

Засоби освоєння медіапродукту.

Традиційна та діалектична логіка освоєння. Закони традиційної логіки освоєння. Методи експлікації логічних зв’язків та об’єктивної діагностики медіатексту.

^ Сучасна екранна культура та аудіовізуальна грамотність

Кіноосвіта – як складова і історичний попередник медіаосвіти. Історія становлення зарубіжної та вітчизняної кіноосвіти. Кіновиховання і кіноосвіта. Кіноосвіта в навчальному процесі Поняття «аудиовізуальної грамотності»як здатності критично сприймати аудіо -,відео матеріали.

Медіаграмотність і розвиток критичного мислення. Технологія критичного мислення в українській педагогіці. Захист від маніпулятивного впливу медіа. Основні риси критичного мислення.

Використання сучасних досягнень для маніпулятивних технологій в мас-медіа.

Профілактика сучасних маніпулятивних технологій мас-медіа.

Реалізація технологій підсвідомого впливу, порушення стандартів щодо захисту суспільної моралі.

Методи опитування та створення штучних рейтингів.

Методи контексної комунікації “Рейтинг технології”, відволікання об’єктивного підходу, історичних аналогій, “навішування ярликів і епітетів”, семантичного маніпулювання.

Стандарти журналістської діяльності. Суспільний обов’язок мас-медіа. Незалежність мас-медіа від держави, крупних монополій. Узагальнені стандарти Європейської журналістської спільноти. Незалежність діяльності журналіста. Відповідальність журналіста перед суспільством.

^ Практична медіалогія

Законодавчі та нормативно-правові акти щодо адаптації молоді до соціально-економічних умов суспільства.

Право громадян України на інформацію. Правові основи інформаційної діяльності.

Міжнародні акти: Декларація прав людини, Конвенція про права дитини.

Нормативно-правові акти України. Закон України “Про інформацію” як чинник, що закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного життя.

Закони України “Про доступ до публічної інформації”, “Про захист суспільної моралі”. Історичні витоки щодо принципів правильного сприйняття друкованої інформації щодо формування громадської думки.
^

Роль медіа в формуванні полікультурної картини світу.


Вплив медіа на вікові категорії освіти, які навчаються: педагогічні і науково-педагогічні працівники, студенти вищих навчальних закладів, учні загальноосвітніх шкіл.

Педагогічні аспекти медіаграмотності.

Засоби масової інформації та їх класифікація по способу передачі інформації.

Педагогічні критерії медіа щодо використання інформації.

Латентні функції медіа. Прихований вплив медіа на свідомість особистості.

^ Негативні соціальні тенденції, що створюють засоби масової інформації.

Дезорієнтація особистості як підгрунтя формування фобій. Патологічна залежність від медіажанрів. Рекламні та PR-акції в засобах масової інформації. Гіперболізовані ознаки медіаповідомлень.

Створення кумирів, негативних ідеалів та інше.

^ Медіаосвіта (медіаграмотність) як психолого-педагогічна складова підготовки педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Психолого-педагогічні аспекти застосування засобів масової інформації в освітній галузі. Роль педагога в реалізації систем навчання.

Поняття “медіаосвіта (медіаграмотність)” (media education), “медіапедагогіка”, “аудіовізуальна грамотність”. Роль навчальних і розважальних програм, каналів телебачення України як чинників морального виховання особистості.

^ Можливості засобів масової інформації і їх використання в освітній діяльності закладів післядиплоної освіти, вищих педагогічних навчальних закладів.

Організаційно-методичні аспекти формування основ медіаграмотності педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Розвиток критичного мислення і умінь розуміти сутність повідомлень. Маніпулювання свідомістю.

Інформація на замовлення.

Відеопроекти і аудіопрограми.

Спецмедіапроекти. Елементи навіювання та їх наслідки і прояви в суспільстві.

^ Медіа в навчально-виховному процесі вищих педагогічних навчальних закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти.

Роль медіа в формуванні адаптаційного середовища для студентської та учнівської молоді. Формування світоглядних позицій. Політичні, правові, трудові, патріотичні, моральні, релігійні, естетичні, філософські погляди.

Роль батьків у формуванні морально-етичних орієнтирів. Ін’єкційний характер медіаосвіти як запобіжна ланка від шкідливих впливів медіа.

^ Медіакомпетенція педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Поняття “медіакомпетенція” та її основні ознаки і показники.

Вчитель, викладач як основний фігурант інформатизації в освіті.

Дидактичний і виховний потенціал медіа (інтерактивність, комунікативність, мультимедійність, індивідуалізація навчання).

Медіакомпетенція як засіб створення середовища для соціальної адаптації учнівської і студентської мови.




















Сторінка1/6
Дата конвертації13.11.2013
Розмір0.97 Mb.
ТипДокументы
  1   2   3   4   5   6
Додайте кнопку на своєму сайті:
uad.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2012
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи